263/13128/18
1-кп/264/183/2019
У Х В А Л А
10.09.2019 року Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А.М., судді Литвиненко Н.В., присяжних Акімової О.Д., Шкільняк З.О., Сидоренко В.Я., за участю секретаря судового засідання Солонської Т.В., прокурора Осипова Д.О., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисника Мироненка О.О., Богатченко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі заяву обвинуваченого ОСОБА_2 про відвід суду
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Іллічівського районного суду м. Маріуполя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1, ч.3 ст.258 КК України та ОСОБА_2 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1, ч.3 ст.258 КК України.
Обвинуваченим ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлено заяву відвід складу суду з посиланням на наявність сумнівів та упередженості при розгляді та прийняті рішень по вказаному кримінальному провадженню, та порушення норм КПК України при прийнятті рішень, оскільки суд вислуховує лише позицію сторони обвинувачення та не бере до уваги сторону захисту, а також упереджено ставиться до обвинувачених.
Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав заяву про відвід, посилаючись на те, що суд постійно обирає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обом обвинуваченим.
Захисник Богатченко В.М. підтримала доводи ОСОБА_2 , а також додала, що судом порушені вимоги норм КПК України під час розгляду цією колегією суддів питання щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченим. Також порушено ст.387 КПК України, щодо відбору присяжних, тобто містяться інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості суду.
Захисник Мироненко О.О. підтримав заяву ОСОБА_2
Прокурор вважав заявлений відвід безпідставним.
Вислухавши думку сторін, колегія суддів приходить до такого.
Відповідно до ч.1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу одному, кільком або вісім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Згідно ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадження за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Що ж стосується інших обставин, які можуть викликати сумніви у безсторонності судді, що п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України визначено у якості підстави для відводу судді, то в даному випадку, слід зауважити, що чинний КПК України не містить чіткого визначення неупередженості, як судді так і інших наділених владною компетенцією учасників кримінального провадження.
Суд у питанні перевірки принципу неупередженості вважає за можливе звернутися до практики ЄСПЛ щодо неупередженості суду в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже вимога неупередженості згідно КПК України є обов`язковим елементом діяльності, зокрема суду.
Згідно п. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно сталої практики ЄСПЛ безсторонність (неупередженість) означає відсутність упередженості та необ`єктивності, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами (Кіпріану проти Кіпру, п. 118; Мікаллеф проти Мальти, пункт 93). Зазвичай існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ встановлює згідно з двома критеріями.
Перший критерій - суб`єктивний, він враховує особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи має суддя особисту упередженість або чи є він об`єктивним у цій справі.
Другий критерій - об`єктивний, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суддя, серед інших аспектів, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності, що може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (див. рішення у справах «Fey проти Австрії», рішення від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Wettstein проти Швейцарії», № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».
Надаючи правову оцінку доводам обвинуваченого ОСОБА_2 викладеним в усній заяві про відвід та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката Богатченко В.М., суд приходить до висновку, що авторами відводу не зазначено жодних обставин, які б обумовлювали наявність підстав для відводу колегії суддів по цьому провадженню, передбачених ст. 75 КПК України або інших обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно ст. 129 Конституції України однією з засад здійснення правосуддя є незалежність судді. Вказаний базисний принцип здійснення правосуддя знаходить свій подальший розвиток у галузевому законодавстві, зокрема в ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно якої суди, здійснюючи правосуддя, є незалежними від будь-якого незаконного впливу.
Приписами ч. 2 ст. 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
Частиною 1 ст. 21 КПК України кожному гарантовано право на справедливий розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Отже, суд незалежно та самостійно за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Таким чином, дослідження доказів сторони обвинувачення про подовження строку тримання під вартою обвинуваченим, процедура відбору присяжних, та інші доводи заявників, на переконання суду, не може свідчити про наявність неупередженості суддів Іванченко А.М. та Литвиненко Н.В. під час розгляду кримінального провадження, оскільки судді при здійсненні своєї професійної діяльності є незалежними від будь-якого впливу з боку учасників процесу. Вказана незалежність є не особистим привілеєм фізичної особи, яка добровільно вступає на високу посаду судді, а необхідним засобом забезпечення відправлення правосуддя та знаходить своє вираження як на рівні організаційних засад побудови системи судової влади, так і на рівні процесуального забезпечення втілення в життя норм матеріального права як кримінального так і інших галузей права.
Суд звертає увагу на те, що підстави висловлені захисником Богатченко ОСОБА_4 у підтримання заяви обвинуваченого ОСОБА_2 повторюється та були підставою розгляду в минулому судовому засіданні.
Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що обвинуваченим ОСОБА_2 та захисником Богатченко В.М. будь-яких обґрунтованих обставин, за яких, на їх думку, цей склад суду не може проводити розгляд кримінального провадження не наведено, а вказані в заяві обставини не дають підстав для розумного сумніву в будь-якій упередженості та зацікавленості судді у вирішенні справи.
У зв`язку з чим заявлений відвід не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 80, 81 ч. 2, 83, 371, 372, КПК України, судова колегія, -
У Х В А Л ИВ:
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_2 про відвід суду - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : А.М.Іванченко
Суддя : Н.В.Литвиненко
