Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 511/1564/18
Провадження № 1-кс/499/47/23
У Х В А Л А
Іменем України
19 грудня 2023 року смт Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід судді Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12015160390000289 від 14.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення ч.2 ст.364-1 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 грудня 2023 року в провадження судді ОСОБА_1 передано заяву ОСОБА_3 про відвід судді Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12015160390000289 від 14.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення ч.2 ст.364-1 КК України.
В провадженні судді Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження №12015160390000289 від 14.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення ч.2 ст.364-1 КК України.
ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні заявила судді Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_4 відвід в порядку визначеному ч.ч.1,2 ст.80 КПК України з підстав передбачених п.4 ч.1 ст.75 КПК України.
Свій відвід мотивувала наступним.
13.12.2023 року нею, як учасницею судового розгляду кримінальної справи № 511/1564/18 отримано ухвалу Іванівського районного суду Одеської області у складі судді ОСОБА_4 про залишення без розгляду її клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції способом відмови в прийнятті рішення щодо здійснення розгляду її заяви про відвід прокурора та двох скарг на постанову слідчого і постанову прокурора про відмову у закритті кримінального провадження.
22.11.2023 року ОСОБА_3 по справі № 511/1564/18 заявлено відвід усьому складу Іванівського районного суду Одеської області, який обґрунтований втратою Іванівським районним судом Одеської області в очах ОСОБА_3 правового статусу суду "встановленого законом", у розумінні п. 24 рішення Європейський суд з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", через порушення, визначеного ч.1 ст. 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 30 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу та абз. 1 п. З Порядку складання кошторисів, механізму виділення та розподілення йому бюджетних коштів.
29.11.2023 року Іванівським районним судом Одеської області постановлено ухвалу про залишення без розгляду заяви ОСОБА_3 про відвід всього складу Іванівського районного суду Одеської області, яку ОСОБА_5 оскаржила в апеляційному порядку.
Статтями 75 та 76 КПК України передбачено обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні, а також визначено, у яких випадках не допускається повторна участь судді у кримінальному провадженні.
Згідно з положеннями ст. 80 КПК України у разі наявності обставин, передбачених статтями 75, 76 КПК України, особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, з наведенням вмотивованого обґрунтування може бути заявлений відвід судді.
ОСОБА_3 посилається, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 на вказану ухвалу від 29.11.2023 року по справі № 511/1564/18 Одеський апеляційний суд отримав 08.12.2023 року та у відбувся розподіл апеляційної скарги ОСОБА_3 на вказану ухвалу від 29.11.2023 року по справі № 511/1564/18, із призначенням колегії суддів для її розгляду. Таким чином ОСОБА_3 отримано письмові докази, у розумінні ст. 84 КПК України, протиправного продовження Іванівським районним судом Одеської області у відведеному складі судді ОСОБА_6 розгляду її заяв і клопотань із ухваленням завідомо неправосудних судових рішень, до вирішення, у передбаченому $ 6 главою З КПК України порядку питання про відвід всього складу Іванівського районного суду Одеської області, чим істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону
ОСОБА_3 дійшла висновку, що Іванівський районний суд Одеської області у відведеному складі судді ОСОБА_4 , станом на дату подання даної заяви, не наділений процесуальним правом участі у кримінальному провадженні по справі № 511/1564/18, виходячи з приписів п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, до розгляду, заявленого ОСОБА_3 відводу всього складу Іванівського районного суду Одеської області із чітким чітко дотриманням вимог § 6 глави З КПК України, яка регламентує поняття відводу, підстави та порядок його вирішення.
При цьому ОСОБА_3 наголошує на тому що, головною метою заявленого нею відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді Іванівського районного суду ОСОБА_4 під час розгляду даної справи (аналогічна правова позиція, викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №9901/22/17).
В судове засідання ОСОБА_3 не з`явилась, клопотала провести розгляд даної заяви у її відсутність.
Суддя ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, заяв клопотань не надавав, про причини неявки не повідомляв, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Інші учасники кримінального провадження у судове засідання також не з`явилися, клопотання та заяви не надавали, пор дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Неявка учасників справи в судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді, а отже суд уважав можливим провести розгляд за відсутності учасників, які не з`явились.
Суд, дослідивши заяву про відвід судді, прийшов до таких висновків.
ОСОБА_3 заявила судді ОСОБА_4 відвід з підстав передбачених п.4 ч.1 ст.75 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України, передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Вивчивши та узагальнивши посилання ОСОБА_3 вбачається що, підстави для задоволення заявлено відводу відсутні.
Посилання ОСОБА_3 на залишення без розгляду її клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції суддею ОСОБА_4 зводиться до незгоди з процесуальним рішенням головуючого у справі, тому не може бути підставою для відводу судді.
Посилання ОСОБА_3 , що заявлений відвід всьому складу суду обґрунтований втратою Іванівським районним судом Одеської області в очах ОСОБА_3 правового статусу суду "встановленого законом", у розумінні п. 24 рішення Європейський суд з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", через порушення, визначеного ч.1 ст. 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 30 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу та абз.1 п.3 Порядку складання кошторисів, механізму виділення та розподілення йому бюджетних коштів також не є підставою для задоволення відводу, оскільки не підтверджує жодної підстави та обставин, які б обґрунтовували заявлений відвід судді ОСОБА_4 .
Посилання щодо протиправного продовження Іванівським районним судом Одеської області у відведеному складі суду ОСОБА_4 розгляду її заяв і клопотань із ухваленням завідомо неправосудних судових рішень, до вирішення, у передбаченому $ 6 главою 3 КПК України порядку питання про відвід всього складу Іванівського районного суду Одеської області, чим істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону також не знаходить свого підтвердження, оскільки ухвала суду від 29.11.2023 року щодо відмови у задоволенні відводу судді ОСОБА_4 оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення, тобто на момент розгляду цієї заяви відсутні обґрунтовано підтверджені факти, що суддя ОСОБА_4 відведений від розгляду кримінального провадження №12015160390000289 від 14.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення ч.2 ст.364-1 КК України.
Частиною 1 статті 80 КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених ст.ст. 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засіданні зобов`язані заявити самовідвід. Відповідно до ч.2 ст.80 КПК України, за цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Суд не може погодитися з посиланнями ОСОБА_3 у заяві про відвід судді, оскільки вони не обґрунтовані та не надано жодного належного та допустимого доказу наявності підстав для задоволення відводу судді ОСОБА_4 ..
З цього питання у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» роз`яснено, що процесуальні дії судді, законність та обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно незгода сторони з винесенням суддею судового рішення, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін у справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Суд не знаходить в доводах ОСОБА_3 доказів сумніватися у безсторонності судді ОСОБА_4 в розгляді кримінального провадження відносно неї.
Для висновку про наявність у конкретній справі правомірної підстави сумніватися у безсторонності судді думка особи може враховуватися, але вона не має вирішального значення. Вирішальним є те, чи можна вважати такі сумніви об`єктивно виправданими (див. рішення у справі : «Хаусшільдт проти Данії», рішення від 24 травня 1989 року, п. 48).
У заяві ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 не наведено конкретних фактів, які б викликали сумнів у необ`єктивності чи неупередженості судді ОСОБА_4 , а зазначені підстави на які посилається ОСОБА_3 взагалі не підтверджують та не вказують чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі, що є лише факт постановлення ухвали, якою відмовлено в задоволенні клопотання заявниці, з якою вона не згодна та розцінює процесуальні дії судді як такі, що викликають сумнів та упередженість, не згода з процесуальним рішенням, яке не оскаржується не свідчить про упередженість та необ`єктивність судді і, як наслідок, не тягне за собою усунення судді від розгляду справи, оскільки не є підставою для відводу та доказом неупередженості та безсторонності судді ОСОБА_4 .
Суд вважає, що для відводу судді мають бути обґрунтовані наявні факти, покладені в основу заяви про відвід, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість, а їх наявність повинна бути доведеною. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови в його задоволенні. Зловживання правом на відвід (самовідвід) не допускається та означає недобросовісне використання незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Таким чином, обставини, які наведені у заяві ОСОБА_3 , не є такими, що ставлять під сумнів безсторонність судді, не наведена наявність його особистої заінтересованості, відсутні докази, які б вказували про прихильність чи уподобання стосовно однієї із сторін та жодним чином не вказують про порушення ним норм КПК України.
Крім того , так як ОСОБА_3 посилається на п.4 ч.1 ст.75 КПК України , то слід зазначити, що при тлумаченні змісту поняття «інші підстави, які викликають сумніви у неупередженості суду» необхідно дотримуватися балансу між виправданою необхідністю застосування широкого тлумачення цієї категорії та недопустимістю зловживання наявністю такого права.
Суд наголошує, що КПК визначені підстави для відводу судді, а його неупередженість презумюється тим, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним від будь-якого незаконного впливу та керується верховенством права, здійснюючи правосуддя на основі Конституції, законів України з додержанням принципу верховенства права.
Суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання, особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
Суддя може розглядати справу за наявності обставин, які на думку поміркованої, розумної, законослухняної та поінформованої людини, можуть здаватися такими, що створюють конфлікт особистих інтересів судді з його професійними обов`язками, за умови, що він повідомив про існування таких обставин сторонам і вони не заперечують проти участі судді в розгляді справи, а сторони та їх адвокати мають можливість порадитися і прийняти рішення щодо продовження слухання справи цим суддею. Відчуття упередженості це формування в судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заява про відвід судді не є вмотивованою та обґрунтованою, оскільки не містить достатніх, належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав відводу, що передбачені ст.75 КПК України, крім того не встановлено інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді ОСОБА_4 у розгляді кримінального провадження №12015160390000289 від 14.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення ч.2 ст.364-1 КК України, а тому у її задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76, 80 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12015160390000289 від 14.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення ч.2 ст.364-1 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяРуслан ТИМЧУК