Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 214/4857/22
1-кп/212/114/24
У Х В А Л А
21 серпня 2024 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі клопотання адвоката ОСОБА_7 від 07.05.2024 року про надання доступу до речей та документів їх вилучення в порядку ст. 160 КПК України в рамках кримінального провадження № 22022230000000168 від 26.05.2022 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
В провадженні ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває вищевказане кримінальне провадження № 22022230000000168 від 26.05.2022 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Від сторони захисту в кримінальному провадженні надійшло клопотання про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, що становлять охоронювану законом таємницю, містять інформацію та знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме документів, за результатами яких встановлені достовірні дані, які свідчать про те, що причетним до вчинення кримінального правопорушення є ОСОБА_6 , який використовує визначений мобільний телефон із встановленими застосунками.
У судовомузасіданні сторонаадвокат таобвинувачений підтрималиклопотання тапросили йогозадовольнити.
Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання. Зазначив, що клопотання не може бути задоволено, оскільки Відповідно до ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт і методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК України. Згідно з п.п. 1.5, 1.6 Інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих розшукових дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», затвердженої спільним наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_8 від 16.11.2012 №114/1042/516/1199/936/1687/5, негласні слідчі (розшукові) дії це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Володільці майна повідомлені про час, дату та місце проведення розгляду клопотання. До судового засідання представники не з`явились, клопотань від них до суду не надходило. Їх неприбуття за таких обставин не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).
Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Кримінальне провадження, згідно із ч. 1 ст. 22 КПК України, здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Стаття 333 КПК України регулює порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження. Відповідно до ч. 1 цієї статті заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.Під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування (ч. 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 5 частини 2 статті 131 КПК України передбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до речей і документів.
Положеннями частин 1, 2 ст. 132 КПК України, в контексті застосування у цьому кримінальному провадженні, визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому для оцінки потреб судового розгляду, з точки зору права сторони захисту, суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використанні під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Також під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5, 6 ст. 132 КПК України).
Частиною 1 статті 160 КПК України визначено, що сторони кримінального провадження мають право звернутися до суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів. Тимчасовий доступ до речей і документів, згідно з ч. 1 ст. 159 КПК України, полягає в наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Водночас тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп`ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали суду.
Як вбачається зі змісту клопотання захисника, він просить надати йому доступ до відомостей, а саме документів, якими підтверджується обставини та факт проведення представниками Служби безпеки України негласної слідчої (розшукової) дії.
Статтею 162 ч.1 п.9 КПК України передбачені випадки та речі і документи, які містять охоронювану законом таємницю, а саме: «До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать: державна таємниця».
Нормативно-правове регулювання організації та проведення негласних слідчих (розшукових) дій в національному законодавстві закріплено у: Конституції України, КПК України (глава 21 ст.ст.246 - 275), Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 за №№114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012 р., Законі України «Про державну таємницю», Зводі відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженому Наказом голови ІНФОРМАЦІЯ_5 №440 від 12.08.2005 р., Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність», Законі України «Про прокуратуру» (в частині нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство).
Відомості про факт або методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії відповідно до п.4.12.4 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого Наказом Служби безпеки України за №440 від 12.08.2005 та зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_8 за №902/11182 від 17 серпня 2005 р. становлять державну таємницю зі ступенем секретності таємно.
Згідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про державну таємницю» спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є ІНФОРМАЦІЯ_5 .
До державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація: у сфері державної безпеки та охорони правопорядку: про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової, розвідувальної і контррозвідувальної діяльності; про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що проводять таку діяльність, передбачено у абзаці 3 пункту 4 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну таємницю».
Статтею 24 частиною 1 пунктом 7 Закону України «Про службу безпеки» передбачено, що служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана: брати участь у розробці і здійсненні відповідно до Закону України "Про державну таємницю" та інших актів законодавства заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та здійснення контролю за додержанням порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв, що містять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, сприяти у порядку, передбаченому законодавством, підприємствам, установам, організаціям та підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України.
Главою 40 КПК України передбачено, що досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності.
До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз`яснення йому вимог статті 28 Закону України "Про державну таємницю" та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.
Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов`язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження. Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.
З метою отримання запитуваних відомостей сторона захисту відповідно до вимог ст.22 Закону України «Про державну таємницю» має право звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Допуск громадян до державної таємниці регламентований ст.22 Закону України «Про державну таємницю» і надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.
Для розгляду питання про надання громадянам допуску до державної таємниці державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, де працюють, проходять службу або навчаються громадяни, оформляються документи, які надсилаються до органів ІНФОРМАЦІЯ_5 . Перелік та форми таких документів, а також порядок їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.9. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої Наказом ГПУ, МВС, СБУ, Адміністрації ДПС, Мінфіну, Мінюсту від 16.11.2012, процесуальними документами щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій є постанови, клопотання, доручення, протоколи уповноваженого співробітника (працівника) оперативного підрозділу, слідчого, прокурора, а також ухвали слідчого судді.
Вказана Інструкція передбачає порядок розсекречення та їх відкриття стороні захисту.
Пунктом 5.9. Інструкції встановлено, що після завершення проведення НСРД грифи секретності матеріальних носіїв інформації (МНІ) щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України.
Для розсекречення конкретних матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії керівник органу прокуратури надсилає керівнику органу, де засекречено матеріальний носій інформації (МНІ), клопотання. У подальшому після отримання такого клопотання про необхідність скасування грифів секретності, створюється експертна комісія з питань таємниць, якій доручається підготовка рішень про скасування грифів секретності. Експертна комісія створюється у складі не менше трьох осіб (залежно від органу: слідчий суддя, слідчий, прокурор у конкретному кримінальному провадженні, працівники режимно-секретних підрозділів, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми (пункти 5.12 - 5.13 Інструкції).
Рішення комісії оформляється актом скасування грифів секретності матеріальних носіїв секретної інформації, який затверджується керівником органу (пункт 5.20 - 5.23 Інструкції). Після розсекречення зазначених МНІ щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймається рішення про їх зняття з обліку та долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку (пункт 5.27 Інструкції).
До розсекречених матеріалів доступ надається разом з іншими матеріалами досудового розслідування, в порядку ст.290 КПК України (пункт 5.30 Інструкції).
З урахуванням викладеного, оцінюючи у сукупності норми вищезазначених нормативних актів, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання захисника, у зв`язку з тим, що вказані документи, до яких просить надати доступ захисник, можуть містити інформацію про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової діяльності (негласних слідчих (розшукових) дій), які відповідно до вимог законодавства становлять державну таємницю, та надання доступу до яких здійснюється у передбаченому законом порядку з оформлення допуску до державної таємниці.
При цьому, суд враховує принцип рівності сторін, який вимагає «справедливого балансу» між сторонами, а саме кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її в явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення у справі «Андрєєва проти Латвії» (Andrejeva v. Latvia) [ВП], заява № 55707/00, п.96).
Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 131, 132, 159-164, 333, 369-372 КПК України колегія суддів:
ПОСТАНОВИЛА:
В задоволенні клопотання - захисника обвинуваченого ОСОБА_7 від 07.05.2024 року про наданнятимчасового доступудо речейта документів,які знаходятьсяу володінні ІНФОРМАЦІЯ_9 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний тест ухвали складено 22.08.2024 року.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2
