Справа № 2-2548/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 квітня 2011 року Ізмаїльській міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,
при секретарі – Горбуновій Х.М.,
за участю сторін: позивача – ОСОБА_1,
представника відповідачів – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за нею, як спадкоємицею за законом першої черги право власності на 1/3 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, мотивуючи тим, що нотаріальною конторою їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у правовстановлювальному документі – дублікаті свідоцтва про право власності № 277 від 17 березня 2011 року, відсутня державна реєстрація Ізмаїльського міжміського бюро технічної інвентаризації.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.
Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі, не заперечує проти задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України, ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення проводиться в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 21211 від 18.11.1994 року, серії САС № 392587, судом встановлено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях.
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 22.10.2009 року відділом запису актів цивільного стану Відень-Верінг Республіки Австрія, номер запису 593/2002, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.
Після смерті ОСОБА_5 згідно ст.525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/3 частина квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Витягом із спадкового реєстру (заповіти/спадкові справи) № 26484949 від 24.03.2011 року, згідно якого інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_5 відсутня.
Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_5 являються:
- батько ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 03.11.2009 року, виданого повторно відділом РАЦС по Ленінському району адміністрації міста Владивостока;
- мати ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 03.11.2009 року, виданого відділом РАЦС по Ленінському району адміністрації міста Владивостока;
- дружина ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 19.04.1986 року, виданого бюро ЗАГС м. Ізмаїла та свідоцтвом про одруження від 14.06.2006 року, виданого РАЦС Відень-Гідцінг, федеральна земля – Відень, Австрійська Республіка, реєстраційний номер запису 442/2006, згідно якого ОСОБА_3 змінила прізвище на «ОСОБА_3»;
- донька ОСОБА_4, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 15.04.1987 року, виданого Чорноморським відділом ЗАГС Кримської області.
Інших спадкоємців, які заявили свої права на спадкове майно, немає.
Відповідно ст. 549 ЦК УРСР 1963 року – спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, вважається таким, що прийняв спадщину.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на момент смерті спадкодавця проживали в спірній квартирі, що підтверджується записом у будинковій книзі, тобто вважаються такими, які фактично прийняли спадщину. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк до нотаріальної контори не надали та часткою спадкового майна не користувались, тому фактично спадщину не прийняли.
Не оформивши належним чином своїх спадкових прав, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 11.09.2006 року, виданого відділом РАЦС по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області.
Після смерті ОСОБА_7 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/6 частина квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 26485031 від 24.03.2011 року, згідно якого інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_7 відсутня.
Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_7 являються:
- дружина ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 04.11.1954 року, виданим бюро ЗАГС Фрунзівського району м. Москви;
- онука ОСОБА_4, спадкоємиця за правом представлення.
Інших спадкоємців, які заявили свої права на спадкове майно, немає.
Відповідно ст. 1268 ЦК України – спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_7, що підтверджено будинковою книгою на квартиру АДРЕСА_1, тобто вважається такою, яка фактично прийняла спадщину. Відповідач ОСОБА_4 заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк до нотаріальної контори не надала та часткою спадкового майна не користувалась, тому фактично спадщину не прийняла, крім цього, в судовому засіданні її представник не заперечувала проти визнання права власності на частку спадкового майна за позивачкою.
Письмовою відповіддю Ізмаїльської державної нотаріальної контори від 24.03.2011 року за № 570/01-16 позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у правовстановлювальному документі – дублікаті свідоцтва про право власності № 277 від 17 березня 2011 року, відсутня державна реєстрація Ізмаїльського міжміського бюро технічної інвентаризації.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1222, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 525, 529, 535, 549 ЦК УРСР (1963) року суд, –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.
Визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/3 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Припинити право власності на 1/3 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 – за померлим ОСОБА_5.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
Суддя Присакар О. Я.
