29.11.2011
Справа № 2-1230/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2011 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді Сагайдак І.М.
секретаря Загоруйко О.В.
з участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування,
в с т а н о в и в:
В серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області і просить визнати за ним в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що ОСОБА_5 є його батьком, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. До складу спадкового майна увійшов належний батькові житловий будинок АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька є він та його мати ОСОБА_2, яка відмовляється від прийняття спадщини на його користь. Однак, оформити спадщину у нотаріальній конторі він не має змоги, оскільки за життя батько не отримав правовстановлюючого документу на цей житловий будинок.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 30 вересня 2011 року за згодою позивача було замінено неналежного відповідача Сербинівську сільську раду належними: ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3
В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягають на задоволенні позову.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов визнали, пояснивши, що не претендують на спадщину після смерті батька, однак у визначений законом шестимісячний строк після смерті батька не подавали заяв про відмову від спадщини, яка відкрилась після його смерті.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до роз»ясень, даних в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування»№7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
З огляду на вищезазначені нормативні положення, норми ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але була прийнята спадкоємцями після 1 січня 2004 року, а якщо спадщина була прийнята до 1 січня 2004 року застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.
Судом встановлено, що у 1982 році подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було побудовано житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Згідно даних погосподарських книг Сербинівської сільської ради на період проживання ОСОБА_5 з сім»єю у вказаному будинковолодінні погосподарський двір рахувався колгоспним. Станом на 15 квітня 1991 року (до набрання чинності Законом України «Про власність») членами колгоспного двору являлись: ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1
Вказані обставини підтверджуються: витягами з погосподарських книг Сербинівської сільської ради щодо належності спірного будинку до колгоспного двору, витягом з погосподарської книги Сербинівської сільської ради про склад сім»ї ОСОБА_5 за 1980-1995 роки, технічним паспортом на спірний будинок.
На час закінчення будівництва спірного житлового будинку відомості про житлові будинки, які належали громадянам у сільській місцевості на праві особистої власності отримували на підставі даних погосподарських кних, які велись по всіх сільських радах на підставі Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 13.04.1979 року за № 112/5, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженого ЦСУ СРСР 12 травня 1985 року № 5-24//26. Держава визнавала ці записи у погосподарських книгах як підставу до підтвердження права власності.
Відповідно до положень ч.1 ст.120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до роз»ясень, даних в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про власність», застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, зокрема:
- право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні;
- розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних;
- згідно зі ст.4 Постанови ВРУ «Про введення в дію Закону «Про власність»загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.
Оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 згідно записів у погосподарських книгах Сербинівської сільської ради належить до суспільної групи колгоспний двір і станом на 15 квітня 1991 року членами цього колгоспного двору були ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, тому спірний будинок є спільною сумісною власністю усіх його членів, кожен з яких має рівну частку у цьому будинку (по 1/5).
Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким згідно ст. 525 цього Кодексу є день смерті спадкодавця.
За змістом частин першої та другої статті 549 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, як у разі подання ним у шестимісячний строк відповідної заяви до державної нотаріальної контори, так і в разі фактичного його вступу в управління або володіння спадковим майном, що означає можливість спадкоємця мати майно у своєму віданні, вчинення ним відповідних дій стосовно зазначеного майна до закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5 На день його смерті разом із ним в будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: дружина ОСОБА_2, донька ОСОБА_3, та двоє неповнолітніх дітей: донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 Вказані особи на день смерті ОСОБА_5 та після його смерті залишались проживати у спірному будинку, а тому є такими, що фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, тобто прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5
Вказані обставини підтверджуються: свідоцтвом про смерть ОСОБА_5, свідоцтвом про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_2, свідоцтвом про народження ОСОБА_1, довідкою виконкому Сербинівської сільської ради №804 від 15 серпня 2011 року про склад сім»ї ОСОБА_5 на день його смерті.
Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК УРСР 1963 року, яка діяла на час відкриття спадщини, спадкоємець по закону чи по заповіту має право відмовитись від спадщини на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини.
Жоден із спадкоємців ОСОБА_5 у визначений законом строк не відмовлявся від прийняття спадщини, яка відкрилась після його смерті, а тому усі вони вважаються такими, що прийняли спадщину.
Оскільки ОСОБА_5 помер після 01 липня 1990 року, тому щодо його частки в майні колгоспного двору застосовуються загальні правила спадкування.
Таким чином, до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, увійшла належна йому частка у майні колгоспного двору розмір якої складає не весь будинок з надвірними спорудами, як зазначає позивач, а лише 1/5 його частина. Решту 4/5 частин є спільною сумісною власністю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1
Відповідно до положень ч.1 ст.529 ЦК України 1963 року при спадкуванні по закону частка спадкоємців першої черги є рівною.
Оскільки спадкова маса складає 1/5 частину житлового будинку та надвірних будівель, які складаються із хліва-Б, літньої кухні-В, погреба-Г, що розташовані по АДРЕСА_1, тому ОСОБА_1, як один із чотирьох спадкоємців, має право на 1/20 (1/5 х 1/4= 1/20) частину належного померлому майна.
ОСОБА_1 не довів, що до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_5 увійшов весь житловий будинок, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Крім того, з технічного паспорту на спірний будинок вбачається, що до складу надвірних будівель відноситься також і гараж 2002 року забудови, а тому він не входить до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, оскільки був побудований вже після його смерті.
При розподілі судових витрат суд виходить із положень ст.88 ЦПК України. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено лише на 1/20, тому розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідачів складає 191 грн. 12 коп., а тому з кожного з відповідачів слід стягнути на користь позивача по 63 грн. 71 коп. судових витрат.
Керуючись ст.ст. 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування»№7 від 30.05.2008 року, п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», ст.ст. 120 ч.1, 525, 529 ч.1, 548, 549, 553 ч.1 ЦК УРСР 1963 року, суд
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 право власності на 1/20 частину житлового будинку та господарських споруд (хлів-Б, літня кухня-В, погріб-Г), що розташовані по АДРЕСА_1 Старокостянтинівського району Хмельницької області.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 63 грн. 71 коп. понесених судових витрат з кожного.
На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
