УХВАЛА
Іменем України
10 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 2-1676/11
провадження № 61-41722ск18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В.І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Журавель В.І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4, яка підписана представником ОСОБА_5, на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2011 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2018 року у складі суддів Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2011 року відкрито провадження у справі.
ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2011 року.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2018 року апеляційну скарга ОСОБА_4 залишена без задоволення, а ухвала Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2011 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» зареєстроване у Кіровському районі м. Дніпропетровська за адресою: АДРЕСА_1. Позивач, скориставшись наданим йому правом, звернувся з позовом до Кіровського районного суду, що узгоджується з вимогами частини першої статті 113 ЦПК України (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі). Оскарження ухвали суду першої інстанції в частині порушення судом цивільної юрисдикції окремо від рішення суду не передбачено.
30 липня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_5, на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2011 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 16 серпня 2018 року ці недоліки було усунуто.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і закрити провадження у справі. При цьому посилається на порушення судами норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що провадження у справі необхідно закрити, оскільки позов в частині вимог до товариства віднесено до юрисдикції господарських судів, а позовні вимоги до ОСОБА_4 слід пред'являти за зареєстрованим місцем її проживання або перебування до Заводського районного суду м. Миколаєва.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Згідно частини першої статті 113 ЦПК України (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі) передбачено, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 761/30675/17 зроблено висновок, що процесуальним законодавством передбачено можливість касаційного оскарження лише ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності,після її перегляду в апеляційному порядку, а не правил юрисдикції.
Встановивши, що товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» (відповідач по справі) зареєстроване у Кіровському районі м. Дніпропетровська за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, зробив правильний висновок, що позовна заява акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» подана до Кіровського районного суду м. Дніпропетровськаіз дотриманням правил підсудності.
Апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4, оскільки оскарження ухвали суду першої інстанції з підстав недотримання судом правил юрисдикції не передбачено статтею 353 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка підписана представником ОСОБА_5, на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2011 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2018 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н.О. Антоненко
В.І. Журавель
