Постанова
іменем України
3 березня 2021 року
м. Київ
справа № 263/13128/18
провадження № 51-3202 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого
ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 9 липня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018050000000195, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Мар`їнки Донецької області, зареєстрованого там само
( АДРЕСА_1 , адреса останнього місця проживання АДРЕСА_2 ), раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2016 року за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням
з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3; ч. 2 ст. 28,
ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 258 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком від 26 грудня 2019 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_6 засуджено: за ч. 1 ст. 258-3 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; ч. 3 ст. 258 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою змінено на особисте зобов`язання, його звільнено з-під варти в залі суду та покладено на нього виконання обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), прибувати до суду за першою вимогою.
На підставі ч. 5ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 28 березня 2018 року по 26 грудня 2019 року включно
з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання речових доказів, арешту і судових витрат у кримінальному провадженні.
За цим же вироком засуджено ОСОБА_8 , судових рішень щодо якого
в касаційному порядку не оскаржено.
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 оскаржили зазначений вирок до апеляційного суду.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 9 липня 2020 року відмовив засудженому ОСОБА_6 і його захиснику адвокату ОСОБА_7 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2019 року та повернув їх апеляційні скарги.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 9 липня 2020 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суть його доводів зводиться до тверджень про те, що суд апеляційної інстанції, відмовивши в поновленні строку на апеляційне оскарження, порушив його право на захист і справедливий суд.
Захисник засудженого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Стверджує, що строк апеляційного оскарження ОСОБА_6 пропустив із поважних причин, оскільки не мав можливості своєчасно і з використанням правової допомоги захисника оскаржити вирок суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої доводи, захисник вказує, що в день ухвалення вироку ОСОБА_6 не був звільнений з-під варти, а переданий із залу суду працівникам контррозвідки Служби безпеки України для проведення 29 грудня 2019 року в рамках реалізації домовленостей стосовно обміну полоненими. Звертає увагу на те, що в період часу
з 26 по 29 грудня 2019 року до моменту обміну ОСОБА_6 без складання протоколу про затримання та без відповідного рішення суду був позбавлений волі,
і його місцезнаходження не було відоме ні захиснику, ні родичам. Зазначає, що
12 червня 2019 року під час перебування ОСОБА_6 на непідконтрольній Україні території його без складання протоколу було затримано та доставлено до Маріупольського слідчого ізолятора, після чого він подав на вирок апеляційну скаргу та просив поновити строк на його оскарження. Крім того, вказує, що вирок суду першої інстанції було проголошено 26 грудня 2019 року за відсутності захисника засудженого адвоката ОСОБА_9 , участь якої була обов`язковою, і копії вироку захисник не отримала.
За таких обставин рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційних скарг захисник вважає незаконним.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Засуджений ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу та скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 і просив розглядати скарги без участі його захисника.
Мотиви Суду
За частиною 2ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно дост. 370 зазначеного Кодексусудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Умотивованим
є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На виконання вимог ч. 2ст. 419 КПКпри залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави,
з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Однак цих вимог закону під час розгляду кримінального провадження суд апеляційної інстанції не дотримався.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Як убачається з матеріалів провадження, вирок суду щодо ОСОБА_6 було проголошено в судовому засіданні 26 грудня 2019 року за відсутності його захисника адвоката ОСОБА_9 (т. 13, а.к.п. 153, аудізапис судового засідання), його було звільнено з під варти і 29 грудня 2019 року в рамках реалізації домовленостей стосовно обміну полоненими передано на непідконтрольну Україні територію.
Відомості про те, що захиснику ОСОБА_9 було направлено копію вироку,
у матеріалах справи відсутні.
18 червня та 3 липня 2020 року засуджений ОСОБА_6 і його захисник адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги з клопотаннями про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2019 року. На обґрунтування своїх вимог скаржники зазначали, що ОСОБА_6 після постановлення вироку в рамках реалізації домовленостей стосовно обміну полоненими був переданий правоохоронними органами України на непідконтрольну Україні тимчасово окуповану територію, але 12 червня 2020 року на цій території його було затримано та доставлено до Маріупольського слідчого ізолятора.
Колегія суддів вважає, що апеляційний суд, розглядаючи клопотання про поновлення строку, належним чином не перевірив та не проаналізував доводів, які засуджений та захисник наводили у своєму клопотанні, і дійшов передчасного висновку про відмову в поновленні процесуального строку.
Усупереч вимогамст. 419 КПКцей суд у своєму рішенні не навів мотивів, з яких визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а обмежився лише загальним формулюванням про те, що засуджений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги після закінчення строку на апеляційне оскарження і в клопотаннях не зазначили поважних причин пропуску цього строку.
Таким чином, під час розгляду провадження суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, щовідповідно до вимог п. 1 ч. 1ст. 438 КПКє підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин ухвала цього суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід урахувати викладене та постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, яке б відповідало вимогам статей370,419 КПК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Донецького апеляційного суду від 9 липня 2020 року про відмову засудженому ОСОБА_6 і його захиснику адвокату ОСОБА_7
в задоволенні клопотань у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2019 року та повернення апеляційних скарг скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
