УХВАЛА
16 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 521/12324/18
провадження № 51 5817км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2021 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_7 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_8 , котрий є громадянином Турції, подав до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу №1, в якій державною мовою назвав суд, до якого вона подається, вказав свою особу та зазначив, що оскаржуваним судовим рішенням є ухвала Малиновського районного суду м. Одеси про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (без зазначення дати її постановлення). Зміст скарги викладено іноземною мовою.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 №1 повернуто особі, яка її подала.
Постановляючи таке рішення, апеляційний суд указав, що апеляційні скарги мають бути викладені державною (українською) мовою, що дозволяє суду перевірити їївідповідність пунктам 3, 4, 5, 6 ч. 2 ст. 396 Кримінального процесуального кодексу України (даліКПК). Одночасно апеляційна скарга підлягає поверненню, так як нормами КПК невизначено можливості залишення без руху апеляційних скарг, поданих у порядку ст.422, 422-1 КПК, без додержання вимог, передбачених ст. 396 КПК.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить передати провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі об`єднана палата), скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді. Свої вимоги захисник мотивує тим, що ст. 396 КПК не визначено обов`язку викладення апеляційної скарги українською мовою, а ч.3 ст. 399 КПК не передбачено повернення скарги через недотримання вказаної вимоги. На переконання захисника, при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги, складеної іноземною мовою, суд має керуватися загальними засадами кримінального провадження, визначеними ст. 7 КПК і положеннями ч. 3 ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, якимирегламентовано, що суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними всудовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Тому, оскільки рідною мовою ОСОБА_7 є турецька мова, то захисник вважає, що обвинувачений згідно зчастинами 3, 4 ст. 29, п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК правомірно подав апеляційну скаргу, виклавши її саме цією мовою, а суд мав можливість викликати залучених упровадженні перекладачів, перекласти подану скаргу та оцінити її зміст навідповідність вимогам ст. 396 КПК. Одночасно, повернувши апеляційну скаргу ОСОБА_7 , яка складена недержавною мовою, суд порушив принцип доступу до правосуддя, що суперечить ч. 1 ст. 55, п. 8 ст. 129 Конституції України, ст.7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК і позиції, викладеній у постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 листопада 2020 року (справа №487/2655/20, провадження № 51-3015км20). Стверджує, що, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_7 , суд не повинен був ураховувати висновки, викладені в ухвалі судді Верховного Суду від 21 січня 2019 року (провадження №61-49091ск18), оскільки це судове рішення стосується розгляду цивільної справи іпостановлено суддею одноособово, що не може вважатися позицією Верховного Суду.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та просив передати провадження на розгляд об`єднаної палати.
Прокурор ОСОБА_5 висловила доводи щодо необхідності передачі провадження на розгляд об`єднаної палати.
Мотиви Суду
Положеннями ч. 2 ст. 434-1 КПК регламентовано, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
У цьому провадженні встановлено, що, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_8 , котрий, як він указав, є громадянином Турції, подав апеляційну скаргу №1. В ній він державною мовою зазначив найменування суду апеляційної інстанції (Одеський апеляційний суд), своє прізвище та ім`я (без посилання на свій процесуальний статус у кримінальному провадженні), судове рішення, яке оскаржується, і назву суду, який його ухвалив (ухвала Малиновського районного суду м. Одеси про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без вказівки на дату її постановлення). Зміст скарги ОСОБА_8 виклав іноземною мовою.
Апеляційний суд, отримавши цю апеляційну скаргу та перевіривши її, постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, з огляду на положення статей 399, 422, 422-1 КПК. Мотивами такого рішення було те, що апеляційна скарга складена недержавною мовою, що позбавляє суд перевірити дотримання особою, яка подала скаргу, вимог пунктів 3, 4, 5, 6 ч. 2 ст. 396 КПК.
Одночасно апеляційний суд, пославшись на статті 398, 422, 422-1, частини 1, 2, п.1 ч.3 ст.399 КПК, навів мотиви з яких подана скарга не могла бути залишена без руху з встановленням особі строку для усунення недоліків.
Колегія суддів погоджується з мотивами прийнятого апеляційним судом рішення про те, що процесуальні документи у провадженні, за результатами розгляду яких вирішується питання про відкриття провадження, мають бути викладені державною мовою, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Конституції Українидержавною мовою вУкраїні є українська мова.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа № 10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 92 Основного Закону України встановлено, що виключно законами України визначається порядок застосування мов.
Статтею 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII (даліЗакон) регламентовано, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у ч. 6 ст. 13 Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. У судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України таЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів» (частини 1, 2 статті 14 цього Закону).
Вимогами ст. 12Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016року № 1402-VIII врегульовано, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
У частинах 1, 3 ст. 29 КПК теж передбачено, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Однак для забезпечення права особи на використання в кримінальному процесі рідної мови абомови, якою володіє, вона спочатку має набути статусу учасника кримінального провадження.
Відповідно особа, яка бажає, а також має на те передбачене КПК право, повинна у визначений законом спосіб порушити перед суб`єктом процесуальної діяльності питання про прийняття первинної заяви (скарги) до розгляду чи про відкриття певної стадії кримінального провадження під час якої вона та інші учасники набудуть визначених законом прав та обов`язків.
При цьому ініціювання такого питання має бути донесено до повноважного суб`єкта мовою роботи державних органів, тобто державною мовою, для забезпечення можливості проведення перевірки наявність у особи, яка звертається, прав для цього, і дотримання нею передбачених КПК вимог щодо змісту документа і його додатків за результатами розгляду яких буде прийнято відповідне процесуальне рішення.
До відкриття певної стадії процесу (прийняття первинної заяви (скарги) до розгляду) слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий позбавлені можливості постановляти процесуальні рішення, у тому числі щодо залучення перекладача.
І лише після відкриття певної стадії провадження її учасники можуть реалізовувати свої процесуальні права, визначені цим певним етапом, у тому числі на використання рідної мови або мови, якою вони володіють, та користування у разі необхідності послугами перекладача.
Одночасно не потрібно ототожнювати право особи на користування перекладачем в судовому процесі з її правом первинного звернення особи до суду (державних органів) із скаргою, викладеною недержавною мовою.
Саме такий підхід, на думку колегії суддів, відображає логіку законодавця стосовно нормативної регламентації реалізації прав учасниками кримінального провадження.
Зазначена вище позиція знайшла втілення у практиці Верховного Суду як кримінальної, так і цивільної, адміністративної, господарської спеціалізацій.
Наприклад, щодо порушення питання про відкриття стадії перегляду судового рішення судом касаційної інстанції лише українською мовою зазначено в ухвалах Касаційного кримінального суду Верховного Суду, якими були залишені без руху касаційні скарги, складені недержавною мовою, та надано строк на усунення цього та інших недоліків касаційних скарг (справа №729/286/18, провадження №51-2671ск21; справа №266/3109/17, провадження №51-5523ск18; справа №758/15663/15-к, провадження № 51-215ск17; справа № 202/2141/15-к, провадження № 51 - 7089ск18; справа №166/357/18, провадження № 51-316ск19; справа №404/1392/20, провадження №51-2952ск21; справа № 645/1287/16-к, провадження № 51-5373ск18; справа №321/294/21, провадження № 51-5736ск 21).
Аналогічні рішення ухвалені Касаційним цивільним судом Верховного Суду (справа №214/1000/22, провадження №61-5685ск22; справа №761/42431/17, провадження №61-49091ск18), Касаційним адміністративним судом Верховного Суду (справа №826/15498/18, провадження №К/9901/11255/21; справа №826/503/18, провадження №К9901/24872/20), Касаційним господарським судом Верховного Суду (справа №904/2502/20, справа №923/121/20).
При цьому в ухвалах Великої Палати Верховного Суду теж наголошувалося, що процесуальні документи мають подаватися до суду лише державною мовою (справа №9901/12/20, провадження №11-56заі20; справа № 826/7329/17 (9901/346/20), провадження № 11-28заі21).
Однак постановами Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 листопада 2020 року (справа №487/2655/20, провадження №51-3015км20), Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 листопада 2020 року, 12 січня 2022 року (справа №487/340/20, провадження №51-3000км20; справа №1-34/03, провадження № 51-962км18) визначено інший підхід, відповідно до якого порушення питання про відкриття стадії перегляду судового рішення може бути викладено рідною або іншою мовою, якою володіє особа, яка ініціює це питання. Повернення апеляційної скарги, складеної недержавною мовою, є порушенням принципу доступу до правосуддя, так як особа має право подавати скарги мовою, якою вона володіє, а ст. 396 КПК не вимагає викладення апеляційної скарги українською мовою.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду не погоджується з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеними в зазначених вище постановах Першої та Третьої судових палат Касаційного кримінального суду Верховного Суду, та вважає за необхідне відступити від них, у зв`язку з чим кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК.
При цьому передача судового провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду є також необхідною для забезпечення єдиної правозастосовчої практики та формування висновку щодо застосування норм кримінального процесуального закону України щодо права особи звертатися з оскарженням судового рішення рідною або іншою мовою, якою володіє така особа.
Керуючись статтями 433, 434-1, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2021 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_7 №1 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
