АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Унікальний № 2-1230/11 Головуючий в 1 інстанції - Волошин В.О.
Апеляційне провадження № 22-ц/796/4440/2017 Доповідач - Желепа О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Іванченка М.М., Рубан С.М.
при секретарі Дука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року про відмову в задоволені заяви про відстрочку (розстрочку) виконання рішення в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки, -
В С Т А Н О В И Л А:
Заявники ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною заявою, в якій просили суд відстрочити (розстрочити) виконання судового рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року по цивільній справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості; звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом сплати заявниками суми заборгованості 48 рівними платежами, щомісяця.
Свої вимоги боржники/заявники обґрунтовували тим, що вони не в змозі сплати єдиним платежем суму заборгованості, оскільки мають на утриманні трьох дітей, 1998, 2002, 2009 років народження, заявниця є державним службовцем, і її заробітної плати не вистачає на погашення заборгованості.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.11.2016 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просили її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення суду.
В скарзі посилалися на те, що вони не мають на меті змінити, або опротестувати рішення суду про стягнення боргу, а в умовах кризової ситуації шукають реальні шляхи погашення заборгованості. Сім'я боржників має статус багатодітної сім'ї до 31 серпня 2017 року, який продовжений з 17 жовтня 2016 року в зв'язку з вступом одного з дітей в університет на очну форму навчання за контрактом. Виплата боргу одноразово призведе до погіршення здоров'я та умов утримання дітей багатодітної сім'ї. Також суд не прийняв до уваги, що такі дії є насильством над дітьми і своїм рішенням створює передумови для порушення цілого ряду положень Конституції України, зокрема статті 52, 53, а також статей 150,151 СК України, цілого ряду інших законодавчих актів України.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення заявника, який доводи скарги підтримав, пояснення представника банку, який заперечував проти задоволення скарги з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Статтею 14 ЦПК України передбачено, рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території Україні, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Згідно з п. 10 Постанови пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.04.2011року стягнуто на користь ПАТ «Укргазбанк» з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 568781 грн. 95 коп. та солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 21820 грн. 00 коп. та звернуто стягнення на предмет іпотеки.
Відмовляючи в задоволенні заяви про відстрочку (розстрочку) виконання рішення суду, місцевий суд виходив з того, що заявниками не зазначено та не надано суду належних і допустимих доказів, які підтверджують наявність виняткових обставин, що утруднюють виконання вищезазначеного рішення суду.
Колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони в повній мірі відповідають обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі не свідчать про те, після ухвалення судового рішення в 2011 році, заявники вживали всіх можливих заходів, для його виконання.
В апеляційній скарзі відсутні посилання на виняткові обставини, які мають місце в сім'ї заявників, які б давали суду підстави задовольнити подану заяву.
Наявність кризової ситуації в державі не можна віднести до такої виняткової обставини. Суду також в апеляційній скарзі не наведено доводів та не надано конкретних доказів наявності в сім'ї заявників виняткових обставин, які б дозволили суду задовольнити їх заяву про розстрочку виконання судового рішення.
Згідно ст. 627 ЦПК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Таким чином, при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, відповідач ОСОБА_1 повинен був враховувати розмір своєї заробітної плати чи інших доходів та усвідомлювати, що на час дії кредитного договору він несе зобов'язання щодо утримання малолітніх дітей та дружини.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали суду доказів на підтвердження наявності обставин, які мають винятковий характер. Незадовільний майновий стан в розумінні ст.373 ЦПК України, не є підставою для розстрочки виконання рішення суду та встановлення запропонованого ними порядку його виконання.
Крім того, колегія суддів враховує тривалість невиконання рішення суду (з 2011 року), що ставить під сумнів твердження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про їх готовність виконувати рішення після задоволення їх заяви.
Також, боржниками суду не доведено, що в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення вони зможуть добровільно виконати судове рішення в зазначений ними, в заяві період.
Посилання в скарзі на порушення Конституційних прав заявників та їх неповнолітніх дітей, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у останніх наявні не лише Конституційні права, а й обов'язки, в тому числі і обов'язок виконати судове рішення, забезпечити своїм неповнолітнім дітям достойний рівень життя, при цьому не порушуючи права інших осіб.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, так як вони є лише однобічними твердженнями боржників і будь-якими доказами не підтверджені. Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала постановлена з дотриманням вимог законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Судді:
