263/13128/18
1-кп/264/482/2018
У Х В А Л А
27.09.2018 року колегія суддів Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А.М., суддів Литвиненко Н.В., Матвєєвої Ю.О., за участю секретаря судового засідання Солонської Т.В., прокурора Яксманецького В.В., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисників Богатченко В.М., Мироненка О.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1, ч.3 ст.258 КК України та ОСОБА_2, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1, ч.3 ст.258 КК України, -
В С Т А Н О В И Л А:
26 вересня 2018 року на адресу суду надійшли матеріали вказаного кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалою суду обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 28 вересня 2018 року.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених, мотивуючи тим, що метою даного виду запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України. В разі обрання більш м'якого запобіжного заходу можуть продовжити свою злочинну діяльність, а також здійснювати вплив на свідків та інших учасників кримінального провадження або виїхати за межі України, а тому існують ризики переховування останніми у такий спосіб від суду.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Богатченко В.М. заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили відмовити у задоволенні клопотання, у зв'язку з тим, що воно не відповідає нормам КПК України. Посилалися на те, що наведені прокурором ризики не обґрунтовані, не підтверджені доказами, зокрема порушення покладених на обвинуваченого при застосуванні запобіжного заходу обов'язків, втеча за межі країни. Також зазначили , що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях вказує, що кожного разу суд зобов'язаний перевірити баланс між інтересами суспільства і інтересами особи, зокрема інтереси особи є важливішими ніж інтереси суспільства.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Мироненко О.О. заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили відмовити у задоволенні клопотання, у зв'язку з тим, що воно не відповідає нормам КПК України.
Колегія суддів, заслухавши учасників кримінального провадження, приходить до наступного.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суд також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, якій не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за один з яких передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, що може спонукати обвинувачених до втечі інші області, постійне місце мешкання за місцем проведення слідства відсутнє.
ОСОБА_2 раніше судимий, судимість не знята, місце проживання якого на тимчасово окупованій території, як і ОСОБА_1 Також по справі не допитані всі свідки обвинувачення, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку обвинувачених, які поза межами слідчого ізолятора матимуть для цього більше можливостей. Є достатні підставі вважати, що останні, знаходячись на волі можуть переховуватись від органів слідства та суду, вчиняти інші злочини й зміна запобіжного заходу на менш суворий не забезпечить запобігання вищевказаним ризикам, а тому з метою виконання процесуальних рішень у справі, з урахуванням наведених вище ризиків, колегія суддів, керуючись вимогами КПК України, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком на шістдесят днів. Будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров'я обвинувачених та неможливості їх подальшого тримання під вартою на теперішній час суду не представлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314,315 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л ИЛ А:
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 25 листопада 2018 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 25 листопада 2018 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: А.М. Іванченко
Суддя: Н.В. Литвиненко
Суддя : Ю.О.Матвєєва
