Справа № 2-1676/11
Провадженя№ 2/266/2/15
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2015 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі : судді Сараєва І.А., при секретарі Макогон С.Б., представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , треті особи : приватний нотаріус ОСОБА_8, ПАО КБ «Приватбанк», Відділ громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського району м. Маріуполя Донецької області про визнання договору купівлі-продажу недійсним, про витребування майна, виселення, визнання договору іпотеки недійсним, та скасуванні заборони на відчуження квартири -
ВСТАНОВИВ :
У вересні 2011 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_9, у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 з тих підстав, що ОСОБА_3 не укладав та не підписував зазначений договір .
10 липня 2012 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уточнили вказаний позов додатковими вимогами, а саме : просив виселити відповідачку ОСОБА_7 з спірної квартири , визнати договір іпотеки від 16.11. 2006 р. стосовно зазначеної квартири, укладений між ОСОБА_7 та ПАО КБ «Приватбанк», – недійсним та касувати заборону на відчуження квартири.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримав заявлені вимоги. Пояснив, що він та його мати є власниками по 1\2 частини спірної квартири на підставі свідоцтва про право власності від 20.10.2003 р. , виданого Управлінням міського майна.
17.11.2003 р. . коли він знаходився під вартою, в приміщенні нотаріальної контори приватним нотаріусом ОСОБА_9 був посвідчений договір купівлі-продажу зазначеної квартири, згідно якому продавцями виступали вони, а покупцем – відповідачка ОСОБА_5
Зазначений договір він не укладав та не підписував , оскільки з 07.10.2003 р. по 29.11.2010 р. відбував покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується довідкою про звільнення.
Таким чином, знаходитись у нотаріуса під час оформлення договору та підписувати його він не міг, довіреності на розпорядження своєю частиною квартири нікому не надавав, крім того у нього не було бажання позбавлятися своєї частини в квартирі, більш того , він не знав про укладання цього договору взагалі.
Після укладення спірного договору ОСОБА_5 14.06.2006 р. продала цю квартиру ОСОБА_6, який був посвідчений другою Маріупольською державною нотаріальною конторою.
Потім ОСОБА_6 продала зазначену квартиру ОСОБА_7 на підставі договору купівлі – продажу від 16.11.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10
Вважає. що договір купівлі – продажу його майна був підписаний невідомою особою, тому просить задовольнити його позов у повному обсязі.
Позивач ОСОБА_4 позов підтримала. Пояснила, що є власником 1\2 частини спірної квартири. Підписала цій договір лише тому, що відповідач ОСОБА_5 обманула її , продемонстрував їй підпис у договорі ніби то її сина – ОСОБА_3, завірив її, що він виказав бажання продати квартиру, підписав договір купівлі-продажу в СІ- 7 м. Маріуполя та передав своє прохання через неї щоб вона також підписала його. Грошей від ОСОБА_5 до теперішнього часу не отримала.
Додала, що нотаріус ОСОБА_9 можливо не встановлювала особу , яка підписала договір від імені її сина, тому просить задовольнити позов у повному обсязі.
Позивачі надали суду свою письмову заяву від 12.06.2015 р. у якій просять визнати поважними причини пропуску позовної давності, через те, що ОСОБА_3 знаходився в місцях позбавлення волі з 07.10.2003 р. по 29.11.2010 р. Зазначено, що ОСОБА_3 не здійснював ніяких дій стосовно продажу ОСОБА_5 належної йому 1\2 частини квартири , вона не відповідає вимогам закону, не відповідає прямої волі позивачів, як власників квартири, тому не тягне за собою ніяких правових наслідків і є недійсним. Позивачі вважають себе володарями спірної квартири, своєї згоди на укладання іпотечного договору і передачу її в заставу «Приватбанку» не надавали, тому його слід визнати недійсним
В подальші судові засідання позивачі , відповідач ОСОБА_6, приватний нотаріус ОСОБА_8, представник Відділу громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського району м. Маріуполя , представник БТІ м. Маріуполя на неодноразові виклики до суду не з*являлися з невідомих причин, у зв*язку з чим справа розглянута по суті у їх відсутність.
В своїх запереченнях відповідач ОСОБА_5 позов не визнавала, зазначила, що відсутність ОСОБА_3 при укладанні договору купівлі-продажу за діючим законодавством виключає застосування до нього саме обману з її боку або з іншої сторони . При цьому позивач ОСОБА_4 , яка була присутня при підписанні спірного договору та підписала його, вказує на те, що не знала про те, що її син не був присутнім при підписанні цього договору, що грошові кошти від продажу житла вона не отримувала, однак по невідомим причинам з вимогами до неї не зверталась з вимогами про повернення суми. Більш того, ОСОБА_3 в липні 2007 р. звертався до Приморського районного суду м. Маріуполя з аналогічним позовом, рішення по якому було скасовано апеляційним судом Донецької області та направлено на новий розгляд в той же суд.
Своєю ухвалою Приморський районний суд м. Маріуполя от 04.12.2009 р. визнав позов неподаним та повернув його заявникам. Вважає, що таким чином, на момент подачі позову в липні 2007 р. позивачі знали про порушення своїх прав , якщо воно і було порушено у 2003 р. після підписання договору, так як за змістом документу гроші вони від покупця отримали. Підкреслила, що згідно вимог ЦК України і час звернення з позовом до суду у 2011 р. заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв*язку із спливом строку позовної давності .
Відповідач ОСОБА_7 позов також не визнала. Додала, що зі свого боку виконала всі умови договору купівлі – продажу, їй не було відомо про походження цієї квартири. Гроші на купівлю та проведення ремонту у зазначеному житлі отримала згідно договору іпотеки від 16.11.2006 р. між нею та ПАО КБ «Приватбанк», який був нотаріально завірений.
Представник відповідача - ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_11 вважає. що в позові слід відмовити через те, що згідно ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов*язання і є дійсною до припинення основного зобов*язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. За приписами ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі : припинення основного зобов*язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотеко держателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним ; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим законом, проте, жодна з вищеозначених обставин не наступила.
Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про іпотеку» договір іпотеки може бути визнаний недійсним у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з істотних умов, які передбачені Законом , оскаржений договір іпотеки укладено між належними сторонами, у письмовій формі, має нотаріально посвідчену форму, містить усі істотні умови , отже жодних підстав для визнання його недійсним вона не вбачає.
Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку. що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Даний висновок робиться з урахуванням наступних правових норм.
Згідно ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Судом встановлено, що на час подачі зазначеного позову з моменту укладання договору пройшло більше трьох років, але ОСОБА_3 відбував покарання у місцях позбавлення волі з 07.10.2003 р. по 29.11.2010 р., тому пропустив позовну давність за поважними причинами, а порушене право підлягає захисту.
До суду подана заява від представника позивачів про поновлення строку позовної давності для прийняття рішення по суті спору.
Як вбачається зі ст. 41 ЦК УРСР (ред.1963р.), договорами визнаються дії громадян, що направлені на встановлення, зміну або розірвання громадянських прав та обов*язків .
За ст. 48 ЦК УРСР (ред.1963 р) недійсний договір – це договір , яка не відповідає вимогам закону і тому не тягне за собою ніяких правових наслідків.
Згідно ст. 57 ЦК УССР договір, який здійснений внаслідок обману може бути визнаний недійсним за позовом потерпілого.
Як слідує зі ст.59 ЦК УРСР договір, визнаний недійсним, вважається недійсним з моменту його здійснення. Таким чином, відповідач ОСОБА_5 не мала права розпоряджатися чужою власністю.
Стосовно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом , звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.
Згідно ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом . але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
За ст.330 ЦК України , якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Стаття 388 ЦК України свідчить, що майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач) , власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі і іншим шляхом.
У відповідності з ст. 583 ч.3 ЦК України застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника. Позивачі вважають себе володарями спірної квартири, своєї згоди на укладення іпотечного договору і передачу нерухомості в заставу , - не давали.
Стосовно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов*язані з його недійсністю.
Відповідно до роз*ясень Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» . п.10 реституція як засіб захисту цивільного права застосовується лише у випадку наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.
Судом встановлений той факт, що позивач ОСОБА_3 07.10.2003 р. був затриманий за скоєння злочину та йому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Маріупольському СІ, який не змінювався.
Договір купівлі – продажу був засвідчений 17.11.2003 р. в приміщенні приватного нотаріуса ОСОБА_12, яке було розташоване за адресою : м. Маріуполь. просп. Леніна, буд. № 62, куди ОСОБА_3, утримуючись у Маріупольському СІ під вартою, ніяк не міг з*явитися 07.11.2003 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при оформленні даного договору були допущені порушення норм закону, зазначених вище, у зв*язку з чим його слід визнати недійсним
Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідачів слід стягнути солідарно на користь позивачів судовий збір – 51 грн. та за ІТ забезпечення – 120 грн.
Керуючись ст.ст. 3-4, 15. 208-209, 212-215, 218 ЦПК України. ст.ст. 48, 57, 59 ЦК УРСР , ст.ст. 267,316, 321, 328, 386, 387, 388, 583 ч.3ЦК України, ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» суд –
ВИРІШИВ :
Поновити позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строк позовної давності для звернення до суду з наданим позовом.
Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 17.11.2003 р. , посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9, - недійсним.
Витребувати у ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_2, визнав за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на зазначену квартиру по 1\2 частини за кожним.
Виселити ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_3, та зобов*язати відділ громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого району м. Маріуполя Донецької області зняти ОСОБА_7 з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_2.
Визнати договір іпотеки від 16.11.2006 р. квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_7 та ПАО КБ «Приватбанк», завірений приватним нотаріусом ОСОБА_10, - недійсним.
Скасувати заборону на відчуження квартири АДРЕСА_3, накладений приватним нотаріусом ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за № 1097з – 400.
Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПАО КБ «Приватбанк» на користь позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 судовий збір – 51 грн., та за ІТ забезпечення – 120 грн.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів після проголошення . якщо протягом зазначеного часу не буде подана скарга до апеляційного суду Донецької області про його скасування.
Суддя: Сараєв І. А.
