11-кп/804/551/20
243/8566/19
Головуючий у 1 інстанції Мінаєв І.М.
Суддя-доповідач Куракова В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2020 року м. Маріуполь
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі:
головуючого судді Куракової В.В.
суддів Топчій Т.В., Свіягіної І.М.
за участю:
секретаря судового засідання Чепігі Н.В.
прокурора Крамаренко В.О.
обвинуваченого ОСОБА_1
захисників Склярова С.Д., Хомилєва С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12015050230001516 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2020 року, якою відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого виконуючим обов`язки директора ТОВ « ОСОБА_3 », раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Енем Теучезького району Краснодарського краю, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Свердловськ Луганської області, громадянина України, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_5
було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини
В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 257, ч. 4 ст.187 КК України, ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 257, ч. 4 ст.187 КК України, ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 257, ч. 4 ст.187 КК України, та ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2020 року обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, до 13 квітня 2020 року включно.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 вказує, що ухвала незаконна та підлягає скасуванню. Зазначає, що прокурором не було доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, крім того, жодного посилання про збільшення ризиків або появу нових ризиків клопотання прокурора не містить. Звертає увагу, що оскаржувана ухвала фактичного аналізу існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не має. Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки оскаржуваним рішенням суду було вирішено питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно чотирьох обвинувачених, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , апеляційну скаргу подано лише обвинуваченим ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване судове рішення лише в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 ..
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд першої інстанції в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження та врахував при цьому практику ЄСПЛ.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, які характеризуються значною суспільною небезпекою та за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років.
Відносно ОСОБА_1 продовжує існувати ризик переховування від суду, оскільки обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 років. Крім того, з огляду на те, що згідно обвинувального акту обвинувачені планували після вчинення злочину переховуватись на території Російської Федерації, тож мають там зв`язки для реалізації мети – переховування від органів досудового розслідування та суду, і у разі зміни запобіжного заходу на більш м`який, з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись на території Російської Федерації або на території Донецької та Луганської областей, які тимчасово непідконтрольні українській владі, що унеможливить подальший судовий розгляд та знівелює виконання положень ст. 2 КПК України.
Ризик впливу на потерпілого підтверджується тим, що ОСОБА_1 знає де мешкає потерпілий в даному кримінальному провадженні, оскільки отримував копію обвинувального акту. Крім того, з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_1 разом з іншими обвинуваченими обвинувачується у тому, що вони стежили за потерпілим, тож знають його можливі місця перебування. За таких підстав ризик впливу на потерпілого в даному кримінальному провадженні наразі є актуальним.
Ризик можливості знищити, сховати або спотворити речові докази обґрунтовується тим, що не всі речі, які планувалось використати обвинуваченими для вчинення злочину були віднайдені та вилучені та є ймовірність встановлення їх місцезнаходження та необхідність у разі його встановлення проведення додаткових слідчих дій під час судового розгляду.
Під час апеляційного розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - Скляров С.Д. вказував на поганий стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , який утворився внаслідок перебування останнього у слідчому ізоляторі. Дані доводи не знайшли свого документального підтвердження. Крім того, діючим законодавством України в сфері забезпечення медичної допомоги особам, які утримуються в слідчих ізоляторах, передбачена можливість отримання професійної медичної допомоги та отримання медикаментозної підтримки, даний обов`язок на підставі ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 20 вересня 2000 року № 192 покладено на адміністрацію ізолятору. Згідно п. 1.6 Положення Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 травня 2018 року № 1526/5, медична частина Маріупольського слідчого ізолятору є відокремленим структурним підрозділом Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях, до функцій якої віднесено виконання вищезазначених обов`язків. Відповідно до п. 2.3 розділу 2 "Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту", затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 р. № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 р. за № 212/20525 - медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.
У світлі положень ст. 28 КПК України, з урахуванням специфіки інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_1 злочинів, дане кримінальне провадження є вочевидь складним. Відповідно, колегія суддів не вбачає надмірної тривалості тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.
За таких умов обрання обвинуваченому ОСОБА_1 менш суворого запобіжного заходу, на думку колегії суддів, є необґрунтованим та невиправданим.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 199, 404, 405 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2020 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Судді:
