ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2013 року
Справа № 911/1012/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючого),
Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.
розглянувши касаційну скаргу
ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери"
на постанову та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року господарського суду Київської області від 17.06.2013 року (в частині визнання грошових вимог ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" на суму 10 043 861, 77 грн.)
у справі господарського суду
№ 911/1012/13 Київської області
за заявою
ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери"
до
ВАТ "СБК-ПРОГРЕС"
про
визнання банкрутом
розпорядник майна
Бандола О.О.
у судовому засіданні взяли участь представники :
ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери":
Гапоненко Р.І., Президент товариства, Безрода Р.С. (довіреність б/н від 22.03.2013 року),
ВАТ "СБК-ПРОГРЕС":
Соборук Ю.Ф. (довіреність №04/09-13 від 27.09.2013 року).
ВСТАНОВИВ :
ухвалою господарського суду Київської області від 27.03.2013 року прийнято до розгляду заяву ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство ВАТ "СБК-ПРОГРЕС" (далі - боржника) відповідно до статей 10 - 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закону) (том 1, а.с. 1 - 5).
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "СБК-ПРОГРЕС", визнано безспірними грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника в розмірі 1 360 245, 93 грн., в тому числі 1 333 342, 50 грн. основної заборгованості, 13 334 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 13 333, 43 грн. судових витрат, а також в розмірі 50 860, 63 грн., що складаються з 8 000, 06 грн. інфляційних втрат, 41 863, 30 грн. - 3% річних, 997, 27 грн. судового збору, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Бандолу О.О., зобов'язано ініціюючого кредитора у п'ятиденний строк з дня одержання цієї ухвали здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, докази публікації надати суду, попереднє засідання призначено на 17.06.2013 року (том 1, а.с. 135 - 150).
Оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "СБК-ПРОГРЕС" опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" №82 (4968) від 08.05.2013 року (том 1, а.с. 156).
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2013 року (суддя Скутельник П.Ф.) зокрема, визнано вимоги кредиторів до боржника в такому складі та обсязі: ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" на суму 1 453 867, 55 грн., в тому числі 1 333 342, 50 грн. основної заборгованості, 13 334 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 13 333, 43 грн. судових витрат, 8 000, 06 грн. інфляційних втрат, 41 863, 30 грн. - 3% річних, 997, 27 грн. судового збору, 5 735 грн. судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство, 420 грн. витрат на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, 36 602, 99 грн. - 3% річних, з яких грошові вимоги на суму 1 447 709, 55 грн. підлягають задоволенню у четверту чергу та на суму 6 155 грн. - у шосту чергу; ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" на суму 10 043 861, 77 грн. заборгованості (четверта черга) та на суму 1 147 грн. - судовий збір (перша черга), УПФУ у місті Ірпені Київської області на суму 1 671 625, 33 грн. (друга черга), Ірпінської ОДПІ Київської області на суму 67 153, 52 грн., в тому числі 36 046 грн. заборгованості зі сплати податку на додану вартість (третя черга), 27 649, 93 грн. земельного податку (третя черга), 3 457, 59 грн. штрафу (шоста черга), зобов'язано розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Бандолу О.О. внести визнані господарським судом вимоги до реєстру вимог кредиторів (том 5, а.с. 118 - 148).
Не погоджуючись з винесеною ухвалою в частині визнання кредиторських вимог ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" на суму 10 043 861, 77 грн., ініціюючий кредитор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 17.06.2013 року в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" у визнанні грошових вимог до боржника та виключити кредиторські вимоги зазначеного кредитора на суму 10 043 861, 77 грн. з реєстру вимог кредиторів, вирішити питання про розподіл судових витрат за розгляд апеляційної скарги, обґрунтовуючи неналежною оцінкою судом першої інстанції доказів, наданих зазначеним кредитором на підтвердження грошових вимог до боржника.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Пантелієнка В.О., суддів: Разіної Т.І., Шипка В.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 17.06.2013 року у справі №911/1012/13 - без змін (том 6, а.с. 68 - 87). Апеляційний суд, переглянувши ухвалу попереднього засідання суду в повному обсязі, погодився з висновками суду першої інстанції за результатами розгляду грошових вимог конкурсних кредиторів, заявлених до боржника в межах строку, передбаченого частиною 1 статті 23 Закону (в зазначеній редакції).
Не погоджуючись з винесеною постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 10.09.2013 року в цілому та ухвалу суду першої інстанції від 17.06.2013 року в частині визнання грошових вимог ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" на суму 10 043 861, 77 грн., аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 1 Закону (в зазначеній редакції), статей 38, 46 Закону України "Про третейські суди", статей 43, 47, 34, 35, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Зокрема, ініціюючий кредитор зазначав про те, що судами не надано належної оцінки рішенню Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнське об'єднання торговців транспортними засобами" від 14.01.2013 року у справі №27/12 на предмет його належності та допустимості як доказу наявності у ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" грошових вимог до боржника на суму 10 043 861, 77 грн., оскільки зазначене рішення не відповідає вимогам до рішення третейського суду згідно статті 46 Закону України "Про третейські суди", зокрема, не скріплено підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи - засновника цього третейського суду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 10.09.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 17.06.2013 року в частині визнання грошових вимог ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" на суму 10 043 861, 77 грн. на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників ініціюючого кредитора та боржника, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 1 Закону (в зазначеній редакції), кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частинами 1, 3, 6, 8 статті 23 Закону (в зазначеній редакції) передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, які додаються до заяви, а також докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна та документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до частини 2 статті 25 Закону (в зазначеній редакції), у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною 2 статті 22 цього Закону. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.
Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того чи визнавались ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують, а саме первинні документи, визначені законодавством про бухгалтерський облік, зокрема, договорами (угодами), накладними, рахунками, актами приймання-передачі, актами виконаних робіт тощо, виконавчі документи або рішення суду, яке набрало законної сили. Непідтвердження грошових вимог кредитором належними доказами може бути підставою для відмови у визнанні грошових вимог такого кредитора.
Згідно з частиною 1 статті 33, частиною 2 статті 34 та частиною 2 статті 36 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Пунктом 4 частини 1 статті 65 ГПК України передбачено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.
При цьому, згідно статті 75 ГПК України, якщо витребувані господарським судом документи учасником провадження, якого було зобов'язано їх надати, не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.05.2013 року ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" звернулося до господарського суду зі заявою за вх. №12400 про визнання його кредитором боржника. Заява обґрунтована наявністю у боржника заборгованості на суму 10 043 861, 77 грн., що підтверджена рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнське об'єднання торговців транспортними засобами" від 14.01.2013 року у справі №27/12, згідно з яким з боржника стягнено на користь ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" заборгованість на суму 10 043 861, 77 грн. та витрати з оплати третейського збору на суму 2 500 грн. Зазначене рішення підписане третейським суддею та скріплено печаткою Асоціації "Всеукраїнське об'єднання торговців транспортними засобами" (том 2, а.с. 41 - 53).
Судом першої інстанції встановлено, що спірна сума заборгованості на момент звернення кредитора зі заявою з грошовими вимогами до боржника не погашена та боржником добровільно не виконана.
Суд першої інстанції встановив обставини визнання розпорядником майна боржника кредиторських вимог ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" на суму 10 043 861, 77 грн. в повному обсязі та включення їх до реєстру вимог кредиторів станом на 14.06.2013 року (том 5, а.с. 77 - 79).
З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що безспірність вимог ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" до боржника на суму 10 043 861, 77 грн. підтверджена належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим зазначені кредиторські вимоги підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.
Апеляційний суд, переглянувши справу в повному обсязі, погодився з такими висновками суду першої інстанції та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування ухвали попереднього засідання суду від 17.06.2013 року, винесеної за результатами розгляду грошових вимог конкурсних кредиторів та затвердження реєстру вимог кредиторів боржника.
Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині розгляду грошових вимог ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" на суму 10 043 861, 77 грн. та вважає їх передчасними з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 46 Закону України "Про третейські суди", якими визначено вимоги до рішення третейського суду, рішення третейського суду викладається у письмовій формі і підписується третейським суддею, який одноособово розглядав справу, або повним складом третейського суду, що розглядав справу, в тому числі і третейським суддею, який має окрему думку. Рішення постійно діючого третейського суду скріплюється підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи - засновника цього третейського суду. Підписи третейських суддів третейського суду для вирішення конкретного спору на рішенні третейського суду посвідчуються нотаріально.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на підтвердження грошових вимог до боржника конкурсним кредитором - ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" до заяви з грошовими вимогами до боржника додано фотокопію рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнське об'єднання торговців транспортними засобами" від 14.01.2013 року у справі №27/12 про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості на суму 10 043 861, 77 грн. Зазначене рішення третейського суду підписано третейським суддею Доманським А.О. та скріплено печаткою третейського суду, яка не читається на зазначеній фотокопії. Фотокопія рішення суду засвідчена підписом уповноваженої особи заявника Смирнової І.Ю. 28.05.2013 року, підпис якої не засвідчено печаткою заявника ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" (том 2, а.с. 44 - 48).
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції пунктом 3 резолютивної частини ухвали від 05.06.2013 року зобов'язав ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" у судовому засіданні від 17.06.2013 року надати суду оригінали доданих до заяви з грошовими вимогами документів для огляду, належним чином засвідчену копію рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнське об'єднання торговців транспортними засобами" від 14.01.2013 року у справі №27/12, оригінал третейської угоди або належним чином засвідчену її копію (том 2, а.с. 88 - 90).
Однак, конкурсний кредитор боржника не виконав вимог ухвали суду від 05.06.2013 року та не надав у попередньому засіданні суду від 17.06.2013 року витребуваних документів.
Розглядаючи спірні грошові вимоги ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" на суму 10 043 861, 77 грн. у попередньому судовому засіданні, суд першої інстанції визнав їх обґрунтованими, виходячи з обставин визнання спірних вимог боржником та включив їх до реєстру вимог кредиторів боржника, зазначивши про те, що ініціюючим кредитором не надано доказів того, що Доманський А.О. не є головою третейського суду та доказів скасування рішення третейського суду, яким конкурсний кредитор ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" обґрунтовував свої вимоги (том 5, а.с. 131).
Також колегія суддів касаційного суду зазначає про те, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки, як відповідності оформлення заяви з грошовими вимогами спірного кредитора вимогам статті 23 Закону, так і повноті наданих зазначеним кредитором документів в обґрунтування його вимог. Зокрема, заява від імені ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" підписана представником Смирновою І.Ю., підпис якої на заяві з грошовими вимогами не засвідчено печаткою юридичної особи - конкурсного кредитора. За змістом повноважень представника Смирнової І.Ю. згідно доручення №12/12-12 від 24.12.2012 року, яке долучено до матеріалів грошових вимог кредитора, не вбачається уповноваження представника на представництво інтересів кредитора у провадження у справах про банкрутство, які відповідно до статті 41 ГПК України є окремим видом судового процесу та не можуть ототожнюватися з позовним провадженням, також згідно зазначеного доручення в уповноваженої особи відсутні повноваження на подання заяв у справах про банкрутство та представництво заявника, як учасника у справах про банкрутство (том 2, а.с. 49).
У резолютивній частині заяви ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" з кредиторськими вимогами до боржника не зазначено конкретної суми грошових вимог до боржника, їх черговості, що не відповідає вимогам частини 3 статті 23 Закону (в зазначеній редакції).
Апеляційний суд, здійснюючи апеляційний перегляд справи, на зазначені порушення судом першої інстанції норм законодавства про банкрутство та норм процесуального права увагу не звернув, та повністю погодився з висновками суду першої інстанції щодо розгляду спірних грошових вимог.
При цьому, апеляційний суд в порушення норм статті 101 ГПК України вийшов за межі предмета апеляційного оскарження та переглянув ухвалу попереднього засідання суду в повному обсязі стосовно грошових вимог інших конкурсних кредиторів, тим самим позбавивши можливості інших конкурсних оскаржити ухвалу попереднього судового засідання щодо визнання їхніх вимог в апеляційному порядку та порушивши приписи статей 8, 25 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), згідно яких ухвала попереднього судового засідання може бути предметом апеляційного перегляду в частині розгляду грошових вимог окремих кредиторів, які є спірними та оскаржуються в апеляційному (касаційному) порядку.
Колегія суддів касаційного суду зазначає, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.
Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 року роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, та враховуючи межі перегляду справи касаційним судом відповідно до статей 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України, дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року та ухвали господарського суду Київської області від 17.06.2013 року в частині визнання грошових вимог ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" на суму 10 043 861, 77 грн. та направлення справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.
При новому розгляді спірних грошових вимог ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" суду першої інстанції належить дослідити відповідність поданої конкурсним кредитором заяви з грошовими вимогами приписам статті 23 Закону (в зазначеній редакції), наявність повноважень у представника Смирнової І.Ю. як на підписання заяви з грошовими вимогами у справі про банкрутство, так і на засвідчення копій документів у за власним підписом, не посвідченим печаткою юридичної особи від імені якої такі документи подаються в суд, дослідити відповідність та достатність поданих заявником документів в обґрунтування його грошових вимог вимогами частин 1, 2 статті 46 та статті 50 Закону України "Про третейські суди", вимогам статей 1047 - 1048 ЦК України, статей 4, 5 Закону України "Про фінансові послуг та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Колегія суддів касаційного суду зазначає про те, що провадження у справах про банкрутство є окремим видом судового провадження в господарських судах, у якому не застосовується принцип змагальності сторін при поданні доказів в обґрунтування грошових вимог конкурсними кредиторами. Обов'язок подання доказів на обґрунтування своїх грошових вимог покладений на кредитора, яким подано заяву з грошовими вимогами відповідно до статті 23 Закону (в зазначеній редакції). Відтак, подання неналежних доказів або неповнота обґрунтування обставин виникнення грошових вимог кредитором може бути підставою для відмови суду у визнанні спірних вимог такого кредитора. Надання конкурсному кредитору права оскаржити результат розгляду грошових вимог іншого кредитора не звільняє кредитора, яким подано заяву з грошовими вимогами, від обов'язку довести суду належними та допустимими доказами, з поданням відповідних документів в оригіналах або належно засвідчених копіях своїх грошових вимог до боржника. Також, відповідно до статті 50 Закону України "Про третейські суди", рішення третейського суду є обов'язковим для сторін, які передали спір на вирішення третейського суду, однак у спірних правовідносинах з третіми особами таке рішення суду може бути одним із доказів на обґрунтування виникнення грошових вимог, що не звільняє кредитора у справі про банкрутство від обов'язку подання належних документів в обґрунтування виникнення грошових зобов'язань по предмету спірних грошових вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року у справі №911/1012/13 скасувати.
Ухвалу господарського суду Київської області від 17.06.2013 року в частині визнання грошових вимог ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" на суму 10 043 861, 77 грн. скасувати.
Справу №911/1012/13 направити до господарського суду Київської області на новий розгляд грошових вимог ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" до ВАТ "СБК-ПРОГРЕС" в іншому складі суду.
Головуючий Н.Г. Ткаченко
Судді Л.Й. Катеринчук
Г.П. Коробенко
