ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2011 року Справа № 1-20/2011
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого-судді Гутича П.Ф.
секретаря Соловей Л.П.
прокурора Горбачевської Н.М.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Богородчани справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Ланівці Тернопільської області, приватного підприємця, жителя АДРЕСА_1, приватного підприємця, освіта середня, одруженого, на утриманні 2 неповнолітніх дітей, відповідно до ст.89 КК України не судженого, г-на України –по ч.2 ст.286 КК України,-
в с т а н о в и в:
20 листопада 2009 року приблизно о 13 год. 30 хв. в с. Манява Богородчанського району Івано-Франківської області ОСОБА_2, керуючи мікроавтобусом марки "MERCEDES-BENZ 312 S", реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3
Злочин вчинено за таких обставин.
20 листопада 2009 року біля 13 год. 30 хв. ОСОБА_2 здійснював перевезення пасажирів з смт. Солотвин до с. Манява Богородчанського району на мікроавтобусі марки "Мерседес-Бенц" 312 S"; реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав ОСОБА_4 смт. Солотвин ОСОБА_2 допустив посадку в салон мікроавтобуса більше 18 осіб, в тому числі пасажирів, для яких не було посадочних місць, серед яких був ОСОБА_3, всупереч технічній характеристиці даного транспортного засобу.
Закінчивши висадку пасажирів в с. Манява Богородчанського району ОСОБА_2 проявив неуважність, не врахував технічний стан транспортного засобу, не переконався в повному зачиненні дверей салону та безпеці руху, розпочав рух в напрямку центральної частини села. Під час проїзду заокруглення дороги в лівий бік на мості через річку Манявка, у мікроавтобусі відкрилися неналежно зачинені праві бокові двері, в результаті чого пасажир автобуса ОСОБА_3 випав із салону на бетонні перила моста та проїжджу частину дороги.
Внаслідок отриманої відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи і склепіння черепа, крововиливів під м’які мозкові оболонки, м’які тканини голови, що ускладнилося набряком та набуханням головного мозку, ОСОБА_5 помер.
Смерть ОСОБА_5 настала внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху.
Свою вину у вчиненому ОСОБА_2 визнав та пояснив, що дійсно 20.11.2009 року на автомобілі марки "Мерседес Бенц" перевозив пасажирів з с-ща Солотвин в с. Манява. В автомобілі було приблизно 25 пасажирів, хоча в автомобілі є 18 місць для сидіння. Після зупинки "Біля Шевчихи" вже були вільні для сидіння місць. Однак потерпілий ОСОБА_3 продовжував стояти біля задніх дверей. На його пропозицію зайняти місце для сидіння, потерпілий не зреагував. Під час проїзду заокруглення дороги на мості через річку Манявка, двері мікроавтобуса відчинилися і ОСОБА_5 випав на дорогу. Зупинив автомобіль і повіз потерпілого в Солотвинську райлікарню, де той помер.
Крім визнання, вина ОСОБА_2 повністю доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Потерпіла ОСОБА_6 показала, що 20 листопада 2009 року її чоловік –ОСОБА_3 поїхав на ринок у смт. Солотвин. Близько 14 год. до неї додому прийшла родичка чоловіка і сказала, що той в лікарні. Коли приїхала в Солотвинську лікарню, лікарі повідомили їй, що чоловік помер від одержаної травми. Від жителів с. Манява дізналася, що чоловік впав з мікроавтобуса. Шкода, заподіяна підсудним, їй повністю відшкодована. Підсудній допомагав в організації похорону та передав їй гроші в сумі приблизно 65000 грн. Тому претензій до нього немає. Просила обрати йому покарання, не пов’язане з позбавленням волі.
Свідок ОСОБА_7 показала, що 20.11.2009 року приблизно о 14 год. знаходилася на своєму подвір"ї, що в с. Манява. Бачила, що повз її подвір’я проїжджав мікроавтобус з пасажирами. Коли мікроавтобус знаходився на мості, з нього випав потерпілий.
Свідок ОСОБА_8 показав, що 20.11.2009 року разом з жителями с. Манява мікроавтобусом повертався з с-ща Солотвино. Двері автобуса були несправні, так як ОСОБА_2 ремонтував їх на стоянці в с-щі Солотвино. Після зупинки автобуса "Біля Шевчихи" в с. Манява двері не повністю зачинилися. Біля дверей стояв потерпілий ОСОБА_3 Коли автобус виїхав на міст, почув крик, що впала людина. Автобус зупинився. Потерпілим виявився ОСОБА_3 Він та водій занесли потерпілого в автобус і відвезли в Солотвинську райлікарню, де той помер.
Аналогічні показання в судовому засіданні дали свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Факт перевезення ОСОБА_2 стоячих пасажирів в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 Вони також засвідчили, що підсудний ОСОБА_3 стояв біля дверей мікроавтобуса і під час руху автобуса після зупинки "Біля Шевчихи", на мості через річку Манявка, впав на дорогу.
Згідно з протоколом огляду місця події від 20.11.2009 року цього числа на мості через с. Манява на ділянці автодороги "Манява-Маркова" на вул. Незалежності, біля бетонних перил виявлено пляму рідини бурого кольору.
Відповідно до висновку судово-медичної біологічної експертизи № 532 від 21.12.2009 року, кров на ватному тампоні, відібрана з місця події, може належати потерпілому ОСОБА_3
У відповідності з висновком судово-медичної експертизи № 63-Е від 21.12.2009 року, внаслідок ДТП у ОСОБА_3 малися тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма з переломами кісток основи і склепіння черепа, крововиливами під м’які мозкові оболонки, крововиливами у м’які тканини голови, що ускладнилися набряком та набуханням головного мозку, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.
Смерть ОСОБА_3 настала від перерахованих вище тілесних ушкоджень.
Суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_2, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_3, слід кваліфікувати по ч.2 ст.286 КК України.
Порушення ОСОБА_2 п.п.21.1: перевезення у мікроавтобусі пасажирів у кількості, що перевищує кількість, передбаченого технічною характеристикою транспорту, та п.21.4 Правил, який забороняє починати рух транспорту до повного зачинення дверей, знаходиться у причинному зв’язку з наслідками, які настали.
Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують покарання.
Такими суд визнає добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілій, наявність на утриманні 2 неповнолітніх дітей.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведені обставини, що по місцю проживання характеризується позитивно, стан здоров’я дітей, що на його утриманні; думку потерпілої про незастосування до підсудного покарання у виді позбавлення волі, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання його можливе без ізоляції від суспільства.
Тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами. Однак від відбування основного покарання звільнити з випробуванням, на підставі ст.75 КК України.
Вироком Богородчанського районного суду від 1.04.2010 року ОСОБА_2 засуджений по ч.2 ст.286 КК України і йому обрано покарання 240 годин громадських робіт з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Призначене основне покарання ОСОБА_2 відбув. Додаткове покарання ОСОБА_2 відбуває з 28 червня 2010 року, тобто з дня прийняття до виконання вироку суду. Тому суд вважає, що у разі вчинення ОСОБА_2 нового злочину під час іспитового строку чи невиконання ним покладених на нього обов’язків, йому слід зарахувати у строк відбуття покарання 240 год. громадських робіт з розрахунку, що 1 дню позбавлення волі відповідає 8 годин громадських робіт, відповідно до ст.72 КК України.
Строк відбуття додаткового слід рахувати з 28 квітня 2010 року.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-
з а с у д и в:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця роботи та проживання, періодично з"являтися туди для реєстрації.
У разі вчинення ОСОБА_2 під час іспитового строку нового злочину чи невиконання ним покладених на нього обов’язків, зарахувати у строк відбуття покарання відбуте покарання у виді 240 годин громадських робіт з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає 8 годин громадських робіт.
Строк відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами рахувати з 28 квітня 2010 року, тобто з часу прийняття до виконання вироку Богородчанського районного суду від 1 квітня 2010 року.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередньообраний –підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 15 діб: засудженим –з моменту вручення копії вироку; іншими учасниками процесу –з моменту його проголошення.
Головуючий
