ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
10 червня 2011 р.
№18/257
У Х В А Л А
10 червня 2011 року Справа №18/257
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
судді:
суддів:
ЗаріцькоїА.О.
Козир Т.П.
Кота О.В.
Мирошниченка С.В.
Панової І.Ю.
розглянувши заяву
Відкритогоакціонерного товариства (ВАТ) "Бурова компанія "Букрос"
про перегляд Верховним Судом України
постанови
у справі
за заявою
до
про
розпорядник майна
Вищогогосподарського суду України від 30.03.2011
№ 18/257
Державної податкової інспекції у м. Полтаві
Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Бурова компанія "Букрос"
визнання банкрутом
арбітражний керуючий Купрієнко М.В.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) "Бурова компанія "Букрос" подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2011 у справі №18/257.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011 у справі №18/257 касаційну скаргу ВАТ "Бурова компанія "Букрос" залишено без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 залишено без змін.
Заявник у своїй заяві просить вказану вище постанову Вищого господарського суду України скасувати. Заяву обґрунтовує посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 07.06.2005 у справі №8/3542, зазначаючи про неоднакове застосування Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, а саме положень абзацу 2 частини четвертої статті 12 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України не встановила.
Приймаючи постанову від 30.03.2011 у справі №18/257, на яку подана заява про перегляд Верховним Судом України, суд касаційної інстанції виходив з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та дійшов висновку про те, що апеляційний суд обґрунтовано встановив факт відсутності доказів на підтвердження розірвання зовнішньоекономічного контракту, застосувавши положення статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Крім того, щодо розміру визнаних кредиторських вимог банку до компанії, з посиланням на дію мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, касаційний суд вказав, що мораторій діяв з 22.04.2005 до 30.03.2006, а також з 18.07.2006, у зв'язку з чим саме з врахуванням періодів дії мораторію, протягом яких не допускається нарахування пені за порушення термінів повернення кредиту та порушення термінів сплати відсотків за користування кредитом, було прийнято апеляційним судом правомірне рішення із визначенням сум цих вимог та черговості їх задоволення.
Тому суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційним судом правомірно частково задоволено апеляційну скаргу ВАТ "Бурова компанія "Букрос", ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.12.2010 скасовано частково в частині визнання та включення грошових вимог ПАТ КБ "Приватбанк" в особі Полтавського головного регіонального управління "Приватбанку" та в цій частині прийнято нове рішення, згідно якого вимоги банку визнано в сумі 1 655 542 грн. 76 коп. із віднесенням до першої черги задоволення та в сумі 156 326 грн. 81 коп. –до шостої черги задоволення та внесенням цих вимог до реєстру вимог кредиторів боржника. Також, було скасовано ухвалу в частині зняття арешту зі свердловини № 107 "Кошевойська", що належить боржнику, а у задоволенні заяви голови правління компанії та розпорядника майна про звільнення з-під арешту майна компанії відмовлено.
Постанова Вищого господарського суду України від 07.06.2005 у справі №8/3542, на яку посилається заявник, не може бути визнана підставою для подання заяви в порядку пункту першого статті 11116 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відмінність встановлених судовими інстанціями різних фактичних обставин справи покладених в основу наведеної заявником постанови суду касаційної інстанції та відмінність застосування норм чинного законодавства у порівнянні з постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011 у справі № 18/257.
Так, у постанові, про перегляд якої подана заява, суд касаційної інстанції внаслідок відповідного аналізу обставин справи, застосувавши положення статті 651 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ДП НАЕК "Енергоринок" слід задовольнити, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 01.02.2005 у справі №8/3542 та рішення господарського суду Хмельницької області від 11.10.2004 в частині стягнення пені в розмірі 17 971,78 грн. скасувати. В позові щодо стягнення пені в розмірі 17 971,78 грн. відмовити.
У постанові від 07.06.2005 у справі №8/3542, на яку заявником здійснене посилання, наведена норма статті 651 ЦК України не застосовувалася, встановлені судами обставини є різними, що не може розцінюватися як неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Крім того, касаційний суд звертає увагу на те, що предметом позову у справі №8/3542 є стягнення заборгованості за генеральним контрактом та додатковими угодами до нього. В зазначеній справі, суд касаційної інстанції, посилаючись на норми положень статей 11, 509, 526 Цивільного кодексу України , дійшов висновку про те, що відповідач в порушення умов укладеного контракту не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем послуг , в частині стягнення пені, нарахованої на підставі п.6.2.8 генерального контракту, касаційний суд відмовив позивачу, посилаючись на дію мораторію в період, за який позивач просив суд стягнути розмір пені, застосувавши норму Закону України" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
У зв'язку з цим ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що посилання Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Бурова компанія "Букрос" на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права не підтверджені доданими до заяви матеріалами. Відтак відсутні умови, визначені статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України, для допуску до провадження справи № 18/257 за заявою Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Бурова компанія "Букрос" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2011 у цій справі.
Керуючись статями 86, 11114–11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В:
Відмовити Відкритому акціонерному товариству (ВАТ) "Бурова компанія "Букрос" у допуску справи №18/257 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддя
А. Заріцька
Судді
Т. Козир
О. Кот
С. Мирошниченко
І. Панова
