КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" червня 2014 р. Справа№ 911/1012/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Новікова М.М.
при секретарі: Пипа О.Б.
за участю представників:
від заявника: Дербеньова С.В.;
від боржника: Соборук Ю.Ф.;
арбітражний керуючий: Вінник С.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного підприємства студії „Євакс-БІС"
на ухвалу Господарського суду Київської області
від 17.03.2014 р.
у справі № 911/1012/13 (суддя Скутельник П.Ф.)
за заявою Приватного підприємства студія „Євакс-БІС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю
„Гірничодобувна компанія - СБК"
про визнання недійсними договорівв межах справи про
банкрутство №911/1012/13
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна
юридична компанія „Гапоненко Роман і Партнери",
правонаступником якого є Приватне підприємство
студія „Євакс-БІС"
до боржника Відкритого акціонерного товариства „СБК-Прогрес"
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2014р. у справі №911/1012/13 заяву Приватного підприємства студія „Євакс-БІС" про визнання недійсними правочинів (договорів) від 14.03.2014р. (вх.№918/14 від 14.03.2014р.) було повернуто без розгляду.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, Приватне підприємство студія „Євакс-БІС" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 17.03.2014р. у справі №911/1012/13 про відмову в задоволенні заяви Приватного підприємства студія „Євакс-БІС" від 14.03.2014р. та передати матеріали справи №911/1012/13 на розгляд Господарському суду Київської області в іншому складі суду.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було невірно застосовано норми процесуального права, зокрема, п.3 ст. 57, п.4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до безпідставного повернення заяви без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.06.2014р.
В судове засідання 02.06.2014р. з'явились представники заявника, боржника та арбітражний керуючий.
В судовому засіданні 02.06.2014р. представник заявника подав клопотання про продовження строку розгляду скарги у відповідності до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів задовольнила вказане клопотання.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014р., на підставі ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів.
03.06.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від боржника (Відкритого акціонерного товариства „СБК-Прогрес") надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він наголошував на безпідставності доводів апеляційної скарги та просив суд залишити скаргу без задоволення.
11.06.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від заявника (Приватного підприємства студія „Євакс-БІС") надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи оригіналу заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) від 14.03.2014р. (вх.№918/14 від 14.03.2014р.) з усіма доданими до неї документами, заяву до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області від 03.06.2014р. та лист Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області №06-04/592-3397 від 06.06.2014р.
Вказане клопотання було задоволено судом, надані документи залучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 16.06.2014р. представник заявника підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 17.03.2014р. у справі №911/1012/13 про відмову в задоволенні заяви Приватного підприємства студія „Євакс-БІС" від 14.03.2014р. та передати матеріали справи №911/1012/13 на розгляд Господарському суду Київської області в іншому складі суду.
В судовому засіданні 16.06.2014р. представник боржника та арбітражний керуючий заперечували проти апеляційної скарги, просили суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін як таку, що була винесена судом з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.
В судовому засіданні 16.06.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників заявника, боржника та арбітражного керуючого, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і Партнери», правонаступником якого є Приватне підприємство студія «Євакс-БІС» (далі - заявник) звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про банкрутство боржника - Відкритого акціонерного товариства "СБК-ПРОГРЕС" (далі - боржник).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2013р. було порушено провадження у справі №911/1012/13 про банкрутство боржника за вищевказаною заявою, визнано безспірні грошові вимоги заявника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Господарського суду Київської області від 29.07.2013р. було визнано банкрутом Відкрите акціонерне товариство "СБК-ПРОГРЕС", відкрито ліквідаційну процедуру Відкритого акціонерного товариства "СБК-ПРОГРЕС" та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Вінника С.В.
У березні 2014 року Приватне підприємство студія «Євакс-БІС» (заявник) звернулося до Господарського суду Київської області із заявою б/н від 14.03.2014р. (вх.№918/14 від 14.03.2014р.), в якій просило суд:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія - СБК" надати інформацію на теперішній час, чи належить вказаному товариству на праві власності земельні ділянки, що були придбані ним 30.11.2012р. у Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес»;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія - СБК" надати договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладених з боржником 30.11.2012р.;
- визнати недійсними правочини (договори) купівлі-продажу земельної ділянки від 30.11.2012р., укладені між банкрутом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія - СБК", а саме: договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.11.2012р., кадастровий номер земельної ділянки: 3222755100:00:010:0050; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.11.2012р., кадастровий номер земельної ділянки: 3222755100:00:010:0051; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.11.2012р., кадастровий номер земельної ділянки: 3222781800:03:006:0033.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2014р. у справі №911/1012/13 заяву Приватного підприємства студія „Євакс-БІС" про визнання недійсними правочинів (договорів) від 14.03.2014р. (вх.№918/14 від 14.03.2014р.) було повернуто без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на те, що до заяви не додано належних доказів сплати судового збору.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, вважає їх помилковими з наступних підстав.
Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї визначені в ст. ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У відповідності до п.4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України „Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р. (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 4 названого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно пп.15 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).
Розміри мінімальної заробітної плати на 2014 рік затверджено Законом України „Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014р. №719-VII станом на 01.01.2014р. місячний розмір мінімальної заробітної плати становив 1 218,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство студія „Євакс-БІС" заявило вимоги про визнання недійсними трьох договорів купівлі-продажу. Тобто за подання заяви підлягав сплаті судовий збір у загальній сумі 3 654,00 грн. (по 1 218,00 грн. за кожну вимогу про недійсність правочину).
До заяви було додано квитанції №27696 від 30.01.2014р. на суму 1 218,00 грн. та №74285 від 21.02.2014р. на суму 2 436,00 грн., що загалом становить 3 654,00 грн.
Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначав про те, що ухвалами Господарського суду Київської області від 07.02.2014р. та від 26.02.2014р. у справі №911/1012/13 Приватному підприємству студії „ЄВАКС-БІС" було повернуто з Державного бюджету України судовий збір, сплачений квитанцією від 30.01.2014р. №27696 у сумі 1 218,00 грн., та судовий збір, сплачений квитанцією від 21.02.2014р. №74285 у сумі 2 436,00 грн. До заяви було додано лист Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області №06-04/236-1260 від 06.03.2014р., в якому повідомлялося про те, що судовий збір в розмірі 1 218,00 грн. та 2 436,00 грн. Приватному підприємству студії «ЄВАКС-БІС» з Державного бюджету України не повертався. Оскільки заяву про визнання недійсними правочинів (договорів) від 14.03.2014р. було подано до Господарського суду Київської області 14.03.2014р., то квитанції №27696 від 30.01.2014р. про сплату 1 218,00 грн. судового збору та №74285 від 21.02.2014р. про сплату 2 436,00 грн. судового збору не є належними доказами сплати судового збору за подання заяви від 14.03.2014р. про визнання недійсними правочинів (договорів).
Однак на вимогу Київського апеляційного господарського суду заявником було надано лист Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області №06-04/592-3397 від 06.06.2014р., в якому зазначено про те, що кошти, сплачені у сумі 1 218,00 грн. згідно меморіального ордеру №27698 від 30.01.2014р. та в сумі 2 436,00 грн. згідно з меморіальним ордером №74287 від 21.02.2014р. були зараховані до Державного бюджету України і станом на 06.06.2014р. не повертались.
Таким чином, станом на дату звернення Приватного підприємства студії «ЄВАКС-БІС» із заявою від 14.03.2014р. до Господарського суду Київської області кошти, перераховані ним як сплата судового збору за подання вказаної заяви, не поверталися з Державного бюджету України і додані до заяви квитанції №27696 від 30.01.2014р. на суму 1 218,00 грн. та №74285 від 21.02.2014р. на суму 2 436,00 грн. є належними доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України в необхідних випадках суддя може вчиняти такі дії по підготовці справи до розгляду, як витребування від сторін документів.
Тобто, у разі недостатності поданих заявником доказів, суд першої інстанції не був позбавлений права і можливості витребувати у нього необхідні докази у процесі підготовки справи до розгляду, але відповідні дії вчинені судом не були.
Згідно зі ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що до заяви Приватного підприємства студія „Євакс-БІС" було надано належні докази на підтвердження сплати заявником судового збору у встановленому порядку і розмірі, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для застосування п.4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України у місцевого господарського суду були відсутні.
Доводи апеляційної скарги підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про невірне застосування Господарським судом Київської області норм процесуального права при прийнятті ухвали від 17.03.2014р. у справі №911/1012/13.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до положень ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства студії „Євакс-БІС" підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду Київської області від 17.03.2014р. у справі №911/1012/13 - скасуванню, з направленням заяви Приватного підприємства студія „Євакс-БІС" про визнання недійсними правочинів (договорів) від 14.03.2014р. (вх.№918/14 від 14.03.2014р.) у справі №911/1012/13 на розгляд Господарського суду Київської області.
Відносно витрат заявника по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
Як уже зазначалось вище, у справі №911/1012/13 судом апеляційної інстанції було переглянуто та скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, тому розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями)).
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 63, 75, 77, 86, 99, 102-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства студії „Євакс-БІС" задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 17.03.2014р. у справі №911/1012/13 про повернення без розгляду заяви Приватного підприємства студія „Євакс-БІС" про визнання недійсними правочинів (договорів) від 14.03.2014р. (вх.№918/14 від 14.03.2014р.) скасувати та передати вказану заяву на розгляд Господарського суду Київської області.
3. Матеріали справи №911/1012/13 повернути до Господарського суду Київської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.І. Мартюк
М.М. Новіков
