263/13128/18
1-кп/264/183/2019
У Х В А Л А
04.10.2019 року Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А.М., за участю секретаря судового засідання Солонської Т.В., прокурора Осипова Д.О., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисників Мироненка О.О. та Богатченко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1, ч.3 ст.258 КК України та ОСОБА_2 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1, ч.3 ст.258 КК України,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1, ч.3 ст.258 КК України та ОСОБА_2 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1, ч.3 ст.258 КК України.
Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 серпня 2019 року відносно ОСОБА_2 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 07 жовтня 2019року, включно.
У порядку, передбаченому ст. 331 КПК України судом на обговорення поставлене питання доцільності продовження строків запобіжного заходу.
Прокурор Осипов Д.О. щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , вказував на те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшилися, обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, оскільки має зв`язки на території Донецької області, яка тимчасово непідконтрольна державній владі України, може ухилятися від виконання процесуальних обов`язків, вчинити тиск на свідків та потерпілих, які ще не допитані, та продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення або скоїти нові злочини, оскільки обвинувачений, за обґрунтованою підозрою, вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1, ч.3 ст.258 КК України. Відсутні будь-які підстави для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Богатченко В.М. заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказували на недоведеність прокурором ризиків, практику Європейського суду з прав людини та презумпцію невинуватості, поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 , характеризуючи дані, просили звільнити його з під варти .
При вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Крім того, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
У відповідності до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд враховує фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання в їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях Європейського суду з прав людини, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v.Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).
При вирішенні клопотання суд враховує не тільки положення діючого КПК України, а й практику Європейського суду з прав людини, зокрема викладену у рішеннях «Летельє проти Франції», «Мхітярян проти Російської Федерації», «Яжинський проти Польщі», «Харченко проти України», «Свершов проти України», «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» з позиції як сторони публічного обвинувачення, так і сторони захисту.
ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за один з яких передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, у зв`язку з чим може продовжувати вчиняти нові злочини та переховуватися від суду. Менш суворі запобіжні заходи ніж тримання під вартою, не достатні для запобігання вказаним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
У той же час дане кримінальне провадження викликає значний характер суспільного інтересу, оскільки обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_2 полягає у іншому сприянні діяльності терористичної організації; незаконному поводженню з вибуховими пристроями та вибуховими речовинами, а саме придбання, носіння, зберігання та передача вибухових пристроїв і вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, що вчинене за попередньою змовою групою осіб; вчинення терористичного акту, тобто вчинення вибуху з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, що призвело до загибелі людини та заподіяння значної майнової шкоди, що вчинене за попередньою змовою групою осіб, що незважаючи на презумпцію невинуватості, у даному випадку превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого, обставини справи містять специфічні факти, а особисті обставини обвинуваченого, вказують на можливий спосіб уникнути відповідальності, свідчать не про що інше як намір після зміни запобіжного заходу на переховування від суду, тому утримання його під вартою є виправданим заходом.
Європейський суду з прав людини у рішеннях «Кудла проти Польщі» та «Маріянчук та інші проти України» зазначив, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи. ЄСПЛ підкреслив в зазначених рішеннях, що саме на національні судові органи покладається обов`язок дотримання розумності строків досудового тримання під вартою та встановлення існування вказаного суспільного інтересу з одночасним врахуванням принципу презумпції невинуватості.
За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людей.
Обвинуваченому інкримінується злочин, відповідальність за який передбачена ч. 3 ст.258 КК України, тобто за дії, що призвели до загибелі людини, тому враховуючи встановлені судом ризики, відомості про обвинуваченого, суд не вбачає правових підстав для визначення обвинуваченому застави та зміни запобіжного заходу на домашній арешт.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177,178,183,194,331 КПК України, суд, -
У Х В А Л ИВ:
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів до 02 грудня 2019 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати начальнику ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор».
У задоволенні решти клопотань - відмовити.
На ухвалу, в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде виготовлено та проголошено 08 жовтня 2019 року о 14-30 годині.
Суддя: А. М. Іванченко
