Справа № 229/3931/17
Провадження № 1-кп/234/422/20
У Х В А Л А
28 серпня 2020 року м.Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі колегії суддів:
головуючого судді Кравченко О.Ю.
суддів Сухоручко Ю.О., Демидової В.К.
за участі:
секретаря судового засідання – Малушка С.В.
прокурорів Савватеєва М.В., Магідіна Б.В.
представника потерпілих - адвоката Рибіна В.В.,
обвинуваченого ОСОБА_1
захисника Агапова П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону Савватеєва М.В. про зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Локниця Зарічнянського району Рівненської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, працюючого старшим уповноваженим на особливо важливих об`єктах 2-го сектору 3-го відділу 1 Управління Головного управління Військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби Безпеки України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 .
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365, п.п.3,4 ч.2 ст.115 КК України у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017050140000161 від 05.03.2017 року, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Краматорського міського суду Донецької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365, п.п.3,4 ч.2 ст.115 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120170501400000161 від 05.03.2017 року.
Прокурор військової прокуратури Донецького гарнізону Савватеєв М.В. звернувся до суду з письмовим клопотанням про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, застосований відповідно до Ухвали Дружківського міського суду від 16.03.2017 року на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я людини, а також у сфері службової діяльності за ознаками п.п.3,4 ч.2 ст.115, ч.3 ст.365 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
У кримінальному провадженні існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив інкриміновані йому злочини проходячи військову службу, а тому в силу своєї професійної обізнаності, як співробітник Департаменту контррозвідки СБ України, із тактикою та методикою проведення оперативно-розшукової діяльності, застосовуючи свої професійні навички та знання може: вчинити умисні дії по переховуванню від суду; знищити, спотворити або сховати будь-які речі чи документи, які мають значення для справи; впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом; вчинити інші кримінальні правопорушення з метою приховання вже вчинених злочинів тощо.
Ризик можливого переховування обвинуваченого від суду прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства за ознаками п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція за вчинення якого передбачає довічне позбавлення волі та тяжкого злочину із застосуванням насильства за ознаками ч.3 ст. 365 КК України, кримінальне покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Зазначені санкції статей, з урахуванням того, що інкриміновані ОСОБА_1 злочини, вчинені ним свідомо, можуть спонукати його до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності заради збереження власної свободи та уникнення від відбуття реального покарання, яке може бути призначене судом за результатами розгляду справи, а тому усвідомлюючи тяжкість, реальність та невідворотність покарання, з метою його уникнення, ОСОБА_1 , може і буде переховуватись від суду, якщо запобіжний захід відносно нього і подалі буде лишатися у вигляді застави.
ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому злочинів під час проходження військової служби на посаді старшого оперуповноваженого на особливо важливих об`єктах 2-го сектору 3-го відділу 1-го Управління ГУ ВКР ДКР СБ України та перебував у зоні проведення АТО, а відтак, перебуваючи на волі, з метою уникнення невідворотної кримінальної відповідальності, використовуючи своє службове становище та професійні та дружні стосунки із військовослужбовцями - своїми безпосередніми та прямими керівниками зможе переховуватись від суду, адже звернення прокурора до керівників СБ України про виведення обвинуваченого ОСОБА_1 у розпорядження залишаються без задоволення. ОСОБА_1 , розуміючи, що судом вже досліджено основні докази його винуватості у вчиненні інкримінованих особливо тяжкого та тяжкого злочинів, з метою недопущення завершення судового розгляду, маючи професійні зв`язки, може вчинити дії по переховуванню від суду з метою перешкоджання розгляду справи по суті.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення прокурор обґрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , надано вказівки свідку ОСОБА_2 про знищення одягу потерпілого ОСОБА_3 та приховування мобільного телефону ОСОБА_3 , крім того під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , останній заперечував належність вилученого з під власного ліжка взуття, а також заперечував факт користування в ніч з 03.03.2017 на 04.03.2017 автомобілем, в якому було знайдено ДНК потерпілого ОСОБА_3 і факт здійснення дзвінків свідкам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подальшому, в ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_1 користувався зазначеним автомобілем Фольцваген транспортер Т5, здійснював вихідні дзвінки встановленим особам свідків, надавав вказівки свідку ОСОБА_2 знищити одяг потерпілого та сховати телефон потерпілого, що свідчить про наміри ОСОБА_1 знищити докази по справі, вчинити дії, спрямовані на знищення, сховання або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що є ризиком, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні прокурор обґрунтовує тим, що згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 вчиняв інкримінований йому особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я ОСОБА_3 у присутності інших осіб військовослужбовців - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , які наразі мають статус свідків у кримінальному провадженні та не допитані судом. ОСОБА_1 може впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів на зазначених осіб з метою залякування, змушення змінити показання та свідчення, тощо.
Так, під час здійснення заходів щодо забезпечення свідків обвинувачення свідком ОСОБА_6 , останній повідомив, що буде давати покази, згідно яких, під час досудового розслідування він давав неправдиві покази саме завдяки впливу на нього з боку слідчих, що є очевидно неправдивим та направлено на намагання свідка ОСОБА_6 надати суду неправдиві відомості.
Разом з тим, із аналізу трафиків телефонних з`єднань свідка ОСОБА_6 встановлено, що на досудовому слідстві саме під час дії заходів безпеки щодо свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_2 застосованих до останніх за їхніми заявами, захисник ОСОБА_1 - адвокат Смарчевська Яна Валентинівна неодноразово телефонувала свідку ОСОБА_6 та спілкувалась з ним за допомогою надсилання CMC-повідомлень, а одразу після таких розмов, тривалий час телефоном спілкувалась із обвинуваченим ОСОБА_1 та заступником командира 72 ОМБР з виховної роботи ОСОБА_7 , який, згідно рапорту о/y КР ГУНП у Донецькій області від 12.05.2017 займав активну позицію з протидії слідству та ймовірно вчиняв тиск на свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_2 для зміни ними своїх показань.
Отже, перебуваючи на волі, ОСОБА_1 , може вільно спілкуватись та з використанням своїх навичок та службового становища впливати на показання ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в якості свідків по справі, змушувати їх давати неправдиві покази, впливати на них шляхом погроз, у тому числі використовуючи професійні навички щодо психологічного тиску, що є підставою вважати обґрунтованим існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 становить значний суспільний резонанс, адже вчинене співробітником Служби безпеки України при виконанні службових обов`язків відносно мирного жителя м. Авдіївки, із особливою жорстокістю.
За таких обставин, прокурор вважає, що після вручення ОСОБА_1 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи обізнаність ОСОБА_1 із методами та способами ведення оперативно- розшукової роботи, навичками, отриманими під час проходження служби на оперативних посадах у Службі безпеки України, розуміючи невідворотністі покарання за вчинені особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я та у сфері службової діяльності, ОСОБА_1 намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності, а тому існують реальні ризики переховування ОСОБА_1 від суду, про що вже свідчить його процесуальна поведінка.
На теперішній час ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначені у клопотанні, продовжують існувати та з урахуванням того, що судом досліджено письмові докази та документи, якими підтверджується вина ОСОБА_1 зазначені ризики збільшились оскільки:
-реальна загроза покарання у вигляді довічного позбавлення волі може спонукати людину, не дивлячись на родинні та суспільні стосунки, матеріальний стан та характеристику, вживати всі можливі заходи спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності, зокрема, переховуватись від суду, впливати на свідків, потерпілих, експертів, спеціалістів, знищувати речові докази у справі, тощо;
-тримання під вартою є єдиним запобіжним заходом, який унеможливлює спілкування між собою обвинуваченого та свідків вчинених злочинів та втечу обвинуваченого, у тому числі на непідконтрольну територію або за межі території України;
-застосування до обвинуваченого більш м`яких видів запобіжних заходів не усуне існування ризиків зазначених у клопотанні з огляду на те, що обвинуваченому ОСОБА_1 інкримінується вчинення особливо тяжкого та тяжкого злочинів із застосуванням насильства.
З огляду на викладене, ураховуючи суспільну небезпеку дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , інші, більш м`які запобіжні заходи, не пов`язані із триманням під вартою, не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків, які обґрунтовано існують та збільшились протягом судового розгляду справи Краматорським міським судом
Незастосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою позбавить суд можливості контролювати місце його перебування, а також не забезпечать виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків обвинуваченого
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_1 , існування реальних ризиків, протиправної поведінки ОСОБА_1 , зважаючи на те, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку обвинуваченого, прокурор просив змінити запобіжний захід обвинуваченому із застави на тримання під вартою без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурори Савватеєв М.В. та Магідін Б.В. підтримали клопотання з підстав, викладених у ньому та просили його задовольнити.
Представник потерпілих Рибін В.В. у судовому засіданні просив задовольнити клопотання прокурора, посилаючись на те, що враховуючи обставини кримінального провадження, діючий на даний час запобіжний захід у вигляді застави не може запобігти існуючим ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Агапов П.В. у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на його безпідставність.
Суд, дослідивши клопотання, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365, ч.1 ст.115 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочину.
Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, обвинуваченому вже вручений обвинувальний акт, а тому, на думку суду, та з огляду на стадію кримінального провадження не можуть підлягати окремому вирішенню питання щодо оцінки доказів, з огляду на їх належність, допустимість та достатність для визнання обвинуваченого винуватим або невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, але підлягають оцінці характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також доведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 16.03.2017 року відносно підозрюваного ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 308800 грн. та покладенням на нього певних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Як убачається з ухвали слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 16.03.2017 року, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, які є військовослужбовцями військової частини 0849 та проходять військову службу у військовій частині, до якої ОСОБА_1 відряджений; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв`язку з тим, що є військовослужбовцем та працівником правоохоронного органу та має безперешкодний доступ до вогнепальної зброї, а також знищити речові докази, може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тому що суворість покарання за вчинений злочин, наслідки та ризик втечі для нього можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання.
Враховуючи вказані ризики, слідчим суддею на стадії досудового розслідування було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави та покладенням обов`язків прибувати за кожною вимогою до Дружківського міського суду або Дружківського ВП; з`являтися до слідчого в Дружківський ВП кожні 5 днів; повідомляти слідчого, прокурора/ суд про зміну місця проживання/роботи.
Зазначена ухвала слідчого судді стороною обвинувачення в апеляційному порядку не оскаржувалась.
06.04.2017 року за ОСОБА_1 захисником ОСОБА_8 було внесено заставу у розмірі 308800 грн., у зв`язку з чим його було звільнено з-під варти.
Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14.09.2017 року строк виконання покладених обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України було продовжено до 14.10.2017 року. У подальшому з клопотанням про продовження дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України прокурор не звертався.
В силу ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Таким чином, у відношенні ОСОБА_1 на даний час діє запобіжний захід у вигляді застави, який забезпечує виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.
Відповідно до ч.8 ст.182 КПК України в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в доход держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Відповідно до ч.10 ст.182 КПК України у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Відповідно до ст.200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які:
1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Суд звертає увагу на те, що протягом досудового розслідування, а також розгляду кримінального провадження Дружківським міським судом Донецької області, прокурором не ставилось питання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу із застави на тримання під вартою.
У клопотанні про зміну запобіжного заходу прокурор не посилається на обставини, які виникли після прийняття 16.03.2017 року Дружківським міським судом ухвали про застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_1 або на обставини, які існували під час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати, оскільки усі обставини, зазначені у клопотанні, існували під час досудового розслідування і про них було відомо прокурору, який застосовував до свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_2 заходи безпеки.
Щодо існування ризиків, зазначених у клопотанні.
Прокурором не доведено, що на даний час обґрунтовано існує ризик переховування обвинуваченого від суду, оскільки як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 умови запобіжного заходу у вигляді застави не порушує, приймає участь у судових засіданнях, з`являється до суду, в розшуку не перебував та не піддавався приводу у судові засідання. Фактів неприбуття до суду без поважних причин не зафіксовано. Також не свідчить про порушення ОСОБА_1 умов запобіжного заходу та обставина, що він на теперішній час є діючим співробітником Служби безпеки України.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення прокурором не доведений, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено, кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, а тому усі докази, які були вилучені стороною обвинувачення під час проведення досудового розслідування перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення та надаються суду для дослідження у судовому засіданні.
Ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні стороною обвинувачення не доведений, оскільки обставини, на які посилається прокурор, зокрема щодо можливого тиску на свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та застосування до вказаних свідків заходів безпеки стосуються 2017 року та вказаний ризик був врахований слідчим суддею при обранні відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави. Об`єктивних даних про те, що обвинуваченим здійснюється або здійснювався тиск на свідків, потерпілих, експертів у кримінальному провадженні під час розгляду справи у суді протягом 2018-2020 років прокурором у клопотанні не наведено та у судовому засіданні таких фактів не встановлено.
Суд також враховує, що під час досудового розслідування ухвала слідчого судді від 16.03.2017 року про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави стороною обвинувачення в апеляційному порядку не оскаржувалась, кримінальне провадження перебуває на розгляді у суді з жовтня 2017 року.
Також судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, родину, неповнолітніх дітей, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків.
З огляду на вищевикладене, доводи сторони обвинувачення про те, що лише тримання ОСОБА_1 під вартою без визначення розміру застави може убезпечити від настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, не можна вважати належно обґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються конкретними доказами.
Суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.) «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи. не може бути «формою очікування» обвинувального вироку» (п.51).
В контексті ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Отже, у судовому засіданні прокурором не було надано переконливих доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 умов раніше обраного запобіжного заходу та свідчили про необхідність його зміни на більш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Судом також не було встановлені нові обставини, які не були враховані слідчим суддею при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу під час досудового розслідування.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання прокурора на даний час відсутні.
Керуючись ст.ст.331,372, 395 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону Савватеєва М.В. про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу із застави на тримання під вартою – відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Кравченко О.Ю.
Судді: Сухоручко Ю.О.
Демидова В.К.
