Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 464/7111/14-к
пр.№ 1-кп/464/218/14
У Х В А Л А
судового засідання
31.07.2014 року
Сихівський районний суд м.Львова в складі головуючого ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ; з участю: прокурора ОСОБА_3 , потерпілих, представника потерпілого, захисника, обвинуваченого, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.199, ч.2 ст.199, ч.1 ст.289, ч.1 ст.121 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
14 липня 2014 року до суду надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.199, ч.2 ст.199, ч.1 ст.289, ч.1 ст.121 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , оскільки вважає, що жодні обставини, що вплинули на обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження на даний час не змінилися, обвинувачений вчинив ряд злочинів, серед яких є тяжкі, крім цього, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який може впливати на потерпілих та свідків, продовжувати вчинення кримінальних правопорушень та переховуватися від суду.
Захисник та обвинувачений заперечили проти продовження строку тримання під вартою. Просять змінити даний запобіжний захід на домашній арешт, так як обвинувачений має пристарілого батька, за яким потрібен постійний догляд.
З`ясувавши думку учасників кримінального провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч.3 ст.331 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 06 червня 2014 року, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 спливає 05 серпня 2014 р.
Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, серед яких є тяжкі злочини, вчинені із застосуванням насильства, за які законом передбачені покарання понад п`ять років позбавлення волі; дані про особу обвинуваченого, його вік, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, а саме: ОСОБА_4 раніше не судимий, не одружений, на утриманні дітей немає, до затримання не працював, суд приходить до висновку, що усі вищевказані обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, продовжити вчинення кримінальних правопорушень, перешкоджати іншим чином об`єктивному з`ясуванню обставин справи.
Таким чином, суд не приймає до уваги покликання захисника та обвинуваченого на те, що обвинувачений не має змоги, перебуваючи під вартою, доглядати пристарілого батька, оскільки ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження не зменшилися, що виправдовує тримання особи під вартою. Застосування іншого запобіжного заходу, визначення розміру застави за вказаних обставин є недоцільним.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 199, 331 КПК України, суд,
ухвалив:
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на два місяці, а саме, до 30 вересня 2014 року.
Копію ухвали направити у Львівський слідчий ізолятор для виконання.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий
