26.12.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-2790/2407/2012р. Головуючий у першій
інстанції Лугвіщик А.М.
Категорія 45 Доповідач у апеляційній
інстанції Володіна Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 грудня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Володіної Л.В.,
суддів - Зотова В.С., Моцного М.В.,
за участю:
секретаря - Мазнєва Ю.М.,
позивача - ОСОБА_4,
представника позивача - ОСОБА_5,
представника відповідача
Немець Є.М. - Петровської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Гагарінської районної Ради м.Севастополя, ОСОБА_9, ОСОБА_6 про визнання незаконною та протиправною передачу земельних ділянок, витребування земельних ділянок з незаконного володіння шляхом виселення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок, визнання недійсним державного акту на земельні ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 02 грудня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому, вточнивши позовні вимоги, просив:
- визнати незаконною та протиправною передачу у власність (приватизацію) земельних ділянок НОМЕР_1,НОМЕР_2, розташованих в СТ „Кальмар" та внести зміни в рішення Гагарінської районної Ради м.Севастополя № 28/17с від 14.05.2004 року та додатку № 4 до нього (виключити пункт № 9);
- зобов'язати Гагарінську районну Раду м.Севастополя оформити необхідні документи щодо скасування рішення про передачу у власність земельних ділянок НОМЕР_1,НОМЕР_2, розташованих в СТ „Кальмар";
- витребувати майно (земельну ділянку) з незаконного володіння ОСОБА_6 шляхом скасування державної реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.09.2004 року та виселити ОСОБА_6 з земельних ділянок, на яких розташований житловий садовий будинок позивача з надвірними прибудовами, що належить останньому на праві приватної власності;
- визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, виданий їй на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2004 року.
Вимоги мотивовані тим, що в користуванні позивача, як члена СТ „Кальмар" знаходяться земельні ділянки НОМЕР_1, НОМЕР_2. На земельній ділянці № НОМЕР_2 в СТ знаходиться будинок, який позивач придбав у 1993 році за договором купівлі-продажу. Однак в порушення вимог закону та прав позивача вказані земельні ділянки внаслідок приватизації передані ОСОБА_9, в користуванні якого вони не знаходились. На даний час вказані земельні ділянки належать ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2004 року. Позивач вважає ОСОБА_6 недобросовісним покупцем. Крім того, позивач вказує, що оскільки приватизація земельної ділянки ОСОБА_9 є недійсною, то в подальшому і договір купівлі-продажу земельних ділянок ОСОБА_6 є також недійсним.
Заочним рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 02 грудня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволений.
Ухвалою того ж суду від 02 грудня 2011 року провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Гагарінської районної Ради м.Севастополя про внесення змін в рішення Гагарінської районної Ради м.Севастополя № 28/17с від 14.05.2004 року та додатку № 4 до нього, закрито на підставі п.1 ст.205 ЦПК України.
Ухвалою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 07 березня 2012 року заява ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення суду від 02.12.2012 року залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які суд вважав встановленими, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, постановлення нового рішення про відмову ОСОБА_4 в позові та закриття провадження у справі в частині вимог позивача щодо визнання незаконною та протиправною передачу земельної ділянки.
Відповідачі Гагарінська районна Рада м.Севастополя, ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.194, 195-196, 197, 201-202, 205). Від Гагарінської районної Ради м.Севастополя надійшли письмові пояснення. Гагарінська районна Рада м.Севастополя заперечує проти апеляційної скарги, просить розглянути справу у відсутність представника (а.с.201-202).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала апеляційну скаргу, позивача та його представника, які просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу, зокрема земельними ділянками, відповідно до закону (ч.2 ст.13 Конституції України).
Згідно з ч.3 ст.41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
У відповідності до вимог ч.5 ст.116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до п.8 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (зі змінами та доповненнями) припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.
Зі змісту ч.1 ст.118 ЗК України випливає, що безоплатно у приватизацію передаються земельні ділянки, які перебувають у користуванні у громадянина, зацікавленого у приватизації, відповідними органами виконавчої влади.
Згідно ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно було загублене, викрадене, або вибуло із володіння власника або особи, якої він передав майно у володіння, не із їхньої волі іншим шляхом, вона підлягає поверненню власнику, хоча б добросовісний набувач і придбав майно за відплатним договором.
Згідно ст.396 ЦК України, особа, що має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави цього Кодексу про захист права власності.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4 з січня 1994 року являється членом СТ „Кальмар". Позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташовані на земельній ділянці № НОМЕР_2 в СТ „Кальмар" на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.1993 року, посвідченому державним нотаріусом 2-ї Севастопольської міської нотаріальної контори (а.с.9, 29, 63-67, 99-100, 101-104, 117, 118-119, 120).
Розпорядженням представника Президента України в м.Севастополі № 300 від 23.02.1994 року позивачу виділена у користування земельна ділянка НОМЕР_1 в СТ „Кальмар" для обслуговування будинку та ведення особистого господарства, а також земельна ділянка № НОМЕР_2 у тому ж СТ (а.с.8, 52, 70, 71-78, 117, 118-119).
Позивач перебуває на обліку ДПІ Гагарінського району м.Севастополя як платник податку на землю, заборгованості по земельному податку немає, членські внески вносить своєчасно (а.с. 7, 8, 50, 52, 70, 115).
Рішенням Гагарінської районної Ради м.Севастополя № 28/17с від 14.05.2004 року земельні ділянки НОМЕР_1, НОМЕР_2 СТ „Кальмар" передані безоплатно у власність (у порядку безоплатної приватизації) ОСОБА_9 для ведення індивідуального садівництва з віднесенням цих земельних ділянок до категорії земель сільськогосподарського призначення в межах землекористування СТ „Кальмар" (а.с.НОМЕР_2, 61).
24.09.2004 року ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу продав земельні ділянки НОМЕР_1, НОМЕР_2 в СТ „Кальмар" ОСОБА_6 і 21.12.2004 року на ім'я ОСОБА_6 виданий державний акт серії КМ № 156203 на право приватної власності на вказані земельні ділянки (а.с.40, 51, 53-54, 55, 115).
Згідно матеріалів справи ОСОБА_9 та ОСОБА_6 членами СТ не значаться (а.с.115). Копія довідки (а.с.212) суперечить матеріалам справи та з достовірністю не свідчить про членство ОСОБА_9 в СТ „Кальмар", тому не приймається до уваги.
Враховуючи те, що право користування земельними ділянками ОСОБА_4 не було припинено, у судовому порядку земельні ділянки у позивача не вилучалися, рішення про виключення позивача з членів СТ не приймалось, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що передаючи у власність ОСОБА_9 земельні ділянки, що є предметом спору, органами влади були порушені права позивача, як користувача земельної ділянки, вимоги закону (ч.1 ст.118, ч.5 ст.116 ЗК України), тому права позивача підлягають судовому захисту.
Враховуючи те, що земельна ділянка вибула із користування ОСОБА_4 поза його волею, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про витребування майна з володіння ОСОБА_6
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги про те, що визнаючи недійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 24.09.2004 року, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки такі вимоги ОСОБА_4 не заявлялись.
Однак колегія суддів враховує, що право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, стороною якого не є позивач, та якщо майно вибуло поза волею законного користувача.
Доводи апеляційної скарги про те, що спір про визнання незаконною передачі земельної ділянки ОСОБА_9 підлягає розгляду в порядку КАС України, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки має місце спір про захист порушеного права, відповідачами в якому є в тому числі фізичні особи.
Довід апеляційної скарги про те, що СТ виключено з реєстру юридичних осіб, не є підставою для відмови в позові ОСОБА_4 права якого порушені та підлягають захисту.
Посилання представника відповідача на недоведеність порушення прав позивача відповідачем ОСОБА_6, суперечать матеріалам справи. Позивач позбавлений права користування земельними ділянками, житловим будинком та спорудами, що розташовані на них, та які поза волею ОСОБА_4 перейшли до ОСОБА_6 Посилання відповідача на те, що у власності ОСОБА_6 знаходиться інші земельні ділянки, чим ті, що передані у користування позивачу, в порушення ст.60 ЦПК України не доведені, спростовуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що на час придбання ОСОБА_6 земельних ділянок на них не були розташовані житловий будинок з надвірними спорудами, що належить позивачу, спростовуються матеріалами справи (а.с.101-104).
Посилання представника відповідача на те, що державний акт на право постійного користування землею СТ „Кальмар" виданий 28.11.1995 року, тобто пізніше ніж виникло право користування землею позивача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки державний акт виданий на підставі рішення виконкому Севастопольської міської Ради 1992 року (а.с. 213).
Крім того, право позивача на користування землею в СТ „Кальмар" ні органами місцевого самоврядування, ні СТ „Кальмар" не оспорене.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не вточнив позовні вимоги у відповідності до вимог ст.16 ЦК України, ст.152 ЗК України щодо способів захисту права. Зі змісту позовної заяви ОСОБА_4, з врахуванням вимог ст.16 ЦК України, ст.152 ЗК України, слідує, що позовні вимоги позивача фактично зводяться до визнання недійсним рішення Гагарінської районної Ради м.Севастополя № 28/17с від 14.05.2004 року про передачу безоплатно у власність ОСОБА_9 (у порядку безоплатної приватизації) земельних ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_2 СТ „Кальмар" та витребування майна.
Тому резолютивна частина судового рішення підлягає зміні. Рішення Гагарінської районної Ради м.Севастополя № 28/17с від 14.05.2004 року в частині передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_9 підлягає визнанню недійсним, як ухвалене з порушенням вимог закону, відповідно до вимог п. „г" ч.3 ст.152 ЗК України.
При цьому колегія суддів враховує роз'яснення, що містяться в п.13 постанови Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" згідно яких, вирішуючи за позовами про визнання питання про наявність або відсутність тих чи інших правовідносин, суд при задоволенні позову зобов'язаний у необхідних випадках зазначити в резолютивній частині рішення і про ті правові наслідки, які тягне за собою таке визнання (наприклад, анулювання свідоцтва про право власності в разі задоволення позову про витребування майна від добросовісного набувача тощо).
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції з викладенням резолютивної частини в іншій редакції.
Керуючись ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 388, 396 ЦК України, ч.5 ст.116, п. „г" ч.3 ст.152 ЗК України, ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Заочне рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 02 грудня 2011 року змінити.
Викласти резолютивну частину рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 02 грудня 2011 року в наступній редакції:
Рішення Гагарінської районної Ради м.Севастополя № 28/17с від 14.05.2004 року в частині передачі у власність ОСОБА_9 земельних ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_2 площею 0,0946 га в межах землекористування СТ „Кальмар" (пункт № 9 додатку № 4 до рішення)визнати недійсним.
Витребувати земельні ділянки НОМЕР_1, НОМЕР_2, на яких знаходиться житловий будинок з надвірними спорудами з володіння ОСОБА_6 в користування ОСОБА_4.
Анулювати державний акт серії КМ № 156203 від 21.12.2004 року на право власності на земельні ділянки НОМЕР_1, НОМЕР_2 в СТ „Кальмар" на ім'я ОСОБА_6.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: /підпис/ Л.В. Володіна
Судді: /підпис/ М.В. Моцний
/підпис/ В.С. Зотов
З оригіналом згідно
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя Л.В. Володіна
