Справа №2-1014/10
Головуючий у суді у 1 інстанції - Грекова Г.Ф.
Номер провадження 22-а/1890/18575/12
Суддя-доповідач - Ведмедь
Категорія - 100
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Ведмедь Н. І.,
суддів - Рибалки В. Г., Таран С. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Глухові Сумської області
на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Глухові Сумської області
про перерахунок пенсії і стягнення боргу,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2010 року вимоги задоволено: визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язано УПФ України в м.Глухові Сумської області здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період починаючи з 01 січня 2010 року.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в позові.
Вважає, що пенсія позивачеві призначена та виплачується з дотриманням вимог чинного законодавства, а ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку застосовано судом, на спірні правовідносини не поширюється.
Вважає, що виплати пенсії позивачеві проводились у межах розмірів, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та постановами Кабінету Міністрів України, а тому підстави для цих виплат у іншому, вказаному судом, розмірі відсутні.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому з 2006 року встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків цієї аварії.
21 квітня 2010 року позивач звертався до управління із заявою про перерахунок призначеної йому пенсії, однак отримав відмову.
Відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції Закону від 06 червня 2006 року), особам, віднесеним до 1 категорії, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а розмір державної пенсії для таких осіб не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акту, який би визначав або встановлював інший її розмір, не існує.
За таких обставин суд першої інстанції правильно визначив, що застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законах про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а проведеним відповідачем розрахунком вказаних пенсій позивачеві був істотно звужений обсяг встановлених законом його прав.
Оскільки зміни, які вносились у зазначені вище статті 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», були рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а інші закони, які б передбачали обмеження таких виплат не приймались, місцевий суд з урахуванням конституційних норм щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обставин, які б унеможливлювали здійснення відповідачем у 2010 році позивачу передбачених цим Законом (у редакції від 06 червня 2006 року) виплат пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги УПФУ в м.Глухові цих висновків суду не спростовують.
Оскільки , предметом позовних вимог є пенсійні виплати, які відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-1V, здійснюються на постійній основі раз на місяць протягом невизначеного періоду часу і не є строковими, а тому не можуть бути призначені на якийсь строк, суд першої інстанції правильно визначив лише дату, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок), не обмеживши її кінцевим терміном або строком, на який призначається пенсія.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Глухові Сумської області відхилити, а рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий -
Судді -
