11-кп/804/1351/19
263/13128/18
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача Сєдих А.В.
суддів Бєдєлєва С.І., Преснякової А.А.
секретаря Мацегори М.М.
за участю прокурора Осипова Д.О.
обвинуваченого ОСОБА_1
захисника Богатченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Донецького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 жовтня 2019 року про продовження дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, -
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 жовтня 2019 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 02 грудня 2019 року включно.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Вказує на те, що суд першої інстанції при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не врахував даних про його особу, наявності у нього міцних соціальних зав`язків, також зазначає про те, що прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, промови учасників судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 331 КПК України незалежно від наявності клопотань під час судового розгляду суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовую, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України підчас розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам , зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи 04 жовтня 2019 року під час судового розгляду кримінального провадження питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 до спливу строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, суд дійшов висновку про доцільність продовження цього запобіжного заходу, обґрунтувавши його у судовому рішенні. При цьому, суд врахував тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , які є тяжкими та особливо тяжкими, за один з яких передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, особу обвинуваченого відповідно до ст. 178 КПК України, який раніше неодноразово судимий, у тому числі за тяжкий злочин до покарання у виді позбавлення волі та ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; вчинити інший злочин; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити злочинну діяльність.
Крім того, судом першої інстанції правильно враховано те, що дане кримінальне провадження викликає значний характер суспільного інтересу, оскільки обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_1 полягає у іншому сприянні діяльності терористичної організації; незаконному поводженню з вибуховими пристроями та вибуховими речовинами, а саме придбання, носіння, зберігання та передача вибухових пристроїв і вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, що вчинене за попередньою змовою групою осіб; вчинення терористичного акту, тобто вчинення вибуху з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, що призвело до загибелі людини та заподіяння значної майнової шкоди, що вчинене за попередньою змовою групою осіб, що незважаючи на презумпцію невинуватості, у даному випадку превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого, обставини справи містять специфічні факти.
Колегія суддів вважає, що висновок суду про продовження існування ризиків можливості переховування від суду та можливість уникнути відповідальності є правильним і ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, оскільки про ці ризики свідчить, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, а також свідчить суворість покарання у разі визнання його винуватим. У цьому випадку ризик ухилення від кримінальної відповідальності для ОСОБА_1 може бути визнаним менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування і процедура виконання покарання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим. Обмеження права ОСОБА_1 на свободу у цьому випадку є виправданим і необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти ризикам можливості переховування від суду, вчинення іншого злочину, які існували під час дії попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу і не зникли, тобто забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено. Тому апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 жовтня 2019 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 02 грудня 2019 року включно – залишити без змін.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Судді:
