Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 11-кп/819/282/24 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 766/2466/24 Доповідач ОСОБА_2
ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи: 766/2466/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.05.2024 м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №22022230000000566 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14.03.2024, якою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,
продовжено строк тримання під вартою до 09.05.2024 включно.
в с т а н о в и в:
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022230000000566 від 08.12.2022, щодо ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.03.2024 задоволено клопотання прокурора та обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 09.05.2024 включно.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати.
Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність оскаржуваної ухвали, ухвалення її з істотним порушенням вимог КПК України, права на захист та практики ЄСПЛ.
Зокрема, апелянт зазначає про те, що суд не обґрунтував доказами наявність існуючих ризиків, які зазначив прокурор у клопотанні. Всі ризики, ґрунтуються на припущеннях. В ухвалі суд не посилається на жодну об`єктивну обставину існування ризиків, увесь текст ухвали побудований на загальних фразах, які можуть бути застосовані у будь - якому кримінальному провадженні і до будь-якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, позицію обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 на підтримання доводів апеляційної скарги обвинуваченого, думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Положеннями ст.331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Указані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 не завершений, а отже, суд зобов`язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
В клопотанні про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 прокурор зазначає про обґрунтованість висунутого йому обвинувачення, існування ризиків, визначених на досудовому розслідування, які не зменшилися та не припинили існувати, та неможливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою
щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , суд виходив із того, що ризики, які мали місце, на сьогодні не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду.
В межах вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження не вирішується питання про доведеність або недоведеність вини особи в обсязі висунутого обвинувачення, не перевіряються докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи, не надається оцінка доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, що є предметом перевірки під час судового розгляду справи у суді першої інстанції та вирішується судом при ухваленні відповідного судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження по суті. Тому доводи апелянта з цього приводу є неприйнятними.
Перевіркою матеріалів встановлено, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання.
Разом з тим, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за вчинення якого, передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна чи без такої.
Наведене свідчить про те, що строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 має бути продовжений з метою унеможливлення йогонезаконного впливу на свідків, можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також враховуючи суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення та високу імовірність переховування обвинуваченого від суду, що свідчить про неможливість запобігання існуючим ризикам у разі відмови у продовженні строку тримання під вартою щодо нього.
На переконання колегії суддів, зазначені обставини також свідчать про необхідність продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 та неможливість застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу.
Саме продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Відповідно до оскаржуваної ухвали суду, в ній зазначені ризики, які існують на час розгляду відповідного клопотання прокурора, які не зменшилися та не припинили існувати.
З огляду на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, у якому він обвинувачується, сукупність відомостей про його особу, продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 є необхідним для запобігання ризикам: переховування від суду, можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та здійснення незаконного впливу на свідків, що в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу є неможливим для запобігання настання зазначених ризиків.
Що ж до доводів апелянта про незаконність оскаржуваної ухвали, ухвалення її з істотним порушенням вимог КПК України та права на захист, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки КПК України не передбачає наявності відповідного бланку на якому повинно бути подане клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Крім того, клопотання про продовження запобіжного заходу по змісту узгоджується між собою та з оскаржуваною ухвалою суду від 14.03.2024, подане щодо обвинуваченого ОСОБА_8 прокурором Херсонської окружної прокуратури ОСОБА_9 .
Що стосується того, що зазначене клопотання адресоване слідчому судді Центрального районного суду м. Миколаєва, то, на думку колегії суддів, зазначене є опискою та не впливає на суть поданого клопотання, оскільки процесуальна підсудність кримінального провадження №22022230000000566 від 08.12.2022 щодо обвинуваченого ОСОБА_8 визначена саме за Херсонським міським судом Херсонської області, яким і було здійснено розгляд клопотання.
Під час вивчення матеріалів провадження будь-яких фактів порушення конституційних прав обвинуваченого ОСОБА_8 на свободу та особисту недоторканість, колегією суддів не встановлено.
А тому доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора є неспроможними та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.404, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14.03.2024 про продовження строку тримання під вартою щодо нього до 09.05.2024 включно -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
