Роздільнянський районний суд Одеської області
УХВАЛА
підготовчого судового засідання
Справа № 511/1564/18
Номер провадження: 1-кп/511/28/19
"29" січня 2019 р. Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Теренчук Ж. В.
секретаря Ніколас С.О.,
за участю прокурора Комишана О.Л.,
обвинуваченої ОСОБА_1,
захисника обвинуваченої адвоката Люлько О.В.,
представника потерпілого ОСОБА_3,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні призначеному ухвалою суду від 27.07.2018 року в залі суду м. Роздільна Одеської області матеріали кримінального провадження №12014160390001798 від 16.10.2014 року на підставі обвинувального акту, який надійшов від прокуратури Роздільнянського району Одеської області за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч.2 ст. 364-1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
23.07.2018 року до Роздільнянського районного суду Одеської області від прокуратури Роздільнянського району Одеської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч.2 ст. 364-1 КК України,
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити кримінальне провадження на підставі поданого обвинувального акту до розгляду в судовому засіданні в порядку п.5 ч.3 ст.314 КПК України.
Свою позицію мотивував тим, що в обвинувальному акті викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, дана правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та достатньо детально сформульовано обвинувачення, щоб можна було чітко зрозуміти, які саме діяння ставляться в вину ОСОБА_1, в повному обсязі вказані відомості про потерпілих від кримінального правопорушення. Крім цього, обвинувальний акт затверджений ним, так як він на підставі постанови прокурора здійснює повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, як того вимагають положення ст.291 КПК України.
Представник потерпілого адвокат ОСОБА_3 також просила призначити кримінальне провадження на підставі поданого обвинувального акту до розгляду, так як вважає, що перешкод для призначення справи до розгляду в суді не має. Крім цього просила прийняти до розгляду цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_4 та приватним підприємством «Альстар», визнавши їх цивільними позивачами, а ОСОБА_1 цивільним відповідачем.
Захисник обвинуваченої адвокат Люлько О.В. заперечував проти призначення кримінального провадження на підставі поданого обвинувального акту до розгляду та просив його повернути прокурору на підставі ч.2 п.3 ст.314 КПК України.
Свою позицію мотивував тим, що висунуте ОСОБА_1 обвинувачення надумане та не відповідає дійсності, оскільки не доведено умисел та корисні мотиви ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину, що є обов'язковою складовою складу злочину, передбаченого ст.364-1 КК України.
Крім цього ОСОБА_1 висунуте неконкретне обвинувачення, фактично не описано місце вчинення злочину, час, спосіб, ознаки суб'єктивної сторони злочину та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, що порушує право ОСОБА_1 знати в чому вона обвинувачується та використовувати ефективні способи захисту від пред'явленого обвинувачення.
Також захисник зазначив, що підозра та обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню складені та вручені для ознайомлення ОСОБА_1 не уповноваженими особами. Так його підзахисна ОСОБА_1 згідно рішення Одеської обласної ради №598 від 21.12.2017 року набула повноважень присяжного Суворовського районного суду м. Одеси, а тому на неї поширюється дія Закону України «Про судоустрій та статус суддів» і вручення їй підозри та обвинувального акту можливо за погодженням лише згідно закону першим заступником генерального прокурора України або самим Генеральним по прокурором відповідно до ст. 481 КПК України.
Просив захисник також врахувати, що в обвинувальному акті вказані недостовірні відомості щодо місця реєстрації та проживання його підзахисної.
Обвинувачена ОСОБА_1 також просила повернути вказаний обвинувальний акт прокурору на підставі ст.314 КПК України по тим підставам, по яким зазначив її захисник.
Крім цього, в поданому письмовому клопотанні також просила, врахувати що даний обвинувальний акт не може бути призначений до розгляду, так як вкотре наголосила, що вона має статус присяжного Суворовського районного суду м. Одеси, а відтак у розумінні п.23 ч.1 ст.3 КПК України є особою, яка має статус судді та на неї поширюються гарантії незалежності та недоторканності судді, установлені законом на час здійснення нею обов'язків із здійснення правосуддя.
Тому ОСОБА_1 вважає, що відповідно до приписів ч.9 ст.49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» оперативно-розшукові заходи чи слідчі дії, могли проводитися стосовно неї лише з дозволу суду на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора або його заступника, керівника регіональної прокуратури або його заступника.
Далі обвинувачена зазначила, що стосовно неї як присяжного повинний бути застосований особливий порядок здійснення кримінального провадження, передбачений ст. 481 КПК України і відповідно до п.3 цієї статті письмове повідомлення про підозру повинно бути вручене їй виключно - Генеральним прокурором або його заступником.
Оскільки повідомлення про підозру вручено слідчим Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області Ольванікою В.В. та прокурором Роздільнянської місцевої прокуратури Комишан О.Л., тобто не уповноваженими особами, то вона не набула статусу підозрюваної та обвинуваченої по даному кримінальному провадженню, а дані посадові особи перевищили свої повноваження при розслідування даного кримінального провадження.
Прокурор проти повернення обвинувального акту заперечував, посилаючись на те, що необхідності застосування до порядку складання та затвердження обвинувального акту особами, визначеними ст. 481 КПК України не має, так як цією нормою врегульовані зовсім інші правовідносини у сфері повідомлення певному колу осіб про підозру. Крім цього просив врахувати, що досудове розслідування по справі проводилось з врахуванням статусу ОСОБА_1 як присяжної, а тому слідчі дії та пред'явлення підозри було виконано в той період, коли остання не виконувала своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя.
Представник потерпілих ОСОБА_3 також заперечувала проти повернення обвинувального акту прокурору, так як вважає, що дане провадження розслідувалось уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства, а також вказувала на те, що ОСОБА_1 мала особливий статус, будучи присяжною, не з моменту включення її до списків присяжних Суворовського районного суду м. Одеси, а лише на час участі нею в розгляді судових справ.
Суд , заслухавши думку часників процесу, давши оцінку обґрунтованості заявлених клопотань про повернення обвинувального акту прокурору в порядку ст. 314 КПК України, прийшов до висновку про наявність підстав для призначення справи до розгляду та про відмову в задоволенні клопотань обвинуваченої та її захисника.
Висновок суду обґрунтовується наступним.
Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт наряду з іншими реквізитами обов'язково має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складових: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації; формулювання обвинувачення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому
Крім цього, враховуючи положення ч.1 ст. 91 КПК України про необхідність доказування в кримінальному провадженні події кримінального правопорушення, а саме часу, місця, способу та інших обставин кримінального правопорушення, в обвинувальному акті повинні бути зазначені такі відомості.
Судовий розгляд відповідно до ч.1 ст.337 КПК України проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунуто обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Як вбачається зі змісту обвинувального акту в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, останній відповідає вимогам ст.291 КПК України, містить виклад фактичних обставин справи, кваліфікацію дій обвинуваченої за відповідними нормами закону України про кримінальну відповідальність. Після цього обвинувальний акт містить формулювання обвинувачення, в якому стисло викладено порушення, яке інкримінується особі і в ньому зазначено час, місце, спосіб і та інші обставини скоєного правопорушення.
Крім того в обвинувальному акті вказані відомості про обвинувачену особу відповідно до ст.291 КПК України, вказано місце проживання та реєстрації, невідповідність яких не є самостійною підставою для повернення обвинувального акту.
Щодо доводів захисту стосовно надуманості пред'явленого обвинувачення, його недійсності та неупередженості, то суд наголошує, що висновки ж суду стосовно надуманості пред'явленого обвинувачення, його недійсності та неупередженості на даній стадії процесу, були б безпідставними, передчасними та такими, що порушують, передбачений статтею 26 КПК України, - принцип диспозитивності.
Суд зазначає, що на стадії підготовчого судового засіданні, суддя не може вдаватися до дослідження обставин кримінального провадження, а твердження щодо не конкретності викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у даному провадженні, взагалі є неприпустимим.
Далі , згідно зі ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.291 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.
Відповідно до п.15 ч.3 КПК прокурором є особа, яка обіймає посаду, передбачену ст.17 Закону України «Про прокуратуру» та діє в межах своїх повноважень. Будь-яких додаткових вимог до затвердження обвинувальних актів певної категорії осіб норма ст.291 КПК України не містить.
При цьому повідомлення про підозру та обвинувальний акт є різними за своєю юридичною природою процесуальними документами, тому висновки суду про необхідність застосування положень ст. 481 КПК до порядку складання та затвердження обвинувальних актів суперечить чинному процесуальному законодавству.
Суд, не вдаючись в оцінку доводів захисника та обвинуваченої, про те, що ОСОБА_1 є присяжним Суворовського районного суду м. Одеси і їй оголошено про підозру не уповноваженою на то особою, не може прийняти їх в якості підстави для повернення обвинувального акта, оскільки діючим кримінальним процесуальним законом вказана обставина не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору. Крім того, повідомлення про підозру міститься в матеріалах досудового розслідування, які під час підготовчого засідання не досліджуються, тому оцінка заявленим доводам в разі потреби буде дана під час судового розгляду.
Тому суд зазначає, що взагалі не може бути підставою повернення обвинувального акту пред'явлення особі підозри з порушенням ст. 481 КПК України. Відповідно до вимог ст.314, 315 КПК України питання правильності вручення особі повідомлення про підозру взагалі не належить до тих питань, які можуть бути з'ясовані під час підготовчого судового засідання.
Далі суд вважає, що оцінка законності дій слідчого чи прокурора дається лише під час оцінки доказів, які здобуті в результаті таких дій, оскільки порушення порядку отримання доказів, передбаченого КПК України, тягне за собою визнання цих доказів недопустимими. При цьому КПК України на стаді судового розгляду справи не вимагає окремого визнання дій слідчого чи прокурора незаконними, так як саме пособі таке визнання, без застосування його наслідків, жодним чином не впливає на результати судового розгляду кримінального провадження.
Оцінка ж доказів здійснюється судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, за виключенням випадків, передбачених ч. 2 ст.89 КПК України, які можливі тільки на стадії судового розгляду.
Тому суд вважає, що при проведенні підготовчих дій підстав, для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч. 3 ст.314 КПК України не встановлено, перешкоди для призначення справи до судового розгляду відсутні, справа підсудна Роздільнянському районному суду Одеської області, підстав для закриття провадження, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 Кримінального процесуального кодексу України не має.
Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової або моральної шкоди, має право, під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого .
Тому суд вважає за необхідне прийняти до спільного розгляду в кримінальному провадженні позов ПП «Альстар» та потерпілого ОСОБА_4, визнавши їх по справі цивільними позивачами з усіма правами та обов'язками, передбаченими ст.61 КПК України, а обвинувачену ОСОБА_1 цивільним відповідачем з усіма правами та обов'язками, передбаченими ст.62 КПК України.
Дана справа підлягає призначенню до розгляду на протязі 10 днів з дня проведення підготовчого судового засідання відповідно до ст.316 ч.2 КПК України, однак з 7 лютого 2019 року по 13 лютого 2019 року суддя Теренчук Ж.В. перебуватиме в відрядженні та відпусті в зв'язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання, а тому справу належить призначити до розгляду з урахування терміну перебування судді у відрядженні.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 61, 62, 314, 315, 316, 317 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Призначити судовий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч.2 ст. 364-1 КК України, у відкритому судовому засіданні 08.02.2019 року о 14:00 год в приміщенні Роздільнянського районного суду Одеської області за адресою: вул. Європейська, 37а м. Роздільна Одеської області.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченої адвоката Люлько О.В. та обвинуваченої ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.
Визнати ПП «Альстар» та потерпілого ОСОБА_4 цивільними позивачами по справі.
Визнати обвинувачену ОСОБА_1 цивільним відповідачем по даному кримінальному провадженню.
Про час розгляду справи повідомити прокурора, обвинувачену, захисника обвинуваченої, потерпілих та їх представника.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя:
Ж. В. Теренчук
