АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 464/2026/13-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/789/20/17 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ч.1 ст.119, ст.138, ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.358 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 грудня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15
потерпілої ОСОБА_16 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Тернопільської області кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_17 та захисників ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 14 лютого 2014 року про обвинувачення ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.119, ст.138, ч.2,3 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, яким
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Житомир, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2
засуджено за ч. 1 ст. 1 19 КК України - до 5 ( п`яти ) років позбавлення волі;
за ст. 138 КК України - до 3 ( трьох ) років позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 190 КК України - до 3 ( трьох ) років позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 190 КК України - до 6 ( шести ) років позбавлення волі;
за ч. 4 ст. 358 КК України до 2 ( двох ) років обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України та із застосуванням ст. 72 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді 8 ( восьми ) років позбавлення волі.
Частково задоволено цивільні позови потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_16 і ОСОБА_24 .
Цивільні позови Секретаріату Кабінету Міністрів України, Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Лупика та Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня МОЗ України» залишено без розгляду.
В апеляційних скаргах з урахуванням доповнень до них:
- захисник ОСОБА_18 , покликаючись на незаконність вироку через неповноту судового розгляду, неправильну оцінку судом доказів у справі, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення матеріального і процесуального закону, просить суд апеляційної інстанції вирок скасувати і ухвалити новий вирок, яким повністю виправдати ОСОБА_17 по обвинуваченню у вчиненні даних злочинів.
В обґрунтування покликається на те, що своїм рішенням від 14 квітня 2010 р. Вища атестаційна комісія України підтвердила професійний рівень ОСОБА_17 та присвоїла йому науковий ступінь доктора медичних наук і рішення Міністерства освіти, науки, молоді і спорту України від 17.06.2010 про присвоєння йому вченого звання професора кафедри нейрохірургії не скасовано. Наведені у вироку показання свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 . ОСОБА_46 є невірними і не відповідають тим, які вони давали в суді, а показання свідка ОСОБА_47 взагалі не мають будь-якого доказового значення. Вважає, що районний суд дав невірну оцінку здобутим доказам у справі, деяким з них не надав оцінки взагалі, деякі проігнорував, і в основу вироку поклав припущення. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_17 у вчиненні злочинів не ґрунтується на належних і допустимих доказах, що є у справі та були надані стороною захисту, і ці докази судом не перевірені та не спростовані. Зокрема, судом не спростовано того факту, що ОСОБА_17 є лікарем - нейрохірургом та має вищу медичну освіту, а тому він не може бути суб`єктом злочину, передбаченого ст. 138 КК України. Відтак, на його думку, вина ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ст. 138, ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 190, ч. З ст. 190 КК України, судом не доведена;
- захисник ОСОБА_19 , покликаючись на незаконність вироку через однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального та кримінального процесуального закону, просить суд апеляційної інстанції вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_17 у повному об`ємі пред`явленого обвинувачення.
В обґрунтування покликається на те, що вирок районного суду ґрунтується на припущеннях і його текст майже повністю збігається з текстом обвинувального висновку, що, на його думку, свідчить про упередженість суду. Вважає, що в судовому засіданні 16.05.2013 р. суд безпідставно відхилив клопотання обвинуваченого про допит свідків ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 і ОСОБА_55 , які могли підтвердити його невинуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, а також 12.12.2013 р. безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_17 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання. Крім того, судом не розглянуто клопотання захисту про фальсифікацію акту службового розслідування по факту видачі ОСОБА_17 дублікату диплому про здобуття вищої медичної освіти, про фальсифікацію висновку судово-медичної експертизи № 38 від 13.02.2012 р. по факту смерті ОСОБА_56 , та про виключення із судового розгляду низки процесуальних документів органу досудового розслідування, які одержані з порушенням вимог закону, у тому числі постанов слідчого про порушення відносно ОСОБА_17 кримінальної справи, постанови про створення слідчої групи, постанови про прийняття кримінальної справи до провадження іншим слідчим, протоколів допиту свідків ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , та ін. Стверджує, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_17 в період 1985-1992 років навчався у Російському державному медичному університеті ім. М.І. Пирогова і заперечення цього факту судом у вироку не ґрунтується на зібраних у справі доказах. Також вважає, що обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 358, ст. 138, ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 190, ч. З ст. 190 КК України, було пред`явлено ОСОБА_17 органом досудового розслідування з порушенням вимог кримінального процесуального закону і є необгрунтованим;
- захисник ОСОБА_20 , вважаючи вирок незаконним та несправедливим унаслідок неповноти судового розгляду, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, просить апеляційний суд вирок скасувати та постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_17 у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
В обгрунтування покликається на те, що по епізодах обвинувачення ОСОБА_17 за ч. 4 ст. 358 КК України його вина не доведена, оскільки зібрана по справі доказова база не підтверджує вчинення ним цих дій. Акт службового розслідування Державного освітнього закладу вищої професійної освіти « Російський державний медичний університет Федерального агентства охорони здоров`я і соціального розвитку » Міністерства охорони здоров`я і соціального розвитку Російської Федерації від 31.10.2011 р. за фактом видачі дублікату диплома ОСОБА_17 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки у справі відсутні будь-які відомості стосовно правомірності його отримання. Крім того, даний Акт не встановлює факту підроблення документів, що може бути підтверджене лише вироком суду, якого в матеріалах справи немає. Особи, винні у видачі підроблених документів, на території Російської Федерації не встановлені і до кримінальної відповідальності не притягнуті. До Акту долучено копію лише однієї сторінки з Журналу реєстрації видачі дипломів випускникам Лікувального факультету денного відділення за 1992 рік, що викликає сумнів у достовірності Акту. Вважає, що сторона обвинувачення не довела у належний спосіб те, що офіційні документи, які подавались ОСОБА_17 при працевлаштуванні на роботу до вищих навчальних закладів України, закладів Міністерства охорони здоров`я України, Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти та науки України є підробленими.
По епізоду заняття незаконною лікувальною діяльністю, що спричинило тяжкі наслідки для потерпілого ОСОБА_62 , судом, на думку захисту, не взято до уваги те, що ОСОБА_17 є лікарем-нейрохірургом вищої категорії і доктором медичних наук, на момент проведення операції легально займався лікарською практикою та був оперуючим лікарем-нейрохірургом, грамотним клініцистом і діагностиком. При оцінці доказів свідків по даному епізоду суд взяв до уваги показання свідка ОСОБА_63 , який безпосередньої участі в проведенні операції не брав, та не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_64 в тій частині, де він стверджував, що дії обвинуваченого як хірурга були впевнені, дещо повільні, але в межах норми. Крім того, в порушення вимог ст. 23 КПК України та принципу безпосередності дослідження доказів, суд у вироку послався на показання свідка, дані ним на стадії досудового розслідування справи.
По епізоду заняття незаконною лікувальною діяльністю, що спричинило тяжкі наслідки для потерпілої ОСОБА_65 , суд не взяв до уваги того, що згідно показань лікарів Чортківської ЦРЛ - свідків ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 та інших, ОСОБА_17 прибув до лікарні тоді, коли стан потерпілої був практично безнадійним. Рішення про проведення операції приймалось консиліумом лікарів і сама операція мала відчайдушний характер, оскільки стан пацієнтки був вкрай важкий. Невірним є висновок суду у вироку про те, що ОСОБА_17 видалив частину мозкової тканини потерпілої, оскільки у даному випадку йде мова про мозковий дентрит, а допитані судом експерти показали, що дентрит, хоч і є мозковою тканиною, але по суті ця тканина у потерпілої вже фізіологічно не функціонувала, і при проведенні такого роду операцій дентрит підлягає видаленню.
Оцінюючи показання свідків по епізоду заняття незаконною лікувальною діяльністю, що спричинило тяжкі наслідки для потерпілого ОСОБА_56 , суд не поклав в основу вироку показання свідків, які вказували на невинуватість ОСОБА_17 .. Жоден із свідків - лікарів, що були допитані по даному епізоду, не поставили під сумнів ні фаховість дій обвинуваченого, ні правильність поставленого ним діагнозу хворому. Усі рішення з приводу оперативного втручання ОСОБА_70 приймалися консиліумом лікарів, за фактом смерті потерпілого було проведено комісійне розслідування, яке показало, що жодної лікарської помилки ОСОБА_17 допущено не було. Висновок медичної експертизи по даному епізоду вважає упередженим і науково необгрунтованим. Зокрема, вважає, що висновок експерта, професора ОСОБА_71 про неправильність дій ОСОБА_17 під час проведення операції суперечить науковим дослідженням у даній галузі медицини. Вказує, що у наявній в матеріалах справи медичній документації відсутні дані про повне патологоанатомічне дослідження тіла ОСОБА_56 , а відтак не можна виключати можливість виникнення післяопераційних ускладнень, пов`язаних із звичайним перебігом хвороби потерпілого, чи з інших причин. Звертає увагу на те, що суд безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про призначення по справі додаткової комплексної комісійної експертизи по даному епізоду для з`ясування питань, які не були вивчені експертами, зокрема, які конкретні лікарські помилки були допущені ОСОБА_17 при проведенні операції та які вони мали наслідки для життя і здоров`я хворого, чи можливе було виникнення післяопераційних ускладнень, які не були безпосередньо пов`язані із діями ОСОБА_17 , та чи могли вони спричинити смерть потерпілого, чи методично можливо розмежувати наслідки, які могли виникнути унаслідок дій ОСОБА_17 , та післяопераційних ускладнень, які не були безпосередньо пов`язані із його діями, враховуючи те, що повного патологоанатомічного дослідження трупа не проводилось, та з цих підстав чи науково обґрунтованим є висновок експертів про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_17 і смертю ОСОБА_72 .. По епізоду заняття незаконною лікувальною діяльністю, що спричинило тяжкі наслідки для потерпілого ОСОБА_73 , судом не взято до уваги того., що на момент проведення оперативних втручань потерпілому ОСОБА_17 легально займався лікарською практикою і бу оперуючим лікарем-нейрохірургом, грамотним клініцистом та діагностом. По епізоду заняття незаконною лікувальною діяльністю, що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_74 , не можна погодитись із правильністю висновків суду про прямий причинно-паслідковий зв`язок між діями ОСОБА_17 і смертю потерпілого. Так, свідок ОСОБА_75 в суді пояснив, що рішення про проведення ревізії післяопераційної рани потерпілому було прийнято консиліумом лікарів. У медичній документації в матеріалах справи немає ознак кореляції між повторними операціями і погіршенням стану хворого. На думку захисника, відсутність кореляції свідчить про те, що жодного звязку між проведенням повторних операцій і погіршенням стану здоров`я хворого ОСОБА_74 немає. Крім того, по даному епізоду в матеріалах справи є наявність висновків двох судово-медичних експертиз, які суперечать один одному. Так, згідно експертного висновку № 242/12 від 08.10.2012 р. проведення трьох оперативних втручань потерпілому з боку ОСОБА_17 негативно вплинуло на перебіг травми та сприяло настанню його смерті, і таким чином між цими втручаннями в комплексі і настанням смерті потерпілого вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок, а згідно іншого висновку експертів за № 83 від 09.04.2012 р.причинно-наслідкового зв`язку між смертю ОСОБА_74 та діями ОСОБА_17 не встановлено. Паталогоанатомічне дослідження тіла малолітнього ОСОБА_74 не проводилось через відмову батьків з релігійних переконань. Експерт ОСОБА_76 в суді свій висновок № 83 від 09.04.2012 р. підтримав і вказав, що методик, які б дозволили встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями лікаря і смертю пацієнта без патологоанатомічного дослідження тіла останнього, в науці не існує. Його думку підтримав в суді і професор, доктор медичних наук ОСОБА_77 , який фактично відповідав за нейрохірургічну складову роботи комісії експертів. Свій висновок № 242/12 від 08.10.2012 р. експерти в суді підтримали, однак не могли чітко вказати, які методики дозволили їм відмежувати фактори, що сприяли смерті ОСОБА_74 , а також не могли вказати, які саме лікарські помилки були допущені ОСОБА_17 при проведенні оперативних втручань і які вони мали наслідки, та чи могли інші, не пов`язані з оперативним втручанням загрозливі для життя стани, вплинути на негативний результат. Допитаний в суді експерт ОСОБА_78 фактично відмовився від свого висновку в частині наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_17 та смертю потерпілого. Виходячи з цього, як стверджується у скарзі, можна зробити висновок про недоведеність вини ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, оскільки не доведено причинно-наслідковий зв`язок між смертю ОСОБА_74 та діями останнього. Клопотання сторони захисту про призначення додаткової комплексної комісійної експертизи по даному епізоду з метою усунення розбіжностей у висновках експертів судом було відхилено. Крім того захист вважає, що в порушення ст. 19 КПК України суд двічі притягнув ОСОБА_17 до кримінальної відповідальності за один й той самий злочин, кваліфікувавши його дії по даному епізоду за ст. 138 і ч. 1 ст. 119 КК України, помилково прийшовши до висновку про те, що дані діяння можуть складати ідеальну сукупність злочинів.
По епізодам заволодіння майном ОСОБА_56 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_79 , ОСОБА_16 шляхом обману та зловживання довірою вважає, що вина ОСОБА_17 у вчиненні цих злочинів судом не доведена.
Так, потерпілий ОСОБА_80 не мав значних коштів, рахунків у банку і грошових переказів з-за кордону не отримував. Сторона обвинувачення не змогла доказати передачу потерпілим коштів ОСОБА_17 та реальну можливість наявності у нього такої суми. Обвинувачення по даному епізоду базується лише на неперевірених показаннях родичів ОСОБА_56 , які безпосередньо нічого не бачили і ці обставини їм стали відомі лише з слів самого потерпілого.
Що стосується заволодіння коштами ОСОБА_23 , то по даному епізоду обвинувачення жодним чином не довело факт передачі грошових коштів ОСОБА_17 .. Докази по справі грунтуються лише на показаннях лише самого потерпілого, який вказує, що безпосередньо ОСОБА_17 грошей не передавав, а передав їх чоловіку на ім`я ОСОБА_81 , особу якого досудовим слідством не встановлено.
По епізоду заволодіння коштами ОСОБА_79 суд не надав оцінки суперечностям в показаннях потерпілої і свідків ОСОБА_82 , ОСОБА_83 щодо обставин лікування останнього, а також не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_84 , який пояснив, що вказані в чеках суми відповідали коштам, отриманим ОСОБА_17 від потерпілої, і що призначені ним ліки були повністю введені в організм хворого ОСОБА_85 .. При дослідженні даного епізоду суд першої інстанції в порушення принципу презумпції невинуватості переклав обов`язок доказування відповідності вмісту препаратів « Актемра » та « Мабтера » на захист. Поза увагою суду залишилося й те, що потерпіла ОСОБА_86 звернулась із відповідною заявою до правоохоронних органів після спілкування з журналістами газети « Експрес », які і розгорнули компанію дискредитації ОСОБА_17 .
По епізоду заволодіння коштами ОСОБА_24 , суд прийняв до уваги лише показання потерпілої та не взяв до уваги те, що кошти на проведення шахового турніру були передані нею не безпосередньо ОСОБА_17 , а іншій особі. Мобільний телефон і стетоскоп були подаровані потерпілою ОСОБА_17 , що виключає обман, а відтак і наявність у його діях складу шахрайства.
По епізоду заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_16 суд в порушення принципу презумпції невинуватості переклав обов`язок доказування на сторону захисту. При огляді в суді наданого потерпілою флакону з речовиною « Пентаглобін » у жодної з сторін не викликали сумніву ні упаковка, ні строк придатності, ні достовірність відомостей, вказаних на упаковці та відповідність вмісту флакону наявній на ньому етикетці. З врахуванням цього вважає, що у сторони обвинувачення були всі юридичні і фізичні можливості вилучити вказані флакони у потерпілої, провести експертизу та довести правильність своїх тверджень про те, що їх вміст є ліками невідомого походження. Також обвинуваченням не надано документів на підтвердження неіснуючого для препаратів такого виду об`єму, та не доведено невідповідність їх ціни тій, що була названа ОСОБА_17 , хоча в матеріалах справи є дані, які вказують на те, що вартість « Пентаглобіну » є набагато більшою, ніж був ним придбаний. В судовому засіданні потерпіла чітко вказала, що при особистій зустрічі з ОСОБА_17 останній погодився забрати ліки та повернути надані нею кошти, однак не зміг цього зробити, так як невдовзі був затриманий правоохоронними органами. Відтак, на думку захисника, в діях ОСОБА_17 відсутній склад шахрайства, оскільки у даному випадку відсутнє як заволодіння майном, так і обман, тому що кошти отримав не обвинувачений, а фармацевтична компанія і у флаконах знаходиться саме Пентаглобін, тобто ті ліки, за які заплатила потерпіла ОСОБА_16 ;
- захисник ОСОБА_21 вказує, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази й відкинув інші. Вважає, що під час судового розгляду справи судом допущена неповнота, оскільки залишилися недослідженими ті обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення обґрунтованого і справедливого рішення. Просить апеляційний суд вирок скасувати і закрити кримінальне провадження у справі через відсутність в діях ОСОБА_17 складу кримінального правопору шення.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що з врахуванням суперечливих даних в матеріалах справи та показань самого обвинуваченого особа ОСОБА_17 належним чином судом не встановлена. Крім того вважає, що зібраними у справі доказами документально підтверджено отримання ОСОБА_17 у 2005 році дублікату диплому Російського державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку Російської Федерації про закінчення у 1991 році 2-го Московського ордена Леніна державного медичного інституту ім. М.І. Пирогова. Ці дані підтверджуються показаннями завідувачки архівом медичного університету свідка ОСОБА_87 .. В журналі реєстрації видачі дипломів медичного інституту є запис про видачу ОСОБА_17 диплому в 1991 році. Наявний в матеріалах справи « Акт службового розслідування », на який покликається сторона обвинувачення, є неналежним доказом, оскільки у ньому не зазначено, за чиєю ініціативою проводилось службове розслідування, якою є мета перевірки, чи виявлені особи, винні у незаконній видачі дублікату, та на якій підставі комісія прийшла до висновку, що прізвище, ім`я та по-батькові ОСОБА_17 додруковано в наказі № 444 від 28.08.1985 р., якщо судово-технічна експертиза з даного приводу не проводилась. Крім того, жоден з членів комісії не був допитаний слідством та судом у якості свідка з приводу обставин проведення службового розслідування. Вважає, що суд однобічно підійшов до оцінки доказів і відхилив показання свідка ОСОБА_88 , який пояснив, що у 2005 році разом із ОСОБА_17 був в Московському медичному університеті, коли той отримував дублікат диплому. Аналогічно суд не взяв до уваги й показання свідка ОСОБА_89 .. На думку захисника, висновок суду про підробку диплому про перепідготовку ОСОБА_17 у ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 01.10.1992 по ІНФОРМАЦІЯ_3 є невірним, оскільки згідно наявного повідомлення з даного навчального закладу останній дійсно у вказаний період проходив там перепідготовку за спеціальністю « Практична психологія в системі охорони здоров`я » і наказом № 786/3 від 25.06.1993 був відрахований зі складу слухачів університету у зв`язку із закінченням навчання. Крім того, в матеріалах справи є копія особової справи ОСОБА_17 , яка була виявлена правоохоронними органами Російської Федерації у Санкт-Петербурзькому державному університеті при виконанні доручення органу досудового розслідування України про надання правової допомоги. На прохання органу досудового слідства України з особової справи ОСОБА_17 російськими правоохоронними органами була проведена виїмка його фотографії, яка пізніше була використана для проведення портретної експертизи. Факт навчання ОСОБА_17 у даному навчальному закладі підтверджується і показаннями керівника служби діловодства університету свідка ОСОБА_90 , які були оголошені в суді. Отже, висновок суду про те, що ОСОБА_17 при працевлаштуванні на роботу в якості завідомо підробленого документу використовував диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету, не підтверджується зібраними у справі доказами.
Крім того, суд не надав належної оцінки тій обставині, що наказ Міністерства освіти і науки України про присвоєння ОСОБА_17 вченого звання « професор » за № 592 від 17.06.2010 р. був винесений на підставі рішення атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 17.06.2010 р. Також суд не надав оцінки довідці Вищої атестаційної комісії України від 02.09.2010 р. № 21/08-нт, згідно якої 05.03.2010 р. до Вищої атестаційної комісії надійшла атестаційна справа з дисертаційною роботою ОСОБА_17 , якій було надано гриф таємно. Не зауважив суд і на показання свідка ОСОБА_91 про те, що Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України від управління кадрового забезпечення Секретаріату Кабінету міністрів України була отримана відповідь від 24.11.2009 р. про отримання ОСОБА_17 вищої освіти, а документи, в яких підтверджувався факт отримання ним освіти, разом з атестаційною справою були з невідомих причин знищені задовго до встановленого законом строку їх зберігання. Судом не надано оцінки тому, що на момент нострифікації диплому ОСОБА_17 про здобуття вищої освіти Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України мало відомості, отримані з Російської Федерації, які підтверджували факт його навчання у Московському державному медичному інституті ім. М.І. Пирогова. Звертає увагу апеляційного суду на те, що у лютому 2008 року атестаційною комісією Міністерства охорони здоров`я України ОСОБА_17 було видано посвідчення лікаря-нейрохірурга вищої категорії, що надавало йому право здійснювати лікарську діяльність на законних засадах. Крім того, ОСОБА_17 має отримані у визначеному законодавством України порядку диплом доктора медичних наук, виданий на підставі рішення Президії Вищої атестаційної комісії України № 12-08/3-3 від 14.04.2010 р., та атестат професора, виданий Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України на підставі рішення Атестаційної колегії від 17.06.2010 ( звання професор кафедри нейрохірургії ). З 10.06.2008 р. ОСОБА_17 працював на посаді професора кафедри нейрохірургії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, а з 02.04.2009 р. працював лікарем-нейрохірургом хірургічного відділення стаціонару державного закладу Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоровя України. Враховуючи, що ОСОБА_17 має відповідну медичну освіту і на законних підставах займався лікувальною діяльністю, вважає, що суд першої інстанції необгрунтовано і помилково прийшов до висновку про наявність в його діях складу злочинів, передбачених ст. 138, ч. 1 ст. 119, ч. 4 ст. 358 КК України.
Також звертає увагу на те, що для визначення причин смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті та вирішення інших питань судово-медична експертиза ( дослідження ) трупів ОСОБА_56 та ОСОБА_74 не призначалася і не проводилась. При прийнятті рішення районний суд не надав оцінки висновкам судово-медичної експертизи № 83 від 09.04.2012 р., яка суперечить висновкам судово-медичної експертизи № 242/12 від 08.10.2012 р. щодо причин настання смерті малолітнього ОСОБА_92 . Оцінюючи висновки судово-медичних експертиз по епізоду незаконної лікувальної діяльності щодо малолітнього ОСОБА_74 , а також щодо ОСОБА_93 , по кожному з яких наявні два висновки експертів, суд прийшов до невірного висновку, що такі доповнюють один одного, а причини часткових розбіжностей у висновках роз`яснені експертами в судовому засіданні, що підтвердило правильність висновків останніх експертиз. З врахуванням суперечливих висновків експертів стороною захисту заявлялось клопотання про призначення у справі комплексної комісійної судово-медичної експертизи, яке судом першої інстанції було необгрунтовано відхилене, а отже суд допустив неповноту судового розгляду, внаслідок чого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п. 2.1.2. « Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень » запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Судом не було взято до уваги й те, що рішення про проведення операції потерпілим приймалось консиліумом лікарів за участю ОСОБА_17 . Як в ході досудового слідства, так і в суді не було встановлено, хто з інших лікарів, які також приймали участь в операціях, виконував ті чи інші маніпуляції, і які саме маніпуляції виконував ОСОБА_17 , та чи перебували маніпуляції, виконані ОСОБА_17 , у причинному зв`язку із тяжкими наслідками. З врахуванням цього вважає, що висновок суду про те, що ОСОБА_17 займався незаконною лікувальною діяльністю, яка призвела до тяжких наслідків, а саме - заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_94 , ОСОБА_95 і ОСОБА_96 не ґрунтується на матеріалах справи.
На думку захисника, при оцінці доказів по епізодах обвинувачення ОСОБА_17 у заволодінні майном ОСОБА_56 , ОСОБА_79 , ОСОБА_16 та ОСОБА_24 за ч. 2 ст. 190 КК України, та майном ОСОБА_23 за ч. 3 ст. 190 КК України суд невірно прийшов до висновку про наявність в діях обвинуваченого складу цих злочинів. Зокрема, суд не взяв до уваги, що у лютому 2008 року атестаційною комісією МОЗ України ОСОБА_17 підтверджено категорію лікаря-нейрохірурга вищої категорії і в період з 24.06.2008 по 01.02.2010 р.р. він працював на посаді професора кафедри Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика. Крім того, рішенням президії Вищої атестаційної комісії України від 14.04.2010 р. ОСОБА_17 присуджено науковий ступінь доктора медичних наук по спеціальності « нейрохірургія », а рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17.06.2010 року йому присвоєно вчене звання професора кафедри нейрохірургії. Ці обставини вказують на те, що ОСОБА_17 не вводив в оману потерпілих щодо його фаху лікаря-нейрохірурга і в його діях відсутня об`єктивна сторона шахрайства.
Крім того, по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_56 показання свідків про те, що їм стало відомо про дані обставини від самого потерпілого, не підтверджені будь-якими іншими доказами у справі.
По епізоду заволодіння коштами ОСОБА_79 показання потерпілої і свідка ОСОБА_82 про те, що крапельниця містила розчин препаратів невідомого походження, не підтверджуються жодним іншим доказом у справі та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_97 ..
По епізоду заволодіння майном потерпілої ОСОБА_24 судом встановлено, що остання передала кошти в сумі 8 000 євро особі жіночої статі, яка представилась помічницею ОСОБА_17 , яка досудовим слідством не встановлена. Про те, що мобільний телефон « Айфон » був подарований обвинуваченому ОСОБА_24 , підтвердили в суді і свідки ОСОБА_98 та ОСОБА_99 .. Крім того, передача потерпілою коштів в сумі 8 000 євро у якості благодійної допомоги для проведення шахового турніру вказує на відсутність події злочину.
По епізоду заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_16 обвинувачений ОСОБА_17 не заперечив факту отримання коштів від потерпілої і був готовий їх повернути натомість переданих їй ліків, однак не встиг цього зробити у зв`язку із його затриманням і наступним арештом по справі. В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_16 показала, що ці ліки знаходяться у неї, вони були оглянуті судом, і стороною обвинувачення не спростовано, що дані ліки не є « Пентаглобіном ».
По епізоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_23 обвинувачений ОСОБА_17 категорично заперечив отримання від потерпілого 14 000 доларів США. Сам ОСОБА_23 вказує, що ці кошти передав невідомій особі на ім`я « ОСОБА_81 », особу якого досудове слідство не встановило. Свідок ОСОБА_100 в суді пояснив, що отримані від ОСОБА_23 ліки він передав ОСОБА_17 через третю особу, однак не зміг конкретно вказати, кому саме і при яких обставинах він повернув ці ліки, та зазначив, що особисто сам він ОСОБА_17 ліки не передавав. Зазначає, що всупереч висновків суду жоден з потерпілих не був поставлений ОСОБА_17 в залежність від нього, і дана обставина не підтверджена будь-яким доказом у справі;
- обвинувачений ОСОБА_101 , покликаючись на незаконність вироку унаслідок допущеної неповноти судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, просить суд апеляційної інстанції вирок скасувати та відмовити у задоволенні цивільних позовів потерпілих про стягнення моральної і матеріальної шкоди, а також у стягненні витрат на залучення експертів.
На підтвердження своїх вимог вказує, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Туг Гадрутського району Нагірно-Карабаської автономної області Республіки Азербайджан і був зареєстрований як ОСОБА_102 . Коли йому було 6-7 років, його батько, ОСОБА_103 , та мати, ОСОБА_104 , загинули в автокатастрофі. 30.05.1982 р. він закінчив середню школу в с. Туг Гадрутського району Нагірно-Карабаської автономної області Республіки Азербайджан і отримав атестат про повну загальну середню освіту. У 1984 році за заявою родичів його прізвище та по батькові було змінено на ОСОБА_17 .
У 1985 році він вступив до Московського медичного інституту ім. М.І. Пирогова, який закінчив в 1991 році, та отримав диплом за фахом « Лікувальна справа ». В 2003 році ним була укладена угода про нерозголошення відомостей про наукову роботу, про що він дав письмове зобов`язання і протягом 1993 - 2008 років уся його науково-практична діяльність була закритою та не підлягала розголошенню. Свою наукову діяльність він здійснював на території Російської Федерації, де входив в закриту наукову групу для проведення закритих наукових досліджень в галузі нейронауки. Дану кримінальну справу відносно себе вважає сфабрикованою спецслужбами України, Російської Федерації та Генеральною прокуратурою України через те, що має конфлікт з діючою владою, та не довіряє органам досудового слідства і суду.
Стверджує, що в 2004 році його диплом про закінчення Московського медичного інституту ім. М.І. Пирогова був ним випадково пошкоджений ( випраний ), в зв`язку з чим у 2005 році він звернувся до вказаного навчального закладу із заявою та йому видали дублікат диплому. Про його звернення із заявою про видачу дублікату диплому ствердила на досудовому слідстві і завідувачка архівом медінституту ОСОБА_105 , показання якої були оголошені в судовому засіданні. Крім того, в Журналі реєстрації про видачу дипломів медичного інституту є запис про видачу йому диплому в 1991 році. Твердження обвинувачення, що цей запис був вчинений поверх іншого запису, вважає припущенням, оскільки експертиза для встановлення факту підробки відомостей в журналі по справі не проводилась. Суд не надав оцінки тому факту, що на момент нострифікації його диплому про вищу освіту Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України мало відомості, отримані з Російської Федерації, які підтверджували факт його навчання у Московському медичному інституті ім. М.І. Пирогова, а також тому, що наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 592 від 17.06.2010 р. про присвоєння йому вченого звання « професор » був винесений на підставі рішення атестаційної колегії міністерства від 17.06.2010 р. Зазначає, що протягом 1992 - 1993 років він здобув другу вищу освіту у Санкт-Петербурзькому державному університеті за фахом « Практична психологія в системі охорони здоров`я ». Також протягом 1992 -1994 років проходив підготовку в клінічній ординатурі на кафедрі післядипломної освіти неврології - нейрохірургії, після чого отримав посвідчення до диплому про базову вищу медичну освіту. Протягом 1995 -1996 років пройшов професійну перепідготовку в Російському державному університеті на кафедрі післядипломної освіти та отримав диплом за спеціальністю « лікар психіатр-нарколог ». 27.09.1997 р. в спеціалізованій вченій раді Московської медичної академії ім. І.М. Сеченова захистив кандидатську дисертацію на спеціальну тему за спеціальностями « нервові хвороби » та «нейрохірургія». 27.03.2003 р. в спеціалізованій вченій раді Російського державного медичного університету захистив докторську дисертацію на спеціальну тему та отримав диплом доктора медичних наук. Кандидатську дисертацію в Санкт-Петербурзькому науково-дослідному інституті ім. В.М. Бехтерева ніколи не захищав. Слідчим ОСОБА_106 в порядку виконання доручення щодо надання міжнародної правової допомоги була отримана його особова справа, яка підтверджує факт його навчання у Санкт-Петербурзькому державному університеті.
При розгляді справи в суді першої інстанції ним заявлялось клопотання про допит свідка ОСОБА_107 , яка могла підтвердити факт його навчання у Санкт-Петербурзькому державному університеті, однак воно було судом відхилене.
Під час проведення досудового розслідування оригінали документів надав слідчому, який їх назад не повернув.
У серпні 2008 року в Славутській ЦРЛ здійснював лікувальну діяльність щодо ОСОБА_56 та за власні кошти в сумі 6700 доларів США у Франції придбав для нього препарат для внутрішнього введення. Має чек, але у зв`язку із перебуванням під вартою надати його суду не має можливості. Вказаний препарат під час операції ввів хворому в ложе пухлини. Відшкодувати понесені витрати не наполягав, оскільки існувала домовленість, що ОСОБА_80 поверне гроші після операції. Свідку Висоцькій про будь-яку мазь не говорив.
По епізодах його обвинувачення у незаконній лікувальній діяльності, пов`язаній із проведенням оперативних втручань хворим ОСОБА_70 , ОСОБА_108 , ОСОБА_94 , ОСОБА_65 , ОСОБА_109 ні у показаннях свідків, ні в роз`ясненнях експертів, ні у висновках судово-медичних експертів не міститься жодного підтвердження про те, які саме порушення він вчинив відповідно до клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «нейрохірургія», затверджених Наказом МОЗ України № 31 від 13.06.2008 р., що спростовує висновок суду про доведеність його вини за обвинуваченням по ст. 138 КК України. Звертає увагу на те, що вироком Бродівського районного суду Львівської області від 20.10.2006 р. по обвинуваченню ОСОБА_110 за ч. 2 ст. 121 КК України було встановлено причинний зв`язок між діями останнього і смертю потерпілого ОСОБА_111 .. Даний вирок набрав законної сили та не скасований, а тому має силу доказу і спростовує висновок суду у вироку про причинний зв`язок між його діями та смертю потерпілого ОСОБА_111 ..
Вважає, що потерпіла ОСОБА_112 залучена у справі в якості потерпілої з порушенням вимог KПK України, оскільки в матеріалах справи відсутня її заява про її залучення в якості такої. Крім того, свідок ОСОБА_113 в суді підтвердив, що він надавав медичну допомогу потерпілим на належному професійному рівні, а тому в його діях немає складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.
У листопаді 2008 року неповнолітнього хворого ОСОБА_114 оглядав, однак його не лікував. Вказаний в обвинуваченні діагноз йому не встановлював, коштів в сумі 14 000 доларів США від його батька ОСОБА_23 не отримував, ліки не купував і не передавав.
У вересні 2010 року отримав від ОСОБА_79 кошти в сумі 25 800 грн., за які придбав ліки та передав потерпілій належні документи на їх придбання.
Придбані ліки ввів через крапельницю її сину, про що підтвердив в суді свідок ОСОБА_115 . Вважає, що по цьому епізоду потерпіла дає неправдиві свідчення, оскільки хоче безпідставно отримати від нього кошти.
У травні 2011 року він ні особисто, ні через інших осіб не отримував від ОСОБА_116 11 800 євро, стетоскоп, отриманій від неї, повернув, а телефон Айфон не повернув, хоча вона вимагала, оскільки це був подарунок на День народження від її чоловіка, ОСОБА_117 .
У липні 2011 року гроші в сумі 13 800 доларів США від ОСОБА_16 отримував не в кабінеті Ворошиловського, а в іншому місці. 4000 гривень він від потерпілої не отримував. Передав їй ліки, в тому числі « Пентаглобін », і має підтверджуючі документи на ці ліки.
Нострифікація його докторської дисертації в Україні відбулася відповідно до встановленого нормативними документами порядку, були витребувані документи про його освіту, здійснено перевірку документів про освіту і вчений ступінь доктора медичних наук та видання диплому доктора медичних наук серії ДД № 008156, про що була видана Постанова Вищої атестаційної комісії України № 12-08/3 від 14.04.2010 р, а тому свідчення свідка ОСОБА_118 про обставини повторного захисту ним докторської дисертації з порушенням встановленого законом порядку не відповідають дійсності і не повинні братися судом до уваги.
Вважає, що по обвинуваченню його у використанні завідомо підробленого документу стороною обвинувачення не доведено факту підроблення наданих ним документів про освіту. Зокрема, надані на запит української сторони правоохоронними органами Російської Федерації документи по справі здобуті з порушенням визначеного порядку про надання правової допомоги, а тому не можуть вважатися допустимими доказами у справі. Акт службового розслідування Російського державного медичного університету федерального агентства охорони здоров`я і соціального розвитку Міністерства охорони здоров`я і соціального розвитку Російської Федерації від 31.10.2011 р. по факту видачі йому дублікату диплома не засвідчений органом, яким він був виданий, а тому не може братися судом до уваги, оскільки є недопустимим. Всі докази, надані Управлінням економічної безпеки та протидії корупції ГУ МВС Росії по м. Москва на запит України про надання правової допомоги, отримані з порушенням вимог КПК України і є недопустимими, а відтак висновок суду про відсутність у нього належної медичної освіти є безпідставним. Отже, він не є суб`єктом злочину, передбаченого ст. 138 КПК України, і має всі підстави для заняття лікувальною діяльністю, в зв`язку з чим не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.
Також вважає, що не може нести відповідальність за ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки судом не встановлено, хто саме здійснив виготовлення сфальсифікованого документа і вніс у нього неправдиві відомості. Суд також не встановив, яким чином відбулося підроблення документів. На його думку, в справі немає законних підстав стверджувати, що він використовував завідомо підроблені документи ще й через ге, що надані ним документи він отримав у встановлений законом спосіб, документи щодо його освіти ніким не спростовані, судових рішень з даного приводу немає і, крім того, спливли строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності за даний злочин, передбачені ст. 49 КК України.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_17 вказує, що суд не надав оцінки архівній довідці Федерального агентства та соціального розвитку Російської Федерації, наданої на запит Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, в якій підтверджувалась інформація про його вступ і закінчення навчання у Московському державному медичному інституті. Зауважує, що а ні в показаннях свідків, а ні в роз`ясненнях експертів, а ні у висновках судово-медичних експертиз не міститься жодних підтверджень того, які саме порушення відповідно до клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «нейрохірургія», які затверджені Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 31 від 13.06.2008 р., були ним порушені. Ні досудове слідство, ні суд не допитали в якості свідка ректора Московського медичного університету ОСОБА_119 , чий підпис стоїть в дублікаті його диплому про вищу медичну освіту, щодо обставин його видачі, та не провели експертизу на предмет визначення автентичності цього підпису, про що він заявляв в суді клопотання, проте суд йому безпідставно відмовив.
На його думку, він надавав хворим належну медичну допомогу і відповідно до закону свою діяльність здійснював на рівні професійно підготовленого медичного працівника, який відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам. Вважає, що оскільки наказом ректора Національної медичної академії післядипломної освіти ім. ПЛ. ОСОБА_120 -він був зарахований на посаду професора кафедри нейрохірургії і рішенням атестаційної комісії Міністерства охорони здоров`я України від 22.01.2008 йому було присвоєно вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності « нейрохірургія », то він не потребував спеціального дозволу ( ліцензії ) на заняття лікувальною діяльністю.
Зазначає, що при проведенні оперативного втручання хворому ОСОБА_70 участь в операції приймала група кваліфікованих медиків, а тому розділити відповідальність за настання наслідків неможливо. Професор ОСОБА_121 у своєму висновку експерта не вказав, на якому саме етапі мала місце помилка в діях хірурга та всіх учасників оперативного втручання.
По епізоду необережного вбивства потерпілого ОСОБА_74 судом не взято до уваги те, що при його поступленні в лікарню мала місце ціла низка патологічних станів, які виникли і створювали загрозу для життя пацієнта, і, з великою ймовірністю, могли бути причиною для загрози його життя та настання смерті. Відсутність висновків експертиз за результатами патологоанатомічного дослідження тіл ОСОБА_56 і ОСОБА_74 не дає можливість категорично встановити причинно-наслідковий зв`язок між його діями та настанням їх смерті. Свідок ОСОБА_122 в суді підтвердила застосування ним препарату ( мазі ) при проведенні операції ОСОБА_123 .. Останній кошти йому не передавав, мазь придбав за власні кошти, а тому вважає, що склад шахрайства у його діях відсутній. На лікування сина за кошти потерпілої ОСОБА_16 придбав лікарський препарат «Пентаглобін» у флаконах ємністю 250 мл, який фасується заводом-виробником для лікарень, а тому висновок суду у вироку про те, що придбаний ним препарат не є « Пентаглобіном », є помилковим. Його клопотання про призначення експертизи на предмет визначення відповідності медичного препарату, наданого потерпілій, - « Пентаглобіну » суд безпідставно відхилив.
По епізоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_23 суд у вироку не навів доказів на підтвердження того, що він заволодів цими коштами. Суд не з`ясував, яким чином кошти опинилися у нього. Свідок ОСОБА_124 в суді категорично заперечив показання потерпілого, що вони разом із ним зустрічали ліки, які він передав поїздом. Суд навмисно перекрутив і спотворив у вироку докази, які свідок надав в суді. Вважає, що висновок суду про залежність від нього потерпілих, як обтяжуюча вину обставина, є недоведеним.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що у Вінницькому медичному інституті він ніколи не навчався, кандидатську дисертацію в Санкт-Петербурзькому Науково-дослідному медичному інституті ім. В.М. Бехтерева не захищав. Вказує, що районний суд безпідставно задовольнив позови потерпілих про відшкодування моральної і матеріальної шкоди;
захисник ОСОБА_21 зазначає, що висновки суду, викладені в оскаржуваному вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження - вони не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду; в судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші.
Крім цього, вважає, що під час судового розгляду допущена його неповнота, оскільки залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, а саме: судом були відхилені ряд клопотань учасників судового провадження, спрямованих на підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Обвинувачення присвятило дослідженню народження обвинуваченого, перебування у різних дошкільних закладах, навчання у тих чи інших закладах освіти значний об`єм своєї роботи. Увесь 21-й том матеріалів справи (на 229 арк.) вказує на ту обставину, що слідство настирливо шукало докази, які б вказували, що ОСОБА_17 та той ОСОБА_17 , відомості про якого зібрані в томі 21 - одна і та ж особа. Вважає, що слідство та обвинувачення приділило таку увагу дослідженню цих обставин, виходячи з того, що матеріали, які отримані від правоохоронних органів Російської Федерації у порядку надання правової допомоги, не влаштовували обвинувачення.
Докази, отримані з РФ, як опосередковано так і прямо вказують на ту обставину, що підсудний ОСОБА_17 протягом 1985-1993 p.p. навчався у 2-ому Московському медичному інституті та Санкт-Петербурзькому університеті, а отримані після закінчення цих закладів дипломи є справжніми, а не підробними, як стверджує суд та обвинувачення. За таких обставин, а саме при наявності у ОСОБА_17 медичної та психологічної освіти, всі обвинувачення у здійсненні незаконної лікарської діяльності, заподіянні двох вбивств з необережності, використанні підроблених документів при працевлаштуванні до установ та організацій, а також у вчиненні шахрайства, не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи, і вказують на те, що в діях ОСОБА_17 відсутній склад будь-якого складу інкримінованого йому злочину.
Звертає увагу суду на досліджені в судовому засіданні докази, які підтверджують факт навчання ОСОБА_17 у вищих навчальних закладах Росії.
Так, у матеріалах справи є копії дублікату диплому Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку Російської Федерації серії ВСБ № 0914172, виданого 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184 про закінчення ним в 1991 році навчання в у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті імені М.І. Пирогова з відомостями про здобуття ним вищої медичної освіти та присвоєння кваліфікації лікар за спеціальністю «Лікарська справа». За твердженням обвинувачення, цей дублікат диплому є підробленим, а відомості, які він містить неправдивими. Таке твердження обвинувачення, як вважає захисник, є нічим іншим, як припущенням обвинувачення.
На це вказують матеріали, отримані від російських правоохоронних органів, які на прохання українських колег виконували доручення, надаючи правову допомогу у даній кримінальній справі.
Так, документально підтверджено отримання цього дублікату диплому ОСОБА_17 у 2005 році відповідними відомостями, які скеровані під час слідства російськими правоохоронними органами. Ці відомості відображені у книзі видачі дублікатів дипломів №8, що була досліджена судом.
На час виконання правоохоронними органами Росії доручення особова справа студента ОСОБА_17 була відсутня в архіві Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку Російської Федерації.
Однак, як показала свідок ОСОБА_105 (том 18 а.с. 1-4), показання якої дослідженні під час судового розгляду справи, яка у 2005 році працювала завідувачкою архівом, під час звернення у тому році до університету ОСОБА_17 з заявою про видачу дублікату диплому, вона з метою підготовки архівної довідки перевіряла дані про навчання ОСОБА_17 у 2-ому Московському медінституті ім. Сеченова. Такі дані були підтверджені наявною в архіві особовою справою студента ОСОБА_17 . На підставі відомостей про навчання ОСОБА_17 , які містилися у цій особовій справі, ОСОБА_105 підготувала архівну довідку, яку передала до ректорату для видачі дублікату диплому. Крім цього, свідок ОСОБА_105 повідомила, що ОСОБА_17 звертався до медуніверситету за отриманням дублікату диплому у зв`язку із пошкодженням оригіналу диплому, який він отримав у 1991 році після закінчення медінституту. ОСОБА_105 також ствердила, що поданий ОСОБА_17 ушкоджений оригінал диплому нею був долучений до особової справи ОСОБА_17 .
Показання ОСОБА_105 не спростовуються матеріалами справи. Не довіряти показанням свідка, на думку адвоката, немає підстав - цей свідок не притягався у РФ до кримінальної відповідальності за будь-які дії, які вчинені ним при видачі архівної довідки, на підставі якої ОСОБА_17 одержав дублікат диплому, який обвинувачення та суд вважають підробленим. Ні копії вироку відносно ОСОБА_105 , ні копії постанови про порушення відносно неї кримінальної справи за сприяння у незаконній видачі дублікату диплому у матеріалах справи про обвинувачення ОСОБА_17 немає. Такого процесуального документа не існує у природі.
Крім цього, в журналі реєстрації видачі дипломів, виданих медінститутом у 1991 році, є запис про видачу диплому ОСОБА_17 . Твердження обвинувачення про те, що цей запис вчинено поверх іншого запису, є нічим іншим, як припущенням. Жодна експертиза для встановлення факту підробки відомостей у цьому журналі про отримання ОСОБА_17 у 1991 році диплому не проводилася.
«Акт служебного расследования», на який опирається обвинувачення, є неналежним доказом з ряду причин: 1)немає відомостей у справі, на якій правовій підставі, за чиєю ініціативою проводилося це службове розслідування; 2)чи виявленні особи, винні у незаконній видачі дублікату; 3) на якій підставі комісія прийшла до висновку, що прізвище, ім`я та по-батькові ОСОБА_17 додруковані в наказі №444 від 28.08.1985 року на одному з аркушів цього наказу (а саме стр.007 під №1663 (т.18 а.с.150), якщо судово-технічна експертиза не проводилася; 4) і головне, жоден із членів комісії ( ОСОБА_125 , Єльцин, Порядін, ОСОБА_126 ) не були допитані у даній справі як свідки з приводу обставин, відображених в «Акте служебного расследования». Аналізуючи зміст «акту», напрошується висновок про упередженість даної комісії. Наприклад, у п.1 акта зазначено, дослівно «как утверждает ОСОБА_17 , он получил диплом с отличием». В матеріалах службового розслідування немає жодного пояснення ОСОБА_17 стосовно видачі диплому, у тому числі з відзнакою. Це є вигадкою (припущенням) комісії. Крім цього, захист звертає увагу суду і на таку обставину. Акт датований 31.10.2011 року, а відповідь газеті «Експрес», у якій є посилання на перевірку видачі факту дублікату диплому, датована ІНФОРМАЦІЯ_5 . Напрошується питання: яким чином газеті «Експрес» 26 жовтня 2011 року повідомили те, що було нібито встановлено лише 30 жовтня 2011 року.
Суд, як стверджується у скарзі, однобоко підійшов до оцінки показань свідка ОСОБА_88 , який пояснив, що був із ОСОБА_17 у Московському медичному університеті, коли останній у 2005 році отримував дублікат свого диплому, і йому було відомо про наявність його особової справи в архіві цього вищого навчального закладу. Суд помилково прийшов до висновку, що показання свідка ОСОБА_88 є голослівними, їх зміст суперечить іншим зібраним у справі доказам, а суд не довіряє ним, оскільки ОСОБА_127 та ОСОБА_17 перебувають у дружніх відносинах.
Аналогічно суд також не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_48 , однобоко підійшовши до їх оцінки.
Поза увагою суду залишився і той факт, що при наданні правової допомоги правоохоронними органами РФ органу слідства надано також копії заяв ОСОБА_17 та від його імені адвокатської фірми, які у 08.06.2011 та 27.10.2011 року подавались до Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку Російської Федерації (т. 18 а.с.143-144). Ці заяви досліджувалися під час судового розгляду справи. Із їх змісту слідує, що тоді ОСОБА_17 звертався до медуніверситету із заявами підтвердити факт його навчання у цьому виші та видачу диплому. Заяви з невідомих причин залишилися без відповіді, хоча збереглися в архіві вишу.
У вироку також стверджується, що диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_1 , виданий ОСОБА_17 30.06.1993 р. за реєстраційним № 15 з відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 по 30.06.1993 р.р. перепідготовки в Санкт-Петербурзькому державному університеті по спеціальності «Практична психологія в системі охорони здоров`я» та присвоєння йому кваліфікації практичного психолога, містить неправдиві відомості та є підробленим.
Такий висновок суду також є припущенням і спростовується дослідженими доказами, які є наявні у матеріалах кримінального провадження.
Судом, як стверджує захист, не дано оцінки повідомленню Санкт-Петербурзького університету (т.18 а.с.97), направленому в Головне управління МВС Росії під час виконання доручення правоохоронних органів України. З цього повідомлення слідує, що ОСОБА_17 , 1971 року народження, був слухачем психологічного спеціального Ленінградського державного університету в період з 01.10.1992 по 30.06.1993 р.р. за спеціальністю «Практична психологія в системі охорони здоров`я» (наказ про зарахування від 08.10.1992 р. №1320), наказом від 25.06.1993 р. №786/3 відрахований зі складу слухачів психологічного спеціального факультету ЛДУ у зв`язку із закінченням навчання.
Крім цього, у томі 18 справи (а.с.65-86), є копія особової справи студента ОСОБА_17 , яка виявлена правоохоронними органами Росії у Санкт-Петербурзькому державному університеті при наданні правової допомоги органу слідства.
В особовій справі є, серед інших документів, накази про зарахування ОСОБА_17 до університету, відомості про здачу заліків та екзаменів, про закінчення цього закладу. Більше того, на прохання органу досудового слідства України з особової справи ОСОБА_17 російськими правоохоронними органами проведена виїмка фотографії ОСОБА_17 (т.18 а.с.85-86), яка в подальшому була використана при проведенні портретної експертизи.
Крім цього, факт навчання ОСОБА_17 у ЛДУ підтверджується дослідженими у суді показаннями свідка ОСОБА_128 , керівника служби діловодства Санкт-Петербурзького університету (т. 18 а.с.89-92).
Отже, наявність у Санкт-Петербурзькому університеті особової справи практично зі всіма наказами про зарахування, закінчення, відомостями про здані заліки та іспити, про виданий диплом - це належний доказ, який підтверджує факт навчання ОСОБА_17 у цьому виші.
Всі ці докази у своїй сукупності вказують на ту обставину, що ОСОБА_17 поступив до Ленінградського (тепер Санкт-Петербурзький) університету у 1992 році, навчався там і закінчив цей вищий навчальний заклад у 1993 році, отримавши 30.06.1993 р. у визначеному законодавством РФ диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_1 .
Отже, висновок суду стосовно того, що ОСОБА_17 при працевлаштуванні на роботу використовував завідомо підроблений документ, а саме диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_1 з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 р. по 30.06.1993 року перепідготовки в цьому університеті по спеціальності «Практична психологія в системі охорони здоров`я» та присвоєння йому кваліфікації - практичного психолога, не підтверджується жодними доказами, а навпаки, спростовується ними.
Висновки суду щодо факту навчання ОСОБА_17 у навчальних закладах РФ, які викладені у вступній та мотивувальній частинах, містять істотні суперечності.
Так, у вступній частині оскаржуваного вироку суд прийшов до висновку, що ОСОБА_17 з метою працевлаштування, подавав до різних установ та організацій завідомо підроблені документи, зокрема, дублікат диплому Російського Державного медичного університет} Федерального агентства з охорони здоровя та соціального розвитку РФ серії ВСБ №0917142, виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184, а також диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_1 , виданий 30.06.1993 року (аркуші вироку 2, 3, 5, 10-11, 14-16, 18-19, 25-26 та ін.)
У мотивувальній частині вироку судом зазначено, що «однозначно встановлено те, що підсудний ОСОБА_17 не навчався в закладах РФ, окрім Санкт-Петербурзького державного університету..» (абзац 5 аркушу 159 вироку).
Отже, ці висновки суду мають істотні суперечності; тому судове рішення в цій частині не відповідає фактичним обставинам справи.
Обвинувачений ОСОБА_17 , пояснюючи відсутність в архіві Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку Російської Федерації його особової справи студента, пояснює це можливими діями спецслужб РФ, які знищили цю особову справу, на його переконання, у зв`язку із тим, що він проводив наукові роботи на закриту тематику. Це твердження ОСОБА_17 не позбавлене підстав та підтверджується повідомленням Міністерства освіти і науки України, яке було направлене на адресу органу слідства, у якому, зокрема, йшлося про те, що з 2008 року інформація про ОСОБА_17 в Російській Федерації занесена до спецпрограми «Захист інформації про вченого», що включає в себе нерозголошення даних про місце навчання, професійної підготовки та наукової роботи. Ці обставини не спростовані ні під час досудового слідства, ні під час судового розгляду. Крім цього, листом №1/11-9904 від 24.10.11 р. МОНМС України повідомило орган слідства, що дисертація ОСОБА_17 має гриф «таємно», тому копії документів, на підставі яких ОСОБА_17 було видано диплом доктора меднаук, зберігається у спецсекторі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.
Про вплив спецслужб РФ та України на ОСОБА_17 також показав свідок ОСОБА_127 , допитаний у судовому засіданні.
Суд не дав належної оцінки тій обставині, що наказ МОН України про присвоєння вченого звання професора ОСОБА_17 №592 від 17.06.2010 р. був винесений на підставі рішення атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 17.06.2010 р. (п.1, п.5 протоколу №2).
Суд у вироку стверджує (аркуш 19 вироку), що члени атестаційної комісії провели на своєму засіданні 17.06.2010 року нострифікацію атестату професора серії НОМЕР_2 , виданого ВАК РФ на підставі рішення від 17.11.1005 р. Даний висновок суду, як зазначено в апеляційній скарзі, не відповідає обставинам справи, оскільки відповідно до діючого законодавства України нострифікація атестатів професора, виданих в інших країнах, не передбачена.
Суд не дав жодної оцінки відомостям, які містяться в довідці ВАК України від 02.09.10 р. №21/08-нт, із якої випливає, що 05.03.2010 р. до ВАК надійшла атестаційна справа з дисертаційною роботою ОСОБА_17 , які були направлені до спецради при ВАК України на базі Української військово-медичної академії МО України. Відповідно до наказу голови ВАК України від 07.04.2010 року №7/08-нт створена спеціалізована вчена рада при ВАК України для переатестації докторської дисертації ОСОБА_17 . Відповідно до «Зводу відомостей, що становлять державну таємницю», затвердженим Головою Служби Безпеки України №440 від 12.08.2005 р. та інформацією Керівника відділу закритої та таємної інформації ВАК Російської інформації від 24.02.2010 р. №400/09/06-28, дисертації надано гриф «таємно».
Свідок ОСОБА_129 , який очолював Департамент управління справами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, серед іншого пояснив, що очолював комісію для з`ясування інформації відносно ОСОБА_17 за численними зверненнями різних осіб. Свідок вказав, що МОН була отримана відповідь від 24.11.2009 р. від управління кадрового забезпечення Секретаріату КМУ щодо отримання ОСОБА_17 вищої освіти, а його дисертація є секретною та особливо важливою, а також про те, що до ВАК України в свою чергу надійшли відповіді про наявність у ОСОБА_17 вищої освіти. Свідок також показав, що документи, в яких підтверджувався факт отримання освіти, атестаційна справа з невідомих причин були знищені задовго до встановленого законом строку їх зберігання.
Суд не взяв до уваги ці показання свідка ОСОБА_91 , оскільки такі, на думку суду, не підтверджуються належними доказами. Ці докази могли істотно вплинути на висновки суду.
Показання свідка ОСОБА_91 підтверджуються тою обставиною, що ні у МОН, ні у ВАК не була вилучена також особова справа ОСОБА_17 , яка була заведена у зв`язку із присвоєнням звання професора кафедри нейрохірургії та отриманням атестата професора серії НОМЕР_3 , оскільки на момент проведення таких виїмок була відсутня.
Суд не дав оцінки іншим доказам, які вказують на ту обставину, що ОСОБА_17 навчався у Московському державному медичному інституті ім.Сеченова, а саме повідомленню МОН №1/12-5599 від 14.10.11. Згідно цього повідомлення нострифікація диплома серії НОМЕР_4 проведена на підставі документів, поданих ОСОБА_17 (дублікат диплому та додаток), а також архівної довідки Федерального агентства та соціального розвитку РФ, яка була надіслана на запит Міністерства освіти і науки України, що підтвердила інформацію про вступ та закінчення навчання ОСОБА_17 (том 1 а.с.134-135). Отже, на момент нострифікації диплому МОН мало відомості, отримані з РФ, які підтверджували факт навчання підсудного у Московському медінституті.
Обгрунтовано вважаю, що наявність відомостей, які вказують на факти навчання ОСОБА_17 у Московському медінституті та Ленінградському університеті, дипломи про закінчення цих вишів, спонукала обвинувачення до відшукання відомостей, які б могли так чи інакше спростувати ці факти. І тоді слідство почало відшуковувати такі факти в України, досліджуючи відомості про ОСОБА_17 , які можна було б відшукати в Україні.
Слідство і обвинувачення вирішило піти зворотнім шляхом, відшукавши відомості про якогось ОСОБА_17 , які б вказували на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_17 не міг навчатися у російських вишах протягом 1985-1993 років, оскільки в цей час навчався в Україні в різних навчальних закладах.
Судом скрупульозно досліджувалися матеріали тому №21 даної справи, однак висновки, до яких прийшов суд, не відповідають обставинам справи.
Отже, слідство отримало з відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про реєстрацію народження №2148 від 23.08.1971 року та повний витяг з ДРАЦСг на гр. ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.18 а.с.2)
Згідно з повним витягом ДРАЦСг від 13.04.2012 року, реєстрація актового запису про народження цієї особи проведена 03 лютого 2011 року на підставі актового запису №2148 від 23 серпня 1971 року (т.18 а.с.4).
Відповідно до копії цього актового запису (т.18 а.с.З), його вчинено на підставі довідки 1-ої Житомирської міської лікарні 23.08.1971 року. У цьому ж записі внесено відомості про маму дитини - ОСОБА_130 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка проживає у АДРЕСА_3 . У п.21 запису відображено, що видано свідоцтво серії НОМЕР_5 . у п.22 запису відображено, що відомості надані поліклінічною медсестрою 1 міської лікарні ОСОБА_131 АДРЕСА_4 .
Орган слідства починає розшукувати працівників Житомирського міського бюро ЗАГС, які працювали в зазначеному бюро у 1971 році, а також шукає інформацію щодо народження, сімейного стану (одруження, ро шучення), зміни прізвища,смерті відносно гр-ки ОСОБА_132 . 12.08.1950 р.н
Житомирське міське управління юстиції повідомляє орган слідства (т.21 а.с.ЗО), що в архіві відділу ДРЦС актового запису про реєстрацію смерті, народження, зміни імені, шлюбу, розірвання шлюбу на гр.. ОСОБА_133 не виявлено.
Загальновідомі заяви тодішнього начальника ГСУ МВС України Фаринника, який всім ЗМІ повідомив, що міліція знайшла жінку, яка є матір`ю ОСОБА_17 . Однак інформація, повідомлена ЗМІ, не відповідає обставинам справи. Особа ОСОБА_133 не встановлена та не відшукана.
Крім цього, слідство також робило спроби відшукати інших дітей, народжених ОСОБА_133 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , оскільки в довідці про народження було зазначено, що ОСОБА_17 є третьою дитиною в породіллі. Ці спроби виявилися марними.
Тоді орган слідства витребував з архівів інформацію про всіх мешканців будинку АДРЕСА_5 за період з 09.12.1953 року по 02.02.2012 року. Були встановлені всі власники (співвласники) цього будинку (т.21 а.с. 40-41), допитані всі особи з їх числа, які на даний час живі, які заперечили проживання чи прописку ОСОБА_133 за цією адресою.
Не встановивши таку особу - ОСОБА_133 , орган слідства вирішив встановити медичного працівника ОСОБА_131 (т.21 а.с.50), на підставі довідки якого було зроблено запис №2148.
Центральна міська лікарня №1 м.Житомира повідомила орган слідства, що в період з 01.01.1970 року по 31.12.1973 року у пологовому відділенні лікарні медпрацівник ОСОБА_134 в списках працюючих не числилась (ні серед лікарів, ні серед акушерок, ні серед медичних сестер) (т.21 а.с.51-53, 55-59), ні в Житомирській обласній клінічній лікарні (т.21 а.с.106-107),ні в Центральній дитячій міській лікарні (т.21 а.с. 109). Така особа - ОСОБА_131 не була також і по місцю зазначеного у довідці її місця проживання - по АДРЕСА_4 (перейменованій пізніше у АДРЕСА_6 ). Під час допиту старожилів цього будинку також не встановлено особу ОСОБА_135 . Слідством були встановлені та допитані особи з прізвищем ОСОБА_134 , які однак нічого не змогли прояснити щодо особи ОСОБА_131 , яка б у 1971 році працювала медпрацівником.
Слідство допитує мешканців с. Гуменники Коростишівського району Житомирської області, у якому більшість населення з прізвищем ОСОБА_136 , та з`ясовується, що ні ОСОБА_133 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ні ОСОБА_17 , ні ОСОБА_137 ніхто не знає, в родинних стосунках з цими особами не перебував та не перебуває. Такі особи на території Гуменницької сільської ради ніколи не проживали та не були зареєстровані.
Орган слідства розшукує ОСОБА_17 , (причому ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_4 ) в усіх закладах освіти (дитячі садки, школи, училища, технікуми, вищі навчальні заклади тощо (а.с. 159) Житомирської та Вінницької областей.
У подальшому під час розслідування було встановлено, що 06.09.1979 року у Потіївську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат І-Ш ступенів для дітей з наслідками поліомієліту і церебральними паралічами з Житомирської допоміжної школи прибув на навчання ОСОБА_17 .. Однак проведеними слідчими діями встановити, де у період часу з 10.05.1971 по 06.09.1979 р. знаходився ОСОБА_17 , не виявилося можливим.
Постає питання - чи то у Потіївській школі-інтернаті навчався той самий ОСОБА_17 , про якого йдеться у записі про народження №2148, чи якийсь інший.
Доказів, які б підтверджували ту обставину, що ОСОБА_17 , відомості про якого викладені у довідці 1-ої Житомирської міської лікарні від 23.08.1971 року, та ОСОБА_17 , який прибув на навчання до Потіївської школи-інтернату, одна і та ж особа, ні досудовим слідством, ні у судовому засіданні, не здобуто.
Військовий комісар Житомирського МВК повідомив (а.с.215), що серед військовозобов"язаних, які перебувають або перебували на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , зняті з військового обліку після 1985 року, ОСОБА_17 , 1971 р.н., не значиться. Аналогічну відповідь на запит слідства надав і ІНФОРМАЦІЯ_10 , (а.с.217).
Разом з тим. Вінницький ОВК повідомив, що згідно записів в алфавітній книзі призовників 1971 року народження ОСОБА_17 значиться приписаним до призовної дільниці ІНФОРМАЦІЯ_11 ; знятий з військового обліку 01.06.89 (у зв`язку із переміною місця проживання) в ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с.219).
З повідомлення ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області (а.с.220) вбачається, що згідно архівних картотек встановлено, що ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 документувався Козятинським РВ УМВС 22.06.1989 року паспортом зразка бувшого СРСР НОМЕР_6 в зв`язку із втратою попереднього. На той момент ОСОБА_17 навчався у м.Козятин і був зареєстрований як студент ПТУ №17. Знявся з реєстраційного обліку 23.01.1990 року у Червоноармійський район Львівської області, як зазначено на а.с.221 т.21 є форма №1, яка заповнювалася при отриманні паспорта замість втраченого. Обвинувачений ОСОБА_17 показав, що дану форму він не заповнював, та підпис в графі про отримання паспорта виконана не ним.
Обвинувачений заявив до суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи по цій формі №1. Судом необгрунтовано було відмовлено у призначенні почеркознавчої експертизи. Відмова у призначення експертизи привела до неповноти судового розгляду. Відповідь на дане питання підтвердила або спростувала показання обвинуваченого ОСОБА_17 у цій частині.
Управління освіти і науки Житомирської ОДА повідомило (т.21 а.с.223), що ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , навчався у Житомирській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті з 02.04.1979 року по 07.09.1979 року у діагностичному класі, звідки вибув для подальшого навчання до ІНФОРМАЦІЯ_13 , де навчався з 6 вересня 1979 року по 18 грудня 1979 року і був відрахований у зв`язку з переходом до Кмитівської спецшколи-інтернату.
Житомирська школа-інтернат повідомила, що ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , навчався у закладі з 02.04.1979 року по 07.09.1979 року у діагностичному класі згідно направлення облвно і вибув для подальшого навчання до Потіївської спецшколи-інтернату (т.21 а.с.227).
Адміністрація Потіївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату надала інформацію про те, що ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , навчався у даному навчальному закладі з 6 вересня 1979 року по 18 грудня 1979 року і був відрахований у зв`язку з переходом до Кмитівської школи-інтернату. (т.21 а.с.224)
За інформацією Бердичівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, за період з 1973 року по 2011 рік у книзі реєстрації вихованців закладу ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не значаться. Проте є запис про гр. ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , який прибув з Кмитівської спецшколи-інтернату 03.09.1980 року і вибув з Бердичівської спецшколи-інтернату у 1987 році. Відомостей, куди вибув вихованець, у книзі реєстрації та книзі наказів немає (т.21 а.с.223).
Допитаний під час судового розгляду справи свідок ОСОБА_138 директор Бердичівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (1980-2011 р.р.), пояснив, що обвинувачений ОСОБА_17 не може бути тим ОСОБА_139 , який навчався у цій школі у 1979-1987 p.p. (див. відеозапис допиту свідка). Суд, однобоко оцінюючи ці показання ОСОБА_140 , прийшов до невірного висновку, що «жодних конкретних показань щодо особи ОСОБА_17 цей свідок суду не надав». Аналогічні показання дала свідок ОСОБА_141 , в минулому вихователь спецшколи. Показання інших свідків, які в той час також працювали на різних посадах (вихователі, вчителі та ін..), які нібито невпевнено впізнають обвинуваченого, підлягають критичній оцінці з огляду на ту обставину, що той ОСОБА_17 був дитиною і з того часу минуло більше 25 років. Однак суд і тут однобоко підійшов до оцінки показань цих свідків, не врахувавши зазначених вище обставин.
Під час судового розгляду даного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_17 повідомив суду, що він не є тим ОСОБА_142 , відомості про якого містяться у томі 21 даного провадження. Обвинувачений ОСОБА_17 показав, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_15 у селі Туг Гадрутського району Нагірно-Карабаської автономної області колишньої Азербайджанської PCP.
Суд, заперечуючи факт навчання ОСОБА_17 у вищих навчальних закладах Російської Федерації, обґрунтовує свій висновок тим, що ОСОБА_17 не міг у 1985-1993 p.p. там перебувати, оскільки у цей же період навчався у різних навчальних та перебував у лікувальних закладах Української PCP.
Як на доказ цих обставин суд покликається, зокрема, на історію хвороби ОСОБА_143 1971 р.н., яку під час досудового слідства було вилучено з архіву Житомирської обласної психоневрологічної лікарні.
Ця історія хвороби була досліджена у судовому засіданні. Як вбачається з неї, ОСОБА_17 , 1971 р.н., підопічний школи-інтернату с.Гришківці Бердичівського району Житомирської області, у 1977 році переніс хворобу ОСОБА_144 , а також мав опіки обличчя і кисті руки. Крім цього, згідно цієї ж історії хвороби, той ОСОБА_17 страждав хронічним захворюванням нирок з діагнозом: хр. пієлонефрит, нефротична форма, ниркова недостатність ХНН - І-ІІ степені важкості.
Обвинувачений ОСОБА_145 , заперечуючи факт навчання та перебування у відповідних закладах Житомирської області, покликається на ту обставину, що він ніколи не хворів гепатитом А,В та будь-якою хворобою нирок. Крім цього, у нього відсутні сліди опіків на обличчі та кистях рук.
Під час судового розгляду справи обвинуваченим заявлялося клопотання про призначення судово-медичної експертизи для зясування таких питань: чи є на обличчі ОСОБА_17 та кистях рук сліди опіків, чи хворів ОСОБА_17 інфекційним захворюванням - хворобою Боткіна -гепатитом А чи гепатитом Б, а також в минулому хронічним захворюванням нирок.
Відмову у задоволенні цього клопотання суд мотивував тим, що «достовірність записів про хвороби ОСОБА_17 в дитячому віці, зокрема, наявність у нього певних понівечень тіла та захворювань, встановити неможливо та такі не можуть спростувати встановлених даних щодо виховання та навчання підсудного» . З таким висновком суду, як стверджує захист, погодитися не можна. Хвороба ОСОБА_144 залишає в організмі людини «слід» на все життя: аналіз крові може встановити, чи перенесла будь-яка людина таке захворювання чи ні.
Вважає, що судом дане клопотання підсудного необгрунтовано було відхилено. Відповіді на ці запитання поставили б крапки на «і», чи обвинувачений ОСОБА_17 є тим самим ОСОБА_142 , який народився у м.Житомирі, навчався у спецшколах-інтернатах, чи це зовсім різні особи.
Виходячи з позиції обвинуваченого ОСОБА_146 , який вказував як на досудовому, так і на судовому слідстві, що місцем його народження є колишня Азербайжанська PCP, а також з суперечливих доказів щодо місця народження, навчання у спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах, даних щодо навчання ОСОБА_17 у вищих навчальних закладах Російської Федерації, зібраних органом досудового слідства, вважаю, що особа підсудного ОСОБА_17 достовірно не встановлена; доказів, що ОСОБА_147 , який народився у м. Житомирі та навчався у певних навчальних закладах Житомирської та Вінницької областей, відомості про якого містяться у томі 21 кримінального провадження, та підсудний ОСОБА_17 - одна і та ж особа, у матеріалах справи немає.
ОСОБА_17 даючи показання щодо своїх працевлаштувань у різні установи та організації, повідомив про те, що працедавцями здійснювалися перевірки факту його навчання у Московському медінституті та Санкт-Петербурзькому університеті, в результаті яких такий факт було підтверджено. Такі пояснення ОСОБА_17 підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_91 , ОСОБА_148 , ОСОБА_52 , ОСОБА_46 та ін.. Важко повірити, що при прийнятті на роботу на посаду радника Першого віце-прем`єра чи допуску до Президента країни для зустрічі на тривалий час відповідними спецслужбами не перевіряється наявність у особи освіти, дані про попередні місця праці, сімейний стан.
Звертає увагу суду також і на таку обставину - у лютому 2008 року у визначеному законодавством України порядку ОСОБА_17 відповідною атестаційною комісією МОЗ видано посвідчення лікаря-нейрохірурга вищої категорії, який надавав йому право здійснювати лікарську діяльність на цілком правових засадах. Крім цього, у ОСОБА_17 наявні також отримані у визначеному законодавством України порядку диплом доктора медичних наук ДД №008156, виданий на підставі рішення Президії ВАК України №12-08/3-3 від 14.04.2010 року, а також атестат професора серії НОМЕР_3 , виданий Міністерством освіти і науки України на підставі рішення Атестаційної колегії від 17.06.2010 (протокол № 2/02-П) (звання професор кафедри нейрохірургії).
Судом також не враховано, що з 10.06.2008 р. ОСОБА_17 працював на посаді професора кафедри нейрохірургії вказаної академії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, з 02.04.2009 р.- лікарем-нейрохірургом хірургічного відділення стаціонару Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров`я України» (Державний заклад «Київська центральна басейнова клінічна лікарня Міністерства охорони здоров`я України»).
Отже, виходячи з наведеного, враховуючи, що ОСОБА_17 , маючи відповідну спеціальну освіту (дана обставина підтверджена дослідженими доказами), працюючи на зазначених вище посадах, відповідав єдиним кваліфікаційним вимогам згідно положень наказу МОЗ України №117 від 29.03.2002 та вимогам ст.ст. З, 6, 33, 42, 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», і на цілком законних підставах займався лікувальною діяльністю, судом ОСОБА_17 , як стверджується в апеляційній скарзі. невірно визнано винним за обвинуваченнями у вчиненні незаконної лікарської діяльності - ст.138 КК України, вчиненні вбивства з необережності - ст.119 КК України, а також за обвинуваченнями у використанні завідомо підроблених документів - ч.4 ст.358 КК України.
Якщо доводи апеляційної скарги видадуться для суду непереконливими, і апеляційна інстанція прийде до висновку про відсутність у ОСОБА_17 вищої медичної освіти, то, як зазначає захисник, він би хотів звернути увагу на такі моменти.
Згідно з висновком суду щодо дій ОСОБА_17 по заняттю незаконною лікувальною діяльністю, в результаті якої спричинені тяжкі наслідки у вигляді смерті для хворих ОСОБА_56 та ОСОБА_74 , то такі дії слід кваліфікувати за правилами ст.33 КК України як сукупність двох злочинів, оскільки діяння ОСОБА_17 по заподіянню потерпілим тілесних ушкоджень, що спричинили їхню смерть в результаті злочинної самовпевненості обвинуваченого, передбачаються ч. 1 ст. 119 КК України, а його незаконна лікувальна діяльність при цьому охоплюється диспозицією ст.138 КК України.
Суд погодився з твердженням обвинувачення, що діяння ОСОБА_17 по відношенню до хворих ОСОБА_56 та ОСОБА_74 повністю не охоплюється однією ст.138 КК України, оскільки склад злочину цієї статті за видом санкції та видом суспільно-небезпечних наслідків відрізняється від складу злочину, передбаченого ч.І ст.119 КК України. Обидва злочини, передбачені ст. 138 та ч.1 ст. 119 КК України, учинялись ОСОБА_17 по відношенню до потерпілих ОСОБА_56 та ОСОБА_74 відповідно одними діяннями, вчиненими в один і той же час, в одному і тому ж місці. Ці злочини підлягають окремій кваліфікації та передбачаються різними статтями КК, за жодний із них ОСОБА_17 не було засуджено.
Наведене, на думку прокурора, з якою погодився суд, випливає також з того, що діяння ОСОБА_17 в цих двох випадках утворюють ідеальну сукупність злочинів, передбачених ст.138 та ч.І ст.119 КК України, оскільки ОСОБА_17 , займаючись незаконною лікувальною діяльністю у вигляді проведення хірургічних втручань, пов`язаних з проникненням в черепну порожнину хворих, одночасно учиняв дії, спрямовані на порушення функцій та анатомічної цілісності життєво важливих органів потерпілих ОСОБА_56 та ОСОБА_74 , а отже передбачав можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх діянь, але легковажно розраховував на їх відвернення. Суб`єктивне ставлення ОСОБА_17 до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_56 та ОСОБА_74 характеризується необережною формою вини у вигляді злочинної самовпевненості.
З такими міркуваннями державного обвинувачення захист не погоджується.
Відповідно до п.1 ст.76 КПК України (1960 року) експертиза призначається обов`язково для встановлення причин смерті. Ексгумація трупів зазначених осіб не проводилася.
Постановою Пленуму Верховного Суду від 07.02.2003 N 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» звернуто увагу судів на те, що відповідно до ст. 76 КПК ( 1960 року ) для встановлення причин смерті, тяжкості й характеру тілесних ушкоджень призначення експертизи є обов`язковим.
Відповідно до Закону України «Про судову експертизу», Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи експертиза (дослідження) у відділі виконується з метою встановлення причини смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті та вирішення інших питань (п.1.2). Об`єктами експертизи (дослідження) відповідно до п.1.6. цих Правил є трупи (частини трупів) осіб, що вмерли насильницькою смертю, раптово або при нез`ясованих обставинах чи невстановленому діагнозі. Експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або моргах лікувально-профілактичних установ. П.1.24 встановлено, що результати експертизи трупа, яка виконується у відділі, оформляються документом, що має назву «Висновок експерта» («Акт судово-медичного дослідження»). Дослідна частина висновку повинна містити послідовний опис виконання експертизи трупа та усіх виявлених при цьому фактичних даних, методик та устаткування, які були застосовані при проведенні експертизи, перелік об`єктів, надісланих на лабораторне дослідження.
ОСОБА_80 та ОСОБА_149 перебували на лікуванні у та Славутській та Кременецькій ЦРЛ відповідно. Померли відповідно 13.08.2008 р. та 22.01.2010, перебуваючи у цих лікарнях.
Для визначення причин смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті та вирішення інших питань судово-медична експертиза (дослідження) трупів ОСОБА_56 та ОСОБА_74 не призначалася та не проводилася, як того вимагають Правила проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи. Висновків експерта або актів судово-медичного дослідження трупів ОСОБА_56 та ОСОБА_74 не існує, оскільки такі експертизи (дослідження) не проводилися. Отже, причини смерті цих осіб, наявність, характери і механізми виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті не встановлені.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_17 за ст. 119 КК України (вбивство з необережності ОСОБА_56 ) обґрунтовується висновком експерта № 38 від 02.04.2012: «Враховуючи те, що ОСОБА_17 не являється лікарем та не мав належного фаху в медицині, маніпуляції відносно ОСОБА_56 можна оцінювати як спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Перше оперативне втручання ускладнилось інтрамозковою гематомою та значним пошкодженням правої півкулі головного мозку, що стало безпосередньою причиною смерті».
Слід звернути увагу суду, наголошується у скарзі, що даний висновок не є висновком експертизи трупа, а є висновком судово-медичної експертизи, яка проводилася на підставі медичної карти стаціонарного хворого. Висновок є припущенням, а не є категоричним твердженням. Про це повідомили у судовому засіданні допитані експерти ОСОБА_76 , ОСОБА_150 та ОСОБА_151 .
Під час судового розгляду справи було встановлено, що експертами Львівського бюро СМЕ у висновку №38 були дані відповіді на питання, які не ставилися слідчим ОСОБА_152 при призначенні експертизи. Суд задовольнив клопотання адвоката про витребування з Львівського ОБСМЕ копії постанови, яка була підставою для проведення цієї експертизи, однак дана ухвала судового засідання не була виконана. Натомість прокурором у судове засідання була надана копія постанови слідчого Коноваленка, в якій вже були зазначені ті ж питання, на які давали відповіді експерті при винесенні висновку №38 (т.34, ах.25-28).
Суд необгрунтовано прийшов до висновку, що «відбулася технічна помилка та слідчим до матеріалів справи був долучений інший проект постанови про призначення експертизи».
Обвинувачений ОСОБА_17 однозначно ствердив, що йому для ознайомлення була надана постанова про призначення судово-медичної експертизи слідчого Коноваленка від 23 грудня 2011 року, яка є у матеріалах досудового провадження (том 34. а.с.20-22). Ця обставина підтверджується протоколом ознайомлення обвинуваченого ОСОБА_17 із зазначеною постановою, який у порядку ст.197 КПК України (1960 р.) 24 грудня 2011 року склав слідчий Коноваленко у присутності захисника ОСОБА_21 , в якому обвинувачений власноручно виклав відвід експертам Львівського ОБСМЕ щодо проведення даної експертизи (том 34 а.с.23).
Крім цього, на його прохання того ж дня слідчим ОСОБА_153 передано йому, серед інших постанов, копію зазначеної вище постанови від 23.12.2011 р., яку додано до апеляційної скарги.
Висновок суду про те, що «до матеріалів справи був долучений проект постанови», не підтверджений будь-якими доказами, а навпаки, спростовується наявними у справі. У матеріалах провадження є не «проект» постанови, а саме постанова, підписана слідчим ОСОБА_154 . Слідчий ОСОБА_152 не допитаний як свідок під час судового розгляду справи з приводу даних обставин. Тому такий висновок суду є нічим іншим, як припущенням.
За таких обставин висновок судово-медичної експертизи №38 від 02.04.2012 р. є необгрунтованим, таким, що суперечить постанові про призначення цієї експертизи, та викликає сумніви в його правильності.
Суд, оцінюючи висновки судово-медичних експертиз по епізоду незаконної лікувальної діяльності щодо малолітнього ОСОБА_74 , а також щодо ОСОБА_73 , по кожному з яких наявні по два висновки, прийшов до невірного висновку, «що такі в основному доповнюють один одного, а причини часткових розбіжностей роз`яснені експертами в судовому засіданні, що підтвердило правильність висновків останніх експертиз».
Згідно з висновком експерта № 242/12 від 08.10.2012 проведення трьох повторних втручань ОСОБА_17 (09.01.2010, 13.01.2010 та 20.01.2010) негативно вплинуло на перебіг травми і сприяло настанню смерті, таким чином, між цими втручаннями в комплексі і настанням смерті вбачається прямий причинний зв`язок, що свідчить про спричинення ним тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_155 , які потягли настання його смерті.
Однак судово-медичної експертизи, яка була проведена Львівським БСМЕ ГУОЗ ЛОДА, прийшла до протилежного висновку. Згідно п.1.2. цього висновку №83 від 09.04.2012 року, «по записах в історії хвороби та по операційних протоколах від 09, 13, 20.01.2010 р. судити, чи привели проведені хірургічні втручання, виконані ОСОБА_17 , до тяжких наслідків, зокрема смерті ОСОБА_74 , неможливо».
Як бачимо, висновки цих експертиз є протилежними, а не «доповнюють» один одного, як стверджується у вироку. Навіть більше - ці висновки суперечать один одному. Про суперечливість цих висновків вказують показання експертів ОСОБА_156 , ОСОБА_150 , ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , які були допитані у судовому засіданні.
Під час судового розгляду справи захистом заявлялися клопотання про призначення комплексних комісійних судово-медичних експертиз по цих епізодах обвинувачення у зв`язку із суперечливими висновками судово-медичних експертиз. Судом ці клопотання відхилено необгрунтовано.
Виходячи з наведеного, суд допустив неповноту судового розгляду: залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення.
Умисел ОСОБА_17 при проведенні операцій тим чи іншим особам був спрямований на надання медичної допомоги, а не на заподіяння тілесних ушкоджень чи смерті. Згідно з п.2.1.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Такої ж думки притримується і свідок ОСОБА_160 , який був допитаний у судовому засіданні. Таку ж позицію він висловлює у співавторстві з іншими авторами у медичній літературі (2005 р., «Укрмедкнига», Тернопіль, (с.110)).
Крім цього, суд не дав оцінки і тим обставинам, що рішення про проведення операцій ОСОБА_56 , ОСОБА_74 та інших приймалися консиліарно іншими лікарями (всі ці свідки були допитані у судовому провадженні) разом із ОСОБА_17 . Ні під час досудового слідства, ні у суді чітко не розмежовано, хто з інших лікарів - учасників операцій, проведених ОСОБА_70 , ОСОБА_109 , іншим хворим, виконував ті чи інші хірургічні маніпуляції, які саме маніпуляції виконував тільки ОСОБА_17 , чи саме маніпуляції ОСОБА_17 є у причинному зв`язку із тяжкими наслідками.
Отже, висновок суду про те, що ОСОБА_17 займався незаконною лікувальною діяльністю, яка привела до тяжких наслідків, а саме заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_161 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 не грунтується на матеріалах справи.
Вважає, що у випадках настання смерті ОСОБА_56 та ОСОБА_74 відсутня об`єктивна сторона злочину, передбачена ст.119 КК України, - відсутнє посягання на життя людини, а також відсутній причинний зв`язок між діями ОСОБА_17 чи інших лікарів, які брали участь в операціях, і наслідками у вигляді смерті цих осіб.
Стаття 138 КК України передбачає відповідальність особи за заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки.
Заняття лікувальною діяльністю означає такі дії, як огляд хворого, встановлення діагнозу, консультування, призначення до вживання ліків, визначення засобів, методів і прийому впливу на організм людини, проведення процедур, хірургічного втручання.
Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків. Під тяжкими наслідками слід розуміти спричинення смерті, заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Суб`єктивна сторона цього злочину визначається ставленням до наслідків і характеризується необережністю.
Діяння особи, яка займається лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки, повністю охоплюється однією ст.138 КК України, і додаткової кваліфікації за ст.119 КК України не потребує, оскільки необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті є ознакою злочину, передбаченого ст.138 КК України.
Якщо виходити з висновку суду щодо того, що діяння ОСОБА_17 в цих двох випадках утворюють ідеальну сукупність злочинів, передбачених ст.138 та ч.І ст.119 КК України, то постає питання, чому прокурором при зміні обвинувачення дії ОСОБА_17 , який проводив лікування ОСОБА_62 , ОСОБА_162 , ОСОБА_73 , яке виразилося в обстеженні, встановленні діагнозу, призначенні до вживання ліків, визначенні засобів, методів і прийомів впливу на організм людини та хірургічному втручанні, тим самим здійснював незаконну лікувальну діяльність, яка спричинила тяжкі наслідки для хворого у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, кваліфіковані лише за ст.138 КК України, а за ст.128 КК України (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження) додаткової кваліфікації не здійснено. Адже суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.128 КК України, характеризується також як і при вбивстві з необережності у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Що стосується оцінки доказів по епізодах обвинувачення ОСОБА_17 у заволодінні майном ОСОБА_56 , ОСОБА_79 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 шляхом обману та зловживанням довірою, за якими його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а також майном ОСОБА_23 - за ч. 3 ст. 190 КК України.
По кожному з цих епізодів суд, підтримуючи сторону обвинувачення, прийшов до висновку, що ОСОБА_17 , видаючи себе за видатного лікаря-нейрохірурга, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, заволодів майном цих потерпілих (в т.ч. грошовими коштами), чим завдав їм шкоди. Суть обману, згідно висновку суду, полягала в тому, що ОСОБА_17 повідомляв потерпілим неправдиву інформацію про те, що він є лікарем, і, не вимагаючи від них здійснення оплати своїх лікувальних послуг, ставив тим самим потерпілих, які бажали вилікуватися, в таку залежність від себе, при якій вони відчували себе зобов`язаними перед ОСОБА_17 та значною мірою підкорялися його вказівкам та порадам.
По всіх цих епізодах загальна фабула обвинувачення у вчиненні шахрайських дій є однотипною. Різняться лише розміри грошових коштів та обставини їх передачі.
Всі епізоди вчинення ОСОБА_17 , на думку суду, шахрайських дій, мали місце у період з червня 2008 року по червень 2011 року.
Висновок суду про те, що обман полягав у повідомленні ОСОБА_17 потерпілим неправдивої інформації про те, що він є лікарем, спростовується наявними у матеріалах провадження доказами, які досліджувалися під час судового розгляду справи.
Так, суд не дав оцінки тій обставині, що у лютому 2008 року ОСОБА_17 атестаційною комісією МОЗ України підтверджено категорію лікаря-нейрохірурга вищої категорії та видано відповідне посвідчення.
Дану категорію ОСОБА_17 було присвоєно у порядку, визначеному Положенням про порядок проведення атестації лікарів, затвердженим наказом міністерства охорони здоровя України №359 від 19.12.1997 р.
Відповідно до п.1.2 цього положення основним завданням атестації є визначення рівня професійної підготовки лікарів, оцінка трудової діяльності, можливості подальшого використання спеціалістів, підвищення їх кваліфікації.
Згідно з п.1.3, встановлені такі види атестації:
-атестація на визначення знань і практичних навичок з присвоєнням (підтвердженням) звання лікар-спеціаліст»;
-атестація на присвоєння кваліфікаційної категорії;
-атестація на підтвердження кваліфікаційної категорії.
Пунктом 1.5 положення визначено, що атестація на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій проводиться комісіями, що створюються при Міністерстві охорони здоров`я України (Центральна атестаційна комісія), МОЗ Автономної Республіки Крим, управлінням охорони здоров`я обласних державних адміністрацій.
Як встановлено п. 4.5 положення, за результатами атестації на підтвердження кваліфікаційної категорії комісія приймає такі рішення: підтвердити кваліфікаційну категорію з конкретної лікарської спеціальності або відмовити у підтвердженні категорії.
Отже, у лютому 2008 року відповідною атестаційною комісію підтверджено категорію лікаря-нейрохірурга вищої категорії ОСОБА_17 , про що видано відповідне посвідчення.
Крім цього, суд не дав належної оцінки тому факту, що у період з 24.06.2008 р. по 01.02.2010 р. працював на посаді професора кафедри Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика (т.3 а.с.84-86).
Суд, приходячи до висновку про введення ОСОБА_17 в оману потерпілих щодо тієї обставини, що він є лікарем, також не надав жодної оцінки таким доказам, як рішенню президії Вищої атестаційної комісії України від 11.04.2010 р. (протокол 12-08/33), яким присуджено науковий ступінь доктора медичних наук по спеціальності нейрохірургія, а 17.06.2010 р. рішенням атестаційної колегії МОН присвоєно вчене звання профессора кафедри нейрохірургії.
Отже, ці докази вказують на ту обставину, що ОСОБА_17 не вводив в оману жодного з цих потерпілих щодо наявності у нього посвідчення лікаря-нейрохірурга, місця праці, наявності наукового ступеня доктора меднаук та вченого звання професора.
Ці обставини вказують на відсутність об`єктивної сторони у всіх інкримінованих епізодах заволодіння підсудним майном потерпілих.
Наведений вище висновок суду про введення в оману потерпілих не ґрунтується на матеріалах справи та є припущенням.
Епізод обвинувачення у заволодінні майном ОСОБА_72 .
Згідно обвинувачення ОСОБА_80 в невстановлений досудовим розслідуванням час в 2008 році у невстановленому місці для придбання цієї мазі передав ОСОБА_17 гроші в сумі 7 тис. доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 2008 рік в середньому складає 33963,3 гривень. Дане обвинувачення ґрунтується на припущеннях органу слідства.
ОСОБА_17 заперечує отримання від ОСОБА_56 будь-яких грошових коштів для купівлі тих чи інших ліків. ОСОБА_17 вказує, що за свої кошти придбав певний препарат, який був використаний ним під час операції, однак у зв`язку із смертю відшкодування йому цих коштів не відбулося. Доказів передачі таких коштів ОСОБА_163 ОСОБА_17 у матеріалах справи немає. Показання свідків про те, що їм відомо про це від ОСОБА_56 , не підтверджені будь-якими іншими доказами.
Епізод заволодіння чужим майном належним ОСОБА_164 шляхом обману та зловживання довірою.
Згідно обвинувачення ОСОБА_86 , будучи введеною ОСОБА_17 в оману, помиляючись в його особі, помиляючись в предметах, які представляли собою нібито придбані ОСОБА_17 за кордоном препарати невідомого походження та вартості, а також на ґрунті особистих довірчих стосунків, які виникли між нею та ОСОБА_17 як між мамою пацієнта та лікуючим лікарем, довіряючи ОСОБА_17 та будучи переконаною у тому, що для успішного вилікування та одужання її сина необхідно за допомогою ОСОБА_17 придбати вищевказані препарати, 03.09.2010 р. в невстановлений досудовим слідством час в кімнаті № НОМЕР_7 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 передала останньому гроші в сумі 25800 гривень в якості оплати за нібито придбані ОСОБА_17 за власні кошти препарати «Мабтера» та «Актемра».
ОСОБА_17 не заперечує отримання від ОСОБА_79 зазначеної суми коштів за препарати «Мабтера» та «Актемра», які він придбав перед цим за власні кошти. ОСОБА_17 в приміщенні вищевказаної кімнати гуртожитку поставив її сину ОСОБА_165 крапельницю, яка містила розчин препаратів «Мабтера» та «Актемра», після чого ОСОБА_86 передала 25 800 грн. Дані обставини підтвердив у судовому засіданні ОСОБА_166 . Суд необгрунтовано відкинув показання свідка ОСОБА_84 , який опосередковано підтверджував покази підсудного, мотивуючи це плутаниною в його показаннях. Покликання ОСОБА_79 та ОСОБА_82 про те, що крапельниця містила розчин препаратів невідомого походження, є суб`єктивними, не підтвердженими жодними іншими доказами та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_167 . У зв`язку із тим, що препарати, які були поміщені у крапельницю, використані, відсутня можливість їх ідентифікації, твердження ОСОБА_79 не доведені жодними доказами.
Отже, у даному випадку між ОСОБА_17 та ОСОБА_168 існують цивільно-правові відносини, які вирішуються у порядку цивільного судочинства.
Епізод заволодіння майном ОСОБА_24 шляхом обману та зловживання довірою.
Згідно вироку, ОСОБА_24 , будучи введеною в оману ОСОБА_17 та перебуваючи в залежності від нього, довіряючи йому, помиляючись в його можливостях та дійсних намірах, бажаючи вилікувати свого хворого малолітнього сина ОСОБА_169 від епілепсії, в період з 09 березня по 20 травня 20011 року на прохання ОСОБА_17 передала йому як видатній особі, що безкоштовно та кваліфіковано лікує її сина, через невстановлену особу, на яку їй вказав сам ОСОБА_17 , гроші в сумі 8000 євро, що в перерахунку на гривні по діючому на час вчинення злочину курсу НБУ складає 91809,6 гривні, нібито потрібні ОСОБА_17 для участі у шаховому турнірі, а також мобільний телефон «Айфон» вартістю 7974,6 гривень та стетоскоп вартістю 1196,19 гривень.
ОСОБА_17 не заперечив отримання від ОСОБА_24 мобільного телефону, однак повідомив, що цей телефон ОСОБА_24 подарувала йому від імені свого чоловіка. Стетоскоп був придбаний ОСОБА_24 для лікування її сина, і пізніше повернутий ним ОСОБА_24 . ОСОБА_17 заперечив показання ОСОБА_24 про заволодіння ним 8000 євро. ОСОБА_24 повідомила у суді, що цю суму вона передала через особу жіночої статі, яка представилась їй як помічниця ОСОБА_17 . Дана особа не встановлена. Однак, як ствердила ОСОБА_24 у судовому засіданні, 8000 євро вона передавала як благодійну допомогу для проведення шахового турніру, а саме на влаштування фуршету. Як показала ОСОБА_24 , у випадку, якби фуршет був проведений, то вона б не мала жодних претензій до ОСОБА_17 щодо повернення цих коштів.
Показання ОСОБА_17 про те, що «Айфон» ОСОБА_24 був подарований ОСОБА_17 , підтвердив свідок ОСОБА_98 , який у 2011 році працював водієм сім`ї ОСОБА_24 , а також свідок ОСОБА_99 .
Отже, в діях ОСОБА_17 , який прийняв від ОСОБА_24 подарунок у вигляді телефону, відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. Передача ОСОБА_24 8000 євро як благодійної допомоги для проведення шахового турніру (якщо такі кошти взагалі були будь-кому передані) також вказує на відсутність події злочину.
Епізод заволодіння майном ОСОБА_16 шляхом обману та зловживання довірою.
Згідно вироку, приблизно в липні 2011 року ОСОБА_16 , будучи введеною ОСОБА_17 в оману, помиляючись в його особі, помиляючись в предметі, який представляв собою вищевказаний препарат «Пентаглобін», а також на ґрунті довірчих відносин, які виникли між нею та ОСОБА_17 , як між мамою пацієнта та лікуючим лікарем, довіряючи ОСОБА_17 та будучи переконаною ним у тому, що для успішного вилікування та одужання її сина необхідно за допомогою ОСОБА_17 придбати вищевказаний препарат «Пентаглобін», в приміщенні кабінету Директора департаменту управління справами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України ОСОБА_91 за адресою: м. Київ, бульвар Перемоги, 10 передала ОСОБА_17 на придбання медичного препарату «Пентаглобін» та його доставку гроші в сумі 13800 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на липень 2011 року складає 110002,56 гривні.
Крім цього ОСОБА_16 , сприймаючи ОСОБА_17 як висококваліфікованого лікаря-нейрохірурга, професора, будучи введеною останнім в оману стосовного проведення ним лікування її сина ОСОБА_170 , в період з травня по листопад 2011 року у невстановлений досудовим слідством час передала ОСОБА_17 по місцю його проживання за адресою: АДРЕСА_8 , як плату за проведене лікування її сина гроші сумами по 500 та 1000 гривень у загальній сумі 4000 гривень.
Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_17 з метою запобігання викриття шахрайських дій приблизно через тиждень після заволодіння грошима ОСОБА_16 , біля Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України передав ОСОБА_16 16 флаконів з вмістом невідомого походження, пояснивши, що це є медичний препарат «Пентаглобін» без надання будь-яких документів, які б засвідчували дійсність цього препарату та факт здійснення за нього ОСОБА_17 оплати в розмірі та за рахунок грошових коштів, отриманих ним від потерпілої.
Восени 2011 року, не отримавши покращення стану здоров`я сина після призначеного ОСОБА_17 лікування, ОСОБА_16 разом зі своїм чоловіком вирішили відмовитися від його послуг, повідомивши про це останнього, а також попросили, щоб він забрав вказані 16 флаконів медичного препарату «Пентаглобін» та повернув їм гроші.
ОСОБА_17 з метою запобігання викриття своїх шахрайських дій пообіцяв повернути ОСОБА_16 гроші за вищевказаний медичний препарат, але в подальшому, не маючи наміру повертати гроші, якими він заволодів шляхом обману та зловживання довірою, уникав зустрічей.
Обвинувачений ОСОБА_17 не заперечив факту отримання від ОСОБА_16 зазначених грошових коштів, і повідомив, що сама ОСОБА_16 попросила придбати його ці ліки, оскільки ціни на них в інтернеті були значно вищі, ніж запропонована ОСОБА_17 ціна. Після відмови ОСОБА_16 застосовувати ці ліки для лікування свого сина ОСОБА_17 готовий був повернути отримані кошти замість переданих ОСОБА_16 ліків, однак не зміг цього зробити у зв`язку із його затриманням та арештом по даній справі.
Як покяснила ОСОБА_16 , ці ліки перебувають у неї на зберіганні, були пред`явлені нею у судовому засіданні. Досудовим слідством не спростовано, що дані ліки не є «Пентаглобіном».
Отже, у даному випадку між ОСОБА_17 та ОСОБА_16 існують цивільно-правові відносини, які вирішуються у порядку цивільного судочинства.
Епізод заволодіння чужим майном ОСОБА_23 шляхом обману та зловживання довірою.
Суд прийшов до висновку, що 19.11.2008 р. ОСОБА_23 за порадою свого знайомого - завідувача відділенням анестезіології Хмельницької міської лікарні ОСОБА_171 в кабінеті останнього за адресою: м. Хмельницький, пров. Проскурівський, 1 звернувся до ОСОБА_17 як до видатного лікаря-нейрохірурга вищої категорії з проханням надати допомогу в лікуванні його неповнолітнього сина ОСОБА_114 , який страждав розладом нервової системи. ОСОБА_17 , маючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном у великих розмірах шляхом обману та зловживання довірою погодився на прохання ОСОБА_23 та при цьому застосував обман, який полягав у повідомленні ним ОСОБА_23 неправдивої інформації про те, що він ( ОСОБА_17 ) є лікарем, приховавши при цьому дійсні факти щодо своєї особи, освіти та фаху.
Реалізовуючи свій злочинний намір, 21.11.2008 р. ОСОБА_17 в кабінеті завідувача відділенням анестезіології Хмельницької міської лікарні ОСОБА_171 провів огляд неповнолітнього ОСОБА_114 та, вводячи в оману ОСОБА_23 , повідомив останньому неправдиву інформацію про те, що він діагностував в його неповнолітнього сина «приховану шизофренію», зазначивши, що додатково необхідно провести УЗД, МРТ та здати аналіз крові, після чого він зможе більш конкретно дослідити стан здоров`я ОСОБА_114 і призначити йому курс лікування.
ОСОБА_23 , помиляючись в правдивості діагнозу встановленого ОСОБА_17 , провів своєму синові всі призначені останнім дослідження.
ОСОБА_23 , будучи введений ОСОБА_17 в оману та через це помиляючись в його особі, помиляючись в правдивості діагнозу, встановленого ОСОБА_17 , а також на ґрунті особистих довірчих стосунків, які виникли між ним та ОСОБА_17 як між батьком пацієнта та лікуючим лікарем, довіряючи ОСОБА_17 та будучи переконаним у тому, що для успішного вилікування та одужання йому необхідно за допомогою ОСОБА_17 придбати вищевказані ліки, в вечірній час одного з днів в кінці лютого 2009 року, точний час та дата слідством не встановлена, біля приймального покою Хмельницької міської лікарні за адресою: м. Хмельницький, пров. Проскурівський, 1, передав невстановленій слідством особі, на яку вказав ОСОБА_17 , та в присутності останнього, гроші в сумі 14000 доларів США, призначені для купівлі ОСОБА_17 ліків. Отримавши зазначену суму грошей, яка згідно курсу НБА України станом на лютий 2009 року складає 107800 гривень і являється великим розміром, оскільки більше ніж в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений законодавством України на час вчинення злочину, ОСОБА_17 умисно, шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволодів грошима, належними ОСОБА_23 , завдавши останньому шкоду у великих розмірах.
Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_17 з метою запобігання викриття його шахрайських дій організував доставку ОСОБА_23 препаратів невідомого походження та якості без будь-яких документів, які б підтверджували факт здійснення за їх придбання оплати в розмірі тої грошової суми, яку він ( ОСОБА_17 ) отримав від ОСОБА_23 .
Отримавши від ОСОБА_23 гроші в сумі 14000 доларів США, що згідно курсу НБА України станом на лютий 2009 року складає 107800 гривень начебто для придбання за межами України ліків, не маючи в дійсності наміру це робити, ОСОБА_17 їх привласнив, тим самим він шляхом обману та зловживання довірою повторно заволодів чужим майном, завдавши ОСОБА_23 матеріальну шкоду у великих розмірах.
Отримавши та оглянувши надіслані ОСОБА_17 препарати, у ОСОБА_23 виникли сумніви в їх походженні та якості, у зв`язку з чим він відмовився лікувати ними свого сина та звернувся в науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Академії Медичних Наук України за адресою: м. Київ, вул. Платона Майбороди, 32, надавши лікарям список ліків, призначених ОСОБА_17 . Провівши обстеження неповнолітнього ОСОБА_114 , лікарі зазначеного центру не підтвердили діагноз, встановлений ОСОБА_17 , а поставили діагноз: невротична реакція на психотравмуючу ситуацію та, вивчивши перелік ліків, призначених ОСОБА_17 , зазначили, що необхідності в їх застосуванні для лікування неповнолітнього ОСОБА_23 немає.
Згідно з висновком експерта № 45 від 18.06.2012, «враховуючи дані представлених медичних документів, дані обстеження ОСОБА_114 в травні 2009 року в науково-практичному центрі ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Академії Медичних Наук України, діагноз - «прихована шизофренія», який встановив ОСОБА_17 . ОСОБА_172 , був неправильний.
При обстежені ОСОБА_114 в стаціонарі науково-практичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної Академії Медичних Наук України в період з 12.05.2009 по 14.05.2009 йому був встановлений діагноз: невротична реакція на психотравмуючу ситуацію. Будь-якої нейрохірургічної патології у нього не виявлено. Встановлений лікарями діагноз: невротична реакція на психотравмуючу ситуацію абсолютно не відповідає діагнозу «прихована шизофренія», який встановив ОСОБА_17 . Слід відмітити, що захворювання «прихована шизофренія» не існує і така хвороба не включена в «міжнародну класифікацію хвороб X перегляду» видавництво за 1994 рік».
Визнавши в цілому обставини знайомства з ОСОБА_23 , обстеження та надання його сину ОСОБА_172 лікарської консультативної допомоги, ОСОБА_17 заперечив факт отримання ним від ОСОБА_23 грошових коштів у сумі 14000 доларів США.
Як вказує ОСОБА_23 , ці кошти він передав якійсь особі на ім`я ОСОБА_81 . Дана особа органом досудового слідства не встановлена до сьогоднішнього дня та не допитана з приводу цих обставин.
Допитаний свідок ОСОБА_173 , син ОСОБА_23 , показав у суді, що йому нічого не відомо про передачу його батьком грошей ОСОБА_17 чи будь-якій іншій особі, незважаючи на те, що він був присутній під час розмов ОСОБА_23 зі ОСОБА_17 щодо лікування та необхідних для цього ліків. Однак суд по своєму оцінив ці показання ОСОБА_114 , та прийшов до необгрунтованого висновку, що вони підтверджують показання ОСОБА_23 .
Також ОСОБА_23 повідомив, що ліки він повернув лікарю ОСОБА_174 , який обіцяв віддати їх ОСОБА_17 та отримати від нього сплачені за них гроші.
Свідок ОСОБА_175 у судовому засіданні повідомив, що справді він отримав від ОСОБА_23 певні ліки, які він передав через когось у Київ ОСОБА_17 . Однак свідок не зміг пояснити, кому, коли та при яких обставинах саме він повернув ці ліки, при цьому зазначив, що ОСОБА_17 ліки він сам особисто не передавав.
Отже, по даному епізоду вина ОСОБА_17 у заволодінні шляхом обману і зловживанням довірою заволодів грошовими коштами ОСОБА_23 не доведена.
Висновки суду про те, що всі потерпілі по епізодах шахрайства були введені в оману щодо особи ОСОБА_17 , його фаху та посади, були поставлені в залежність від останнього, оскільки ним не ставилася вимога щодо оплати своїх лікувальних послуг, а потерпілі будь-що бажали вилікуватися чи вилікувати своїх рідних, тому відчували себе зобов`язаними перед ОСОБА_17 та підкорялися його вказівкам та порадам, не підтверджуються, на думку захисту, жодними доказами. Жоден з цих потерпілих не перебував в залежності від ОСОБА_17 . Виключно від волі потерпілих залежало виникнення, існування чи припинення будь-яких відносин зі ОСОБА_17 . Із досліджених матеріалів справи слідує, що потерпілі самі настирливо тривалий час шукали можливості зустрічей зі ОСОБА_17 з метою їх медогляду. Бажання вилікуватися чи вилікувати своїх рідних є суб`єктивним фактором, природнім наміром кожної психічно здорової особи та не залежить від особи лікаря, його фаху та посади. Більше того, цю обставину суд визнав «обтяжуючою покарання обставиною, що безпосередньо пов`язана із механізмом вчинених ОСОБА_17 шахрайств».
Наведені обставини, на думку захисту, є підставою для скасування вироку, закриття провадження у справі та відмови у задоволення цивільних позовів потерпілих.
В доповненнях до апеляційних скарг захисники обвинуваченого ОСОБА_17 ОСОБА_12 , ОСОБА_176 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , підтримавши останні з наведених в них підстав просили скасувати вирок місцевого суду ще і з тих підстав, що дана кримінальна справа розслідувалась слідчим ОВСГСУ МВС України підполковником міліції ОСОБА_106 без достатніх на то підстав, оскільки відсутня будь-яка вказівка про передачу справи до ГСУ МВС України, відсутній опис матеріалів кримінального провадження, докази по ній були здобуті під час незаконного продовження строку тримання під вартою ОСОБА_17 , починаючи з 14 серпня 2012 р., оскільки діючим на той час КПК України 1960 р. не передбачалось можливості продовження строку тримання під вартою понад 9 міс., що є порушенням особистої свободи та прав ОСОБА_17 , а також вимог діючого на т ой час законодавства. Порушені досудовим слідством і вимоги Перехідних положень КПК України 2012 р., а саме: п.10, при цьому досудове слідство проводилось відповідно до вимог КПК України 1960 р.; по внесених до ЄРДР відомостях про кримінальні правопорушення не визначено слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, чим також порушені права обвинуваченого; в матеріалах справи відсутня постанова про обєднання кримінальних проваджень; обвинувальний акт був складений за відсутністю предявлення підозри.
Згідно вироку суду ОСОБА_17 засуджено за злочини, пов`язані із використанням завідомо підроблених документів, заняттям незаконно лікувальною діяльністю, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, необережне вбивство та заволодіння чужим майном шляхом обману зловживання довірою (шахрайство), вчинені при наступних обставинах:
Так, 31 серпня 2005 року ОСОБА_17 , видаючи себе за видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, не маючи при цьому вини освіти, наукового ступеня доктора наук, перебуваючи в приміщенні Інституту підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті « ІНФОРМАЦІЯ_16 » за адресою : АДРЕСА_9 з метою працевлаштування на посаду професора кафедри інформаційних систем та технологій використав завідомо підроблені документи, які пред`явив завідувачці відділу кадрів університету ОСОБА_177 , зокрема:
-дублікат диплому Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку РФ серії НОМЕР_4 , виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним № 184, з неправдивими відомостями про закінчення ним в 1991 році навчання у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті імені М.І. Пирогова про здобуття вищої освіти і присвоєння кваліфікації « лікар » за спеціальністю « Лікарська справа » ;
-диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_1 , виданий 30.06.1993 р. за реєстраційним № 15 з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 по 30.06.1993 р.р. перепідготовки у Санкт-Петербурзькому державному університеті за спеціальністю « Практична психологія в системі охорони здоров`я »з присвоєнням кваліфікації практичного психолога ;
-диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії імені І.М. Сеченова серії НОМЕР_8 , виданий 15.06.1998 р. на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03.1998 р. за № 9 з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;
-диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_9 , виданий Вищою атестаційною комісією РФ на підставі рішення № 15 від 27.03.2003 р. неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеня доктора медичних наук.
На підставі поданих ним завідомо підроблених документів наказом ректора Інституту підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті « Львівська політехніка » за № 07-216 від 31.08.2005 ОСОБА_17 з 01.09.2005 був прийнятий на посаду професора кафедри інформаційних систем та технологій даного інституту.
24 лютого 2006 року ОСОБА_17 , видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями, яка здатна запам`ятовувати і відтворювати надвеликі обсяги інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, професора, не маючи вищої освіти та наукового ступеня доктора наук і вченого звання професора, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_17 за адресою : АДРЕСА_10 з метою працевлаштування на посаду доцента кафедри загальних юридичних дисциплін після погодження заяви про прийняття на роботу ректором інституту повторно використав завідомо підроблені документи, які пред`явив начальнику відділу кадрів інституту ОСОБА_178 , зокрема :
дублікат диплому Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку РФ серії ВСБ № 0917142 виданий 15.08.2005 за реєстраційним № 184, з неправдивими відомостями про закінчення ним в 1991 році навчання у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті імені М.І. Пирогова та здобуття вищої освіти і присвоєння кваліфікації « лікар » за спеціальністю « Лікарська справа » ;
диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_1 виданий 30.06.1993 за реєстраційним № 15, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 по 30.06.1993 перепідготовки в Санкт-Петербурзькому державному університеті за спеціальністю « Практична психологія в системі охорони здоров`я » та присвоєння кваліфікації практичного психолога ;
диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії імені І.М. Сеченова серії КТ № 021038, виданий 15.06.1998 р. на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03.1998 за № 9 з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;
диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_9 , виданий Вищою атестаційною комісією РФ на підставі рішення № 15 від 27.03.2003 р., з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню доктора медичних наук;
атестат професора серії НОМЕР_2 , виданий Вищою атестаційною комісією Російської Федерації на підставі рішення від 17.11.2005 за № 20 пс/5 з неправдивими відомостями про присвоєння йому вченого звання професора ;
диплом про професійну перепідготовку серії ПП № 030520, виданий в 1996 році за реєстраційним № 267 з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 10.10.1995 по 20.03.1996 р.р. перепідготовки у Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ППВ по спеціальності « клінічна психіатрія-наркологія », та про рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996, що посвідчує ОСОБА_17 право на ведення професійної діяльності в сфері « лікар психіатр-нарколог ».
На підставі поданих ним завідомо підроблених документів наказом ректора Львівського ДІНТУ ім. В.Чорновола за № 39 ВК від 03.03.2006 ОСОБА_17 з 01.03.2006 р. був прийнятий на посаду доцента кафедри загальних юридичних дисциплін інституту на 0,5 ставки за строковою трудовою угодою.
08 червня 2006 року ОСОБА_17 вчинив незаконне заняття лікувальною діяльністю, що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_111 ..
Так, у вказаний день, прибувши до Бродівської центральної районної лікарні по вул. Юридика, 22 в м. Броди Львівської області, ОСОБА_17 , видаючи себе за лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук і професора, не маючи належної медичної освіти, спеціального дозволу ( ліцензії ) на право заняття лікувальною діяльністю та не відповідаючи єдиним кваліфікаційним вимогам, повідомив працівникам лікарні, що запрошений родичами для надання медичної допомоги хворому ОСОБА_108 , який знаходився в лікарні на стаціонарному лікуванні з діагнозом : « Закрита черепно-мозкова травма, забій-здавлення головного мозку субдуральною гематомою в правій лобно-тім`яно-скроневій ділянці ». Після чого провів медичний огляд хворого та почав наполягати на проведенні останньому оперативного втручання ( трепанації черепа ) для видалення гематоми.
Того ж дня о 18.00. годині ОСОБА_17 , усвідомлюючи, що не має необхідних навичок і знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя та здоров`я хворого, легковажно розраховуючи на їх відвернення, за згодою керівництва лікарні, яке помилялось щодо фаху ОСОБА_17 та необхідності у проведенні операції хворому, в приміщені операційної зали Бродівської ЦРЛ здійснив останньому оперативне втручання -резекційну трепанацію зліва скроневої ділянки, видалення гострої гідроми ( ліквор з домішками крові в об`ємі 250 мл. ), що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_62 у вигляді проникаючого ушкодження черепа, і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, який, не приходячи до свідомості, помер.
10 червня 2008 року ОСОБА_17 , видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями, яка здатна запам`ятовувати і відтворювати надвеликі обсяги інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук та професора, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук і вченого звання професора, перебуваючи в приміщенні Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика по вул. Дорогожицькій, 9 в м. Києві, з метою працевлаштування на посаду професора кафедри нейрохірургії даного закладу, після погодження заяви про прийняття на роботу ректором академії, повторно використав завідомо підробні документи, які пред`явив провідному інженеру з підготовки кадрів медичної академії ОСОБА_179 , а саме :
-дублікат диплому Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку РФ серії ВСБ № 0917142 виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним № 184 про закінчення в 1991 році навчання у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті імені М.І. Пирогова з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння кваліфікації « лікар » за спеціальністю « Лікарська справа » ;
-диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_1 виданий 30.06.1993 за реєстраційним № 15, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 по 30.06.1993 р. перепідготовки у Санкт-Петербурзькому державному університеті за спеціальністю « Практична психологія в системі охорони здоров`я » та присвоєння кваліфікації практичного психолога;
-посвідчення Російського Державного медичного університету серії НОМЕР_10 , видане 02.09.1994 р. за реєстраційним № 347 з неправдивими відомостями про проходження ним з 01.09.1992 по 01.09.1994 р.р. підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії - неврології Російського Державного медичного університету і закінчення повного курсу по спеціальності « лікар-нейрохірург » ;
-сертифікат Російського Державного медичного університету,виданий 01.07.1994 р. на підставі рішення екзаменаційної комісії при Російському Державному медичному університеті від 01.07.1994 р., з неправдивими відомостями про здачу ним кваліфікаційного екзамену по спеціальності « клінічна нейрохірургія » та присвоєння спеціальності « лікар-нейрохірург » ;
-диплом про професійну перепідготовку серії НОМЕР_11 , виданий в 1996 році за реєстраційним № 267 з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 10.10.1995 по 20.03.1996 р.р. перепідготовки в Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ППВ по спеціальності « клінічна психіатрія-наркологія », та про рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р., що посвідчує ОСОБА_17 право на ведення професійної діяльності у сфері « лікар психіатр-нарколог » ;
-диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії ім. І.М. Сеченова серії НОМЕР_8 , виданий 15.06.1998 на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03.1998 за № 9, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;
-диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_9 , виданий Вищою атестаційною комісією РФ на підставі рішення № 15 від 27.03.2003, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню доктора медичних наук;
-сертифікат серії А № 1025476 від 06.10.2000 р. з неправдивими відомостями про присвоєння йому рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при Московській медичній академії ім. І.М. Сеченова 20.09.2000 р. кваліфікації « лікар-нейрохірург першої категорії », на зворотній стороні якого зазначено про присвоєння йому рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при Російському Державному медичному університеті ім. М.І. Пирогова 01.04.2004 р. кваліфікації « лікар-нейрохірург вищої категорії » та про присвоєння йому рішенням цієї ж екзаменаційної комісії 03.04.2004 кваліфікації « лікар-невролог вищої категорії» ;
-атестат професора серії ПС № 000804, виданий Вищою атестаційною комісією Російської Федерації на підставі рішення від 17.11.2005 за № 20 пс/5, з неправдивими відомостями про присвоєння йому вченого звання професора.
На підставі наданих ним завідомо підроблених документів наказом ректора академії за № 127-к від 24.06.2008р. ОСОБА_17 був зарахований на посаду професора кафедри нейрохірургії медичної академії на 0,25 ставки за сумісництвом з 10.06.2008 р.
14 червня 2008 року ОСОБА_17 повторно здійснив незаконне заняття лікувальною діяльністю, що спричинило тяжкі наслідки для хворої ОСОБА_180 .
Так, близько 16-ої години вказаного дня, прибувши на запрошення батьків малолітньої хворої ОСОБА_181 до Чортківської ЦРЛ по вул. Коновальця, 2/30 в м. Чортків Тернопільської області, ОСОБА_17 , не маючи належної медичної освіти, спеціального дозволу ( ліцензії ) на право заняття лікувальною діяльністю та не відповідаючи єдиним кваліфікаційним вимогам, представився працівникам лікарні лікарем-нейрохірургом, доктором медичних наук і повідомив, що прибув на запрошення родичів оглянути хвору ОСОБА_162 , яка знаходилась в лікарні на стаціонарному лікуванні з діагнозом : « Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку ». Після цього ОСОБА_17 за згодою батьків хворої і керівництва лікарні провів медичний огляд ОСОБА_181 та заявив, що їй терміново необхідне оперативне втручання.
Того ж дня, у період з 18.10. до 20.00 години ОСОБА_17 , усвідомлюючи, що не має відповідних навичок і знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя і здоров`я хворої, легковажно розраховуючи на їх відвернення, за згодою батьків малолітньої ОСОБА_162 , які помилялися щодо його фаху та посади, у приміщенні операційної зали Чортківської ЦРЛ здійснив оперативне втручання ОСОБА_162 , а саме -лікувально-діагностичну трепанацію черепа зліва, в ході якої були видалені тканини головного мозку з коагуляцією судин мозку, чим спричинив для хворої ОСОБА_181 тяжкі наслідки у вигляді видалення тканини мозку, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, яка, не приходячи до свідомості, померла.
В період червня - серпня 2008 року ОСОБА_17 шляхом обману та зловживання довірою заволодів майном потерпілого ОСОБА_56 , завдавши йому значної шкоди, повторно здійснив незаконну лікувальну діяльність, що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_56 та вчинив вбивство ОСОБА_56 через необережність.
Так, у червні 2008 року ОСОБА_80 за рекомендацією завідувача відділенням анестезіології та інтенсивної терапії Славутської центральної районної лікарні звернувся до ОСОБА_17 , якого він сприймав як видатного лікаря-нейрохірурга, з проханням допомогти йому у лікуванні хвороби, на що той погодився. Після ознайомлення з результатами медичного обстеження ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_56 , що у нього є пухлина головного мозку і для її видалення необхідно провести оперативне втручання.
Використовуючи обман, який полягав у повідомленні ним неправдивої інформації хворому про те, що він є лікарем, з метою заволодіння його коштами, ОСОБА_17 сказав ОСОБА_70 , що необхідною умовою його успішного лікування та одужання є застосування під час проведення операції мазі виробництва ФРН вартістю 7 000 доларів США, та запропонував допомоги у її придбанні за кордоном.
Будучи введеним в оману, довіряючи ОСОБА_17 як лікарю, вірячи у те, що для його успішного лікування справді необхідна мазь, ОСОБА_80 в невстановлений час і в невстановленому місці передав ОСОБА_17 для придбання мазі гроші в сумі 7 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на той час становило 33 963 грн. 30 коп., якими він заволодів, завдавши значної шкоди потерпілому, та при проведенні операції ніякої мазі не використовував.
8 серпня 2008 року в приміщенні Славутської центральної районної лікарні по вул. Соборності, 32 в м. Славута Хмельницької області ОСОБА_17 провів медичний огляд ОСОБА_56 та підтвердив раніше встановлений ним діагноз і необхідність оперативного втручання, про що зробив відповідний запис в історії хвороби.
Того ж дня, у період з 12.30 до 18.00 години ОСОБА_17 , усвідомлюючи, що не має належної медичної освіти, спеціального дозволу ( ліцензії ) на право заняття лікувальною діяльністю та відповідних навичок і знань, в приміщенні операційної зали травматологічного відділення Славутської ЦРЛ за згодою хворого здійснив йому оперативне втручання по видаленню новоутворення головного мозку.
9 серпня 2008 року о 10.00. та 16.00. годині ОСОБА_17 провів огляди ОСОБА_56 , про що склав протоколи медичного огляду, а також хворому було проведено М-Ехо обстеження, за результатами якого встановлено зміщення структур головного мозку справа наліво, що могло спричинити кровотечу в місці пухлини.
У зв`язку з цим в той же день в приміщенні операційної зали Славутської ЦРЛ у період з 16.30 до 19.00 години ОСОБА_17 повторно здійснив оперативне втручання ОСОБА_70 з метою видалення гематоми.
Проведені ОСОБА_17 хірургічні втручання ОСОБА_70 були безпосередньо пов`язані із проникненням у черепну порожнину, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, та спричинили тяжкі наслідки для хворого.
Крім того, 8 серпня 2008 року в період з 12.30 до 18.00 години в приміщенні операційної зали травматологічного відділення Славутської ЦРЛ ОСОБА_17 , усвідомлюючи, що він не є лікарем, не має відповідних навичок і знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя й здоров`я ОСОБА_56 , у тому числі й смерті, легковажно розраховуючи на їх відвернення, здійснив ОСОБА_70 оперативне втручання по видаленню новоутворення головного мозку та 9 серпня 2008 року в період з 16.30 до 19.00 години у приміщенні операційної зали травматологічного відділення Славутської ЦРЛ повторно здійснив хворому ОСОБА_70 оперативне втручання з метою видалення гематоми.
Проведені хірургічні втручання були безпосередньо пов`язані із проникненням у черепну порожнину ОСОБА_56 , спричинили порушення функцій та анатомічної цілісності життєво важливих органів. Перше оперативне втручання ускладнилося інтрамозковою гематомою та значним пошкодженням правої півкулі головного мозку, що стало безпосередньою причиною смерті ОСОБА_56 , який ІНФОРМАЦІЯ_18 о 06 год. 45 хв. помер у реанімаційному відділенні Славутської центральної районної лікарні, не приходячи до свідомості.
16 серпня 2008 року ОСОБА_17 , видаючи себе за лікаря-нейрохірурга вищої категорії, доктора медичних наук та професора, не маючи при цьому медичної освіти, спеціального дозволу ( ліцензії) на право заняття лікувальною діяльністю та не відповідаючи єдиним кваліфікаційним вимогам, з метою підтримання іміджу видатного лікаря-нейрохірурга, повторно вчинив незаконне заняття лікувальною діяльністю, що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_182 ..
Так, 16 серпня 2008 року на запрошення дружини хворого ОСОБА_73 - ОСОБА_183 , ОСОБА_17 прибув до Чортківської центральної районної лікарні по вул. Коновальця, 2/30 в м. Чортків Тернопільської області, де представився працівникам лікарем-нейрохірургом, доктором медичних наук, професором та повідомив, що прибув на запрошення родичів оглянути хворого ОСОБА_73 , який знаходився в лікарні на стаціонарному лікуванні з діагнозом « Інтоксикаційна - гіпоксична ( внаслідок аспірації каналізаційними водами, інгаляція газами ) енцефалопатія важкого ступеня, церебральна кома 11X11 ступеня ». Після чого взяв участь у медичному огляді ОСОБА_73 і порекомендував виконати йому лікувально -діагностичну пункцію правого переднього шлуночка головного мозку. Цього дня о 20 год. 30 хв. він, усвідомлюючи, що не має відповідних навичок і знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя та здоровя хворого, легковажно розраховуючи на їх відвернення, за згодою дружи хворого - потерпілої ОСОБА_183 та керівництва лікарні, яке помилялись щодо фаху, посади ОСОБА_17 й \необхідності проведення операції хворому ОСОБА_161 , в приміщенні операційної зали Чортківської ЦРЛ провів йому оперативне втручання, а саме - лікувально-діагностичну пункцію правого переднього шлуночка головного мозку, що спричинило для хворого, який насправді не потребував хірургічного втручання, тяжкі наслідки у вигляді відкритого проникаючого в порожнину черепа дірчастого ушкодження лобної кістки з порушенням цілісності твердої мозкової оболонки, шо відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, а також негативно вплинуло на стан здоров`я ОСОБА_73 , який наступного дня помер.
2 грудня 2008 року ОСОБА_17 , видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями, що здатна запам`ятовувати та відтворювати надвеликі обсяги інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, професора, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_19 на АДРЕСА_11 з метою працевлаштування на посаду професора кафедри основ професійного навчання після погодження заяви про прийняття на роботу керівництвом закладу повторно використав завідомо підроблені документи, які пред`явив заступнику начальника відділу кадрів університету ОСОБА_184 , а саме :
-дублікат диплому Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку РФ серії НОМЕР_4 , виданий 15.08.2005 за реєстраційним № 184 про закінчення в 1991 році навчання у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті імені М.І. Пирогова, з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння кваліфікації « лікар » за спеціальністю « Лікарська справа » ;
-диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_1 виданий 30.06.1993 за реєстраційним № 15, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 по 30.06.1993 перепідготовки в Санкт-Петербурзькому державному університеті за спеціальністю « Практична психологія в системі охорони здоров`я » та присвоєння кваліфікації практичного психолога ;
-посвідчення Російського Державного медичного університету серії НОМЕР_10 , видане 02.09.1994 за реєстраційним № 347 з неправдивими відомостями про проходження ним з 01.09.1992 по 01.09.1994 підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії - неврології Російського Державного медичного університету і закінчення повного курсу по спеціальності « лікар-нейрохірург » ;
-сертифікат Російського Державного медичного університету, виданий 01.07.1994 р. на підставі рішення екзаменаційної комісії при Російському
Державному медичному університеті від 01.07.1994 з неправдивими
відомостями про здачу ним кваліфікаційного екзамену по спеціальності
« клінічна нейрохірургія » та присвоєння спеціальності « лікар-нейрохірург » ;
-диплом про професійну перепідготовку серії ПП № 030520, виданий в 1996 році за реєстраційним № 267 з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 10.10.1995 по 20.03.1996 перепідготовки в Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ППВ по спеціальності клінічна психіатрія-наркологія та про рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996, що посвідчує ОСОБА_17 право на ведення професійної діяльності в сфері « лікар психіатр-нарколог » :
-диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії імені І.М. Сеченова серії НОМЕР_12 , виданий 15.06.1998 на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03.1998 за № 9 з неправдивими відомостями і присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;
-диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_9 , виданий Вищою атестаційною комісією РФ на підставі рішення № 15 від 27.03.2003 з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню доктора медичних наук ;
-сертифікат серії А № 1025476 від 06.10.2000 з неправдивими відомостями про присвоєння йому рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії Московській медичній академії ім. І.М. Сеченова 20.09.2000 кваліфікації « лікар-нейрохірург першої категорії », на зворотній стороні якого зазначено про присвоєння йому рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при Російському Державному медичному університеті ім. М.І. Пирогова 01.04.2Н -кваліфікації « лікар-нейрохірург вищої категорії » та про присвоєння йому рішенням цієї ж екзаменаційної комісії 03.04.2004 кваліфікації « лікар-невропатолог вищої категорії » ;
-атестат професора серії ПС № 000804, виданий Вищою атестаційною комісії Російської Федерації на підставі рішення від 17.11.2005 за № 20 пс/5, з неправдивими відомостями про присвоєння йому вченого звання професора.
На підставі наданих завідомо підроблених документів наказом по Київському національному університету будівництва і архітектури № 890/1 від 24.12.2008 ОСОБА_17 був прийнятий за сумісництвом з 02.12.2008 р. на посаду професора кафедри основ професійного навчання даного університету на 0,25 ставки.
В лютому 2009 року ОСОБА_17 , видаючи себе за видатного лікаря-нейрохірурга, маючи умисел на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_23 у великих розмірах.
Так, 19 листопада 2008 року ОСОБА_23 , за порадою свого знайомого -завідувача відділенням анестезіології Хмельницької міської лікарні ОСОБА_171 , в службовому кабінеті останнього звернувся до ОСОБА_17 як до видатного лікаря-нейрохірурга вищої категорії з проханням надати йому допомогу в лікуванні неповнолітнього сина ОСОБА_114 , який страждав розладом нервової системи. ОСОБА_17 , маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном у великих розмірах шляхом обману та зловживання довірою, застосувавши обман, який полягав у повідомленні ним ОСОБА_23 неправдивої інформації про те, що він є видатним лікарем-нейрохірургом, приховавши при цьому дійсні факти щодо своєї особи, освіти й фаху, погодився на прохання останнього.
21 листопада 2008 року ОСОБА_17 , знаходячись в кабінеті завідувача відділенням анестезіології Хмельницької міської лікарні ОСОБА_171 , після огляду неповнолітнього ОСОБА_114 шляхом обману і зловживання довірою ввів в оману батька останнього - потерпілого ОСОБА_23 , повідомивши йому неправдивий діагноз сина : « Прихована шизофренія », та повідомив, що для більш детального дослідження стану здоров`я сина і призначення курсу лікування необхідно додатково провести УЗД, МРТ та здати аналіз крові. 25 грудня 2008 року. Після проходження вказаних обстежень у приміщенні Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги по вул. Братиславській, 3 у м. Києві ОСОБА_17 провів додатковий огляд неповнолітнього ОСОБА_114 , в ході якого повідомив потерпілому неправдиву інформацію про те, що раніше встановлений ним сину діагноз « Прихована шизофренія » підтвердився. При ньому ОСОБА_17 зазначив, що необхідно буде провести додаткове обстеження сина в м. Львові. Приїхавши до м. Львова, ОСОБА_23 зустрівся з ОСОБА_17 , який повідомив, що результатів аналізів, отриманих в Хмельницькій міській лікарні недостатньо, а тому необхідно здати аналізи до Львівського медичного центру « Біокурс », що й було зроблено.
Наприкінці грудня 2008 року - початку січня 2009 року ОСОБА_17 провів черговий огляд неповнолітнього ОСОБА_114 та, вводячи в оману потерпілого ОСОБА_23 , розповів йому про значну небезпеку захворювання сина, а також повідомив про потребу у проведенні термінової операції. При цьому пояснив, що оскільки таку операцію можна проводити лише після досягнення 21 року, сина необхідно буде лікувати медикаментозно, та надав перелік ліків потрібних для лікування. Зауважив, що більша частина ліків не сертифікована та в Україні не продається і що придбати їх можна лише в м. Москві, та додав, що несертифіковані в Україні ліки він може придбати зі знижкою у 20 %, тобто дешевше від їхньої дійсної вартості.
В кінці лютого 2009 року, в вечірній час, ОСОБА_23 , помиляючись в особі ОСОБА_17 , якого вважав видатним лікарем-нейрохірургом, правдивості встановленого ним діагнозу і у необхідності лікування сина призначеними ліками, на грунті довірливих стосунків, що виникли між ним і ОСОБА_17 як між батьком пацієнта та лікуючим лікарем, біля приймального покою Хмельницької міської лікарні передав вказаній ОСОБА_17 особі в присутності останнього для придбання ліків гроші в сумі 14 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на той час становило 107 800 гривень.
Продовжуючи реалізацію свого умислу, ОСОБА_17 з метою запобігти викриттю його шахрайських дій, організував доставку ОСОБА_23 препаратів невідомого походження та якості без будь-яких документів, які б підтверджували оплату ним тієї суми, яку він отримав від потерпілого.
Після отримання вказаних препаратів у ОСОБА_23 виникли сумніви щодо їх походження та якості, в зв`язку з чим він відмовився лікувати ними свого сина, а після його обстеження в стаціонарі Науково-практичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургїї Національної Академії Медичних Наук України з 12 по 14 травня 2009 року, встановлений ОСОБА_17 сину діагноз не був підтверджений, був встановлений інший діагноз - « Невротична реакція на психотравмуючу ситуацію », будь-якої нейрохірургічної патології виявлено не було, а також не було і необхідності у застосуванні призначених ОСОБА_17 ліків.
У подальшому було встановлено, що поставлений ОСОБА_17 неповнолітньому ОСОБА_172 діагноз « Прихована шизофренія » є невірний, такого діагнозу не існує і дане захворювання не включено до Міжнародної класифікації хвороб.
Таким чином ОСОБА_17 , отримавши від потерпілого ОСОБА_23 гроші в сумі 14 000 доларів США нібито для придбання за межами України медичних препаратів, не маючи в дійсності намір це робити, привласнив ці кошти, і тим самим повторно, шляхом обману та зловживання довірою, заволодів майном потерпілого ОСОБА_23 у великих розмірах.
2 квітня 2009 року ОСОБА_17 , видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями, яка здатна запам`ятовувати і відтворювати надвеликі обсяги інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, професора, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_20 по АДРЕСА_12 , з метою працевлаштування на посаду лікаря-нейрохірурга хірургічного відділення стаціонару лікарні, після погодження заяви про прийняття на роботу головним лікарем, повторно використав завідомо підроблені документи, які надав старшому експерту з кадрів ОСОБА_185 , а саме :
-дублікат диплому Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку РФ серії ВСБ № 0917142, виданий 15.08.2005 за реєстраційним № 184, про закінчення в 1991 році навчання у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті імені М.І. Пирогова, з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння кваліфікації « лікар » за спеціальністю « Лікарська справа » ;
-диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_1 виданий 30.06.1993 за реєстраційним № 15 з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 по 30.06.1993 р. перепідготовки в Санкт-Петербурзькому державному університеті за спеціальністю « Практична психологія в системі охорони здоров`я » та
присвоєння кваліфікації практичного психолога;
-посвідчення Російського Державного медичного університету серії ЗВ № 258481, видане 02.09.1994 за реєстраційним № 347 з неправдивими відомостями про проходження ним з 01.094 992 по 01.09.1994 підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії - неврології Російського Державного медичного університету та закінчення повного курсу по спеціальності « лікар-нейрохірург » ;
-сертифікат Російського Державного медичного університету, виданий 01.07.1994 на підставі рішення екзаменаційної комісії при Російському Державному медичному університеті від 01.07.1994 р. з неправдивими відомостями про здачу ним кваліфікаційного екзамену по спеціальності « клінічна нейрохірургія » та присвоєння спеціальності « лікар-нейрохірург » ;
-диплом про професійну перепідготовку серії ПП № 030520, виданий в 1996 році за реєстраційним № 267 з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 10.10.1995 по 20.03.1996 р.р. перепідготовки в Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ППВ по спеціальності « клінічна психіатрія-наркологія », та про рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996, що посвідчує ОСОБА_17 право на ведення професійної діяльності в сфері « лікар психіатр-нарколог » ;
-диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії імені 1.М. Сеченова серії НОМЕР_8 , виданий 15.06.1998 на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03.1998 за № 9, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;
-диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_9 , виданий Вищою атестаційною комісією РФ на підставі рішення № 15 від 27.03.2003, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню доктора медичних наук ;
-сертифікат серії А № 1025476 від 06.10.2000 з неправдивими відомостями про присвоєння йому рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при Московській медичній академії ім. 1.М. Сеченова 20.09.2000 р. кваліфікації « лікар-нейрохірург першої категорії », на зворотній стороні якого зазначено про присвоєння йому рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при Російському Державному медичному університеті ім. М.І. Пирогова 01.04.2004 р. кваліфікації « лікар-нейрохірург вищої категорії » і про присвоєння йому рішенням цієї ж екзаменаційної комісії від 03.04.2004 кваліфікації « лікар-невролог вищої категорії » ;
-атестат професора серії ПС № 000804, виданий Вищою атестаційною комісією Російської Федерації на підставі рішення від 17.11.2005 за № 20 пс/5, з неправдивими відомостями про присвоєння йому вченого звання професора.
На підставі наданих завідомо підроблених документів наказом головного лікаря Державного закладу « Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров`я України » від 02.04.2009 за № 137-К ОСОБА_17 з 02.04.2009 був прийнятий у лікарню на посаду лікаря-нейрохірурга вищої категорії за сумісництвом на 0,5 ставки.
3 грудня 2009 року ОСОБА_17 , видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями, яка здатна запам`ятовувати і відтворювати надвеликі обсяги інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук та професора, не маючи при ньому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук і вченого звання професора, знаходячись у приміщенні Кабінету Міністрів України по вул. Грушевського, 12/2 в м. Києві, з метою працевлаштування на посаду радника Першого віце-прем`єр-міністра України, після погодження заяви про прийняття на роботу міністром Кабінету Міністрів України ОСОБА_186 , повторно використав завідомо підроблені документи, які надав працівникам департаменту кадрового забезпечення Секретаріат) Кабінету Міністрів України, а саме :
-дублікат диплому Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку РФ серії ВСБ № 0917142, виданий 15.08.2005 за реєстраційним № 184, про закінчення в 1991 році навчання у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті імені М.І. Пирогова, з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння кваліфікації « лікар » за спеціальністю « Лікарська справа » ;
-диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_1 , виданий 30.06.1993 за реєстраційним № 15, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 по 30.06.1993 перепідготовки в Санкт-Петербурзькому державному університеті за спеціальністю « Практична психологія в системі охорони здоров`я » та
присвоєння кваліфікації практичного психолога ;
-посвідчення Російського Державного медичного університету серії НОМЕР_10 , видане 02.09.1994 за реєстраційним № 347 з неправдивими відомостями про проходження ним з 01.09.1992 по 01.09.1994 підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії - неврології Російського Державного медичного університету і закінчення повного курсу по спеціальності « лікар-нейрохірург » ;
-сертифікат Російського Державного медичного університету, виданий 01.07.1994 на підставі рішення екзаменаційної комісії при Російському
Державному медичному університеті від 01.07.1994, з неправдивими
відомостями про здачу ним кваліфікаційного іспиту по спеціальності
« клінічна нейрохірургія » та присвоєння спеціальності « лікар-нейрохірург » ;
-диплом про професійну перепідготовку серії ПП № 030520, виданий в 1996 році за реєстраційним № 267, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 10.10.1995 по 20.03.1996 перепідготовки в Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ППВ по спеціальності клінічна психіатрія-наркологія, та про рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996, що посвідчує ОСОБА_17 право на ведення професійної діяльності в сфері « лікар психіатр-нарколог » ;
-диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії імені І.М. Сеченова серії К Г № 021038, виданий 15.06.1998 на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03.1998 за № 9, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук ;
- диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_9 виданий Вищою атестаційною комісією РФ на підставі рішення № 15 від 27.03.2003, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню доктора медичних наук ;
- сертифікат серії А № 1025476 від 06.10.2000, з неправдивими відомостями про присвоєння йому рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при Московській медичній академії ім. І.М. Сеченова 20.09.2000 кваліфікації « лікар-нейрохірург першої категорії », на зворотній стороні якого зазначено про присвоєння йому рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при Російському Державному медичному університеті ім. М.І. Пирогова 01.04.2004 кваліфікації « лікар-нейрохірург вищої категорії » і присвоєння йому рішенням цієї ж екзаменаційної комісії від 03.04.2004 кваліфікації « лікар-невролог вищої категорії » ;
- атестат професора серії ПС № 000804 виданий Вищою атестаційною комісією Російської Федерації на підставі рішення від 17.11.2005 за № 20 пс/5, з неправдивими відомостями про присвоєння йому вченого звання професора.
На підставі наданих завідомо підроблених документів наказом Міністра Кабінету Міністрів України № 838-к від 9 грудня 2009 року ОСОБА_17 був прийнятий на посаду радника Першого віце-прем`єр-міністра України з присвоєнням 6 рангу державного службовця.
В період з 9 по 20 січня 2010 року ОСОБА_17 , не маючи належної медичної освіти, спеціального дозволу ( ліцензії ) на право заняття лікувальною діяльністю, необхідних навичок і знань, повторно здійснив заняття незаконною лікувальною діяльністю, що спричинило тяжкі наслідки для малолітнього хворого ОСОБА_74 та повторно вчинив вбивство ОСОБА_74 через необережність.
Так, 06.01.2010 до Кременецької центральної районної комунальної лікарні по вул. Горбача в м. Кременець Тернопільської області, з діагнозом : « Закрита черепно-мозкова травма » було доставлено малолітнього ОСОБА_74 , який був прооперований дитячим лікарем-нейрохірургом Тернопільської обласної дитячої лікарні ОСОБА_187 .. Батько хворого - ОСОБА_188 , отримавши від знайомих інформацію про те, що в Україні є видатний лікар-нейрохірург ОСОБА_17 , звернувся до нього про допомогу у лікуванні дитини.
09.01.2010 р. ОСОБА_17 прибув до лікарні, де назвався професором кафедри нейрохірургії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, пред`явив працівникам лікарні відповідне посвідчення та повідомив, що на прохання родичів малолітнього ОСОБА_74 він відряджений Центром екстреної медичної допомоги для консультації і лікування хворого, у тому числі й оперативного втручання, при цьому надав посвідчення про відрядження, начебто видане Центром екстреної медичної допомоги. З дозволу керівництва лікарні, яке було введено ним в оману щодо його фаху та наявності у нього медичної освіти, ОСОБА_17 провів медичний огляд ОСОБА_92 ..
У зв`язку з тяжким станом хворого, за ініціативою ОСОБА_17 керівництвом та лікарями Кременецької ЦРКЛ було прийнято рішення про проведення йому повторної операції. Оскільки батьки дитини, будучи введеними в оману щодо фаху ОСОБА_17 , подальше його лікування повністю довірили останньому і надали згоду на проведення операції, керівництво лікарні допустило обвинуваченого до її проведення. Того ж дня, близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_17 , усвідомлюючи, що не має належної медичної освіти, фахових навичок і знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, у приміщенні операційної зали Кременецької ЦРКЛ провів ОСОБА_109 операцію - ревізію післяопераційної рани в порожнині правої та правої лобно-скроневої ділянки, після чого призначив післяопераційне лікування.
Так як стан хворого залишався тяжким, ОСОБА_17 13.01.2010 біля 17 год. 30 хв. та 20.01.2010 біля 13.00. год., провівши попередньо медичні огляди, у приміщенні операційної зали лікарні провів хворому аналогічні операції.
Ці дії ОСОБА_17 спричинили тяжкі наслідки для хворого, оскільки вони були пов`язані із проникненням у черепну порожнину, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.
Крім того, 9 січня 2010 року ОСОБА_17 , усвідомлюючи, що не має медичної освіти, необхідних фахових навичок і знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя та здоров`я хворого ОСОБА_74 , у тому числі й настання його смерті, легковажно розраховуючи на їх відвернення, здійснив хворому оперативне втручання -ревізію післяопераційної рани в порожнині правої та правої лобно-скроневої ділянки, а 13 та ІНФОРМАЦІЯ_21 провів йому повторні операційні втручання, після чого ІНФОРМАЦІЯ_22 о 06 год. 45 хв. ОСОБА_149 помер у реанімаційному відділення лікарні, не проходячи до свідомості.
Проведення ОСОБА_17 хірургічних втручань, які були безпосередньо пов`язані із проникненням у черепну порожнину хворого та спричинили порушення функцій і анатомічної цілісності життєво важливих органів, негативно вплинуло на перебіг травми та сприяло настанню смерті ОСОБА_92 .. Між тими втручаннями в комплексі й настанням смерті хворого є прямий причинний зв`язок.
9 червня 2010 року ОСОБА_17 , видаючи себе за доктора медичних наук, професора нейрохірургії, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, звернувся до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України із заявою про проведення нострифікації атестата професора серії НОМЕР_2 , виданого на його ім`я Вищою атестаційною комісією Російської Федерації за рішенням № 20пс/5 від 17 листопада 2005 року, та визнання цього атестату в Україні, з метою отримання атестату професора за спеціальністю « нейрохірургія » українського зразка.
Після цього, знаходячись у приміщенні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на АДРЕСА_11 , ОСОБА_17 , повторно використав завідомо підроблені документи, які надав начальнику відділу підготовки та атестації наукових та науково-педагогічних кадрів департаменту роботи з персоналом та керівними кадрами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України ОСОБА_189 , а саме :
-атестат професора серії НОМЕР_2 , виданий Вищою атестаційною комісією Російської Федерації на підставі рішення від 17.11.2005 за № 20пс/5, з неправдивими відомостями про присвоєння йому вченого звання професора ;
-диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_13 , виданий Вищою атестаційною комісією України на підставі рішення президії Вищої атестаційної комісії України від 14 квітня 2010 року ( протокол № 12-08/3-3 ), з неправдивими відомостями про наявність у нього наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності « нейрохірургія ».
На підставі наданих ОСОБА_17 завідомо підроблених документів члени атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, помиляючись в тому, що ОСОБА_17 є професором зі спеціальності « нейрохірургія » і рішенням Вищої атестаційної комісії Російської Федерації йому присвоєно вчене звання професора, 17 червня 2010 року на своєму засіданні провели нострифікацію вказаного атестату та прийняли рішення, затверджене наказом міністра освіти і науки, молоді та спорту України ОСОБА_190 за № 592 від 17 червня 2010 року про присвоєння ОСОБА_17 вченого звання професора. Відповідно до рішення атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України начальник відділу підготовки та атестації наукових та науково-педагогічних кадрів департаменту роботи з персоналом та керівними кадрами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України ОСОБА_189 видала ОСОБА_17 атестат професора серії НОМЕР_3 з неправдивими відомостями про наявність у нього вченого звання професор кафедри нейрохірургії.
2 вересня 2010 року ОСОБА_17 , видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями, яка здатна запам`ятовувати і відтворювати надвеликі обсяги інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук і професора, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, у приміщенні Національного університету « ІНФОРМАЦІЯ_16 » по АДРЕСА_13 з метою працевлаштування на посаду професора кафедри інформаційних систем та мереж після погодження заяви про прийняття на роботу ректором університету, повторно використав завідомо підроблені документи, які надав заступнику начальника відділу кадрів університету ОСОБА_191 , а саме :
-дублікат диплому Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку РФ серії ВСБ № 0917142 виданий 15.08.2005 за реєстраційним номером 184, про закінчення ним у 1991 році навчання в 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті ім. М.І. Пирогова з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння кваліфікації « лікар » за спеціальністю « лікарська справа » ;
-диплом кандидата медичних наук серії НОМЕР_14 , виданий 14 березня 1996 року на підставі рішення Ради Санкт-Петербурзького психоневрологічного НДІ ім. В.М. Бехтерева від 06.12.1995 ( протокол № 27 ), з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;
-диплом доктора медичних наук серії ДД № 008156, виданий Вищою атестаційною комісією України на підставі рішення президії Вищої атестаційної комісії України від 14.04.2010 ( протокол № 12-08/3-3 ), з неправдивими відомостями про наявність у нього наукового ступеня доктор медичних наук зі спеціальності « нейрохірургія » ;
-атестат професора серії НОМЕР_15 , виданий Міністерством освіти і науки України на підставі рішення Атестаційної колегії від 17.06.2010 ( протокол № 2/02-П ), з неправдивими відомостями про наявність у нього вченого звання професор кафедри нейрохірургії;
-диплом про професійну перепідготовку серії ПП № 030520, виданий в 1996 році за реєстраційним № 267 з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 10.10.1995 по 20.03.1996 перепідготовки в Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ППВ по спеціальності « клінічна психіатрія-наркологія », та про рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996, що посвідчує ОСОБА_17 право на ведення професійної діяльності в сфері « лікар психіатр-нарколог ».
На підставі наданих завідомо неправдивих документів наказом ректора Національного університету « Львівська політехніка » за № 1206-3-К/03 від 6 жовтня 2010 року ОСОБА_17 з 03.09.2010 був прийнятий на посаду професора кафедри інформаційних систем та мереж університету на 0,5 ставки за штатним сумісництвом у вільний від основної роботи час.
У вересні 2010 року ОСОБА_17 , видаючи себе за видатного лікаря-нейрохірурга, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволодів чужим майном, а саме - грошовими коштами потерпілої ОСОБА_192 ..
Так, наприкінці весни - початку літа 2010 року ОСОБА_86 , сприймаючи ОСОБА_17 як видатного лікаря-нейрохірурга, звернулася до нього з проханням допомогти у лікуванні її сина ОСОБА_83 , який хворів на ювенальний ревматоїдний артрит. ОСОБА_17 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, для підвищення своєї значущості як спеціаліста, вводячи в оману потерпілу, повідомив їй, що немає вільного часу, оскільки займається лікуванням високопосадовців. Через деякий час ОСОБА_86 , помиляючись у фаховості ОСОБА_17 та намагаючись знову запросити його для лікування свого сина у якості висококваліфікованого спеціаліста в медичній галузі, в черговий раз зателефонувала до останнього, в якого запитала, чи зможе він вилікувати її сина, на що той відповів, що все лікується за гроші і зазначив, що для призначення лікування сину необхідно здати нові аналізи в лабораторії « Біокурс », оскільки результатам наданих потерпілою попередніх аналізів він не довіряє.
01.09.2010 р., здавши необхідні аналізи, біля приміщення НУ « Львівська політехніка» потерпіла ОСОБА_86 зустрілася з ОСОБА_17 , який, реалізуючи свій умисел, для введення її в оману, підкреслюючи свою значущість видатного лікаря, заявив, що в нього немає часу і по результатам аналізів, не проводячи огляд хворого ОСОБА_83 , написав їй перелік лікарських засобів, якими необхідно лікувати сина.
Цього ж дня ОСОБА_17 , реалізуючи свій умисел, спрямований на заволодіння грошима ОСОБА_79 , застосував обман, який полягав у повідомленні ним потерпілій неправдивої інформації про те, що він є лікарем, приховавши при цьому дійсні факти щодо своєї особи, освіти й фаху, які жодним чином не пов`язані із медичною діяльністю, а також у повідомленні ОСОБА_164 неправдивої інформації про те, що необхідною умовою успішного лікування й одужання сина є застосування лікарських препаратів « Мабтера » 800 мг і « Актемра » 650 мг, вартістю 25 800 гривень, та запропонував їй допомоги у їх придбанні за кордоном, наголошуючи при цьому, що крапельниця з цими препаратами фактично за один сеанс поставить її сина на ноги. Потерпіла ОСОБА_86 , будучи введеною в оману, помиляючись в особі ОСОБА_17 та предметах, які представляли собою нібито придбані ним за кордоном препарати невідомого походження, а також їх вартості, на ґрунті особистих довірчих стосунків, які виникли між нею і ОСОБА_17 , як між мамою пацієнта та лікуючим лікарем, довіряючи останньому, будучи переконаною у тому, що для одужання сина необхідно через ОСОБА_17 придбати вищевказані препарати, 3 вересня 2010 року в кімнаті АДРЕСА_14 передала йому гроші в сумі 25 800 гривень як оплату за нібито придбані ним за власні кошти препарати « Мабтера » і « Актемра ».
Отримавши від потерпілої гроші, ОСОБА_17 в приміщенні вказаної кімнати гуртожитку поставив її сину крапельницю, яка містила розчин препаратів невідомого походження, та з метою подальшого заволодіння коштами потерпілої шляхом обману і зловживання довірою повідомив їй, що для одужання сина йому необхідно пройти курс лікування, в ході якого треба ставити такі крапельниці щомісяця протягом року. Однак на третій день після застосування крапельниці стан здоров`я ОСОБА_83 погіршився, у зв`язку з чим потерпіла відмовилася від подальшого лікування її сина ОСОБА_17 . Таким чином, отримавши від потерпілої ОСОБА_79 вказані кошти, ОСОБА_17 повторно, шляхом обману та зловживання довірою заволодів чужим майном, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на суму 25 800 гривень.
В період з 09 березня по 20 травня 2011 року ОСОБА_17 , видаючи себе за професора та лікаря-нейрохірурга, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою повторно заволодів чужим майном, а саме - грошима потерпілої ОСОБА_24 , що завдало їй значної шкоди.
Так, 09.03.2011 потерпіла ОСОБА_24 , син якої- малолітній ОСОБА_193 страждав на епілепсію, дізнавшись від знайомих, що в Україні є видатний лікар-нейрохірург та професор ОСОБА_17 , знаходячись в м. Києві, звернулася до останнього з проханням допомогти у лікуванні сина.
ОСОБА_17 з метою заволодіння грошима ОСОБА_194 , а також для підтримання іміджу видатного лікаря-нейрохірурга, погодився зайнятися лікуванням сина ОСОБА_24 , не маючи в дійсності можливості його вилікувати.
При цьому ОСОБА_17 застосував обман, який полягав у повідомленні ним ОСОБА_24 неправдивої інформації про те, що він є лікарем, приховавши при цьому дійсні факти щодо своєї особи, освіти й фаху, які жодним чином не пов`язані із медичною діяльністю. Того ж дня ОСОБА_17 , реалізуючи свій умисел, прибув до місця проживання родини ОСОБА_195 та. поглянувши на хворого ОСОБА_169 , встановив діагноз : « Епілепсія». Крім цього, для лікування дитини надав подружжю ОСОБА_24 лікарські препарати : « Депакин », « Конвулєкс », « Вітамін В », « Магнезій »,« Сибазон », « Реланіум », « Дексаметазон », « Кортексин » та « Сенактен ». Щоб посилити довіру з боку подружжя ОСОБА_24 , ОСОБА_17 заявив, що вилікує сина за короткий проміжок часу.
В подальшому ОСОБА_17 , реалізуючи свій умисел, не маючи медичної освіти, усвідомлюючи, що не має достатніх навичок та знань для правильного й повноцінного лікування малолітнього ОСОБА_169 , проводив лікування останнього шляхом надання консультацій, призначення для вживання ліків та власноручного введення в організм дитини медичних препаратів. Потерпіла ОСОБА_24 , будучи введеною в оману та перебуваючи в залежності від ОСОБА_17 , довіряючи йому, помиляючись в його можливостях і дійсних намірах, бажаючи вилікувати свого малолітнього сина від епілепсії, в період з 09 березня по 20 травня 2011 року на прохання ОСОБА_17 передала йому як видатній особі, що безкоштовно та кваліфіковано лікує її сина, через невстановлену особу, на яку вказав ОСОБА_17 , гроші в сумі 8 000 євро, що по курсу НБУ на той час складало 91 809 грн. 60 коп., нібито потрібні ОСОБА_17 для участі в шаховому турнірі, а також в рахунок оплати за надання медичних послуг віддала йому мобільний телефон « Айфон » вартістю 1 000 доларів США, шо в перерахунку по курсу НБУ становить 7 974 грн. 60 коп., та стетоскоп вартістю 150 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ становить 1 196 грн. 19 коп.
Таким чином, ОСОБА_17 шляхом обману та зловживання довірою повторно заволодів чужим майном, що належало потерпілій ОСОБА_24 , на загальну суму 100 980 грн. 39 коп., завдавши потерпілій значної шкоди.
У період травня - листопада 2011 року ОСОБА_17 , видаючи себе за видатного лікаря-нейрохірурга, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволодів чужим майном, а саме - грошима потерпілої ОСОБА_16 , завдавши їй значної шкоди.
Так, приблизно в жовтні 2010 року ОСОБА_16 разом зі своїм чоловіком, сприймаючи ОСОБА_17 як видатного лікаря-нейрохірурга і професора, звернулися до нього з проханням допомогти вилікувати їх сина ОСОБА_196 , якому лікарі Інституту нейрохірургії ім. ОСОБА_197 встановили діагноз : « Симптоматична епілепсія з парціальним вогнищевим ураженням ». ОСОБА_17 з метою підвищення своєї значущості як висококваліфікованого спеціаліста в галузі нейрохірургії, спочатку відмовив сім`ї ОСОБА_198 у наданні допомоги, а після їх повторного звернення навесні 2011 року з метою реалізації свого умислу, спрямованого на заволодіння майном ОСОБА_16 , погодився на прохання потерпілої та зазначив, що для встановлення більш точного діагнозу і призначення лікування її сину необхідно пройти додаткове обстеження у Львівському медичному центрі « Біокурс ».
Після проведення обстеження ОСОБА_17 приблизно в квітні 2011 року, за місцем свого проживання, продовжуючи реалізацію свого умислу і підкреслюючи свою значущість висококваліфікованого лікаря, провів огляд ОСОБА_170 та встановив йому завідомо неправдивий діагноз : « Розсіяний склероз ». Продовжуючи видавати себе за висококваліфікованого спеціаліста, вводячи в оману потерпілу ОСОБА_16 , ОСОБА_17 призначив ОСОБА_199 додаткове обстеження у Київській клініці « Оберіг » та Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні « Центр мікрохірургії ока », заявивши, що результатів обстеження у Львівському медичному центрі « Біокурс » для лікування сина недостатньо. Отримавши результати досліджень, ОСОБА_17 , реалізуючи свій намір, спрямований на заволодіння грошима ОСОБА_16 , продовжуючи видавати себе за висококваліфікованого лікаря-нейрохірурга, зловживаючи довірою потерпілої, ввів її в оману, повідомивши неправдиву інформацію про те, що раніше поставлений ним діагноз сину - « Розсіяний склероз » підтвердився, та призначив курс лікування, зазначивши, що призначені ним ліки зупинять розвиток хвороби.
Реалізуючи свій умисел, спрямований на заволодіння грошима ОСОБА_16 , ОСОБА_17 застосував обман, який полягав у повідомленні ним потерпілій неправдивої інформації про те, що він є лікарем, приховавши при цьому дійсні факти щодо своєї особи, освіти та фаху, які жодним чином не пов`язані із медичною діяльністю, а також у повідомленні ним ОСОБА_16 неправдивої інформації про те, що необхідною умовою успішного виліковування і одужання її сина є застосування ним медичного препарату виробництва ФРН « Пентаглобін », який в Україні не реалізується через відсутність сертифікації, у кількості 16 флаконів по 200 мл кожен, який він може допомогти придбати за кордоном по ціні 850 доларів США за один флакон і 200 доларів США за його доставку.
Після першого місяця лікування стан здоров`я сина ОСОБА_16 погіршився, але ОСОБА_17 запевнив, що саме таким є перебіг хвороби і він готує новий курс лікування, та наказав, щоб потерпіла готувала гроші для придбання рекомендованих ним ліків, у тому числі « Пентаглобіну ». Приблизно в липні 2011 року ОСОБА_16 , будучи введеною в оману, помиляючись в особі ОСОБА_17 і предметі, який представляв собою препарат « Пентаглобін », на грунті довірливих відносин, які виникли між нею та ОСОБА_17 , як між матір`ю пацієнта та лікуючим лікарем, довіряючи останньому та будучи переконаною ним в тому, що для успішного лікування сина їй необхідно за допомогою ОСОБА_17 придбати препарат « Пентаглобін», у приміщенні кабінету Директора департаменту управління справами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України ОСОБА_91 передала ОСОБА_17 для придбання« Пентаглобіну » гроші в сумі 13 800 доларів США, що згідно курсу НБУ на той час складало 110 002 грн. 56 коп..
Крім цього потерпіла ОСОБА_16 , сприймаючи ОСОБА_17 як висококваліфікованого лікаря-нейрохірурга та професора, будучи введеною в оману щодо лікування її сина, у період травня - жовтня 2011 року передала йому за місцем його проживання як плату за проведення лікування гроші сумами по 500 та 1000 гривень, у загальній сумі 4 000 гривень.
З метою запобігти викриттю його шахрайських дій, приблизно через тиждень після заволодіння грошима потерпілої, ОСОБА_17 біля Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України передав ОСОБА_16 16 флаконів із вмістом невідомого походження і пояснив, що це є медичний препарат « Пентаглобін », не надавши їй будь-яких документів, які б засвідчували дійсність цього препарату та здійснення за нього оплати у розмірі і за рахунок коштів отриманих від потерпілої.
Восени 2011 року, не отримавши покращення стану здоров`я сина після призначеного ОСОБА_17 лікування, потерпіла разом із своїм чоловіком вирішили відмовитися від його послуг, про що повідомили останнього, а також попросили, щоб він забрав надані ним 16 флаконів медичного препарату « Пентаглобін » та повернув їм гроші. ОСОБА_17 з метою запобігти викриттю своїх шахрайських дій пообіцяв ОСОБА_16 повернути гроші за препарат, але в подальшому зустрічей уникав і гроші не повернув.
Таким чином ОСОБА_17 шляхом обману та зловживання довірою повторно заволодів чужим майном, а саме - коштами потерпілої ОСОБА_16 в сумі 114 002 грн. 56 коп., завдавши потерпілій значної шкоди.
14 червня 2011 року ОСОБА_17 в приміщенні Інституту інноваційних технологій та змісту освіти по вул. Урицького, 36 в м. Києві, видаючи себе за людину із надзвичайними здібностями, яка здатна запам`ятовувати і відтворювати надвеликі обсяги інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук і професора, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, з метою працевлаштування на посаду старшого наукового співробітника сектору економічної освіти та бізнесу відділу соціально-гуманітарної, мистецької освіти та освіти з бізнесу і права відділення змісту вищої освіти вказаного закладу, після погодження заяви про прийняття на роботу директором інституту, повторно використав завідомо підроблені документи, які надав начальнику відділу кадрів інституту ОСОБА_200 , а саме :
- дублікат диплому Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку Російської Федерації серії ВСБ № 0917142, виданий 15.08.2005 за реєстраційним № 184, про закінчення ним у 1991 році навчання в 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті імені М. І. Пирогова, з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації « лікар » за спеціальністю « Лікарська справа » ;
-диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_1 , виданий 30.06.1993 р. за реєстраційним № 15 з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 по 30.06.1993 перепідготовки в Санкт-Петербурзькому державному університеті по спеціальності « Практична психологія в системі охорони здоров`я » та присвоєння йому кваліфікації практичного психолога ;
-атестат професора серії 12ГІР № 006043, виданий Міністерством освіти і науки України на підставі рішення Атестаційної колегії від 17.06.2010 ( протокол № 2/02-П ) з неправдивими відомостями про наявність у нього вченого звання професор кафедри нейрохірургії ;
-диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_13 , виданий Вищою атестаційною комісією України на підставі прилюдного захисту дисертації відповідно до рішення президії Вищої атестаційної комісії України від 14.04.2010 ( протокол № 12-08/3-3 ), з неправдивими відомостями про наявність у нього наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності нейрохірургія.
На підставі наданих ним завідомо підроблених документів наказом директора Інституту інноваційних технологій та змісту освіти за № 281-к від 15 червня 2011 року ОСОБА_17 з 15.06.2011 був прийнятий на посаду старшого наукового співробітника сектору економічної освіти та бізнесу відділу соціально-гуманітарної, мистецької освіти та освіти з бізнесу і права відділення змісту вищої освіти.
Заслухавши доповідача, захисників, які підтримали змінені апеляційні скарги і просили скасувати вирок місцевого суду, закривши провадження у справі, доводи прокурора про заперечення щодо апеляційних скарг, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг. колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
У відповідності до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно статті 392 КПК України рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності і обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим, ухваленим з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі обєктивно зясованих обставин, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
З огляду на зміст вироку місцевим судом ці вимоги закону дотримані не були.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачення ОСОБА_17 у вчиненні таких кримінальних правопорушень, як незаконна лікувальна діяльність, вбивство через необережність, шахрайство та використання завідомо підроблених документів побудоване на тому, що останній, не маючи належної медичної освіти, використовуючи завідомо підроблені документи, займався незаконною лікувальною діяльністю, в процесі якої шахрайським способом заволодівав майном потерпілих, що спричинило тяжкі наслідки для хворих, вбивство через необережність.
Відповідно основним доводом захисту обвинуваченого ОСОБА_17 стало те, що вина останнього у використанні завідомо підроблених документів про медичну освіту, яку, на думку захисту, він отримав належним чином, не доведена.
Так, зі змісту апеляційних скарг вбачається, що сторона захисту як на підстави для скасування вироку суду щодо ОСОБА_17 вказувала на недоведеність вини ОСОБА_17 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 119 ч. 1, 138, 190 ч. 2, 190 ч. З, 358 ч. 4 КК України, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду. Зокрема, апелянти вказували на помилковість висновку суду щодо відсутності у ОСОБА_17 належної медичної освіти і права займатися лікувальною діяльністю, так як усі документи про його освіту навчальних закладів та закладів освіти у Російській Федерації і в Україні були отримані ним у встановленому законом порядку, ніким не оскаржені, а будь-яких рішень суду щодо їх скасування і вилучення немає. Вказували і на те, що ні органом досудового розслідування, ні судом так і не з`ясовано, коли, за яких обставин та ким було підроблено вказані документи про освіту ОСОБА_17 , які він використовував завідомо підроблені. Звертала сторона захисту увагу і на неналежність доказів, отриманих з Російської Федерації в порядку міжнародно-правової допомоги та порушення такого порядку, визначеного Главою 43 КПК України, а саме: на те, що Акт службового розслідування Державного освітнього закладу вищої професійної освіти Російський державний медичний університет федерального агентства охорони здоров`я і соціального розвитку Міністерства охорони здоров`я і соціального розвитку РФ від 31.10.2011 року за фактом видачі дублікату диплому ОСОБА_17 не засвідчений належним чином тим органом, що його видавав, а члени комісії, які його складали, не були допитані судом як свідки.
Засуджений ОСОБА_17 у своїй апеляційній скарзі вказав про наявність постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, винесеної на підставі ст. 6 п. 2 КПК України 1960 року прокуратурою Франківського району м. Львова в період 2000, 2005-2006 років, за заявою особи щодо відсутності у ОСОБА_17 належної медичної освіти, підробки дубліката диплома та інших документів, і просив з`ясувати цю обставину.
Крім того, ОСОБА_17 в своїх апеляційних скаргах порушував питання про необхідність долучення до матеріалів кримінального провадження доказів, які підтверджують кваліфікованість його дій за епізодами з потерпілими ОСОБА_201 , ОСОБА_202 , ОСОБА_65 , ОСОБА_203 , ОСОБА_204 , ОСОБА_163 , встановлення та допиту особи, якій ОСОБА_23 було передано грошові кошти на ліки; призначення судової почеркознавчої експертизи; залучення у якості доказів копії фото фіксування хірургічного втручання за епізодом з ОСОБА_205 ; встановити через МВС Росії адреси його однокурсників та викладачів РНІМУ ім. Н.І. Пирогова, імена яких він зазначив у клопотанні, та які зможуть підтвердити, що він дійсно навчався в Російському державному медичному університеті; допиту в якості свідка ОСОБА_105 в порядку міжнародно-правової допомоги за допомогою відеоконференції згідно з положеннями ст. 336 КПК України; витребувати з Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України бухгалтерські документи на його ім`я; допитати як свідка ОСОБА_206 ; витребувати медичну документацію щодо пацієнта ОСОБА_170 ; долучити до матеріалів кримінального провадження у якості доказів наукові і методичні рекомендації, які відображені у наукових статтях, та які підтверджують кваліфікованість його дій за епізодом щодо лікування ОСОБА_170 , проте місцевим судом зазначені питання не вирішені і ці обставини перевірені та з`ясовані не були.
Отже, доводи апеляційних скарг в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄС у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄС у справі «Веренцов проти України» - п.86, «Яллох проти Німеччини»).
У справі "Корнєв і Карпенко проти України" (п. 54 Рішення від 21.10.2010 року) Європейський Суд визначив, що пункти 1 і 3(d) ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, як загальне правило, вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати докази свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше. З цього рішення вбачається, що якщо засудження виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, допитати яку чи домогтися допиту якої підсудний не мав можливості ані під час досудового слідства, ані під час судового розгляду, права захисту виявляються обмеженими в тій мірі, що є несумісною з гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції.
Наведені положення Конвенції та практики Європейського Суду, які відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовуються при розгляді справ як джерело права, судом також не були враховані.
Звертає на себе увагу і той факт, що ОСОБА_17 , будучи засудженим за сукупністю злочинів, найтяжчий з яких передбачений ч.3 ст.190 КК України і є тяжким відповідно до ст. 12 КК України, тим не менш утримувався під вартою понад 09 місяців, що суперечить вимогам КПК України 1960 р. та Європейських конвенцій.
З урахуванням зазначеного та вимог ст. 374 КПК України щодо змісту вироку колегія суддів вважає, що під час розгляду справи місцевим судом допущено порушення вимог кримінального процесуального законодавства, і ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 409 КПК України є підставою для скасування такого рішення з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд.
Статтею 415 КПК передбачено вичерпний перелік випадків, коли рішення суду підлягає обов`язковому скасуванню із призначенням нового судового розгляду. Таке повноваження апеляційної інстанції пов`язане винятково із встановленням істотних порушень кримінального процесуального закону.
Судом першої інстанції було допущено порушення вимог процесуального законодавства, яке не відноситься до перелічених у ст. 415 КПК України.
Разом з тим колегія суддів наголошує, що місцевим судом передчасно зроблений висновок щодо винуватості ОСОБА_17 , в тому числі і за ст. 138 КК України, оскільки його медична освіта була підтверджена в Україні уповноваженим органом (документи про нострифікацію, які є дійсні і не скасовані), що, у свою чергу; надавало йому право на здійснення лікувальної діяльності в Україні; щодо недоведеності пред`явленого ОСОБА_17 обвинувачення у підробці документів зач.4 ст. 358 КК України, оскільки не вказано, коли, ким і яким чином була здійснені підроблення документів, за використання яких як завідомо підроблених його засуджено; щодо необґрунтованості вироку суду в частині наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_17 та смертями ОСОБА_74 , ОСОБА_56 з урахуванням висновків експертиз; щодо порушення вимог процесуального закону при вирішені судами питання доцільності обраного ОСОБА_17 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованості рішень щодо його продовження; щодо порушень судом Конституції України, вимог міжнародних договорів (конвенцій), згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог Глави 43 КПК України при отриманні доказів стороною обвинувачення та дотримання порядку їх отримання в межах здійснення міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій; щодо відсутності в матеріалах провадження доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_17 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч. 2, 190 ч. З КК України; щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_17 положень Закону України «Про амністію у 2014 році»; щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі ОСОБА_17 внаслідок суворості.
При цьому, щоб виконати більшість зазначених вимог, місцевий суд, на погляд колегії суддів, мав би керуватися ст. 333 КПК України щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження.
При цьому суд апеляційної інстанції з огляду на положення ст. 28 КПК повинен здійснювати кримінальне провадження у розумні строки, які безумовно будуть порушені при умові виконання процесуальних дій, зазначених вище, що повязані із вказаними ним недоліками розгляду кримінального провадження місцевим судом, та унеможливить належне встановлення обставин кримінального провадження.
Таким чином, враховуючи вимоги ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу щодо загальних засад кримінального провадження.
За таких обставин вирок місцевого суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, а апеляційні скарги засудженого та захисників задоволенню частково.
Під час нового розгляду необхідно усунути порушення, вказані у даній ухвалі, з дотриманням встановленого законом порядку перевірити наведені в ухвалі апеляційного суду доводи та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 404, 407, 412 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_17 та захисників ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 14 лютого 2014 року про обвинувачення ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.119, ст.138, ч.ч.2,3 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, задовольнити частково.
Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 14 лютого 2014 року про обвинувачення ОСОБА_17 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.119, ст.138, ч.ч.2,3 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, скасувати, кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_17 направити на новий судовий розгляд в той самий суд в іншому складі суду.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2
