Справа № 229/3931/17
Провадження № 1-кп/234/422/20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2020 року м.Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі колегії суддів:
головуючого судді Кравченко О.Ю.
суддів Сухоручко Ю.О., Демидової В.К.
за участі:
секретаря судового засідання – Малушка С.В.
прокурорів Савватеєва М.В., Магідіна Б.В.
потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
представника потерпілих - адвоката Рибіна В.В.,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника Агапова П.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону Савватеєва М.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365, п.п.3,4 ч.2 ст.115 КК України у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017050140000161 від 05.03.2017 року, -
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Краматорського міського суду Донецької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365, п.п.3,4 ч.2 ст.115 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120170501400000161 від 05.03.2017 року.
Прокурор військової прокуратури Донецького гарнізону Савватеєв М.В. звернувся до суду з письмовим клопотанням про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я людини, а також у сфері службової діяльності за ознаками п.п.3,4 ч.2 ст.115, ч.3 ст.365 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. У кримінальному провадженні є ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які є дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив інкриміновані йому злочини, проходячи військову службу на посаді старшого оперуповноваженого на особливо важливих об`єктах 2-го сектору 3-го відділу 1-го Управління Головного управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, наразі є діючим співробітником СБ України, а тому в силу своєї професійної обізнаності, як співробітник Департаменту контррозвідки СБ України, із тактикою та методикою проведення оперативно-розшукової діяльності, застосовуючи свої професійні навички та знання, може вчинити умисні дії по переховуванню від суду; знищити, спотворити або сховати будь-які речі чи документи, які мають значення для справи ( в силу того, що судом докази по справі ще не досліджувались); впливати на потерпілих, свідків, зокрема основних свідків - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом; вчинити інші кримінальні правопорушення з метою приховання вже вчинених злочинів тощо.
На теперішній час ризики, передбачені п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України та зазначені у клопотанні, продовжують існувати оскільки:
-реальна загроза покарання у вигляді довічного позбавлення волі може спонукати людину, не дивлячись на родинні та суспільні стосунки, матеріальний стан та характеристику, вживати всі можливі заходи, спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності, зокрема переховуватись від суду, впливати на свідків, потерпілих, експертів, спеціалістів, знищувати речові докази у справі, тощо;
-тримання під вартою є єдиним запобіжним заходом, який унеможливлює спілкування між собою співучасників вчинених злочинів та втечу обвинуваченого, у тому числі на непідконтрольну територію або за межі території України;
-застосування до обвинуваченого більш м`яких видів запобіжних заходів не усуне існування ризиків, зазначених у клопотанні.
З огляду на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства та погрози його застосування. а також який спричинив загибель людини застосування до ОСОБА_7 застави є недоцільним.
У підготовчому судовому засіданні прокурор Савватеєв М.В. підтримав клопотання, просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави з підстав, викладених у клопотанні. Зазначив, що під час досудового розслідування від свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 надходили заяви щодо здійснення на них тиску з боку посадових осіб військової частини. Під час досудового розслідування до свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 прокурором вживались до них заходи безпеки, з метою недопущення впливу на свідків з боку можливих співучасників злочину.
Прокурор Магідін Б.В. у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки є діючим співробітником Служби безпеки України, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
У підготовчому судовому засіданні потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили задовольнити клопотання прокурора.
Представник потерпілих Рибін В.В. у підготовчому судовому засіданні просив задовольнити клопотання прокурора, посилаючись на те, що враховуючи обставини кримінального провадження, діючий на даний час запобіжний захід у вигляді застави не може запобігти існуючим ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання.
Захисник Агапов П.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що 16.03.2017 року щодо обвинуваченого ОСОБА_4 вже був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом застава. Дане рішення переглядалось судом апеляційної інстанції. ОСОБА_4 був звільнений під заставу, тобто вважається таким, до якого застосований даний запобіжний захід. Запобіжний захід у вигляді застави щодо обвинуваченого не скасовувався та не змінювався та продовжує діяти по теперішній час. Враховуючи, що діючим законодавством не передбачена можливість обрання декількох одночасно діючих запобіжних заходів, прокурор, за наявності підстав має право звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу (ст.200 КПК України). Враховуючи, що законодавцем чітко визначені підстави зміни запобіжного заходу на більш суворий, та про які не вказано прокурором, підстави для задоволення клопотання відсутні.
Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання прокурора та долучені до нього матеріали і заперечення захисника, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365, ч.1 ст.115 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочину.
Кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, обвинуваченому вже вручений обвинувальний акт, а тому, на думку суду, та з огляду на стадію кримінального провадження не можуть підлягати окремому вирішенню питання щодо оцінки доказів, з огляду на їх належність, допустимість та достатність для визнання обвинуваченого винуватим або невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, але підлягають оцінці характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також доведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 16.03.2017 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 308800 грн. та покладенням на нього певних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Як убачається з ухвали слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 16.03.2017 року, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, які є військовослужбовцями військової частини 0849 та проходять військову службу у військовій частині, до якої ОСОБА_4 відряджений; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв`язку з тим, що є військовослужбовцем та працівником правоохоронного органу та має безперешкодний доступ до вогнепальної зброї, а також знищити речові докази, може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тому що суворість покарання за вчинений злочин, наслідки та ризик втечі для нього можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання.
Враховуючи вказані ризики, слідчим суддею на стадії досудового розслідування було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави та покладенням обов`язків прибувати за кожною вимогою до Дружківського міського суду або Дружківського ВП; з`являтися до слідчого в Дружківський ВП кожні 5 днів; повідомляти слідчого, прокурора/ суд про зміну місця проживання/роботи.
06.04.2017 року за ОСОБА_4 захисником Смарчевською Я.В. було внесено заставу у розмірі 308800 грн., у зв`язку з чим його було звільнено з-під варти.
Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14.09.2017 року строк виконання покладених обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України було продовжено до 14.10.2017 року. У подальшому з клопотанням про продовження дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України прокурор не звертався.
В силу ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Положеннями КПК України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у виді застави.
Згідно зі ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Виходячи із системного аналізу положень чинного Кримінального процесуального кодексу України, строк дії запобіжного заходу у вигляді застави не визначений, тому він діє до його зміни чи скасування на підставах та в порядку, передбачених КПК України. При цьому скасування обов`язків (у зв`язку із закінченням строку їхньої дії), покладених на обвинуваченого ухвалою слідчого судді про обрання цього запобіжного заходу, жодним чином не впливають на дію самого запобіжного заходу, про що свідчить положення ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до якої після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу саме в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.
Суд зазначає, що окрім обов`язків, які можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого ухвалою слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, існують процесуальні обов`язки підозрюваного, обвинуваченого, покладені на нього відповідно до ч. 7 ст. 42 КПК України, в тому числі, обов`язок прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб. Забезпечення виконання такого обов`язку обвинуваченого також є метою запобіжного заходу у виді застави. Такий висновок випливає із законодавчого формулювання ч. 8 ст. 182 КПК України, відповідно до якої якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Таким чином, у відношенні ОСОБА_4 на даний час діє запобіжний захід у вигляді застави, який забезпечує виконання обвинуваченим виконання процесуальних обов`язків.
Діючим КПК України не передбачено одночасне застосування двох запобіжних заходів, можливість зміни запобіжного заходу у вигляді застави на більш суворий запобіжний захід передбачена ч.10 ст.184 КПК України, а також ст.200 КПК України.
Відповідно до ст.200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які:
1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Суд вважає, що на даний час ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається прокурор, як на підставу застосування запобіжного заходу, хоча і продовжують існувати, однак зменшились з огляду на тривалість розгляду кримінального провадження.
Підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави суд не вбачає, оскільки як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 умови запобіжного заходу у вигляді застави не порушує, приймає участь у судових засіданнях, з`являється до суду, в розшуку не перебував та не піддавався приводу у судові засідання. Участь обвинуваченого ОСОБА_4 у судових засіданнях в режимі відеоконференції, які призначались за ухвалами суду, не свідчить про ухилення ОСОБА_4 від суду та порушення ним умов запобіжного заходу у вигляді застави.
Крім того, прокурор Савватеєв М.В. у судовому засіданні повідомив, що сторона обвинувачення не має даних про те, що обвинувачений порушував покладені на нього обов`язки, не з`являвся до слідчого або прокурора. 03 грудня 2019 року обвинувачений з`явився на його виклик для отримання клопотання про застосування запобіжного заходу.
Також не свідчить про порушення ОСОБА_4 умов запобіжного заходу та обставина, що він на теперішній час є діючим співробітником Служби безпеки України, оскільки прокурор до теперішнього часу не звертався до суду з клопотанням про відсторонення ОСОБА_4 від посади.
Оскільки свідки у даному кримінальному провадженні судом не допитувались, суд вважає, що існує ризик впливу на свідків з боку обвинуваченого та можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у зв`язку з тим, що обвинувачений є діючим працівником правоохоронного органу, однак вказані ризики були враховані слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.
Суд також враховує, що під час досудового розслідування ухвала слідчого судді від 16.03.2017 року про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави стороною обвинувачення в апеляційному порядку не оскаржувалась, кримінальне провадження перебуває на розгляді у суді з жовтня 2017 року, однак до теперішнього часу сторона обвинувачення не зверталась до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на більш суворий запобіжний захід.
Також судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, родину, неповнолітню дитину, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків.
З огляду на вищевикладене, доводи сторони обвинувачення про те, що лише тримання ОСОБА_4 під вартою без визначення розміру застави може убезпечити від настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, не можна вважати належно обґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються конкретними доказами.
ОСОБА_8 враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.) «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи. не може бути «формою очікування» обвинувального вироку» (п.51).
В контексті ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Отже, у судовому засіданні прокурором не було надано переконливих доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_4 умов раніше обраного запобіжного заходу та свідчили про необхідність його зміни на більш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Судом також не було встановлені нові обставини, які не були враховані слідчим суддею при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу під час досудового розслідування.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання прокурора на даний час відсутні.
Керуючись ст.ст.177, 182, 183, 314, 315, 395 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону Савватеєва М.В. про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Кравченко О.Ю.
Судді: Сухоручко Ю.О.
Демидова В.К.
