Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3216/25 Справа № 214/4857/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на ухвалу Покровського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 25 вересня 2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою із застосуванням застави відносно обвинуваченого ОСОБА_8
В СТ А Н О В И Л А:
Ухвалою Покровськогорайонного судум.Кривий РігДніпропетровської областівід 25вересня 2025року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою із застосуванням застави відносно ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив про вагомість ризиків втечі, знищення речових доказів, втечі та вчинення іншого злочину, які на теперішній час не зменшились. Вважає, що більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не здатні забезпечити досягнення мети визначеної ст. 177 КПК України.
На зазначену ухвалу суду подані апеляційні скарги
-обвинуваченим ОСОБА_9 та його захисником ОСОБА_7 , в яких вони просять ухвалу суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 скасувати та ухвалити нову, якою змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання з покладенням на нього обов`язків передбачених ст. 194 КПК України. Зауважують, що ОСОБА_9 вже три роки тримається під вартою. Вважають, що суд першої інстанції безпідставно продовжує ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки строк тримання під вартою не може перевищувати 60 днів, тому ОСОБА_10 з 12.04.2025 року перебуває під вартою незаконно. Матеріали справи не містять жодних доказів причетності ОСОБА_9 до інкримінованого йому злочину, а ризики, зазначені судом інстанції, на думку апелянтів, є необґрунтованими. Вказують, що підозра та обвинувальний акт щодо обвинуваченого є необґрунтованими та незаконними, обвинувачений не вчиняв інкримінованого йому злочину, в діях ОСОБА_9 відсутні ознаки складу інших кримінальних правопорушень. Зазначають, що ОСОБА_9 є загальновідомою особою в м. Херсон, має авторитет серед депутатів міської ради, виключно позитивно характеризується, є підприємцем та меценатом, має міцні соціальні зв`язки, родину в якій утримує та виховує шістьох дітей. Визначений розмір застави є непомірним для ОСОБА_9 , оскільки не відповідає його реальному майновому стану.
-прокурором, який просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 на 60 днів із заставою в розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір застави з 800 до 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Судом першої інстанції не враховано, що обвинувачений має тісні зв`язки із широким колом осіб, у тому числі з представниками ділових і політичних кіл, що дозволяє йому та/або іншим особам для забезпечення внесення застави.
Крім того, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні державної зради в умовах воєнного стану, що є особливо тяжким злочином проти основ національної безпеки. Враховуючи триваючу збройну агресію РФ проти України, режиму воєнного стану, що наразі діє на всій території нашої Держави, обвинувачений у державній зраді становить реальну загрозу національній безпеці. В таких умовах застосування ліберальних підходів до осіб, які обвинувачуються у державній зраді, є неприпустимим.
Заслухавши суддю доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів провадження, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 продовжено під час судового провадження в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, при продовженні ОСОБА_8 обраного запобіжного заходу суд належним чином оцінив вагомість існуючих ризиків, які на даний час не зменшились, особу винного, його стан здоров`я, репутацію та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів.
Доводи апелянта про зворотнє є безпідставними, оскаржувана ухвала містить вичерпну відповідь на кожний з них.
Фактично подана апеляційна скарга викликана самим лише недосягненням бажаного результату у виді звільнення з під варти обвинуваченого ОСОБА_8 , що в жодному випадку не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.
При цьому, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України.
Тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Слід зауважити, що відсутність, на даний час, фактів втечі обвинуваченої чи впливу на свідків, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення нею цих дій в подальшому. Фактично, її належна процесуальна поведінка та відсутність спроб передбачених у ст. 177 КПК України зумовлені не її високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що сторона захисту як на підставу свого звільнення з під варти ОСОБА_12 посилається на те що він має міцні зв`язки, постійне місце мешкання, має на утриманні неповнолітніх дітей.
Вказані обставиниіснували іна моментвчинення інкримінованогозлочину,а відтаквони очевидноне утворюютьжодних моральнихзапобіжників приобранні обвинувачениммоделі поведінки,а томуне здатні перешкодити йому у разі звільнення з під варти, втекти від слідства та суду чи здійснити вплив на свідків або вжити інших дій з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Обговорюючи доводи апелянтів щодо розміру застави обвинуваченому ОСОБА_8 , слід зазначити, що відповідно до ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним.
Суд першої інстанції при визначенні розміру застави дотримався вимог діючого законодавства в повному обсязі, з урахуванням ступеню тяжкості інкримінованого злочину та особи обвинуваченого.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наразі тримання обвинуваченого під вартою, з заставою у визначеному розмірі є обґрунтованими та виправданими, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети визначеної у ст. 177, 178, 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатисьтим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання ОСОБА_8 під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками йго звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи апелянтів щодо доведеності вини ОСОБА_8 не є предметом даного апеляційного розгляду, оскільки це є завданням наступних етапів кримінального провадження та вирішується судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що підстави для її зміни чи скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Ухвалу Покровського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 25 вересня 2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою із застосуванням застави відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 без задоволення.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді
