263/13128/18
1-кп/264/183/2019
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16.12.2019 року Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А.М., судді Литвиненко Н.В., присяжних Акімової О.Д., Шкільняк З.О., Сидоренко В.Я., за участю секретаря судового засідання Солонської Т.В., прокурора Осипова Д.О., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисника Мироненка О.О., Богатченко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Маріуполі заяву обвинуваченого ОСОБА_2 про відвід судді,
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Іллічівського районного суду м. Маріуполя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1, ч.3 ст.258 КК України та ОСОБА_2 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1, ч.3 ст.258 КК України.
В судовому засіданні 16.12.2019 року обвинувачений ОСОБА_2 заявив клопотання про відвід судді Іванченко А.М., посилаючись на те, що суддя при розгляді в порядку ст.331 КПК України розглядала питання, щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченим одноособово, що на його думку є порушенням норм КПК України. Також звертав увагу суду, що під час розгляду цього питання він рахувався за Апеляційним судом Донецької області, також висловив сумніви в упередженості судді Іванченко А.М. під час розгляду його заяв та клопотань, що до неправомірних дій правоохоронних органів, оскільки їм не дається рух. Пояснив, що потерпілий ОСОБА_3 мав вплив на суддю Іванченко А.М. та позасудові і приватні відносини з нею, тому на його думку суддя має зацікавленість в результатах розгляду цієї справи.
Обвинувачений ОСОБА_1 , захисники Богатченко В.М. та Мироненко О.О. підтримали заяву про відвід.
Прокурор вважав заявлений відвід безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах кримінально-процесуального законодавства.
Вислухавши думку сторін, суд приходить до такого.
Відповідно до ч.1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу одному, кільком або вісім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Згідно ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадження за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Що ж стосується інших обставин, які можуть викликати сумніви у безсторонності судді, що п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України визначено у якості підстави для відводу судді, то в даному випадку, слід зауважити, що чинний КПК України не містить чіткого визначення неупередженості, як судді так і інших наділених владною компетенцією учасників кримінального провадження.
Суд у питанні перевірки принципу неупередженості вважає за можливе звернутися до практики ЄСПЛ щодо неупередженості суду в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже вимога неупередженості згідно КПК України є обов`язковим елементом діяльності, зокрема суду.
Згідно п. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно сталої практики ЄСПЛ безсторонність (неупередженість) означає відсутність упередженості та необ`єктивності, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами (Кіпріану проти Кіпру, п. 118; Мікаллеф проти Мальти, пункт 93). Зазвичай існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ встановлює згідно з двома критеріями.
Перший критерій - суб`єктивний, він враховує особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи має суддя особисту упередженість або чи є він об`єктивним у цій справі.
Другий критерій - об`єктивний, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суддя, серед інших аспектів, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності, що може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (див. рішення у справах «Fey проти Австрії», рішення від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Wettstein проти Швейцарії», № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».
Надаючи правову оцінку доводам обвинуваченого ОСОБА_2 викладеним в клопотанні про відвід, суд приходить до висновку, що автором відводу не зазначено жодних обставин та не надано доказів, які б обумовлювали наявність підстав для відводу судді Іванченко А.М. по цьому провадженню, передбачених ст. 75 КПК України або інших обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно ст. 129 Конституції України однією з засад здійснення правосуддя є незалежність судді. Вказаний базисний принцип здійснення правосуддя знаходить свій подальший розвиток у галузевому законодавстві, зокрема в ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно якої суди, здійснюючи правосуддя, є незалежними від будь-якого незаконного впливу.
Приписами ч. 2 ст. 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
Частиною 1 ст. 21 КПК України кожному гарантовано право на справедливий розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Отже, суд незалежно та самостійно за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Таким чином, розгляд суддею одноособово питання доцільності подовження тримання обвинувачених під вартою ґрунтується на законі та передбачено ч.5 ст.331 КПК України та не може свідчити про наявність упередженості судді Іванченко А.М. під час розгляду кримінального провадження.
Доводи про особисту зацікавленість судді Іванченко А.М. при розгляді даного кримінального провадження, заяви та клопотання ОСОБА_2 , щодо неправомірних дій правоохоронних органів є надуманими, безпідставними та такими, що нічим не підтвердженні.
Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що обвинуваченим ОСОБА_2 будь-яких обґрунтованих обставин, за яких, на його думку, цей суддя не може проводити розгляд кримінального провадження не наведено, а вказані в клопотанні обставини не дають підстав для розумного сумніву в будь-якій упередженості та зацікавленості судді у вирішенні справи, у зв`язку з чим заявлений відвід не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 80, 81 ч. 2, 83, 371, 372, КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_2 про відвід судді Іванченко А.М. - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.М.Іванченко
Суддя : Н.В.Литвиненко
