Єдиний унікальний номер 243/8566/19
Номер провадження 11-кп/804/902/21
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження: 11-кп/804/902/21 Доповідач: Савкова С.В.
Єдиний унікальний номер: 243/8566/19 Головуючий у 1-ій інстанції: Мінаєв І.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті в складі:
Головуючого судді Савкової С.В.,
суддів Залізняк Р.М.,
Смірнової В.В.,
за участі
секретаря судового засідання Ільяшенка С.О.,
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
в режимі відеоконференції
захисника Тесленка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області матеріали контрольного кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , за апеляційними скаргами захисника Тесленка М.С. та обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 червня 2021 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України та відносно ОСОБА_4 за ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 червня 2021 року задоволено клопотання прокурора та вищезазначеним обвинуваченим продовжено строк тримання під вартою до 30 липня 2021 р. включно.
Мотивуючи вказане рішення, суд першої інстанції врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість впливу на потерпілого ОСОБА_5 , переховування від суду. Також суд з урахуванням особи обвинувачених, тяжкості та обставин інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, зробив висновок, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам.
Разом з тим, відповідно до частини 4 ст. 183 КПК України, суд вирішив не визначати обвинуваченим розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки їм інкриміновано злочин, вчинений із застосуванням насильства.
На зазначену ухвалу суду обвинуваченим ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу суду скасувати, змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Вважає оскаржувану ухвалу суду незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що наявність існування ризиків, вказаних у клопотанні прокурора, не доведена, у нього відсутній намір переховуватись від слідства або впливати на потерпілого. Вказує, що він має постійне місце роботи та проживання, стабільний дохід, у нього на утриманні перебуває неповнолітня дитина, матір-інвалід.
Також на вказану ухвалу суду від захисника Тесленка М.С. надійшла апеляційна скарга, в якій він просить змінити відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт. Вважає оскаржувану ухвалу суду незаконною та невмотивованою. Зазначає, що наявність існування ризиків, вказаних у клопотанні прокурора, не доведена, у ОСОБА_1 відсутній намір переховуватись від слідства або впливати на потерпілого. Крім того, апелянт вважає неправильним висновок суду про наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості обвинуваченого знищити, сховати або спотворити речові докази. Вказує, що в порушення норм КПК прокурором не було вручено копію клопотання про продовження строку тримання під вартою ані ОСОБА_1 , ані його захиснику Тесленку М.С.
Апелянт зазначає про те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання та місце роботи, на утриманні неповнолітню дитину, що дає підстави обрати відносно нього більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Крім того, на ухвалу суду від 01.06.2021 року від захисника Соловйова В.Б., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , надійшла апеляційна скарга, в якій він просив скасувати ухвалу та застосувати до ОСОБА_3 більш м`який запобіжний захід.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 08.06.2021 року апеляційну скаргу захисника Соловйова В.Б., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , повернуто останньому.
Ухвала Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 червня 2021 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в апеляційному порядку ніким не оскаржується.
В суді апеляційної інстанції:
- обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Тесленко М.С. підтримали доводи своїх апеляційних скарг та наполягали на їх задоволенні;
Прокурор Булгаков О.В. повідомлений про час, дату та місце апеляційного розгляду, надав клопотання про розгляд апеляційних скарг у його відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Тесленка М.С., дослідивши матеріали контрольного провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як встановлено з матеріалів контрольного провадження, строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено під час судового провадження в суді першої інстанції на строк 60 днів до 30 липня 2021 року включно.
Виходячи зі змісту ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії передбачені ст. 177 ч. 1 КПК України.
Згідно ч.ч. 3,5 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, зокрема, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Як встановлено апеляційним судом, суд першої інстанції розглянув клопотання прокурора, дотримавшись вимог процесуального законодавства та ухвалив законне рішення, в якому виклав свої мотиви.
Під час вирішення цього питання суд першої інстанції врахував: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні. Крім того, суд мотивував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме - можливість переховування від суду та незаконного впливу на потерпілого.
Обґрунтовуючи наявність ризику щодо можливого переховування від суду, суд першої інстанції врахував обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжких злочинах, за які передбачене покарання до 15 років позбавлення волі, а тому ризик втечі для обвинувачених у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування. Такий висновок суду першої інстанції узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному кримінальному проваджені має місце ризик можливості незаконно впливати на потерпілого, оскільки інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_1 злочини було вчинено із застосуванням насильства до потерпілого, їм відомо місце мешкання потерпілого та його особисті данні. З урахуванням наведених обставин, зокрема способу вчинення злочину, цей ризик судова колегія вважає встановленим, незважаючи на надання потерпілим в судовому засіданні показань, що дійсно зменшило ризик впливу на потерпілого, але не виключило його, оскільки здійснення впливу на потерпілого може мати на меті зміну наданих ним показань або відмову від них.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційних скарг обвинувачених не спростовують висновків суду першої інстанції та не вказують на наявність підстав для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо доводів захисника про невручення копії клопотання прокурора, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до вимог ч.2 ст.184 КПК України, копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Відомостей про те, що вказані вимоги порушені прокурором, в наявних матеріалах провадження немає, клопотань про витребування якихось додаткових матеріалів від сторін не надходило.
З матеріалів провадження та з оскаржуваної ухвали убачається, що під час розгляду клопотання обвинувачений мав можливість реалізувати свої процесуальні права, в тому числі і право на захист.
Обвинувачений та його захисник були присутні при розгляді клопотання, висловили свої заперечення проти доводів клопотання, а в подальшому звернувся з апеляційними скаргами на судове рішення, прийняте за наслідками розгляду цього клопотання.
У відповідності до ч.1ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою ст.331 КПК України встановлено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Однак, щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ст.331 КПК України містить спеціальну норму, яка закріплена в частині третій цієї статті і передбачає обов`язок суду розглянути це питання до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою незалежно від наявності клопотань.
Крім того, абзац другий ч.3 ст.331 КПК України вимагає від суду повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до спливу продовженого строку.
Із аналізу вказаної норми вбачається, що кримінальним процесуальним законом не встановлено вимог щодо форми клопотання про продовження строку запобіжного заходу під час судового розгляду, більше того таке питання вирішується судом незалежно від наявності клопотань.
З огляду на наведене, невручення обвинуваченому та захиснику копії клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обов`язкова наявність якого взагалі не передбачена, в даному випадку не буде порушенням вимог КПК України.
Колегія суддів відхиляє доводи захисника про те, що суд безпідставно встановив наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості обвинуваченого знищити, сховати або спотворити речові докази, оскільки посилання на такий ризик оскаржуване рішення не містить.
Дані про те, що обвинувачений за станом здоров`я не може утримуватися під вартою, в матеріалах провадження відсутні.
За таких обставин, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Тесленка М.С. не є обґрунтованими, а суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про продовження застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обмеження його прав на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним через неможливість в жодний інший спосіб забезпечити його належну процесуальну поведінку та своєчасний розгляд кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404 – 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги захисника Тесленка М.С. та обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 червня 2021 року – без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді
