ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
У Х В А Л А
26.06.2019 року м. Дніпро Справа № 908/3468/13
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)
судді Коваль Л.А., Білецька Л.М.
секретар Манчік О.О.
за участю:
від ПАТ "Банк Кредит Дніпро": Борейко Н. О., представник;
від Макарова К.Г.: Погрібна С. О., адвокат;
розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну
скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 року
в межах справи № 908/3468/13 (суддя Черкаський В.І., м. Запоріжжя) про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", м. Запоріжжя
за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг
до 1.Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", м. Запоріжжя;
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Метизи", м. Запоріжжя;
3.Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь банк", м. Київ;
4.Публічного акціонерного товариства ПАТ "Банк Кредит Дніпро", м. Київ;
5.Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", м. Київ;
6.Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", м. Київ
третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест", м. Київ
про визнання недійсними договорів, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 року відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ "Банк Кредит Дніпро" про залишення позову без розгляду від 21.08.2018 року. Задоволено клопотання ПАТ "Банк Кредит Дніпро" про зупинення провадження у справі від 21.08.2018 року. Зупинено судовий розгляд позовної заяви ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг до Публічного акціонерного товариства Запорізький сталепрокатний завод, м. Запоріжжя, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Метизи", м. Запоріжжя, Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь банк", м. Київ, Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ, Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", м. Київ, Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", м. Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 5 - Товариства з обмеженою відповідальністю Енергомаш-Інвест, м. Київ в межах справи про банкрутство ПАТ Запорізький сталепрокатний завод № 908/3468/13 до перегляду Верховним судом справи № 908/602/16 за позовом ОСОБА_1 до 1. Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи", 4. Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький емальпосуд" про визнання недійсним Договору поруки від 28.05.2009 року № 280509-П, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Запорізький сталепрокатний завод" та Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", право вимоги по якому було передано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест", за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест", Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2017 року.
Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 року в частині відмови в задоволенні клопотання ПАТ "Банк Кредит Дніпро" про залишення позову без розгляду та залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 року прийнято до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді - Коваль Л.А., Верхогляд Т.А., розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 30.05.2019 року.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 29.05.2019 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Верхогляд Т.А. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено для розгляду справи № 908/3468/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді - Коваль Л.А., Білецька Л.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 року прийнято до провадження вказаною колегію суддів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2019 року задоволено заяву судді Чередка А.Є. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 року у справі № 908/3468/13.
Розпорядженням керівника апарату суду від 03.06.2019 року призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, за результатами якого для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Коваль Л.А., Білецька Л.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 року прийнято до провадження вказаною колегію суддів, розгляд апеляційної скарги призначено на 26.06.2019 року.
Макаров К.Г. подав до апеляційного господарського суду заяву про закриття апеляційного провадження, як помилково відкритого. В обґрунтування даного клопотання позивач вказує, що перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним. Системне тлумачення статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні. Також позивач посилається на наявність правової позиції, викладеної Верховним Судом у справі № 908/3468/18 (постанова від 06.02.2019 року) та № 918/361/18 (постанова від 12.03.2019 року).
В судовому засіданні представник позивача підтримав вказане клопотання та просив закрити апеляційне провадження.
Представник скаржника в судовому засіданні проти задоволення клопотання позивача заперечував, наполягав на тому, що оскаржуваною ухвалою суду порушені права та інтереси скаржника.
Заслухавши представників учасників провадження у справі, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та подані учасниками справи заперечення, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження з наступних підстав.
Частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
За змістом частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз`яснення чи відмову у роз`ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
Таким чином, передбачений частиною 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, є вичерпним.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, яка не включена до переліку, визначеного частиною 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України.
Закріплені в статтях 254, 255 Господарського процесуального кодексу України процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, натомість їх право на оскарження лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі (наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 року у справі № 912/1398/18, від 05.02.2019 року у справі № 903/381/18).
Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення Європейського суду з прав людини від 09.10.1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" та від 15.02.2000 року у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 року зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства.
Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Аналогічні положення закріплено у частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Єропи від 07.02.1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Колегія суддів зазначає, що хоча положення статті 264 Господарського процесуального кодексу України прямо не передбачають закриття апеляційного провадження з підстав виявлення після його відкриття того, що ухвала не підлягає апеляційному оскарженню, однак у разі здійснення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним із елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Так, у справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд з прав людини вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom"). Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні (наведена правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №910/4647/18).
За наведених обставин, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 року у даній справі було помилково відкрито з огляду на відсутність передбачених процесуальним законом підстав для здійснення апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки така ухвала не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження у справі № 908/3468/13 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 року підлягає закриттю, як помилково відкрите, на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 та статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 231, 234, 255, 264 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Закрити апеляційне провадження у справі № 908/3468/13 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 01.07.2019 року.
Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко
Суддя _________________ Л.М. Білецька
Суддя _________________ Л.А. Коваль
