Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 456/769/22
Провадження № 1-кс/456/161/2023
УХВАЛА
"23" листопада 2023 р. м.Стрий
Слідчий суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань заяву ОСОБА_3 від 23.11.2023 про відвід слідчому судді Стрийського міськрайонного суду ОСОБА_1 у справі за скаргою ОСОБА_3 від 22.02.2023, -
в с т а н о в и в:
У провадженні суду перебуває скарга ОСОБА_3 від 22.02.2023 щодо зобов?язання слідчої ОСОБА_4 внести відомості до ЄРДР.
Через канцелярію суду 23.11.2023 скаржник заявив відвід слідчому судді ОСОБА_1 , посилаючись на те, що слідчий суддя ОСОБА_1 не має права розглядати дану скаргу оскільки, він незаконно призначений до розгляду даної скарги, яка не передавалася йому через автоматизовану систему розподілу справ. Дана заява подана у зв?язку з порушенням судом ст..35 КПК України і така підстава для відводу раніше не заявлялася. Відвід повинен розглядати інший суддя.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення заяви про відвід судді, просив залишити заяву про відвід без розгляду. Повторно заявлений відвід судді має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження. Судом двічі розглядалися заяви про відвід подані скаржником і в їх задоволенні було відмовлено.
Слідча ОСОБА_4 підтримала думку прокурора.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів справи скаржником ОСОБА_3 двічі було заявлено відводи слідчому судді ОСОБА_1 ..
Зокрема, 24.05.2023 року заяву про відвід судді обґрунтував в тому числі і тим, що 11.05.2023 був порушений порядок визначення слідчого судді для здійснення судового провадження за його скаргою однак, згідно ухвали Судді Стрийського міськрайонного суду ОСОБА_6 від 06.06.2023 у задоволенні заяви про відвід було відмовлено.
Відповідно до повторної заяви про відвід слідчого судді ОСОБА_1 від вересня 2023 скаржник покликається на те, що слідчий суддя ОСОБА_1 не має права брати участь у розгляді даної скарги оскільки, контактує з прокурором і прокурор незаконно впливає на слідчого суддю однак, згідно ухвали Судді Стрийського міськрайонного суду ОСОБА_7 від 12.10.2023 у задоволенні заяви про відвід було відмовлено.
Згідно з частинами першою та другою статті 80 КПК за наявності підстав, передбачених статтею 75 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Суддя не може брати участь у справі у випадку порушення встановленого ч.3 ст.35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді для розгляду справи (п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК).
Згідно з ч. 1ст. 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Заявлений скаржником ОСОБА_3 відвід слідчому судді ОСОБА_1 не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормами КПК.
Наведена скаржником обставина щодо порушення судом норм ст..35 КПК України під час передачі слідчому судді ОСОБА_1 для розгляду даної скарги вже була предметом розгляду під заявленого відводу.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз`яснення мотивів його ухвалення.
Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1ст. 392 КПК.
Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Водночас, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду (ч. 4 ст. 81 КПК).
Отже, оскільки у даному кримінальному провадженні вже було неодноразово заявлені відводи слідчому судді ОСОБА_1 , тому заявлений 23.11.2023 року скаржником ОСОБА_3 відвід, суддя оцінює як повторно заявлений відвід.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК України, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
Положення ч. 4 ст. 81 КПК України не пов`язують наявність зловживання правом на відвід із особою заявника відводу. Зловживання наявне, якщо відвід заявлений з метою затягування кримінального провадження будь-ким з учасників повторно у межах одного кримінального провадження.
Щодо наявності підстав для висновку про зловживання скаржником правом на відвід.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить окремого положення, яке б містило визначення зловживання процесуальними правами. Водночас, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07.02.2022 у справі № 266/108/22, від 07.11.2022 у справі № 757/9655/22-к, та ін.).
У постанові Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначається, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати існування випадків зловживання процесуальними правами. Водночас слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.
Заборона зловживання правами закріплена у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У розвиток цієї загальної заборони у ст. 35 Конвенції наводяться критерії прийнятності, серед яких зловживання правом на подання заяви до ЄСПЛ є самостійною підставою для визнання неприйнятною індивідуальної заяви. Як наслідок позбавлення суб`єктивного права на звернення до ЄСПЛ, що певним чином є заходом відповідальності заявника. У свою чергу, критерії зловживання правом визначаються не в Конвенції, а в рішеннях ЄСПЛ. Встановлення наявності зловживання правом ЄСПЛ в кожному конкретному випадку вирішує виходячи із прецедентів, які загалом сформували систему випадків зловживання правом.
Як свідчить відповідна судова практика, серед найпоширеніших видів зловживань учасниками кримінального провадження своїми процесуальними правами є дії, що полягають у повторному поданні заяви про відвід за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді (рішення Верховного Суду: від 06.12.2021 у справі № 756/4855/17; від 14.12.2022 у справі № 127/9564/17; від 24.11.2020 у справі № 127/2318/18; від 06.11.2019 у справі № 300/474/17).
На переконання судді заявлені скаржником підстави для відводу є тотожними та зводяться до незгоди з розглядом його скарги слідчим суддею ОСОБА_1 ..
Оскільки у даному кримінальному провадженні скаржник ОСОБА_3 неодноразово вже заявляв відводи слідчому судді ОСОБА_1 , в задоволенні яких було відмовлено, отже наявні ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування розгляду скарги, яка подана ще 22.02.2023, а відтак дану заяву про відвід слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 76, 80-81, 107, 369, 371-372, 376, 392 КПК України суд, -
п о с т а н о в и в:
Заяву ОСОБА_3 від 23.11.2023 про відвід слідчому судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 у справі за скаргою ОСОБА_3 від 22.02.2023 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Ухвала, в силу ч. 2 ст. 392 КПК України, окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою зазначеної статті.
Повний текст ухвали проголошено о 17 год. 50 хв. 27.11.2023.
Слідчий суддя ОСОБА_1
