КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 2-293/11
Провадження № р.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
25.05.2011 року м.Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Непши О.І.,
при секретарі - Піроженко А.О.,
за участю представника позивача Цехоцького І.А.,
відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
представників третіх осіб - Шадріної Ю.М., Швець Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє від власного імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача, - комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 24, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача, - служба у справах дітей адміністрації Корабельного району виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
встановив:
25лютого 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування жилим приміщенням у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що вказаний гуртожиток перебуває в комунальній власності територіальної громади м.Миколаєва та знаходиться на балансі КЖЕП-24. 23 вересня 1991 року відповідачу на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Миколаївського глиноземного заводу виданий ордер на склад родини з трьох осіб (відповідач, дружина та дочка), згідно з яким останні вселилися у спірну кімнату і були в ній зареєстровані 10 грудня 1991 року. 05 липня 2006 року в кімнаті також був зареєстрований син відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 . Пізніше дружина відповідача самостійно знялася з реєстрації. Власне ОСОБА_1 , його дочка та онук, які залишилися зареєстрованими у спірній кімнаті, не мешкають в ній без поважних причин з 2003 року, повнолітні відповідачі участі в збереженні житла не беруть, не утримують кімнату в належному технічному та санітарному стані, відповідач ОСОБА_1 всупереч Примірному положенню про гуртожитки здає кімнату в піднайом. Такий стан речей порушує права позивача як власника житлової нерухомості, тому виконком міської ради просить визнати відповідача, його дочку та онука такими, що втратили право користування вказаним жилим приміщенням.
Представник позивача та представник третьої особи на боці позивача - комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 24 - у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягаючи на їх задоволенні, обставини, викладені у позові, підтвердили. Представник третьої особи додатково пояснила, що у спірній кімнаті до 2008-2009 року мешкали особи циганської національності, які систематично порушували правила проживання у гуртожитку, через це сусіди були вимушені викликати працівників міліції.
Відповідачі в судовому засіданні позов не визнали та просили у позові відмовити Відповідач ОСОБА_1 суду пояснив, що одержав ордер на спірну кімнату у 1991 році, працюючи на Миколаївському глиноземному заводі, іншого житла не має; кімнату у піднайом не здавав, тому що в ній знаходяться його особисті речі; боргів за комунальні послуги не має, кожного місяця на вахті гуртожитку отримував розрахункові квитанції за комунальні послуги, які оплачував вчасно; спілкується з окремими мешканцями блоку; кімната знаходиться у стані, придатному для проживання, у 2009 році відповідач робив косметичний ремонт; у 2006 році дочка відповідача вийшла заміж, після одруження дочка, її чоловік та син мешкали у спірній кімнаті, проте постійним місцем проживання чоловіка дочки є м.Москва.
Відповідач ОСОБА_2 пояснила суду, що її місцем проживання є спірна кімната; оскільки її чоловік спортсмен, вона часто виїздить з ним на 2-3 тижні на збори, часто їздить до м.Москва, тому що там проживає її мати; рахунки за комунальні послуги оплачує батько, хоча вона надає йому гроші; чоловік відповідачки є громадянином Російської Федерації, зареєстрований в м.Смоленськ у квартирі матері, житла у власності не має; два роки потому у спірній кімнаті проводився косметичний ремонт.
Представник третьої особи на боці відповідача - служби у справах дітей адміністрації Корабельного району виконавчого комітету Миколаївської міської ради - в судовому засіданні, виходячи з інтересів дитини, проти задоволення позову заперечувала.
З показань свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 слідує, що відповідачі постійно мешкають у спірній кімнаті. В той же час свідки вказали, що безпосередньо не є сусідами відповідачів. Так, свідок ОСОБА_7 показав, що останній раз бачив дочку та онука відповідача влітку 2009 року і не пам`ятає, з якого часу останні перестали мешкати у гуртожитку; свідок ОСОБА_6 припустила, що дочка та онук відповідача поїхали до його колишньої дружини в м.Москва, крім того у відповідача є мати похилого віку, яка проживає в мікрорайоні Балабанівка Корабельного району м.Миколаєва.
З показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 вбачається, що відповідачі у спірній кімнаті не проживають. Так, свідок ОСОБА_8 (комендант гуртожитку) вказала, що кімната була закрита з 2003 року, з того ж часу відповідачі в ній не мешкають, з 2006 по 2009 роки у спірній кімнаті мешкали квартиранти, зокрема, дві сестри циганської національності, на поведінку яких надходили скарги від мешканців гуртожитку; припускає, що відповідач постійно мешкає у матері; ремонт у кімнаті відповідача проводила квартирантка ОСОБА_9 . Власне свідок ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_10 пояснили, що винаймали кімнату у відповідача з квітня по кінець вересня 2009 року за 600 грн. на місяць; зі слів сусідів по блоку їм стало відомо, що відповідач разом з дочкою та онуком мешкають у матері відповідача у приватному будинку в АДРЕСА_2 ; косметичний ремонт у кімнаті проводився зусиллями та за кошти самих свідків, тому що кімната під час їх вселення була у вкрай занедбаному стані; відповідач щомісяця забирав гроші за найм кімнати та сам особисто сплачував комунальні послуги.
З довідок КП ММБТІ слідує, що станом на 24 грудня 2008 року право власності на житло за відповідачами та малолітнім ОСОБА_4 не зареєстроване (а.с.13-15).
З довідок адресно-довідкового бюро вбачається, що відповідачі зареєстровані у спірній кімнаті: ОСОБА_1 з 10 грудня 1991 року, ОСОБА_2 - з 14 квітня 2006 року (а.с.6-8).
З акту про непроживання від 15 вересня 2009 року слідує, що сім`я ОСОБА_1 з трьох осіб не проживають у кімнаті АДРЕСА_3 , з 2003 року, в кімнаті мешкають квартиранти (а.с.16).
З копій розрахункових книжок слідує, що відповідач регулярно протягом 2009-2010 років оплачував комунальні послуги (а.с.23-32).
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів та представника відповідача, представників третіх осіб, показання свідків, дослідивши письмові докази, наявні у справі, суд приходить до таких висновків.
Як закріплює ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. За правилами ч.І ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Одночасно ст.72 ЖК України встановлює, що в судовому порядку особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.
Крім того, як наголосив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12 квітня 1985 року із наступними змінами та доповненнями, у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім`ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.
Пункт 15 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року N 208 встановлює, що жила площа в гуртожитку не підлягає обміну, розділу, бронюванню і здачі в піднайом.
Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які пояснювали, що відповідач із сім`єю мешкає у спірній кімнаті, насамперед тому, що останні не є сусідами відповідача, а епізодичні появи відповідача у гуртожитку суд пов`язує лише із необхідністю отримувати плату за користування кімнатою від квартирантів та розрахункові квитанції за комунальні послуги.
В той же час відповідачі не представили суду жодного доказу, які б свідчили про поважність причин залишення спірної кімнати. На думку суду, виходячи з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 використовував спірну кімнату не для проживання, а лише для одержання додаткових доходів; в той же час відповідачку ОСОБА_2 взагалі не цікавила юридична доля спірної кімнати, і вона втратила з нею будь-який правовий зв`язок ще задовго до звернення позивача до суду.
За з`ясованих обставин суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак - підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.208, 213-215, ст.218 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_4 такими, що втратили право користування кімнатою № НОМЕР_1 у гуртожитку по АДРЕСА_4 .
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлений 30 травня 2011 року.
Суддя: О.І.Непша