18/257
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2007 № 18/257
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Хорошун Д.І., довідка № 13-2826 від 23.05.2007р. Зосименко Г.Р., дов. б/н від 01.02.2007р.
відповідача: Вороніна Л.М., дов. № 95 від 23.02.2007р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дорожня клінічна лікарня №2 ст.Київ Південно-Західної залізниці
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.09.2007
у справі № 18/257
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Медик"
до Дорожня клінічна лікарня №2 ст.Київ Південно-Західної залізниці
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 18/257 від 26.09.2007р. позов задоволено повністю. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю “Медек” право власності на складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення персоналу за адресою: інд. 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 9. Стягнуто з Дорожньої клінічної лікарні №2 ст. Київ Південне - Західної залізниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Медек” 7911,18 витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Дорожня клінічна лікарня №2 ст. Київ Південне - Західної залізниці звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 18/257 від 26.09.2007р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Медек” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що рішення є законним та обґрунтованим та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва у справі № 18/257 від 26.09.2007р. без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного суду встановила наступне.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір виходив з того, що право власності на спірний об’єкт набуто позивачем правомірно.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та діючому законодавству виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25.07.1994 р. між СПД „Медек", правонаступником якого є ТОВ „Медек" (далі -позивач), та Відділовою лікарнею ст. Київ Південне - Західної залізниці, правонаступником якої є Дорожня лікарня №2 ст. Київ Південно - Західної залізниці (далі - відповідач) був укладений договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони зобов'язалися спільно діяти в проектуванні, відведенні земельної ділянки, будівництві та експлуатації тимчасового господарського блоку з метою отримання вигоди від спільної діяльності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2005 р. у справі №12/259 за позовом Дорожньої клінічної лікарні №2 ст. Київ, Південно - Західної залізниці до Спільного малого підприємства „Медек" про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 25.07.1994 р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2005 р. рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2005 р. у справі №12/259 скасовано, договір про спільну діяльність від 25.07.1994 р., укладений між сторонами, визнаний недійсним.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2006 р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2005 р. у справі №12/259 залишена без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 01.06.2006 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29.03.2006 року у справі № 12/259.
Згідно ст. 35 ГПК України визначає, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Колегія Київського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Стаття 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Стаття 236 ЦК України закріплює момент недійсності правочину, визнаного судом недійсним - з моменту його вчинення.
Право власності відповідно до ч. 1 статті 328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Правочин, визнаний судом недійсним, не дає підстав для набуття права власності на Споруду.
За таких обставин підстав для визнання права власності за позивачем на складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення персоналу за адресою: інд. 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 9, яке він мав набути на підставі договору про спільну діяльність від 25.07.1994р. не вбачається.
Крім того, будівництво Споруди, яка є нерухомим майном, не закінчено. В експлуатацію у встановленому порядку Споруда не здана.
Частина 2 статті 331 передбачає: право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації".
Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, вся документація (дозвільна, проектно-кошторисна і т.ін.) на складські приміщення оформлялась відповідачем. Акт робочої комісії від 01.06.2001 р., на який посилається Господарський суд м. Києва, не був затверджений відповідачем і Споруда не могла бути визнана готовою до пред'явлення державній приймальній комісії, в зв'язку з тим, що її будівництво не було закінчено і продовжувалось. Про це свідчать договори, укладені позивачем з КМП "Віра" (договір № 15 від 09.06.2004 року на будівельні роботи), з ДП "ЦСЗ" (договір № ЦСЗ-10 від 15.06.2004 року на проведення будівельно-монтажних робіт). Копії договорів № 15 від 09.06.2004 року і № ЦСЗ-10 від 15.06.2004 року знаходяться в матеріалах справи.
Крім того, не може слугувати ознакою права власності позивача на Споруду і факт її перебування на балансі позивача. Баланс організації - це форма бухгалтерського обліку, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 р. за № 396/3689, та визначає склад і вартість майна, обсяг фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс, як це зазначено в роз'ясненні ВАС України від 31.01.2001 р. № 01-8/98 (із змінами), не визначає підстав знаходження майна у власності
Документи, додані до позовної заяви (копії платіжних доручень, акти виконаних робіт тощо), свідчать не про право власності на Споруду, а лише підтверджують факт участі позивача у фінансуванні будівництва Споруди.
До речі, вартість Споруди в сумі 791,1 тис. Грн.., що зафіксована у балансі позивача станом на 31.12.2006 року, не підтверджується долученими до справи документами.
Документи, долучені до справи, підтверджують витрати на будівництво Споруди лише на 392211,12 грн. (Акти Ф-2 на суму 232577,60 грн. та Реєстр платіжних доручень на суму 159633,52 грн.).
Також, посилання суду першої інстанції на пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, щодо можливості переоцінювати об"єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об"єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу, не може бути прийнятним для обґрунтування дійсної вартості Споруди, тому що: згідно з балансом ТОВ "Медек" необоротні активи в сумі 791,1 тис. грн. є незавершеним будівництвом;
Об'єкт основних засобів - це згідно із пунктом 4 Положення, закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством (Абзац дев'ятий пункту 4 в редакції Наказу Міністерства фінансів від 25.11.2002 N989);
Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість (пункт 17 Положення). Індекс переоцінки Споруди не визначався.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки договір про спільну діяльність від 25.07.1994р., укладений між сторонами, визнаний неукладеним.
Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Дорожня клінічна лікарня №2 ст. Київ Південне - Західної залізниці підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2007 року у справі № 18/257 підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 101 – 105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дорожньої клінічної лікарні №2 ст. Київ Південне - Західної задовольнити.
Рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2007 р. у справі № 18/257 скасувати повністю.
Прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позову повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Медек” на користь Дорожньої клінічної лікарні № 2 ст. Київ Південно-Західна залізниця судові витрати за розгляд апеляційної скарги в розмірі 42,50 грн.
Матеріали справи № 18/257 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
