Справа № 1-20/11
ВИРОК
Іменем України
20 січня 2011 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Суперсона С.П.,
при секретарі Шалак Л.В.,
з участю прокурора Андріїв І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка та жителька АДРЕСА_1, українка, громадянка України, освіта середня, не заміжня, раніше судима 04.12.2002 року за ст.. 185 ч.3, ст..357 ч.3 КК України від відбування покарання звільнена із встановленням іспитового строку на 1 рік 6 місяців, не працююча,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 будучи матір’ю малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, достовірно знаючи, що відповідно до вимог ст..150 Сімейного кодексу України та ст.. 12 ЗУ «Про охорону дитинства»вона зобов’язана піклуватися про здоров’я своєї малолітньої, дбати про її фізичний, духовний та моральний розвиток, всупереч вказаним вимогам законодавства та незважаючи на вжиті службою у справах дітей Чернівецької РДА, правоохоронними органами району та органами місцевого самоврядування громади с. Борівка Чернівецького району, медичних працівників Чернівецької ЦРЛ заходів спрямованих на спонукання її до піклування своєю неповнолітньою дитиною, а також неодноразові попередження із сторони вищевказаних органів про можливе примусове відбирання у неї дитини, систематично і впродовж тривалого часу не виконувала вказаних обов’язків по догляду за своєю неповнолітньою дитиною.
Зокрема, малолітня ОСОБА_2 проживала в умовах антисанітарії, без належного харчування, огляду та нагляду дорослих, без наявності в будинку електроенергії, у зв’язку з чим малолітня ОСОБА_2 з 16.02.2010 року по 19.03.2010 року була госпіталізована до інфекційного відділення Чернівецької ЦРЛ із діагнозом:гіпотрофія ІІ ступеня, залізодефіцитна анемія І ступеня, пупкова кила, рахіт І ступеня, що з урахуванням негативного впливу на формування та розвиток організму малолітньої дитини є тяжкими наслідками, спричиненими недостатнім доглядом за дитиною.
Одже, у результаті злісного невиконання ОСОБА_1 обов’язків по догляду за ОСОБА_2, остання згідно висновку експертів №126 –к від 11.11.10 захворіла на гіпотрофію ІІ ступеня аліментарного ґенезу, залізодефіцитна анемія І ступеня, пупкова кила, рахіт І ступеня і це негативно вплинуло на її фізичний та психологічний розвиток в період формування дитячого організму, що є тяжкими наслідками.
Підсудна гр.. ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного злочину визнала повністю і суду показала, що біля 4 –х років тому її було позбавлено батьківських прав відносно двох її дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4. 21.06.2009 року в неї народилась донька. З моменту народження доньку вона годувала грудним молоком. Коли дитину підгодувала, то вона часто не хотіла їсти, а тому вага доньки не відповідала віку. Про відсутність в дитини апетиту та те, що вона не хотіла їсти ОСОБА_1 до лікарів не зверталася. Із співмешканцем ОСОБА_6 ОСОБА_1 проживає протягом 3-х років, та за період їхнього проживання в його будинку відсутнє електропостачання. ОСОБА_6 зловживає спиртними напоями, інколи вона із ним спільно розпиває спиртні напої. Під час розпивання напоїв, між ними виникали сварки які переростали в бійки.
Неодноразово до них приходили представники сільської ради, лікарі, які оглядали будинок, щодо умов проживання дитини, яка завжди знаходилася в брудному стані.
В літку, лікарі виявили в дитини захворювання пупкової грижі та сказали їй щоб вона з’явилася в лікарню в смт. Чернівці. Після того, її та дитину госпіталізували. Проте, через декілька днів вона забрала дитину та втекла з лікарні не давши лікарям вилікувати її в повному обсязі.
Крім того, в вересні 2010 року до них до дому знову приїхали лікарі, щоб оглянути дитину. Ними було виявлено якісь захворювання дитини, та знову їх забрали на лікування до Чернівецької ЦРЛ. Проте, через декілька днів вона знову забравши дитину втекла з лікарні та перебувала у своєї матері в с. Борівка переховуючи доньку від лікарів, щоб вони її не забрали на лікування.
В скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати.
Крім повного визнання своєї вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується матеріалами кримінальної справи:
- виписками із амбулаторних карток про хвороби ОСОБА_1 (а.с. 12-14, 55);
- рапортом старшого помічника прокурора Чернівецького району про виявлення злочину в діях ОСОБА_1 (а.с. 4);
- висновком експерта №126-к від 11 листопада 2010 року, де вказано, що ОСОБА_2 захворіла на гіпотрофію ІІ ступеню аліментарного ґенезу, пупкова кила, залізодефіцитна аменія І ступеню, рахіт І ступеню. (а.с. 80-82);
- актами обстеження матеріально-побутових умов жительки с. Борівка ОСОБА_1 (а.с. 18, 87).
Відповідно до ст. 299 КПК України за відсутності заперечень з боку інших учасників судового розгляду суд визнав недоцільними виклик і допит в судовому засіданні свідків по справі, а обмежив судове слідство допитом підсудної та дослідженням матеріалів справи.
Таким чином, зібраними й дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ст. 166 КК України, тобто злісне невиконання батьками встановлених обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.
Призначаючи покарання підсудній ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особи винної –по місцю проживання ОСОБА_1 характеризується з негативної сторони, що підтверджується довідкою - характеристикою (а. с. 18), обставинами , що пом'якшують її покарання є щире каяття, за відсутності обставини, яка обтяжує покарання, а також враховуючи те що вона раніше притягувався до кримінальної відповідальності, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі, проте зі звільненням від його відбування.
Запобіжний захід щодо підсудної до набрання вироком законної сили змін не потребує.
Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ПРИСУДИВ:
Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України та призначити їй покарання у вигляді 3( трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) рік.
На підставі ст.76 КК України покласти на засуджену наступні обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;
- періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.
Запобіжний захід відносно засудженої ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.
На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення в суді.
Суддя: С.П. Суперсон
