Справа № 2-293/11
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2015 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого – судді Веселова В.М.,
секретаря – Максим’юк М.А.,
представника скаржника – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за скаргою Публічного Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця (іншої посадової особи державної виконавчої служби),-
ВСТАНОВИВ:
В поданій скарзі скаржник вказує на те, що відділом ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції 26.11.2014 року було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за виконавчим листом №2-293/2011 щодо боржника ОСОБА_2, який було видано Коломийським міськрайонним судом 2.04.2012 року на виконання рішення суду від 20.03.2012 року, яким було вирішено виселити з квартири №3,що знаходиться в м.Коломия по вул.Франка,буд.40 «а» та зняти з обліку мешканців за цією адресою. Оскільки було перервано строк пред`явлення виконавчого документа, то представник скаржника змушений був повторно звертатись до органів ДВС з метою виконання відповідного рішення щодо божника ОСОБА_2 Однак при відмові в прийняття до виконавчого провадження та винесенні відповідної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, посадові особи ДВС не зробили відповідної відмітки на виконавчому документі, що протирічить діючому законодавству.
Просить суд визнати дії державного виконавця відділу ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції незаконними та зобов`язати державного виконавця відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №2-293/2011 про виселення з кв.№3,що знаходиться у м.Коломия,вул.Франка, буд.№40 «а» та зняття з обліку мешканців за цією адресою, зокрема щодо ОСОБА_2.
Представник виконавчої служби – в судове засідання не з’явився без поважної причини, хоча про день , час і місце слухання справи був належним чином повідомлений.
Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 20.03.2012 року було задоволено позов ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_2,ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно, вирішено виселити з квартири №3,що в м.Коломия,вул.І.Франка в будинку за номером 40 «а» та зняти з обліку мешканців за цією адресою ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5 та будь-яких інших мешканців. Відповідно 20 березня 2012 року Коломийським міськрайонним судом було видано виконавчий лист стягувачу ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» щодо виселення вищевказаних осіб. В березні 2014 року банк звернувся з відповідною заявою до ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції про примусове виконання вищезазначеного рішення, однак 8 квітня 2014 року скаржнику було надіслано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа),оскільки виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання., виконавчий лист було повернуто скаржнику. В листопаді 2014 року скаржник звернувся до ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції з виконавчим листом, однак 26.11.2014 року було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження в зв`язку з пропущенням строку пред`явлення документа до виконання.
Згідно ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Згідно ст.17 цього ж закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;3) судові накази;4) виконавчі написи нотаріусів;5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” . Заходами примусового виконання є 1) звернення стягнення на майно боржника;2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні. Згідно із ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: у якому повинні бути зазначені 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, власне ім’я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб — платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;4) резолютивна частина рішення;5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;6) строк пред’явлення виконавчого документа до виконання. Згідно ст.19 цього ж Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;4) в інших передбачених законом випадках.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, та вчиняти всіх необхідних виконавчих дій. У відповідності до ст.52 цього ж закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У відповідності до ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій , мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їх права та свободи.
У відповідності до ст. 10 ч.3 ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду. Згідно ст.20 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.
Згідно ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки встановлюються для:1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;
Згідно ст.23 ЗУ «Про виконавче провадження строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:1) пред'явленням виконавчого документа до виконання;2) частковим виконанням рішення боржником;3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У відповідності до ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, а згідно ст.26 цього ж закону Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.
Як вбачається з виконавчого листа, який є в матеріалах справи граничний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання є 31 березня 2013 року (а.с.3),а сам виконавчий лист було видано скаржнику 2 квітня 2012 року.
Таким чином, скаржник ,згідно даних викладених в скарзі , звернувся до ДВС м.Івано-Франківська тільки в 8 квітня 2014 року, при чому в порушення ст.ст.20-23 ЗУ «Про виконавче провадження» не по місцю виконання виконавчого провадження, та з порушенням строку звернення , оскільки на час звернення до ДВС м.Івано-Франківська, минув строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, а саме 1 рік. Повторне звернення скаржника до ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції відбулось в листопаді 2014 року, тобто через 6 місяців після звернення до ДВС м.Івано-Франківська і через 1 рік і 7 місяців після закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Твердження скаржника про те, що працівниками ДВС було порушено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом МЮ України 2.04.2012 року №512/5,зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2.04.2012 року за №489/20802 п.3.18 Інструкції ,а саме відсутня відмітка з якої причини була відмова у відкритті виконавчого провадження не відповідає дійсності, оскільки в постанові від від 26.11.2014р. (а.с.4) зазначено, що про те, що пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Крім цього, суд зазначає, що скаржник не скористався ст.24 ЗУ «Про виконавче провадження» і не звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно положень ст.14 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Як вбачається з матеріалів справи представлений виконавчий лист та винесені постанови, відповідають чинному законодавству, у відкритті виконавчого провадження 26.11.2014 року було вмотивовано відмовлено. За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність вимог скаржника.
У відповідності до ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій ,мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їх права та свободи. А у відповідності до ст.ст.384 та 385 ЦПК України скарга подається до суду ,який видав виконавчий документ у 10-денний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення її прав чи свобод. Як вказує сам скаржник ,оскаржувана постанова була отримана ним 3 грудня 2014 року, відповідно кінцевий строк для її оскарження закінчується 13 грудня 2014 року, однак сама скарга до суду поступила тільки 23 січня 2015 року, однак жодного клопотання про поновлення строку звернення до суду скаржником не було не подано.
На підставі наведеного, та керуючись ст.2,3,11,20,22,23,25 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.10,60,209,210,383,384,385,386,387,388 ЦПК України суд, -
УХВАЛИВ :
В задоволенні скарги Публічного Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця (іншої посадової особи державної виконавчої служби) - відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом 5 днів з часу її проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд.
Суддя Веселов В. М.
