АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/4824/12 Справа № 2-1230/11 Головуючий у 1 й інстанції - Казак С.Ю. Доповідач - Рудь В.В. Категорія 26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Куценко Т.Р., Повєткіна В.В.
при секретарі: Поздняковій Р.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2011 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В с т а н о в и л а :
У листопаді 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», звернулось з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором(а.с.3-4).
Позивач зазначав, що 23 травня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк», правонступником якого є ПАТ «Марфін Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №00219/RD, за умовами якого остання отримала кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії в сумі 50 000 доларів США на строк до 22 травня 2018 року. За користування кредитними коштами встановлена процентна ставка у розмірі 11,9% річних.
Відповідач зобов'язалась на умовах, в розмірі і строки, встановлені договором, повернути банку кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також сплатити комісію, пеню та штрафи, інші платежі, передбачені умовами договору відповідно до графіку погашення кредиту.
В якості забезпечення виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, з ОСОБА_3 укладено договір поруки від 23.05.2008 року за №00228-rd.
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору банк направив відповідачам вимогу про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, проте останні своїх зобов'язань не виконали.
Посилаючись на викладені обставини та вказуючи на те, що позичальник зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим станом на 08.11.2010 року склалась заборгованість у сумі 399 146,18грн., з яких: 46 269,61 доларів США, або 366 450,68грн. - прострочена сума кредиту; 3 732,21 доларів США, або 29 558,73грн. - сума нарахованих процентів за простроченою заборгованістю; 3 136,77грн. -сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно зазначену суму та витрати по справі(а.с.3-4).
Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк»задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк»заборгованість за кредитним договором №00219/RD від 23 травня 2008 року в сумі 399 146,18грн., з яких: заборгованість за кредитом 46 269,61 доларів США, що еквівалентно 366 450,68грн.; проценти за простроченою заборгованістю в сумі 3 732,21 доларів США, що еквівалентно 29 558,73грн.; пеня в сумі 3 136,77грн.; судовий збір у сумі 1700грн., 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи(а.с.129-130).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог ПАТ «Марфін Банк»та задовольнити заявлений ними позов до ВАТ «Морський транспортний банк»про недійсність договорів, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права(а.с.149-152).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ст.610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст.554 ЦК України, згідно якої у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну)відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
По справі встановлено, що 23 травня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк»(а.с.30-33), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №00219/RD, за умовами якого остання отримала кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії в сумі 50 000 доларів США на строк до 22 травня 2018 року. За користування кредитними коштами встановлена процентна ставка у розмірі 11,9% річних. Здійснення повернення кредиту передбачено графіком погашення кредиту, додатком №1 до кредитного договору та додатковою угодою №1 від 24 грудня 2009 року до кредитного договору(а.с.6-12).
23.05.2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк», правонступником якого є ПАТ «Марфін Банк», та ОСОБА_3 укладено договір поруки за №00228-rd.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором №00219/RD від 23 травня 2008 року, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники(а.с.13).
Факт отримання позичальником вказаної суми за кредитним договором підтверджується заявою ОСОБА_2 про видачу траншу в сумі 50 000 доларів США від 23.05.2008 року та заявою про видачу готівки №15 від 23.05.2008 року(а.с.20,21).
Як вбачається із справи, отримавши кредит в іноземній валюті, ОСОБА_2 погашала останній з урахуванням курсу долара США по відношенню до курсу гривні України станом на відповідний період оплати, але у зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо погашення кредиту, станом на 08.11.2010 року склалась заборгованість за кредитним договором №00219/RD від 23 травня 2008 року в сумі 399 146,18грн., з яких: заборгованість за кредитом 46 269,61 доларів США, що еквівалентно 366 450,68грн.; проценти за простроченою заборгованістю в сумі 3 732,21 доларів США, що еквівалентно 29 558,73грн.; пеня в сумі 3 136,77грн.
Загальна сума заборгованості визначена позивачем по курсу НБУ станом на 05.11.2010року -7,919900грн./дол.США та умов договору щодо оплати процентів за користування кредитними коштами та суми пені за неповернення кредиту та процентів, що підтверджується відповідним розрахунком станом на 08.11.2010 року(а.с.5).
Як видно із справи, 08.10.2010року за №658/08 банк направив відповідачу вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором та про необхідність сплатити заборгованість за кредитом, розмір якої визначено на відповідний період(а.с.19). Однак, як видно із справи, вказану вимогу ОСОБА_2 не виконала.
Таким чином, встановивши вказані обставини та докази в їх підтвердження, суд, з урахуванням зазначених вимог закону, що регулюють встановлені правовідносини, прийшов до правильного висновку про задоволення позову ПАТ «Марфін Банк» щодо стягнення заборгованості з відповідачів за кредитним договором №00219/RD від 23 травня 2008 року в сумі 399 146,18грн.
Посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що при укладанні кредитного договору №00219/RD від 23 травня 2008 року в іноземній валюті банк не роз'яснив їм можливість зростання курсу валюти, порушив їхні права, а також діюче законодавство щодо валюти кредиту не можуть бути взяті до уваги, оскільки заборони на використання іноземної валюти як засобу платежу чинне законодавства України не містить.
Встановлені по справі обставини свідчать, що при укладенні спірного кредитного договору сторони договору діяли у відповідності до вимог ст.ст.6, 203, 627 ЦК України, позичальник з'ясувала умови, на яких він укладається, на момент отримання коштів з власної ініціативи визначила для себе правила подальшої поведінки щодо погашення суми кредиту, що підтверджується зазначеними доказами та анкетою-заявою ОСОБА_2 про видачу кредиту в іноземній валюті(а.с.161-162). Факт зростання курсу долара США - валюти кредиту, не може свідчити про порушення банком прав ОСОБА_2, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладання договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют та можливість отримання кредиту в національній валюті.
Доводи відповідачів про те, що справа розглянута у їх відсутність без відповідного повідомлення про день розгляду справи, чим вони були позбавлені можливості надати відповідні пояснення, не можуть бути взяті до уваги, оскільки, як видно із справи, суд неодноразово відкладав розгляд справи за клопотанням представника ОСОБА_2 -ОСОБА_4(а.с.81,96,103) та повідомляв останніх про розгляд справи у встановленому законом порядку, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення(а.с.36-38,42,93,105-112,122-126).
14.12.2011 року суд розглянув справу з дотриманням норм процесуального права, що регулює порядок заочного розгляду справи в порядку глави 8 ЦПК України(заочний розгляд справи). Доказів, які б спростовували визначену суму заборгованості за кредитним договором №00219/RD від 23 травня 2008 року відповідачі, як це передбачено ст.60 ЦПК України, в апеляційній інстанції не надали.
Доводи про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального права безпідставні, рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам закону, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-
