Справа № 2/513/12/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2012 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого –судді Рибкіна О.А.,
при секретарі Конопльовій О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що шлюб між нею та відповідачем було розірвано 22 червня 2009 року. Від шлюбу з відповідачем мають двох дітей: доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання яких за рішенням суду відповідач зобов’язаний сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частки всіх своїх доходів, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Також відповідач зобов’язаний сплачувати аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки всіх своїх доходів щомісячно до досягнення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, трьохрічного віку. Відповідач не виконував належним чином зобов’язання по сплаті аліментів, призначених рішенням суду. На даний час за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей за період з 1 липня 2008 року по 31 серпня 2011 року у розмірі 9398,53 грн. та на її утримання до досягнення донькою ОСОБА_5 трирічного віку за період з 1 липня 2008 року по 15 березня 2011 року у розмірі 11835,82 грн. У зв’язку з цим, відповідно до ст.196 СК України, вона має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення з вини відповідача сплати аліментів в розмірі одного відсотка несплачених аліментів за кожен день прострочення. Пеня в розмірі 1% від суми несплачених аліментів на дітей за кожен день прострочення за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2011 року згідно наведеного розрахунку складає 58646,27 грн. Пеня в розмірі 1% від суми несплачених аліментів на її утримання за кожен день прострочення за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2011 року згідно наведеного розрахунку складає 75232,63 грн. Просить суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню), що виникла через заборгованість по аліментам на утримання дітей, за період з 01.07.2008 року по 30.09.2011 року в розмірі 58646.27 грн. та стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню), що виникла через заборгованість по аліментам на її утримання, за період з 01.07.2008 року по 30.09.2011 року в розмірі 75232,63 грн.
В судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги, обґрунтовуючи їх викладеними в позовній заяві обставинами. Також пояснила, що рішення суду про стягнення аліментів з відповідача було ухвалено у вересні 2008 року, було стягнуто аліменти на утримання їхніх дочок в розмірі 1/3 частини доходів відповідача та на її утримання в розмірі 1/6 частини доходів відповідача до досягнення донькою ОСОБА_5 трьох років. Аліменти стягуються з відповідача з липня 2008 року. Відповідач не сплачував аліменти у повному обсязі, платив меншу суму, ніж повинен був платити. Він регулярно переводить гроші банківським переводом на її рахунок у банк, але в меншому розмірі, ніж повинен платити.
Відповідач позовні вимоги не визнав і суду пояснив, що позов не визнає, оскільки він щомісячно платив аліменти виходячи з свого заробітку від підприємницької діяльності. Якщо в якомусь місяці пропустив сплату, то наступного місяця він платив у подвійному розмірі, квитанції він надав до суду. З нього були стягнуті аліменти з 01.07.2008 року на дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини його доходів та аліменти на дружину ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини його доходів. Рішення суду було ухвалено у вересні 2008 року. Після набрання рішенням чинності його викликали до виконавчої служби. Державний виконавець Лавринова ознайомила його з тим, що відкрито виконавче провадження, повідомила в якому розмірі він мав платити аліменти. Він є підприємцем з березня 2008 року. Після цього він щомісячно платив аліменти виходячи з розрахунку, зробленого йому державним виконавцем Лавриновою. Після цього його більше до виконавчої служби не викликали, не повідомляли його, що у нього є заборгованість. Він сам щомісячно приносив квитанції про сплату аліментів до виконавчої служби. За той період, що він займався підприємницькою діяльністю, він постійно мав дохід, регулярно надавав у податкову інспекцію дані про свій дохід. Він зареєстрований як підприємець у м. Димитров та надавав звіти про свої доходи до Димитровської ДПІ. Він сплачував аліменти виходячи зі своїх доходів від підприємницької діяльності та вважає, що повністю сплачував встановлені йому аліменти.
Вислухавши пояснення сторін, свідка та дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що від шлюбу, який було розірвано 22.06.2009 року, у сторін є діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, які проживають з позивачем (а.с. 11-14).
Згідно довідки ВДВС Димитровського міського управління юстиції від 12.09.2011 року, ОСОБА_1 отримує аліменти з ОСОБА_2 в період з 01.07.2008 року по 01.09.2011 року згідно з виконавчим листом № 2-1469, який видано 30.09.2008 року Димитровським міським судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліментів в розмірі 1/3 частки. В період з листопада 2008 року по серпень 2011 року ОСОБА_2 регулярно сплачував аліменти у вказаному в довідці розмірі, який був меншим ніж нарахований розмір державним виконавцем, розмір заборгованості становить 9291.86 грн. (а.с. 6-7).
Згідно довідки ВДВС Димитровського міського управління юстиції від 12.09.2011 року, ОСОБА_1 не отримувала аліменти з ОСОБА_2 в період з 01.07.2008 року по 15.03.2011 року згідно з виконавчим листом № 2-1469, який видано 30.09.2008 року Димитровським міським судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання до досягнення донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 віку трьох років в розмірі 1/6 частки, розмір заборгованості становить 11835,82 грн. (а.с. 4-5).
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою – підприємцем (а.с. 33, 34).
Згідно довідок ДПІ у м. Димитров від 02.12.2011 р. та від 07.02.2012 р., ОСОБА_2 перебуває на податковому обліку як фізична особа –підприємець у Державній податковій інспекції м. Димитров з 26.03.2008 року і отримав дохід: у 2008 році –3000 грн., у 2009 році –14000 грн., у 2010 році –12500 грн., у 2011 році –12300 грн. (а.с. 52, 143).
Згідно книги прибутків і витрат фізичної особи, фізична особа – підприємець ОСОБА_2 з квітня 2008 року по 2011 рік щомісячно отримував дохід. Згідно звітів фізичної особи –підприємця, ОСОБА_2 регулярно звітував до податкової інспекції про свої доходи (а.с. 53-62, 63-66, 85).
Згідно копій квитанцій, з листопада 2008 року по грудень 2011 року ОСОБА_2 здійснює щомісячно оплату аліментів на користь ОСОБА_1 (а.с. 35-51, 71-73, 87-88, 91-93, 95-100, 104-107, 120-123).
Згідно копії свідоцтва про народження, у ОСОБА_2 ще є малолітня дитина від другого шлюбу - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 83, 84).
Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що вона є державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції Донецької області. Позивач ОСОБА_6 звернулася до Державної виконавчої служби м. Димитров з тим, що їй відповідач мало сплачує аліментів, є заборгованість. Начальник ВДВС провела перевірку та встановила, що аліменти нараховувалися не в повному обсязі та скасувала попередній розрахунок заборгованості по аліментам, який робила старший державний виконавець Лавринова В.В. По цьому розрахунку також була заборгованість, але невелика. Начальник скасувала попередній розрахунок і вона зробила новий розрахунок заборгованості відповідача по аліментам. Це було у вересні 2011 року. За її розрахунком заборгованість склала по одному виконавчому листу приблизно 10 тис. грн., по другому виконавчому листу приблизно 11 тис. грн., разом 21 тис. грн. Вона проводила розрахунок заборгованості виходячи з середньої заробітної плати у м. Димитрові за весь період сплати аліментів, а саме з 01.07.2008 року. Взагалі аліменти нараховуються з фактичного доходу або із середньої заробітної плати у м.Димитрові. Так як відповідач надав їм відомості з податкової інспекції м. Димитров про свій валовий дохід, а не про чистий дохід, то вона не враховувала ці відомості, так як з валового доходу вони не мають права розраховувати аліменти. Їм було відомо, що весь цей період відповідач був підприємцем. Виходячи з Закону України «Про виконавче провадження», а також Сімейного кодексу України вони повинні нарахувати заборгованість по аліментам виходячи з фактичного доходу, а з валового доходу вони не можуть нараховувати заборгованість, повинні нараховувати з чистого доходу, хоча конкретно про це в законі не сказано. Вона робила запит до податкової інспекції з тим, щоб звідти їй дали довідку про чистий дохід відповідача, але податкова інспекція відповідає, що вони можуть дати відомості тільки про валовий дохід відповідача, а не про чистий дохід, так як він декларацію не подає, оскільки знаходиться на єдиному податку. Вони нараховували відповідачу розмір заборгованості виходячи з середнього заробітку по м. Димитров, так як у нього немає підтвердження його чистого доходу, тільки з якого вони можуть розрахувати розмір аліментів. В матеріалах виконавчого провадження є квитанції про сплату відповідачем аліментів, перші 2 місяці він не сплачував аліменти, а потім платив регулярно, але у меншому розмірі, ніж необхідно. Їй не відомо чи повідомлявся відповідач попереднім державним виконавцем про те, що в нього є заборгованість по аліментам. Коли вона перерахувала заборгованість, то повідомила відповідача, це було у вересні 2011 року, вона відправила простою кореспонденцією лист на його адресу за місцем реєстрації. Їй не відомо чи отримав відповідач цього листа.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.195 Сімейного кодексу України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.
Відповідно до ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»від 15.05.2006 р. № 3, передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
Відповідно до ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка була чинною до 08.03.2011 року, розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувача і боржника.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка є чинною з 08.03.2011 року, розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику: у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання; за заявою сторін виконавчого провадження; у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії та стипендії боржника; у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; за власною ініціативою; в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до ч.7 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка є чинною з 08.03.2011 року, у разі стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови державного виконавця. При цьому розмір аліментів у разі їх стягнення у частці від заробітку (доходу) не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України. У разі якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа - підприємець, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач, який є фізичною особою –підприємцем, регулярно виплачує аліменти позивачці, виходячи з свого доходу підприємця. Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець при встановленні ним наявності заборгованості боржника із сплати аліментів зобов’язаний обчислити розмір цієї заборгованості, скласти відповідний розрахунок та повідомити про нього боржника. В даному випадку відповідач стверджує, що його державним виконавцем не було повідомлено про наявність заборгованості із сплати аліментів, він був впевнений, що сплачує аліменти в повному обсязі, і доказів того, що відповідач був своєчасно повідомлений про виникнення чи наявність в нього заборгованості із сплати аліментів в судовому засіданні не встановлено. Тому суд вважає, що відсутні докази того, що відповідач свідомо виплачував аліменти в меншому, ніж було необхідно, розмірі, а тому відсутня наявність вини відповідача у виникненні заборгованості із сплати аліментів, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для стягнення неустойки (пені) і в задоволенні позову необхідно відмовити.
Крім того, як пояснила свідок –державний виконавець Сідак О.В., відповідачу була нарахована заборгованості із сплати аліментів виходячи з середнього заробітку працівників по місту Димитров у зв’язку з тим, що виконавча служба не отримала відомості про чистий дохід відповідача, а отримала тільки відомості про валовий дохід відповідача, на який, як пояснює свідок, вони не мають право нараховувати розмір аліментів.
Суд зазначає, що державним виконавцем неправильно визначений розмір заборгованості відповідача за аліментами, а саме виходячи із середньої заробітної плати працівників для даної місцевості. Оскільки весь період, за який з відповідача стягуються аліменти, він займався підприємницькою діяльністю, отримував доход, звітував про нього до податкової інспекції, то державний виконавець не мав правових підстав розраховувати розмір заборгованості відповідача за аліментами виходячи із середньої заробітної плати працівників для даної місцевості, а відповідно до ст.195 Сімейного кодексу України, ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»був зобов’язаний розрахувати розмір заборгованості відповідача за аліментами виходячи із його фактичного доходу, який він одержував за час, протягом якого проводиться стягнення аліментів. Посилання державного виконавця на то, що з валового доходу вони не мають права розраховувати аліменти, у зв’язку з чим і розраховували аліменти боржнику виходячи із середньої заробітної плати працівників для даної місцевості, не грунтуються на законі, оскільки відповідно до вищевказаних норм законів розрахунок заборгованості за аліментами виходячи із середньої заробітної плати працівників для даної місцевості передбачений виключно для того випадку, коли платник аліментів на час виникнення заборгованості взагалі не працював, не отримував доход.
Керуючись ст.ст.195, 196 Сімейного кодексу України, ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 213, 294, 367 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
