Єдиний державний реєстр судових рішень
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 511/1564/18
Провадження № 1-кс/499/33/23
У Х В А Л А
Іменем України
18 вересня 2023 року смт Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявниці ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_3 про відвід судді Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12015160390000289 від 14.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення ч.2 ст.364-1 КК України, - В С Т А Н О В И В:
В провадженні судді Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження №12015160390000289 від 14.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення ч.2 ст.364-1 КК України.
ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні заявила судді Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_4 відвід у кримінальному провадженні №12015160390000289 від 14.03.2015 року.
Свою заяву про відвід судді вона обґрунтувала наступними обставинами.
05.09.2023 року сторона захисту у кримінальному провадженні №12015160390000289 від 14.03.2015 за ч. 2 ст. 364-1 КК України ОСОБА_3 звернулась до Іванівського районного суду Одеської області в складі головуючого судді ОСОБА_4 із клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з урахуванням, заявленої у цьому клопотанні, правової позиції Верховного суду, що виключає набуття ОСОБА_3 процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), та тягне за собою закриття кримінального провадження на стадії підготовчого судового засідання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Крім того, у вище вказаному клопотанні ОСОБА_3 просила особисто суддю ОСОБА_4 не наділяти її процесуальним статусом обвинуваченої (підсудної).
05.09.2023 року Іванівський районний суд Одеської області в складі головуючого судді ОСОБА_4 по справі № 511/1564/18 постановив ухвалу, якою відмовив ОСОБА_3 в задоволенні вище зазначеного клопотання.
Свою заяву про відвід судді ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що ознайомившись із змістом вище зазначеної ухвали судді Іванівського районного суду Одеської області від 05.09.2023 по справі № 511/1564/18 ОСОБА_3 отримано належні і допустимі докази, у розумінні ст.ст. 84-86 КПК України, упередженого ставлення до себе з боку головуючого судді ОСОБА_4 , який не лише порушив права і охоронювані законом інтереси ОСОБА_3 , як сторони кримінального провадження, а й вчинив конклюдентні дії із ознаками неприхованого посягання на правовий порядок в Україні.
ОСОБА_3 посилається, що суддя ОСОБА_4 , 05.09.2023 року на власний розсуд здійснив одноосібний розгляд лише того з ДВОХ примірників одного клопотання ОСОБА_3 від 25.08.2023р. за вих.№0825/23/1, що надійшов 28.08.2023 року на електрону адресу Іванівського районного суду Одеської області: [email protected], залишивши поза увагою письмовий оригінал вище вказаного клопотання, що надійшов 29.08.2023 року, тобто наступного дня, на поштову адресу його місця його державної реєстрації та наслідком, такого вибіркового підходу до розгляду процесуальних документів, стало застосування суддею ОСОБА_4 такої підстави для відмови ОСОБА_3 у задоволені її клопотання, як, начебто, «надсилання ОСОБА_3 клопотання у електронному вигляді, без створення кваліфікованого електронного підпису»; суддя ОСОБА_4 на власний розсуд та поза межами наявних у нього процесуальних повноважень в ухвалі від 05.09.2023 по справі № 511/1564/18, принаймні, СІМ разів наділив учасницю судового провадження ОСОБА_3 процесуальним статусом обвинуваченої та наслідком, вказаного умисного порушення суддею ОСОБА_4 імперативних приписів ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стало протиправне ігнорування ним висновків Верховного суду щодо застосування положень ст. 219 КПК України при визначенні строку досудового розслідування, викладеного у вище зазначених постановах, та незаконне наділення ним ОСОБА_3 процесуальним статусом обвинуваченої у кримінальному провадженні №12015160390000289 від 14.03.2015р. за ч.2 ст.164-1 КК України в ухвалі від 05.09.2023 по справі № 511/1564/18 за наявністю безумовних підстав для його негайного закриття з підстав, визначених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України; суддя ОСОБА_4 умисно допустив дискримінацію жінки ОСОБА_3 за ознаками статі та місця знаходження її житла через створення для неї, менш сприятливих умов доступу до судочинства порівняно з іншими особами чоловічої статі які, до на відміну від ОСОБА_3 , мешкають у межах одного із Іванівським районним судом Одеської області адміністративного району - Березівського району Одеської області, відмовив жінці ОСОБА_3 у задоволенні її клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, оскільки вона начебто, не зазначила конкретних причин, з яких можливо зробити висновок про неможливість її прибуття до селища Іванівка, де розташований суд, та послалася лише на введення в Україні воєнного стану та територіальну віддаленість Іванівського районного суду Одеської області від її місця проживання, суддя ОСОБА_4 свідомо не звернув уваги на законодавство, щодо наявності у нього, як службової особи, що займає посаду судді Іванівського районного суду Одеської області, імперативного обов`язку створювати сприятливі умови для кожної людини незалежно від її статі і місця знаходження житла, та цілеспрямовано створив штучну перешкоду у доступі ОСОБА_3 до судочинства шляхом вибіркового примушення її як жінку, яка є матір`ю одиночкою та має на утриманні двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 під час введеного воєнного стану на території України та щоденних ракетних обстрілах ризикувати життям під час багаточасових поїздок до місцезнаходження будівлі Іванівського районного суду Одеської області для отримання, гарантованого їй Конституцією України, доступу до правосуддя, у той час, коли суддя ОСОБА_4 не вимагає цього від чоловіків, які мешкають неподалік у одному з ним Березівському району Одеської області.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, положення пункту 1 ст. 6 Конвенції, ч. 1 ст. 21 КПК, підозрювана ОСОБА_3 вважає доведеною наявність об`єктивних процесуальних обставин, що виключають можливість неупередженого розгляду суддею ОСОБА_5 в якості головуючого судді у кримінальному провадженні №12015160390000289 від 14.03.2015 за ч. 2 ст. 364-1 КК України по справі № 511/1564/18 та наголошує на тому що, головною метою заявленого нею відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді Іванівського районного суду ОСОБА_4 під час розгляду даної справи з підстав передбачених п.4 ч.1 ст.75 КПК України.
В судовому засіданні ОСОБА_3 наполягала на задоволенні заяви про відвід судді.
Суддя ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, заяв клопотань не надавав, про причини неявки не повідомляв.
Інші учасники кримінального провадження у судове засідання також не з`явилися, клопотання та заяви не надавали.
Неявка учасників справи в судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді, а отже суд уважав можливим провести розгляд за відсутності учасників, які не з`явились.
Суд, дослідивши заяву про відвід судді, прийшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, в тому числі принципам змагальності сторін, диспозитивності та розумності строків.
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки судді, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання своїх обов`язків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України, передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Як вбачається із заяви та посилань ОСОБА_3 , підставами через які нею заявлено відвід, є прийняття суддею ОСОБА_4 у кримінальному провадженні 05.09.2023 року ухвали суду за результатами розгляду клопотань ОСОБА_3 , з якою категорично не згодна ОСОБА_3 , та внаслідок цього вона вбачає неупередженість судді. Крім того посилалася, що головною метою заявленого нею відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді Іванівського районного суду ОСОБА_4 під час розгляду даної справи.
Частиною 1 статті 80 КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених ст.ст. 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засіданні зобов`язані заявити самовідвід. Відповідно до ч.2 ст.80 КПК України, за цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Суд не може погодитися з посиланнями ОСОБА_3 у заяві про відвід судді, оскільки всі зазначені нею обставини зведені до висловлення своєї незгоди з постановленим процесуальним судовим рішенням та є необґрунтованими та не доведеними, з них вбачається припущення та особиста думка, а реальні підстави передбачені ст..75 КПК України не зазначені та не доведені.
З цього питання у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» роз`яснено, що процесуальні дії судді, законність та обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно незгода сторони з винесенням суддею судового рішення, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін у справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Суд не знаходить в доводах ОСОБА_3 доказів сумніватися у безсторонності судді ОСОБА_4 в розгляді кримінального провадження відносно неї.
Для висновку про наявність у конкретній справі правомірної підстави сумніватися у безсторонності судді думка особи може враховуватися, але вона не має вирішального значення. Вирішальним є те, чи можна вважати такі сумніви об`єктивно виправданими (див. рішення у справі : «Хаусшільдт проти Данії», рішення від 24 травня 1989 року, п. 48).
При тлумаченні змісту поняття «інші підстави, які викликають сумніви у неупередженості суду» необхідно дотримуватися балансу між виправданою необхідністю застосування широкого тлумачення цієї категорії та недопустимістю зловживання наявністю такого права.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 9 листопада 2006 р. у справі «Білуха проти України», наявність безсторонності судді відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду. Що стосується суб`єктивного критерію, то особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.
У заяві про відвід судді ОСОБА_4 не наведено конкретних фактів, які б викликали сумнів у його необ`єктивності чи неупередженості, а зазначені підстави на які посилається ОСОБА_3 взагалі не підтверджують та не вказують чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі, а не згода з процесуальним рішенням, яке не оскаржується не свідчить про упередженість та необ`єктивність судді і, як наслідок, не тягне за собою усунення судді від розгляду справи, оскільки не є підставою для відводу та доказом неупередженості та безсторонності судді ОСОБА_4 .
Таким чином, обставини, які наведені у заяві ОСОБА_3 , не є такими, що ставлять під сумнів неупередженість судді, не наведена наявність його особистої заінтересованості, відсутні докази, які б вказували про прихильність чи уподобання стосовно однієї із сторін та жодним чином не вказують про порушення ним норм КПК України, оскільки вказана заява фактично містить власні припущення ОСОБА_3 .
За таких обставин суд прийшов до висновку, що заява про відвід судді не є вмотивованою, оскільки не містить достатніх, належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав відводу, що передбачені ст.75 КПК України, крім того не встановлено інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді ОСОБА_4 , а тому у її задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76, 80 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12015160390000289 від 14.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення ч.2 ст.364-1 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяОСОБА_1
