Справа № 229/3931/17
Провадження № 1-кп/234/422/20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2020 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі колегії суддів:
головуючого судді Кравченко О.Ю.
суддів Сухоручко Ю.О., Данелюк О.М.
за участі:
секретаря судового засідання - Малушка С.В.
прокурора Савватеєва М.В.,
потерпілої ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника потерпілих - адвоката Рибіна В.В.,
обвинуваченого ОСОБА_3
представника цивільного відповідача - Бударіної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону Савватеєва М.В. про зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Локниця Зарічнянського району Рівненської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, працюючого старшим уповноваженим на особливо важливих об`єктах 2-го сектору 3-го відділу 1 Управління Головного управління Військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби Безпеки України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 .
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365, п.п.3,4 ч.2 ст.115 КК України у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017050140000161 від 05.03.2017 року, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Краматорського міського суду Донецької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365, п.п.3,4 ч.2 ст.115 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120170501400000161 від 05.03.2017 року.
Прокурор військової прокуратури Донецького гарнізону Савватеєв М.В. звернувся до суду з письмовим клопотанням про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді застави, застосований відповідно до Ухвали Дружківського міського суду від 16.03.2017 року на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я людини, а також у сфері службової діяльності за ознаками п.п.3,4 ч.2 ст.115, ч.3 ст.365 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
У кримінальному провадженні існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив інкриміновані йому злочини проходячи військову службу, а тому в силу своєї професійної обізнаності, як співробітник Департаменту контррозвідки СБ України, із тактикою та методикою проведення оперативно-розшукової діяльності, застосовуючи свої професійні навички та знання може: вчинити умисні дії по переховуванню від суду; знищити, спотворити або сховати будь-які речі чи документи, які мають значення для справи; впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик можливого переховування обвинуваченого від суду прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства за ознаками п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція за вчинення якого передбачає довічне позбавлення волі та тяжкого злочину із застосуванням насильства за ознаками ч.3 ст. 365 КК України, кримінальне покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Зазначені санкції статей, з урахуванням того, що інкриміновані ОСОБА_3 злочини, вчинені ним свідомо, можуть спонукати його до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності заради збереження власної свободи та уникнення від відбуття реального покарання, яке може бути призначене судом за результатами розгляду справи, а тому усвідомлюючи тяжкість, реальність та невідворотність покарання, з метою його уникнення, ОСОБА_3 , може і буде переховуватись від суду, якщо запобіжний захід відносно нього і подалі буде лишатися у вигляді застави.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому злочинів під час проходження військової служби на посаді старшого оперуповноваженого на особливо важливих об`єктах 2-го сектору 3-го відділу 1-го Управління ГУ ВКР ДКР СБ України та перебував у зоні проведення АТО, а відтак, перебуваючи на волі, з метою уникнення невідворотної кримінальної відповідальності, використовуючи своє службове становище та професійні та дружні стосунки із військовослужбовцями - своїми безпосередніми та прямими керівниками зможе переховуватись від суду. Крім того, ОСОБА_3 , розуміючи, що судом вже досліджено основні докази його винуватості у вчиненні інкримінованих особливо тяжкого та тяжкого злочинів, з метою недопущення завершення судового розгляду, маючи професійні зв`язки, може вчинити дії по переховуванню від суду з метою перешкоджання розгляду справи по суті, що є ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення прокурор обґрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , надано вказівки свідку ОСОБА_4 про знищення одягу потерпілого ОСОБА_2 та приховування мобільного телефону ОСОБА_2 , що свідчить про наміри ОСОБА_3 знищити докази про справі, вчинити дії, спрямовані на знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що є ризиком, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні прокурор обґрунтовує тим, що згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 вчиняв інкримінований йому особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я ОСОБА_2 у присутності інших осіб військовослужбовців - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які наразі мають статус свідків у кримінальному провадженні та не допитані судом. ОСОБА_3 може впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів на зазначених осіб з метою залякування, змушення змінити показання та свідчення, тощо.
Так, у судовому засіданні 08.09.2020 свідок ОСОБА_5 під присягою свідка відмовився від наданих на стадії досудового розслідування показань, мотивуючи це тиском на нього з боку співробітників правоохоронного органу, однак деталей такого тиску він згадати не міг. Разом з тим, показання свідка ОСОБА_5 (надані безпосередньо суду) не відповідають зібраним на досудовому розслідуванні та досліджених безпосередньо судом письмовим доказам. Отже, перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_3 може вільно спілкуватись та з використанням своїх навичок та службового становища впливати на покази ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в якості свідків по справі, змушувати їх давати неправдиві покази, впливати на них шляхом погроз, у тому числі використовуючи професійні навички щодо психологічного тиску, що є підставою вважати обґрунтованим існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення прокурор обґрунтовує тим, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_3 , розуміючи особливу тяжкість вчиненого злочину та невідворотність покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені злочини та вчиняючи дії, спрямовані на переховування від суду, знищення, приховування, спотворення доказів по справі, вплив на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів, перешкоджаючи провадженню, іншим чином, може вчинити інші кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та щодо життя та здоров`я людей, що є ризиком, передбаченим п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 становить значний суспільний резонанс, адже вчинене співробітником Служби безпеки України при виконанні службових обов`язків відносно мирного жителя м. Авдіївки, із особливою жорстокістю.
На теперішній час ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначені у клопотанні, продовжують існувати та з урахуванням того, що судом досліджено письмові докази та документи, якими підтверджується вина ОСОБА_3 зазначені ризики збільшились оскільки:
-реальна загроза покарання у вигляді довічного позбавлення волі може спонукати людину, не дивлячись на родинні та суспільні стосунки, матеріальний стан та характеристику, вживати всі можливі заходи спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності, зокрема, переховуватись від суду, впливати на свідків, потерпілих, експертів, спеціалістів, знищувати речові докази у справі, тощо;
-тримання під вартою є єдиним запобіжним заходом, який унеможливлює спілкування між собою обвинуваченого та свідків вчинених злочинів та втечу обвинуваченого, у тому числі на непідконтрольну територію або за межі території України;
-застосування до обвинуваченого більш м`яких видів запобіжних заходів не усуне існування ризиків зазначених у клопотанні з огляду на те, що обвинуваченому ОСОБА_3 інкримінується вчинення особливо тяжкого та тяжкого злочинів із застосуванням насильства.
З огляду на викладене, ураховуючи суспільну небезпеку дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , сторона обвинувачення вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не пов`язані із триманням під вартою, не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків, які обґрунтовано існують та збільшились протягом судового розгляду справи Краматорським міським судом
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_3 , існування реальних ризиків, протиправної поведінки ОСОБА_3 , зважаючи на те, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку обвинуваченого, прокурор просив змінити обвинуваченому запобіжних захід у вигляді застави, застосований відповідно до увхали Дружківського міського суду від 16.03.2017 року на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави. Заставу, внесену за ОСОБА_3 на підставі ухвали Дружківського міського суду Донецької області від 16.03.2017 року повернути заставодавцю.
У судовому засіданні прокурор Савватеєв М.В. підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому та просив його задовольнити.
Представник потерпілих Рибін В.В. у судовому засіданні просив задовольнити клопотання прокурора, посилаючись на те, що враховуючи обставини кримінального провадження, діючий на даний час запобіжний захід у вигляді застави не може запобігти існуючим ризикам, які з часом збільшились.
Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник Агапов П.В. у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на його безпідставність, оскільки обвинувачений не порушує умови застосованого до нього запобіжного заходу, а ризики, на які посилається прокурор, є необґрунтованими.
Представник цивільного відповідача просила вирішити клопотання на розсуд суду.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому обвинувачується.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365, ч.1 ст.115 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочину.
Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, обвинуваченому вже вручений обвинувальний акт, а тому, на думку суду, та з огляду на стадію кримінального провадження не можуть підлягати окремому вирішенню питання щодо оцінки доказів, з огляду на їх належність, допустимість та достатність для визнання обвинуваченого винуватим або невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, але підлягають оцінці характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також доведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 16.03.2017 року відносно підозрюваного ОСОБА_3 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 308800 грн. та покладенням на нього певних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Як убачається з ухвали слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 16.03.2017 року, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, які є військовослужбовцями військової частини 0849 та проходять військову службу у військовій частині, до якої ОСОБА_3 відряджений; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв`язку з тим, що є військовослужбовцем та працівником правоохоронного органу та має безперешкодний доступ до вогнепальної зброї, а також знищити речові докази, може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тому що суворість покарання за вчинений злочин, наслідки та ризик втечі для нього можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання.
Враховуючи вказані ризики, слідчим суддею на стадії досудового розслідування було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави та покладенням обов`язків прибувати за кожною вимогою до Дружківського міського суду або Дружківського ВП; з`являтися до слідчого в Дружківський ВП кожні 5 днів; повідомляти слідчого, прокурора/ суд про зміну місця проживання/роботи.
Зазначена ухвала слідчого судді стороною обвинувачення в апеляційному порядку не оскаржувалась.
06.04.2017 року за ОСОБА_3 захисником Смарчевською Я.В. було внесено заставу у розмірі 308800 грн., у зв`язку з чим його було звільнено з-під варти.
Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14.09.2017 року строк виконання покладених обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України було продовжено до 14.10.2017 року. У подальшому з клопотанням про продовження дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України прокурор не звертався.
В силу ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Таким чином, у відношенні ОСОБА_3 на даний час діє запобіжний захід у вигляді застави, який забезпечує виконання обвинуваченим виконання процесуальних обов`язків.
Відповідно до ч.8 ст.182 КПК України в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в доход держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Відповідно до ч.10 ст.182 КПК України у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Відповідно до ст.200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які:
1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Як на одну з підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу прокурор посилається на те, що у судовому засіданні 08.09.2020 року свідок ОСОБА_5 відмовився від наданих на стадії досудового розслідування показань, мотивуючи це тиском на нього з боку співробітників правоохоронного органу, що свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_3 використовуючи свої зв`язки по службі, за допомогою керівництва СБ України, керівництва в/ч ПП В0849 здійснювали заходи впливу на свідків, тому, перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_3 може вільно спілкуватись та впливати на покази ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 в якості свідків.
Однак, суду не було надано доказів того, що з боку обвинуваченого здійснювався будь-який вплив на свідка ОСОБА_5 , більш того, у судовому засіданні даний свідок заявив, що тиск на нього був здійснений саме співробітниками правоохоронного органу.
Також, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що з 2017 року він взагалі жодним чином не спілкувався з обвинуваченим ОСОБА_3 , та обвинувачений не здійснював жодних спроб впливу на нього.
Об`єктивних даних про те, що обвинуваченим здійснюється або здійснювався будь-який вплив на свідків, потерпілих, експертів у кримінальному провадженні під час розгляду справи у суді прокурором у клопотанні не наведено та у судовому засіданні таких фактів не встановлено.
Виходячи зі змісту ст. 177 КПК України, суд встановлює, що поняття ризику можна розуміти як прояв використання обвинуваченим можливостей та спроб перешкоджати розслідуванню або судовому розгляду кримінального провадження. При цьому події повинні бути підтверджені як такі, що вже відбувалися, а також що дії або бездіяльність обвинуваченого, або схильність до вчинення останнім протягом досудового розслідування або судового розгляду дають підстави прокурору вважати, що існує високий коефіцієнт настання відповідних ризиків, закріплених у ст. 177 КПК України.
Зі змісту п. 43 Рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» вбачається, що суд, оцінюючи докази, керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати з сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
В підтвердженні наявності ризиків можуть бути фактичні дані, які свідчать про неналежну поведінку суб`єкта кримінального процесу або можливість такої поведінки. При цьому переконання щодо можливості неналежної поведінки особи повинно ґрунтуватися на даних, які свідчать про реальний намір особи вчинити такі дії.
Стороною обвинувачення в судовому засіданні таких даних не надано, крім того, частина свідків обвинувачення вже допитана судом, тому суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих, експертів або спеціалістів у даному кримінальному провадженні не доведений прокурором та ґрунтується лише на припущеннях.
Прокурором також не доведено, що на даний час обґрунтовано існує ризик переховування обвинуваченого від суду, оскільки як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_3 умови запобіжного заходу у вигляді застави не порушує, приймає участь у судових засіданнях, з`являється до суду, в розшуку не перебував та не піддавався приводу у судові засідання. Фактів неприбуття до суду без поважних причин не зафіксовано. Також не свідчить про порушення ОСОБА_3 умов запобіжного заходу та обставина, що він на теперішній час є діючим співробітником Служби безпеки України.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення прокурором не доведений, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено, кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, а тому усі докази, які були вилучені стороною обвинувачення під час проведення досудового розслідування перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення та надаються суду для дослідження у судовому засіданні.
Ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення також прокурором не доведений, з огляду на особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та роботи, родину, неповнолітніх дітей, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків.
З огляду на вищевикладене, доводи сторони обвинувачення про те, що лише тримання ОСОБА_3 під вартою без визначення розміру застави може убезпечити від настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, не можна вважати належно обґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються конкретними доказами.
Суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.) «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку» (п.51).
В контексті ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.5 ст.17 КПК України поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Отже, у судовому засіданні прокурором не було надано переконливих доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_3 умов раніше обраного запобіжного заходу та свідчили про необхідність його зміни на більш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Судом також не було встановлені нові обставини, які не були враховані слідчим суддею при обранні ОСОБА_3 запобіжного заходу під час досудового розслідування.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання прокурора на даний час відсутні.
Керуючись ст.ст.331,372, 395 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону Савватеєва М.В. про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу із застави на тримання під вартою - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Кравченко О.Ю.
Судді: Сухоручко Ю.О.
Данелюк О.М.
