Справа № 2-293/11
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"15" березня 2011 р. Бердянський міськрайонний суд
У складі: головуючого судді Троценко Т. А.
При секретарі: Корнієнко Н. І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування жилого будинку.
При цьому в позовній заяві зазначив, що 10. 01. 1997 року був укладений шлюб між ним та відповідачкою.
В 2003 році він звернувся до лікаря і довідався про те, що в нього важке захворювання рак гортані, і в цьому ж році був прооперований.
Відповідачка, дізнавшись про хворобу, різко змінила ставлення до нього, вела розмови про те, що після такої хвороби пацієнти не виживають, крім того, він дізнався про те, що повмирали ті хворі, які знаходились на лікуванні разом з ним.
Під впливом цих тяжких обставин, бажаючи, щоб дружина доглядала його, 12. 04. 2004 року він подарував їй належний йому на праві власності жилий АДРЕСА_1 Бердянського району Запорізької області.
В 2007 році після того, як відповідачка дізналась про необхідність ще однієї операції, стала пропонували розірвати шлюб, і в 2009 році зверталась з відповідним позовом до суду.
Він помилився стосовно укладення цього договору, і в 2009 році остаточно впевнився в помилці, тому просить поновити строк позовної давності, оскільки він пропущений з поважної причини, визнати договір дарування недійсним, повернувши йому будинок.
В уточненому позові додав ще одну підставу визнання правочину недійсним вплив тяжких для нього обставин стану здоров»я в момент укладення договору дарування, оскільки був пригнічений і не знав, що може вилікуватись.
В судовому засіданні позовні вимоги підтримав разом з представником - адвокатом ОСОБА_4 і пояснив, що після того, як йому зробили операцію по видаленню ракової пухлини гортані він знаходився в дуже поганому психологічному стані, думав, що вже не виживе, дружина наполягала оформити на неї будинок, тому він подарував їй будинок. Боявся, що якщо не подарує, вона не буде його доглядати. В 2009 році, отримавши із суду позовну заяву про розірвання шлюбу, зрозумів, що помилився, подарувавши відповідачці будинок, тому просить визнати договір недійсним.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні разом з представником за довіреністю ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала і пояснила, що в 2003 році її чоловіку поставили діагноз рак гортані, зробили операцію в м. Запоріжжі, вона постійно знаходилась рядом з ним, доглядала і підтримувала. Операція пройшла дуже успішно, і були добрі прогнози на вилікування, оскільки цей вид пухлин не дає метастазів.
Чоловік, будучи вдячним їй, що вона так до нього ставиться, сам запропонував укласти договір дарування, і через рік після операції оформили договір у нотаріуса. Після цього вона доглядала своїх престарілих батьків в іншому селі, вимушена була там подовгу мешкати, це не подобалось чоловіку, і між ними стали виникати сварки. Вона ніколи не наполягала на даруванні, або будь якому іншому оформленню будинку на неї, це було бажання позивача. В даний час чоловік продовжує мешкати в будинку, і вона його не проганяє.
Надала заяву, в якій просить застосувати строк позовної давності, оскільки він пропущений відповідачем без поважної причини.
Третя особа приватний нотаріус Бердянського районного нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не явилась, про день слухання справи сповіщена, в заяві просить розглядати справу за її відсутності, оскільки не являється по справі третьою особою.
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7 суду пояснили, що після операції ОСОБА_1 був в поганому стані, з його слів їм відомо про те, що він подарував дружині будинок, щоб вона доглядала за ним.
Свідок ОСОБА_8 показав, що в 2004 році він працював сільським головою с. Андрівка, до нього звертався ОСОБА_1 з проханням посвідчити договір дарування будинку, але він йому розяснив, що має право посвідчувати тільки заповіти, а дарування оформляє нотаріус.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 суду пояснили, що після операції, яка пройшла успішно, емоційний і фізичний стан ОСОБА_1 був добрий, він вів звичний образ життя, міг вживати спиртні напої, через два тижні після операції вже їздив за кермом автомобіля. ОСОБА_1 був дуже вдячний дружині за те, що вона так добро за ним доглядала, і за це вирішив зробити їй подарунок у вигляді жилого будинку, який йому належав, при цьому гордився цим вчинком.
Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 07. 12. 2001 року ОСОБА_1 на праві власності належав житловий АДРЕСА_1 Бердянського району Запорізької області.
За договором дарування, посвідченим 12. 11. 2004 року приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр № 3462, позивач подарував зазначений будинок своїй дружині ОСОБА_2, з якою знаходиться в зареєстрованому шлюбі з 10. 01. 1997 року по теперішній час.
19. 02. 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір дарування на підставі помилки, а також у звязку з тим, що договір був укладений під впливом тяжких обставин тяжкої хвороби раку гортані, при цьому просить поновити строк позовної давності, який пропущений з поважної причини.
Відповідачка ОСОБА_2 в заяві просить застосувати позовну давність.
Аналізуючи заяву, суд приходить до наступного.
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно до ч. 4 цієї ж статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
ОСОБА_1 уклав договір дарування в листопаді 2004 року, до суду звернувся в 2010 році, в позовній заяві просить вважати пропуск строку позовної давності таким, що стався з поважної причини, але не вказав, з якої саме, не навів обставин, які перешкоджали йому звернутись із зазначеним позовом протягом трирічного терміну після укладення угоди, оскільки ці причини могли виникнути лише в момент вчинення угоди дарування будинку, і не підтвердив це належними доказами.
Посилання позивача на те, що в 2009 році він дізнався про бажання дружини розлучитись з ним ніяким чином не вплинули на його волевиявлення в 2004 році, і не може служити підставою для поновлення строку позовної давності, оскільки виникли через 5 років після дарування будинку.
Враховуючи вищенаведене, у звязку з пропуском терміну позовної давності позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 257,267 ЦК України, ст. ст.. 10,60,212-215 ЦПК України, суд
Вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Бердянський міськрайонний суд.
Суддя:Т. А. Троценко