Постанова
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 2-5151/09
провадження № 61-5908св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Одеський морський торгівельний порт»,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., та на ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у складі судді Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт» (далі - ДП «Одеський міський торгівельний порт») про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 04 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області 04 березня 2015 року, позов задоволено, визнано незаконними накази директора Одеського судноремонтного заводу від 1989 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 377 897, 00 грн, вирішено питання судових витрат.
Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року рішення суду першої та апеляційної інстанції у цій справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи ОСОБА_1 у листопаді 2018 року звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів шляхом виклику свідків та витребування матеріалів цивільних справ № 522/16285/16-ц, 521/17457/15-ц, 521/21760/16-ц, 521/12162/15-ц.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 21 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів повернуто заявнику.
Також ОСОБА_1 у листопаді 2018 року звернувся до Приморського районного суду міста Одеси із заявою про забезпечення доказів шляхом витребування у Міністерства інфраструктури України та Одеської обласної державної фінансової інспекції належним чином завірених копій актів щорічних ревізій 2015 та 2016 років щодо ДП «Одеський морський торгівельний порт», а також пояснень (або заперечень) директора та головного бухгалтера ДП «Одеський морський торгівельний порт» на вказані акти.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 21 грудня 2018 року вищезазначену заяву про забезпечення доказів повернуто заявнику.
Не погоджуючись із зазначеними ухвалами Приморського районного суду міста Одеси, ОСОБА_1 оскаржив їх в апеляційному порядку.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 листопада 2018 року закрито.
Апеляційний суд виходив з того, що ухвала суду першої інстанції про повернення заяви про витребування доказів відповідно до статті 353 ЦПК України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду та заперечення на вказану ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Враховуючи наведене, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 листопада 2018 року підлягає закриттю.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 грудня 2018 року повернуто заявнику.
Апеляційний суд виходив з того, що ухвала суду першої інстанції про повернення заяви про витребування доказів відповідно до статті 353 ЦПК України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду та заперечення на вказану ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Тому апеляційна скарга відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України не приймається до розгляду і повертається заявнику.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвали Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року та 13 лютого 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційні скарги мотивовані тим, що ним в апеляційному порядку оскаржувалися ухвали про відмову у забезпеченні доказів, що передбачено пунктом 2 частини першої статті 353 ЦПК України, тому судом апеляційної інстанції безпідставно закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 листопада 2018 року та безпідставно повернуто апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 грудня 2018 року.
Апеляційний суд проігнорував заяви про відкладення розгляду його апеляційних скарг з огляду на перебування та стаціонарному лікуванні, що призвело до обмеження його у доступі до правосуддя.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
17 липня 2019 року справа № 2-5151/09 надійшла до Верховного Суду.
ДП «Одеський морський торгівельний порт» направило відзиви на касаційні скарги, в яких просило залишити їх без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року залишити без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційні скарги підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
У частині першій статті 353 ЦПК України передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала, як ухвала про повернення заяви про забезпечення доказів у справі.
Отже, ухвала суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення доказів у справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, вона не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції (пункт 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України).
Право на апеляційне оскарження ухвал суду учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення. Аргументи учасників процесу стосовно наявності підстав для закриття провадження у справі мають розглядатися судом, якому такі аргументи заявлені, зокрема і на стадії апеляційного оскарження рішення, ухваленого щодо суті спору.
Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі (зокрема права на апеляційне оскарження ухвал про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі), до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17.
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 грудня 2018 року, дійшов обгрунтованого висновку про повернення зазначеної апеляційної скарги, оскільки ухвала суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення доказів не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Правильними також є висновки Одеського апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 листопада 2018 року з огляду на наступне.
Встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 листопада 2018 року про повернення заяви про забезпечення доказів.
Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Одеської області та створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у місті Одесі.
Відповідно до частини п'ятої статті 31 ЦПК України матеріали цивільної справи № 2-5151/09 передано до Одеського апеляційного суду.
Згідно з пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 7 «Про судову практику розгляду справ в апеляційному порядку» питання помилково відкритого апеляційного провадження вирішується шляхом постановлення ухвали про його закриття за такою скаргою.
Одеський апеляційний суд встановивши, що ухвала про повернення заяви про витребування доказів відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, з урахуванням помилково відкритого апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приморського районного суду міста Одеси від 21 листопада 2018 року, дійшов правльного висновку про його закриття.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційних скарг про те, що заявником в апеляційному порядку оскаржувалися ухвали про відмову у забезпеченні доказів, що передбачено пунктом 2 частини першої статті 353 ЦПК України, оскільки такі ухвали Приморським районним судом міста Одеси 21 листопада 2018 року та 21 грудня 2018 року не постановлювалися.
Посилання у касаційних скаргах на порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке полягало в розгляді в судовому засіданні 12 лютого 2019 року апеляційної скарги за його відсутності та відмові у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні колегія суддів відхиляє, тому що у вказаному судовому засіданні апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 листопада 2018 року по суті не розглядалася та судом вирішувалося процесуальне питання про закриття помилково відкритого апеляційного провадження.
Отже, проведення судового засідання 12 лютого 2019 року за відсутності позивача не є обмеженням у доступі до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Інші аргументи касаційних скарг не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки.
З урахуванням наведеного, оскаржені ухвали апеляційного суду постановлені з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук
