11-кп/804/669/20
243/8566/19
Категорія: ст. 331 КПК України
Суддя 1-ої інстанції Мінаєв І.М.
Доповідач: Преснякова А.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
та справ про адміністративні правопорушення
Донецького апеляційного суду
у складі: головуючого судді Преснякової А.А.
суддів Сєдих А.В., Куракової В.В.
за участю секретаря Костоманової А.Є.
прокурора Крамаренко В.О.
захисників Тесленка М.С., Склярова С.Д.,
Соловйова В.Б.
обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі Донецької області у режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12015050230001516, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2015 року, за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Тесленка М.С., захисника обвинуваченого Щербакова В. ОСОБА_4 адвоката Соловйова В.Б., обвинуваченого ОСОБА_2 на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24.03.2020 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Слов`янськ Донецької області, громадянину України, зареєстрованому і проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Слов`янськ Донецької області, громадянину України, зареєстрованому і проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю с. Енем Теучезького району Краснодарського краю, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_4 , обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцю м. Свердловськ Луганської області, громадянину України, зареєстрованому і проживаючому за адресою: АДРЕСА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, та
В С Т А Н О В И Л А:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
У провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24.03.2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 Г ОСОБА_7 В ОСОБА_7 , Щербакову В.М. в рамках кримінального провадження № 12015050230001516, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 за ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, продовжено строк тримання під вартою на 60 діб в Бахмутській УВП № 6 Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, з 24.03.2020 року по 22.05.2020 року включно.
Узагальнені доводи апеляційних скарг і позиції учасників судового провадження
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Тесленко М.С. просить змінити оскаржувану ухвалу в частині продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 і застосувати щодо останнього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Вважає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні передбачені ст. 177 КПК України ризики, протягом розгляду в суді вони не встановлені, також ці ризики фактично не були доведені при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 .
Доводи сторони обвинувачення про те, що його підзахисний може переховуватись від органу досудового розслідування і суду, впливати на потерпілого не підтверджені і судом першої інстанції не встановлені; необхідність застосування саме такого запобіжного заходу та неможливість застосування іншого запобіжного заходу, менш суворого, прокурором не обґрунтовано, і у повній мірі не встановлено судом першої інстанції.
Зазначає, що досудове розслідування завершено, всі обставини кримінального провадження встановлені, речі і документи вилучені, тому є необґрунтованим зазначений судом першої інстанції ризик знищити, сховати, або спотворити речові докази, оскільки не всі вони встановлені і вилучені під час досудового розслідування і є імовірність встановлення їх місцезнаходження під час судового розгляду.
Вважає, що суд першої інстанції не у повній мірі врахував, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання у АДРЕСА_1 , на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина, він раніше не судимий, також він має постійне місце роботи, тому стосовно ОСОБА_3 можливо застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Зазначає, що його підзахисний не має на меті переховуватися від органів досудового розслідування або суду, іншого стороною обвинувачення не доведено та під час судового засідання не встановлено.
На його думку, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а такими доказами є показання потерпілого ОСОБА_8 , який надав суду пояснення, що ОСОБА_3 взагалі не було на місці скоєння злочину, судове рішення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, містить суперечності, оскільки суд послався, що потерпілий не був допитаний у судовому засіданні, що не відповідає дійсності.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 В. ОСОБА_4 адвокат Соловйов В.Б. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нову, якою обрати стосовно його підзахисного запобіжний захід у виді особистого зобов`язання або іншого з можливістю лікування, в разі відмови заміни запобіжного заходу дати можливість оглянути підзахисного фахівцем лікарем проктологом, та після його висновків вирішити питання про невідкладність СМЕ.
Зазначає, що його підзахисний жодним чином не перешкоджав встановленню істини у кримінальному провадженні, дає пояснення, на його думку, відсутні підстави вважати, шо ОСОБА_1 перешкоджатиме в майбутньому встановленню істини у кримінальному провадженні.
Вказує, що ОСОБА_1 щиро розкаюється у скоєному, провину повністю визнає, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, не втратив будь-яких соціальних зв`язків, перебуває в цивільному шлюбі, потребує медичної допомоги, оскільки страждає на захворювання парапроктит і постійно скаржиться на болі, належної медичної допомоги у ІТТ йому надати не можуть, але з його слів, потрібна невідкладна операція, а несвоєчасна медична допомога - чревата летальним результатом.
Відповідні документи про захворювання надавалися під час судового розгляду.
Суд першої інстанції ухвалою від 15.11.2019 року призначив комплексну судово-медичну експертизу відносно ОСОБА_1 в КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи м. Бахмут, але таке дослідження проводиться у м. Маріуполі, тому ухвалою від 21.01.2020 року, була призначена комплексна судово-медична експертиза відносно підзахисного ОСОБА_1 в КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи м. Маріуполь, таким чином суд визнав необхідність цієї процесуальної дії.
Зазначає, що через незалежні від підзахисного причини він не може провести необхідне йому медичне обстеження понад 13 місяців, а це може призвести до летального фіналу.
Вважає, що матеріалами кримінального провадження не підтверджена участь ОСОБА_1 в стійкій організованій, збройній злочинній групі, тобто участь в банді.
З наданих документів, доказів, долучених до клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою навпаки вбачається, що ОСОБА_1 заперечував проти застосування зброї.
На думку захисту, нічим не обґрунтовані ризики, зазначені стороною обвинувачення і передбачені КПК.
З підзахисним проведені всі слідчі дії, слідство не може бути закінчено за відсутності висновків експертиз, на ці обставини ОСОБА_1 вплинути не може, він бажає опинитися на свободі і загладити заподіяну шкоду потерпілому.
З огляду на наведене, вважає, що на теперішній час ризики відсутні і нічим не доведені стороною обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої і обрати стосовно нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Зазначає, що при розгляді клопотання прокурора судова колегія не досліджувала жодного письмового матеріалу провадження, а в самій ухвалі не аргументувала жодного свого висновку.
В оскаржуваній ухвалі не зазначені обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, та посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини, заявлені прокурором ризики не підтверджені матеріалами кримінального провадження.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не визначив йому розмір застави, прийняв необґрунтоване рішення, керуючись лише виключно тяжкістю покарання, яке може бути призначено у разі визнання винуватим його у вчиненні кримінального правопорушення без викладення обставин, на підставі яких прокурор та судова колегія дійшла до висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у клопотанні, а також немає посилань на матеріали, що підтверджують ці обставини.
Також суд не врахував, що він має постійне місце проживання, родину і малолітню дитину, гарний майновий стан і допомагає хворій матері, яка є пенсіонеркою і інвалідом 2 групи.
На його думку, взагалі відсутня необхідність продовжувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, а у суду підстав вважати, що він може вчинити дії, які згідно ст. 177 КПК України можуть розцінюватися як ризики.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_2 просив задовольнити його апеляційну скаргу у повному обсязі, підтримав апеляційні скарги інший учасників провадження, просив обрати стосовно нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання. Зазначив, що на його утриманні знаходяться неповнолітня дитина і хвора мати інвалід, які потребують догляду, у нього також є майно, яке є його власністю.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Скляров С.Д. підтримав апеляційні вимоги свого підзахисного, також підтримав апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Тесленка М.С., захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Соловйова В.Б., просив обрати стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання, оскільки він раніше не судимий, має стійкі соціальні зв`язки, на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина і хвора мати, яка є інвалідом 2 групи.
Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав апеляційні вимоги свого захисника, просив оскаржуване судове рішення скасувати і обрати стосовно нього більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, із зазначених в апеляційній скарзі підстав. Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Тесленка М.С. і обвинуваченого ОСОБА_2 просив задовольнити у повному обсязі.
Зазначив, що стан його здоров`я погіршується, він тривалий час перебуває під вартою, хоча і призначена експертиза з приводу визначення стану його здоров`я, але до теперішнього часу не проведена з причин, які від нього не залежать.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Соловйов В.Б. просив задовольнити його апеляційну скаргу у повному обсязі, апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Тесленка М.С., обвинуваченого ОСОБА_2 вважав за можливе задовольнити у повному обсязі.
Зазначив, що матеріалами кримінального провадження не підтверджується участь його підзахисного в стійкій, організованій, озброєній злочинній групі, оскільки досудове розслідування триває з серпня 2015 року, але у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 лише у січні 2019 року опинився у м. Слов`янську, тому стосовно нього судом може розглядатися лише епізод від 22.02.2019 року, мова про стійке злочинне угрупування у цьому випадку не може йти, окрім того, судом ще не досліджені докази у справі, неможливо надавати їм оцінку, але ризики відносно ст. 257 КК України надумані.
Зазначив, що ОСОБА_1 був тричі прооперований, у 2018 році йому необхідно було пройти планове медичне обстеження з приводу його хвороби, але до теперішнього часу це не зроблено, хоча суд і постановив ухвалу з цього приводу, призначив судово-медичну експертизу, яка не проведена до теперішнього часу, оскільки ця експертиза повинна бути проведена у м. Маріуполі, а його підзахисного не можуть етапувати до м. Маріуполя у зв`язку з карантинними заходами у державі.
Якщо його підзахисний не отримає своєчасне медичне обстеження і у подальшому необхідне лікування, це може спричинити негативні наслідки, навіть призвести до летального фіналу, тому ОСОБА_1 необхідно надати можливість самостійно звернутися за медичною допомогою, йому необхідно змінити запобіжний захід з триманні під вартою на інший, не пов`язаний з триманням під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Тесленко М.С. підтримав апеляційні вимоги, просив оскаржувану ухвалу скасувати, обрати його підзахисному запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме, цілодобовий домашній арешт за місцем проживання. Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Соловйова В.Б., обвинуваченого ОСОБА_2 просив задовольнити у повному обсязі.
Вважає, що прокурором не надано доказів на підтвердження заявлених ним ризиків, ці ризики вже зі спливом часу не існують, оскільки судом першої інстанції досліджені всі докази у кримінальному провадженні.
Прокурор просила залишити ухвалу суду без змін, вважала доцільним продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і зазначила, що підозра стосовно останніх обґрунтована, заявлені при обранні стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ризики не зменшилися, вони встановлені і доведені, тому відсутні підстави для змінення цього запобіжного заходу обвинуваченим.
Продовжує існувати ризик втечі і переховування обвинувачених від суду, оскільки ОСОБА_3 і ОСОБА_5 намагалися втекти з місця скоєння злочину, і були затриманні лише працівниками правоохоронних органів, обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були також затримані працівниками поліції вже після скоєння інкримінованого ним злочину, окрім того, ОСОБА_1 зазначав, що він тривалий час до скоєння злочину перебував на території Російської Федерації, де у нього залишилась родина і є стійкі соціальні зв`язки.
Зазначила, що судовий розгляд триває у суді першої інстанції, вже допитаний потерпілий, розпочате дослідження письмових доказів у справі, сторона захисту неодноразово заявляла клопотання про повторний допит потерпілого після дослідження всіх письмових доказів у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим, на її думку, існує ризик впливу як на потерпілого, так і на свідків у цій справі з боку обвинувачених.
Окрім того, на теперішній час стосовно кожного з обвинувачених не отримано відповідних відомостей, які б вказували на те, що їх неможливо утримувати під вартою в умовах слідчого ізолятору.
Обвинувачений ОСОБА_1 ще 22.02.2019 року заявив, що йому необхідна медична допомога і надав медичні документи, датовані 2017 роком, у яких було зазначено, що йому необхідно спостерігатися у лікаря, медичних документів, які б вказували на необхідність негайного хірургічного втручання, останнім надано не було, не надано таких документів і до теперішнього часу.
Окрім того, судом першої інстанції стосовно ОСОБА_1 призначена судово-медична експертиза, яка на теперішній час ще не проведена.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Тесленка М.С., який просив його апеляційні вимоги задовольнити у повному обсязі, підтримав апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Соловйова В.Б. і обвинуваченого ОСОБА_2 ; обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Соловйова В.Б., які просили задовольнити свої апеляційні вимоги у повному обсязі, апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Тесленка М.С. і обвинуваченого ОСОБА_2 підтримали; обвинуваченого ОСОБА_2 і його захисника адвоката Склярова С.Д., які просили обрати стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Тесленка М.С. і захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Соловйова В.Б. задовольнити; думку прокурора, яка не визнала доводів апеляційних скарг, вважала ухвалу суду першої інстанції від 24.03.2020 року законною і обґрунтованою, а подані апеляційні скарги просила залишити без задоволення, перевіривши надані матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Тесленка М.С., захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Соловйова В.Б., обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд врахував тяжкість покарання, що загрожує останнім у разі визнання їх винуватими у вчиненні особливо тяжких злочинів, які їм інкримінуються, окрім того, зауважив, що характер інкримінованих злочинів, є насильницьким, попередньо спланованим розбійним нападом, вчиненим групою осіб, та організацією і керуванням озброєної банди з метою нападу на окремих осіб, розглянув питання можливості застосування стосовно обвинувачених запобіжного заходу у виді домашнього арешту, той факт, що обвинувачені з 22.02.2019 року утримуються під вартою; те, що обвинуваченому ОСОБА_3 відома адреса проживання потерпілого; взяв до уваги стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що останній не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора або з`явились якісь нові обставини, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу, окрім того щодо ОСОБА_1 призначена судова-медична експертиза з приводу можливості знаходження останнього в умовах слідчого ізолятору; міцність соціальних зв`язків обвинувачених, таким чином, суд прийшов до висновку, що існують ризики: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речові докази, оскільки не всі вони були встановлені і вилучені в ході досудового розслідування і є імовірність встановлення їх місцезнаходження під час судового розгляду; впливу обвинувачених на потерпілого, оскільки обвинуваченому ОСОБА_3 відома адреса проживання потерпілого, а інкримінований обвинуваченим злочин вчинений із застосуванням насильства до останнього.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, пославшись також і на практику ЄСПЛ.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.
Відповідно до вимог статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно положень ст. ст. 194, 199 КПК продовжуючи строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
4) те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України із зібраними у кримінальному провадженні доказами знаходиться у Слов`янському міськрайонному суду Донецької області, судове провадження триває.
Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є зокрема, ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 можуть переховуватися від органів суду, оскільки останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні наведеного ризику; перешкоджати встановленню істини у справі впливаючи на потерпілого, оскільки ОСОБА_3 відома адреса його проживання, тому більш м`який запобіжний захід не може запобігти наявним ризикам.
Викладене вище, в свою чергу, унеможливлює задоволення апеляційних вимог захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Тесленка М.С., захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Соловйова В.Б., обвинуваченого ОСОБА_2 про обрання ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки останні обвинувачуються у скоєні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які законом, зокрема, за ч.4 ст.187 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна, враховуючи особи обвинувачених, заявлені ризики щодо продовження їм строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися, а посилання в апеляційних скаргах: захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Тесленка М.С. на те, що його підзахисний має постійне місце проживання у АДРЕСА_1 , на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина, він раніше не судимий, має постійне місце роботи; обвинуваченого ОСОБА_2 на те, що він має постійне місце проживання, родину і малолітню дитину, задовільний майновий стан, має на утриманні окрім родини ще і матір пенсіонерку, яка є інвалідом 2 групи, тому стосовно них можливо застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту; захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Соловйова В.Б. на те, що його підзахисний щиро розкаюється у скоєному, провину повністю визнає, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, не втратив будь-яких соціальних зв`язків, перебуває в цивільному шлюбі, тому стосовно нього можливо обрати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, не зменшують заявлених ризиків щодо продовження стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи захисника Соловйова В.Б. про стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 були враховані судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення, зазначено, що стосовно останнього ухвалою суду призначена судово-медична експертиза для встановлення можливості його перебування в умовах ізоляції, яка на теперішній час триває, про що зазначає і захисник в своїй апеляційній скарзі, підтверджує він цей факт і при проведенні апеляційного розгляду.
Отже, на теперішній час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у цьому кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зміна або застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і виключити ризики, пов`язані із звільненням їх з під варти.
Стосовно доводів обвинуваченого ОСОБА_2 про не визначення йому розміру застави, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції розглядалось це питання при постановленні оскаржуваної ухвали, і у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд дійшов висновку не визначати останньому розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави, оскільки ОСОБА_2 інкриміновано злочин, вчинений із застосуванням насильства.
Щодо довгої тривалості дії запобіжного заходу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 197 КПК України, строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою складає не більше 60 днів, тобто, щонайменше кожні 60 днів, питання продовження строку тримання під вартою переглядається, кожного разу встановлюється доцільність продовження цього строку.
З урахуванням наданих матеріалів справи і встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає висновок суду про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на 60 днів правильним, обмеження їх права на свободу у цьому випадку є виправданим і необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти наявним ризикам та забезпечити належне виконання ними своїх процесуальних обов`язків.
Зазначені в апеляційних скаргах захисником обвинуваченого ОСОБА_3 адвокатом Тесленком М.С., захисником обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатом Соловйовим В.Б., обвинуваченим ОСОБА_2 доводи ретельно перевірялися судом першої інстанції при продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , також перевірялись при проведенні апеляційного розгляду.
Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали у цьому провадженні колегією суддів не встановлено. Отже, апеляційні вимоги апелянтів є необґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Тесленка М.С., захисника обвинуваченого Щербакова В.М ОСОБА_7 адвоката Соловйова В.Б., обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24.03.2020 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 22 травня 2020 року включно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Преснякова А.А.
Судді: Сєдих А.В.
Куракова В.В.
