КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
22.01.09 р. № 18/257
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Яковлева М, Л, (доповідач по справі),
суддів:
Мостової Г. І.
Шевченко В. Ю.
При секретарі судового засідання - Олійник О.Л.
За участю представників сторін відповідно протоколу судового засідання від 22.01.2009 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:
- засновника підприємства «АОММ-Компані»;
- корпорації «CANIA INVESTMENTS LIMITED», Латвія;
- Українсько-Чеського спільного підприємства «Карпати-Моравія», м. Вижниця Чернівецька обл.;
- Відкритого акціонерного товариства бурова компанія «Букрос», м. Полтава;
- закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк»в особі Полтавського головного регіонального управління, м. Полтава;
- підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Полтавській області, м. Полтава на ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.10-24.10. 2008 року
у справі № 18/257 (суддя Ореховська О.О.)
за заявою державної податкової інспекції у м. Полтаві
до відкритого акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос», м. Полтава
про визнання банкрутом,
в с т а н о в и в :
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.07.2006 року за заявою державної податкової інспекції у м. Полтаві порушено провадження справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос», м. Полтава.
За наслідками підготовчого засідання, 31.08.2006 року місцевим господарським судом прийнято ухвалу у справі № 18/257, якою визначено розмір вимог ініціюючого кредитора у сумі 704 013,4 грн., зобов'язано ініціюючого кредитора подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення провадження у даній справі, призначено розпорядником майна боржника Рибаченка М.П., зобов'язано розпорядника майна не пізніше 11.12.2006 року скликати та провести збори кредиторів, також призначено попереднє засідання суду на 09.11.2006 року.
У газеті «Голос України»від 15.09.2006 року № 171 опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства Бурова компанія ( далі- ВАТ БК ) «Букрос», м. Полтава.
До господарського суду Полтавської області із кредиторськими вимогами звернулись наступні кредитори:
1. Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» в особі Полтавського регіонального управління, м. Полтава 2 146 245,44 грн.;
2. Полтавський акціонерний банк «Полтава - банк», м. Полтава - 2 462 285,00 грн.;
3. Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»- 5 550, 53 грн.;
4. Управління Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтава -2 603 261,01 грн.;
5. Фонд державного загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття представленого Полтавським районним центром зайнятості - 9 777,83 грн.;
6. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Полтава -448 166,73 грн.;
7. Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Атол»м. Полтава - 274 112,46 грн.;
8. Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта»в особі Полтавської воєнізованої частини по попередженню і ліквідації відкритих нафтових і газових фонтанів, м. Полтава -1 212,08 грн.;
9. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в особі Полтавського
територіального управління, м. Полтава - 9 690, 00 грн.;
10. Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго - Сервісна компанія «Еско-Північ», м. Київ - 230 125,00 грн.;
11. Полтавська міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області, м. Полтава 35 949,81 грн.;
12. Державна податкова інспекція у м. Полтаві -1 062 575,10 грн.;
13. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Полтава - 18 707,84 грн.;
14. Товариства з обмеженою відповідальністю «Букрос- ГЕО», м. Полтава 123 009,07 грн.;
15. ОСОБА_1на суму 7 910, 67 грн.;
16. ОСОБА_2, с. Залізничне - 2 061 грн.;
17. Державне відкрите акціонерне товариство «Торезьке шахтопрохідне управління по бурінню стволів та свердловин», м. Торез -105 668,00 грн.;
18. Відділення примусового виконання рішень державної виконавчої служби Полтавської області, м. Полтава - 216 098,77 грн.;
19. Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтерра», м. Полтава. -718 760,55 грн.;
20. Товариство з обмеженою відповідальністю «Венданта ЛТД», м. Полтава - 792 234, 00 грн.;
21. Корпорація «CANIA INVESTMENTS LIMITED», Латвія - 3 465 523,00 грн.;
22. Приватне підприємство «Санабел ЕКС», м. Київ - 1 332 566,12 грн.;
23. Полтавський міський центр зайнятості, м. Полтава -57 199,80 грн.;
24. Українсько-Чеське спільне підприємство «Карпати-Моравія», м. Вижниця Чернівецька обл. - 1 834 323,00 грн.;
25. ОСОБА_3. - 3 298, 00 грн.;
За наслідками розгляду зазначених кредиторських вимог, 22.10-24.10.2008 року у справі № 18/257, було винесено ухвалою (підписана 03.11.2008 року), якою: - 1. визнано грошові вимоги:
1. Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» в особі Полтавського регіонального управління, м. Полтава частково на суму 1 792 654, 09 ( 1 черга), у іншій частині задоволення кредиторських вимог було відмовлено;
2. Полтавського акціонерного банку «Полтава -банк», м. Полтава - 2 420 361,57 грн.(1 черга);
3. Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» - 203, 00 грн. ( 1 черга);
4. Управління Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтава -900 036,50 грн. (2 черга), 260 674,13 грн. (6 черга), 1 118 875,70 грн. (3 черга);
5. Фонду державного загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття представленого Полтавським районним центром зайнятості - 9 420,39 грн. ( 2 черга);
6. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань у м. Полтава -69 853,43 грн. (2 черга);
7. Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Атол»,
м. Полтава - 273 909,47 грн. (4 черга);
8. Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі Полтавської воєнізованої частини по попередженню і ліквідації відкритих нафтових і газових фонтанів, м. Полтава -992,08 грн. ( 4 черга), 220,00 грн. (1черга);
9. Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в особі Полтавського
територіального управління, м. Полтава - 9 690, 00 грн. ( 6 черга);
10. Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго - Сервісна компанія «Еско-Північ», м. Київ - 230 000,00 грн. ( 4 черга);
11. Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області, м. Полтава 35 776,66 грн. (3 черга), 173,15 грн. (6 черга);
12. Державної податкової інспекції у м. Полтаві -748 507,27 грн. (3 черга), 8 351,91 грн. (6 черга);
13. Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Полтава - 18 707,84 грн. (2 черга);
14. Товариства з обмеженою відповідальністю «Букрос- ГЕО», м. Полтава частково в сумі -112 806, 07 грн. (4 черга), в іншій частині вимог відмовлено;
15. ОСОБА_2, с. Залізничне - 2 061 грн ( 2 черга);
16. Державного відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідне управління по бурінню стволів та свердловин», м. Торез -частково в сумі 75 465,00 грн. (4 черга), в іншій частині вимог відмовлено;
17. Відділення примусового виконання рішень державної виконавчої служби Полтавської області, м. Полтава частково в сумі -9 577, 28 грн. ( 4 черга), в іншій частині кредиторських вимог відмовлено;
18. Товариства з обмеженою відповідальністю «Венданта ЛТД», м. Полтава - 792 031, 00
грн. (4 черга);
19. Полтавського міського центру зайнятості, м. Полтава -49 190, 31 грн. (2 черга);
20. ОСОБА_3. - 3 298, 05 грн. ( 2 черга);
- 2. Відмовлено у визнанні кредиторських вимог: підприємству «АОММ-Компані», м. Сімферополь на суму 600 778,00 грн. та товариству з обмеженою відповідальністю «ТВК Крайт», м. Полтава на суму 364 358, 71 грн.
- 3. Прийнято відмову від заявлених вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера», м. Полтава.
- 4. Відмовлено у визнанні кредиторських вимог:
1. приватному підприємству «Санабел ЕКС», м. Київ на суму 1 332 566,12 грн. та 118, 85 грн;
2. Діденку Володимиру Івановичу на суму 7 707, 67 грн.;
3. Корпорації «CANIA INVESTMENTS LIMITED», Латвія на суму 691 680, 59 дол. США або 3 465 320,00 грн.;
4.Українсько-Чеському спільному підприємству «Карпати-Моравія», м. Вижниця Чернівецька обл. на суму 1 834 120,00 грн.
-5. Визнані вимоги внесено до реєстру вимог кредиторів ТОВ БК «Букрос», м. Полтава у зазначених судом розмірах. Вимоги кредиторів, що заявлені після закінчення строку для подання чи не заявлені взагалі -вважаються погашеними.
-6. Копію ухвали направлено всім кредиторам, боржнику, розпоряднику майна Рибаченку М.П. та прокуратурі Полтавської області.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду засновник підприємства «АОММ-Компані», корпорація «CANIA INVESTMENTS LIMITED», Латвія, Українсько-Чеське спільне підприємство «Карпати-Моравія», м. Вижниця Чернівецька обл., Відкрите акціонерне товариство бурова компанія «Букрос», м. Полтава, закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк»в особі Полтавського головного регіонального управління, м. Полтава та підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Полтавській області, м. Полтава звернулись до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргами, з проханням скасувати чи змінити оскаржувану ухвалу, в частинах, які стосуються скаржників, з підстав невідповідності висновків у прийнятому процесуальному документі обставинам справи та вимогам законодавства.
Ухвалами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.11.2008 року, 05.12.2008 року та 09.12.2008 року у справі № 18/257 апеляційні скарги було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 08.01.2009 року.
В ухвалі Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.01.2008 року розгляд всіх зазначених вище апеляційних скарг об'єднано у одне апеляційне провадження, оскільки оскарженню підлягає один і той самий процесуальний документ, а саме, ухвала господарського суду Полтавської області від 22.10 - 24.10. 2008 року у справі № 18/257.
У судове засідання, яке відбулось 08.01.2009 року з'явився лише представник кредитора ТОВ «Енерго сервісна компанія «Еско-Північ», а представником боржника подано клопотання про відкладення судового розгляду, у зв'язку із чим, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 22.01.2009 року.
Відзиви на апеляційні скарги подано боржником, Українсько-Чеським спільним підприємством «Карпати-Моравія»та податковим органом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги засновника підприємства «АОММ-Компані», корпорації «CANIA INVESTMENTS LIMITED», Латвія, Українсько-Чеського спільного підприємства «Карпати-Моравія», м. Вижниця Чернівецька обл., закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк»в особі Полтавського головного регіонального управління, м. Полтава підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Полтавській області, м. Полтава -залишити без задоволення, апеляційну скаргу ВАТ БК «Букрос»задовольнити частково, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.10-24.10. 2008 року у справі № 18/257 частково змінити, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється названим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
При цьому, названий Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Ч. 1 ст. 14 Закону встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Також кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали та матеріалів даної справи, до суду із заявами про визнання кредиторських вимог до боржника, у строки що встановлює наведена норма, звернулось 25 кредиторів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК Крайт», м. Полтава та підприємство «АОММ Компані», м. Сімферополь звернулись із кредиторським вимогами до боржника за межами тридцяти денного строку, встановлених у ч. 1 ст. 14 Закону, а саме, «ТВК Крайт»- 01.04.2008 року ( т. 10. а.с. 93-107), та «АОММ Компані»- 12.01.2007 року ( т. 7 а.с. 10-34), при чому останнім подано клопотання про відновлення процесуального строку у справі про банкрутство.
Із оскаржуваної ухвали вбачається, що господарський суд Полтавської області відмовив у визнанні кредиторських вимог «ТВК Крайт», м. Полтава та «АОММ Компані», м. Сімферополь, оскільки вони були заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, у зв'язку із чим не можуть бути розглянуті та вважаються погашеними.
Як встановлено ч. 2 спеціального Закону, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо кредиторських вимог «АОММ Компані», м. Сімферополь, оскільки за своєю юридичною природою вони є конкурсними та розглядаються в процедурі розпорядження майном, а також із наведеної норми Закону вбачається, що строк звернення до господарського суду із кредиторськими вимогами, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, поновленню не підлягає.
Однак, колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції щодо відмови у визнанні кредиторських вимог «ТВК Крайт», м. Полтава, оскільки вони є поточними, тобто виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та на підставі абз. 8 ч. 1 ст. 23 Закону, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури, а відтак звернення до суду «ТВК Крайт»із поточними кредиторськими вимогами відбулось передчасно, а місцевий господарський суд позбавив наведене підприємство на таке подальше звернення.
У зв'язку із чим, п. 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Полтавської області від 22.10.-24.102008 року у справі № 18/257 підлягає скасуванню, в частині відмови у задоволенні кредиторських вимог «ТВК Крайт», м. Полтава, в іншій частині п. 2 резолютивної частини залишається без змін та відповідно апеляційна скарга підприємства «АОММ Компані», м. Сімферополь без задоволення.
Щодо вимог апеляційної скарги корпорації «CANIA INVESTMENTS LIMITED», Латвія, із проханням визнання останнього кредитором у даній справі на суму 691 680,59 дол. США або 3 492 986,98 грн., колегія суддів хоча і погоджується із висновками суду першої інстанції і вважає дані вимоги неправомірними, однак слід зазначити, що місцевий господарський суд не в повній мірі дослідив наявні у справі матеріали та не надав документам, які подані до суду згаданим підприємством, належної юридичної оцінки, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а відповідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як встановлено апеляційним судом, між корпорацією «CANIA INVESTMENTS LIMITED», Латвія (повірений) та ВАТ БК «Букрос»( довіритель) було укладено Договір доручення № 57, копія якого знаходиться у матеріалах справи т. 5 а.с. 151-154, предметом якого було зобов'язання повіреного зробити від імені та за рахунок довірителя юридичну дію, а саме, оплатити ремонт двигуна WOLA-HENSHEL ЗУН Нафтомет, м. Кросно, вул. Нафтова, 8, Польща, відповідно контрактів № PL/012216854/98/0002 від 23.03.1998 року; № PL/012216854/98/0003 від 23.03.1998 року. Також відповідно зазначеному договору доручення повірений має право на винагороду у розмірі 30 % від вартості фактично сплачених послуг.
Але як вбачається із заяви про визнання кредиторських вимог корпорації «CANIA INVESTMENTS LIMITED»та апеляційної скарги корпорації, заявник стверджує, що відповідно згаданого договору доручення № 57, зобов'язання по оплаті ремонту двигунів покладено на корпорацію «CANIA INVESTMENTS LIMITED», що не відповідає дослідженому апеляційним судом контракту. Також скаржник стверджує, що оплатив рахунки по оплаті ремонту двигунів на суму 310 256,59 дол. США, однак фактичних документів такої оплати ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надав.
До того ж, корпорація «CANIA INVESTMENTS LIMITED»стверджує, що відповідно договору уступки права вимоги від 01.12.2003 року до останнього переходять кредиторські вимоги ADNR Tehnology SA 8807 FREIENBACH за виконання оглядового контракту № S-00-08/109 від 25.08.2000 року, укладеного ВАТ БК «Букрос»та ADNR Tehnology SA 8807 FREIENBACH на суму 381 424,00 дол. США.
Як вбачається з матеріалів справи, дані твердження не можуть бути прийняті судом, оскільки не підтверджені належним чином.
Копія договору уступки права вимоги від 01.12.2003 року за яким корпорація «CANIA INVESTMENTS LIMITED»набуває право вимоги до боржника не містить ні печатки, ні підпису керівника ADNR Tehnology SA, який уступає право вимоги боргу до боржника корпорації.
Як пояснив представник боржника у судовому засіданні, наявна у справі копія угоди є перекладом з англійської мови, тому не підписана ADNR Tehnology SA, однак дана копія не є доказом для суду, оскільки існує певний порядок, відповідно якого дана угода повинна бути перекладена, а підписи сторін завірені нотаріально.
Із зазначеного випливає, що кредиторські вимоги корпорації «CANIA INVESTMENTS LIMITED», Латвія не підтверджені документально, у зв'язку із чим не визнані судом та не внесені до реєстру вимог кредиторів, а відтак апеляційна скарга останнього задоволенню не підлягає.
Вимоги апеляційної скарги Українсько-Чеського спільного підприємства «Карпати-Моравія», м. Вижниця Чернівецька обл., на думку колегії суддів, також задоволенню не підлягають, з огляду на відсутність їх документального підтвердження, що вірно встановлено судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі, однак колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Заявник вважає, що має право на кредиторські вимоги до ВАТ БК «Букрос»на суму 1 834 120,00 грн., які обґрунтовані несплатою останнім переказних векселів № 3224980404 на суму 150 000,00 грн. та № 3224980405 на суму 811 920,00 грн., з терміном оплати по пред'явленню, Акт приймання-передачі № 3 від 12.06.2002 року та за переказним векселем № 3224980409 від 12.06.2002 року на суму 901 200,00 грн., з терміном погашення по пред'явленню, Акт приймання-передачі № 3 від 12.06.2002 року.
Із мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що скаржником не надано до суду першої інстанції документального підтвердження заявлених вимог, зокрема, засвідчених копій або оригіналів самих векселів, які містять інформацію про емітента вказаних цінних паперів.
Як вбачається із апеляційної скарги Українсько-Чеського спільного підприємства «Карпати-Моравія», останній вважає, що оскаржувана ухвала не є законною, а саме,
1. судом відхилено грошові вимоги підприємства, не дивлячись на те, що боржник повністю погодився із заявленими кредиторськими вимогами, чим порушено вимоги п. 3 ст. 14 Закону;
2. було порушено приписи п. 6 ст. 14 Закону та не включено кредиторські вимоги спільного підприємства до реєстру вимог кредиторів;
3. судом також порушено вимоги ст. 15 Закону, який розглядав вимоги кредиторів заявлені до господарського суду, а не реєстр вимог кредиторів і вимоги кредиторів щодо яких були заперечення боржника, як це прямо передбачено у п. 2 ст. 15 Закону;
4. при прийнятті заяви Українсько-Чеського спільного підприємства «Карпати-Моравія»про визнання кредиторських вимог до ВАТ БК «Букрос», на думку скаржника, суд першої інстанції зважив на достатню наявність документів для її розгляду та при підготовці справи до розгляду не витребував у скаржника документи, які необхідні для вирішення спору.
Поряд з наведеним, скаржник вважає, що всі необхідні документи, на підтвердження кредиторських вимог до боржника, до господарського суду надані, а також зазначає, що примірники всіх документів, що підтверджують заборгованість ВАТ БК «Букрос»знаходяться у боржника.
Колегія суддів вважає, що твердження, які викладені у апеляційній скарзі, щодо доказової бази кредиторських вимог заявника, не заслуговують на увагу, оскільки, ст. 36 ГПК України встановлено, що оригінали документів подаються до суду, коли обставини справи до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами.
Стосовно доказування вексельної заборгованості слід вказати, що вексель, як цінний папір може належати тій чи іншій особі у визначений момент, а може вже і не належати, отже тут важливо визначити наявність індосаменту (передачі векселя) та хто є останній власник векселя. Навіть відсутність індосаменту відносно власника не робить вексель недійсним, лише фактичне володіння векселем надає право на стягнення заборгованості з боржника, тобто у даному випадку навіть копія такого векселя не надає право чітко встановити чи є власник копії векселя і власником його оригіналу та, як наслідок кредитором боржника
Українсько-Чеське спільне підприємство «Карпати-Моравія»не надало для дослідження до суду першої інстанції та до апеляційного господарського суду оригінали векселів, які у даному випадку є документами, які в обов'язковому порядку мають бути представлені в оригіналі, на які скаржник посилається як на підставу своїх кредиторських вимог, отже не довело правомірність своїх вимог.
Щодо тверджень апеляційної скарги, відповідно ст. 14 Закону про банкрутство, боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд, отже дана норма не наділяє боржника виключним правом на визнання кредиторських вимог, а розпорядником майна було чітко сформульовані підстави відхилення вимог спільного підприємства «Карпати-Моравія».
Також п. 6 ст. 14 Закону передбачено, що вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у даному випадку колегією суддів встановлено, що розпорядником майна (т. 6 а.с. 30-34) було подано до суду реєстр вимог кредиторів, а вимоги заявника дійсно не були включені до реєстру вимог кредиторів, оскільки розпорядником майна їх було відхилено у повному обсязі.
Відповідно ст. 15 Закону, попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Закону.
У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, що і було зроблено місцевим господарським судом та за наслідками розгляду і було прийнято ухвалу, що оскаржується.
За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.
Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.
У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).
У зв'язку із наведеною нормою, колегія суддів не може погодитись із Українсько-Чеським спільним підприємством «Карпати-Моравія», та вказати, що судом дійсно було розглянуто кредиторські вимоги, які увійшли до реєстру кредиторських вимог, та поряд з ними було розглянуто всі без виключення кредиторські вимоги, надано відповідну юридичну оцінку, визнано або відхилено певні вимоги та визначено розміри і черговість задоволення таких вимог, та за наслідками їх розгляду було ухвалено у п. 5 оскаржуваної ухвали визнані кредиторські вимоги внести до реєстру вимог кредиторів ВАТ БК «Букрос», м. Полтава.
Як вже було зазначено вище, скаржник також вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи заяву Українсько-Чеського спільного підприємства «Карпати-Моравія»із грошовими вимогами до боржника не повернув її заявнику, а відтак на думку останнього погодився із наявністю всіх документів.
Із наведеними твердженнями заявника колегія суддів погодитись не може, оскільки, всі заяви кредиторів приймаються судом до розгляду, а вже у процесі провадження суд витребовує необхідні документи.
Із матеріалів справи вбачається, що господарський суд Полтавської області неодноразово витребовував додаткові докази, зокрема, в ухвалі від 09.07.2008 року зобов'язав всіх кредиторів надати до суду детальні розрахунки своїх вимог та докази на яких вони ґрунтуються.
Отже, наведене апеляційним судом свідчить про безпідставність тверджень Українсько-Чеського спільного підприємства «Карпати-Моравія», а відтак підстав для задоволення апеляційної скарги спільного підприємства відсутня.
Щодо вимог апеляційної скарги ВАТ БК «Букрос», слід вказати, що дана апеляційна скарга підлягає задоволенню, в частині скасування ухвали господарського суду Полтавської області від 22.10.-24.10.2008 року у справі № 18/257 щодо визнання грошових вимог ОСОБА_3в сумі 3 298, 05 грн., з огляду на наступне.
Як вбачається із доданої до апеляційної скарги копії відомості, боржником було проведено розрахунки із зазначеним кредитором.
Також боржник не погоджується із визнаними судом кредиторськими вимогами:
- ТОВ «Енерго-Сервісна компанія «Еско-Північ»в сумі 230 000 грн.;
- ВАТ «Торезьке шахтопрохідне управління по бурінню стволів та свердловин»в сумі 75 465, 00 грн.;
- ТОВ НВП «Атол»в сумі 273 909,47 грн.;
Щодо кредиторських вимог «Енерго-Сервісна компанія «Еско-Північ», апеляційним судом встановлено, що 02.08.2005 року між ТОВ «Еско-Північ»- Замовник та ВАТ БК «Букрос»- Підрядник, було укладено Договір № 65 на будівництво свердловини № З Ракитнянської площі.
Предметом даного Договору було виконання Підрядником робіт по будівництву свердловини № 3 Ракитнянської площі.
У відповідності до пункту 3.1. «Підрядник виконує транспортування бурової установки на точку буріння». В Додатку № 3 до даного Договору, зазначена вартість робіт по перевезенню бурового обладнання та БМР по свердловині № 3 Ракитнянської площі. Також в Додатку № 3 зазначено «тип бурового верстата - Уралмаш 4 Е 76».
Вищезазначене обладнання мало бути завезене у термін до 31.01.2006 року, але окрім деякого обладнання, яке зазначається в переліку обладнання підписаним технологом ТОВ «Еско-Північ», у повному обсязі до часу порушення провадження у справі про банкрутство обладнання завезено не було, чим було порушено умови п. 3.1. Договору № 65.
Із матеріалів справи вбачається, що 05.08.2005 року ТОВ «Еско-Північ»сплатило на рахунок боржника 200 000,00 грн. та 22.09.2005 року ще 30 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями ( т.4 а.с. 287-288).
У відповідності до п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору та п. З ст. 651 Цивільного кодексу України, якщо у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Тому ТОВ «Еско-Північ»повідомило, Листом № 212-07/06 від 12.07.06р. та Листом № 246-08/06 від 29.08.06р., що Договір № 65 на будівництво свердловини № 3 Ракитнянської від 02.08.2005 року вважається розірваним, також ТОВ «Еско-Північ»просило повернути в 10 денний термін кошти у розмірі 230000,00 грн., які були сплачені боржнику для завезення бурового обладнання до свердловини № 3 Ракитнянської площі, але як відповіді так і коштів повернуто не було.
Боржником, не визнаючи кредиторські вимоги ТОВ «Еско-Північ», зазначено, що ВАТ БК «Букрос»неодноразово було направлено акти виконаних робіт на суму 207 560, 00, однак із матеріалів справи вбачається, що кредитором дані акти було відхилено та не підписано, у зв'язку із невиконанням Підрядником договірних умов щодо порядку та строків виконання робіт.
У зв'язку із наведеним, вимоги апеляційної скарги боржника щодо відхилення кредиторських вимог ТОВ «Еско-Північ»на суму 230 000,00 грн., не доведені документально та не визнаються апеляційним судом.
Щодо вимог апеляційної скарги про відхилення кредиторських вимог ТОВ НВП «Атол»в сумі 273 909,47 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Місцевим господарським судом встановлено, а апеляційним господарським судом перевірено, що 18 травня 2005 р. між ТОВ НВП «Атол»та ВАТ БК «Букрос»був укладений договір, за яким боржник брав на себе зобов'язання із застосуванням власних матеріалів, техніки та обладнання відремонтувати автошлях до бурового майданчику свердловини № 103 Кільцівської площі.
Вартість робіт за договором складала 57435 грн., які платіжним дорученням № 520 від 18.05.05 ТОВ НВП «Атол»перерахував ВАТ БК «Букрос»20000 грн., а платіжним дорученням № 536 від 19.05.05 р. ще 37000 грн.
За договором роботи повинні бути виконаними в строк до 20.06.2005 року, але до цього часу виконані не були, а передоплата у сумі 57 000,00 грн. повернута не була.
Поряд з наведеним, відповідно акту приймання - передачі від 09.03.2006 року ТОВ НВП «Атол»передало ВАТ БК «Букрос»в рахунок оплати наявної заборгованості за виконані роботи по буровому контракту № Лу від 16.06.04 р. вексель на суму 200 000 грн., однак станом на 01.03.06 р. сума заборгованості ТОВ НВП «Атол»перед ВАТ БК «Букрос»за буровим контрактом № 41 складала 177307,54 грн., тобто різниця між сумою виданого векселя та сумою заборгованості складає 22 692,46 грн.
Також, платіжним дорученням № 761 від 19.07.05 р. ТОВ НВП «Атол»перерахувало ВАТ БК «Букрос»200000 грн. в якості попередньої оплати за виконання боржником робіт з будівництва свердловини № 103 Кільцівської площі згідно бурового контракту № 68 від 23.09.04 р.. Боржником роботи були виконані частково, на суму 5 783,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №2. Сума дебіторської заборгованості ВАТ БК «Букрос»перед ТОВ НВП «Атол»по виконанню робіт за буровим контрактом № 68 від 23.09.04 р. складає 194 217,00 грн.
Таким чином, загальна сума дебіторської заборгованості ВАТ БК «Букрос»перед ТОВ НВП «Атол»по виконанню договору від 18.05.05 р., бурових контрактів № 41 від 16.06.04 р. та № 68 від 23.09.04 р. складає 273909,46 грн., документальне підтвердження кредитором надано при зверненні із заявою про визнання його кредитором у справі про банкрутство ВАТ БК «Букрос»( т. 3 а.с. 198-222)
Виходячи із зазначеного вище, грошові вимоги повністю підтверджені ТОВ НВП «Атол», боржником не спростовані у суді першої та апеляційної інстанцій.
Щодо вимог апеляційної скарги боржника стосовно відхилення кредиторських вимог ВАТ «Торезьке шахтопрохідне управління по бурінню стволів та свердловин»в сумі 75 465, 00 грн., колегія суддів вважає зазначити наступне.
ВАТ «Торезьке шахтопрохідне управління по бурінню стволів та свердловин»звернулось із заявою про визнання його кредитором у справі № 18/257 про банкрутство ВАТ БК «Букрос»на суму 105 465,00 грн.
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається із матеріалів справи, вказані вимоги виникли на підставі договору № 27-1/9-СД, укладеного 27.09.2004 року ВАТ «Торезьке шахтопрохідне управління по бурінню стволів та свердловин»(Підрядник) та боржником, відповідно до умов якого Підрядником були виконані роботи по рекультивації земельної ділянки скв. №1 Східно-Броварської площадки, на загальну суму 80 465,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт, підписаного сторонами договору № 27-1/9- СД від 27.09.2004 року, однак боржником було сплачено лише 5 000,00 грн., а без оплати залишено 75 465,00 грн., які фактично підтверджені матеріалами справи та визнані судом.
Апеляційний суд також погоджується із висновками суду першої інстанції, що вимоги заявника на суму 30 000,00 грн. є передоплатою згідно договору оренди № 49 від 01.07.2004 року не підтверджені документальними доказами та правомірно відхилені господарським судом Полтавської області.
Твердження боржника у апеляційній скарзі не підтверджені документально та не можуть бути прийняті апеляційним судом належними доказами відсутності заборгованості.
Щодо вимог апеляційної скарги закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк»в особі Полтавського головного регіонального управління, м. Полтава, колегія суддів не вважає їх правомірними, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, кредиторські вимоги, що були заявлені банківською установою до місцевого господарського суду складали 2 146 042,44 грн., із яких: 1 000 000, 00 грн. це сума за кредитом, 725 734, 54 грн. це сума нарахованих відсотків за користування кредитом, 315 616,43 грн. пені за порушення термінів повернення кредиту та 106 691,47 грн. пені за порушення термінів сплати відсотків.
Місцевий господарський суд визнав кредитором закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» в особі Полтавського головного регіонального управління на суму 1 792 654,09 грн.
Апеляційним судом встановлено, що заборгованість ВАТ БК «Букрос»перед банківською установою виникла внаслідок невиконання боржником умов кредитного договору № 359 ВЛ від 19.09.2003 року, за яким підприємство боржника отримало поновлювальну кредитну лінію лімітом 1 000 000, 00 грн., за користування коштами боржник зобов'язався сплачувати 21% річних, а 42 % річних, у разі несвоєчасного погашення кредиту.
Однак, у зв'язку із неможливістю боржника виконати умови кредитної угоди, строк її дії неодноразово продовжувався, а останній раз такий строк було продовжено у відповідності до додаткової угоди від 17.09.2004 року.
На час порушення провадження у справі № 18/257 про банкрутство ВАТ БК «Букрос», а саме, 18.07.2006 року, боржником не було здійснено розрахунки із банківською установою і сума, що підлягає відшкодуванню, мала б складати 2 146 042,44 грн., як це було заявлено банком, однак в період з 19.09.2003 року ( дата угоди про кредитування боржника) та 18.07.2006 року ( порушення провадження у справі про банкрутство боржника № 18/257) було порушено іще одну справу про банкрутство ВАТ БК «Букрос», у зв'язку із чим колегія суддів встановила наступне.
Відповідно ст. 1 Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно із ч. 4 Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Як встановлено апеляційним судом, господарським судом Полтавської області 22.04.2005 року за заявою ЗАТ КБ «Приватбанк»в особі філії «Полтавське головне регіональне управління»(кредитор у даній справі) було порушено провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос», але 23.06.2005 року провадження у справі № 10/46 було припинено, оскільки вимоги ініціюючого кредитора були забезпечені заставою майна боржника.
Ухвала місцевого господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство вступила в законну силу 21.06.2006 року, оскільки була оскаржена в апеляційному та касаційному порядку та залишена в силі, отже в період провадження у справі № 10/46 діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, та лише з 21.06.2006 року дія мораторію закінчена, отже даний кредитор не вправі вимагати заявлену суму, а сума підлягає зменшенню, у зв'язку із введенням мораторію у справі № 10/46, під час якого Законом накладено заборону на розрахунки із кредиторами та не нараховуються штрафні санкції за невиконання боржником зобов'язань.
Задовольняючи частково грошові вимоги банківської установи, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що кредиторські вимоги ЗАТ КБ «Приватбанк»в особі філії «Полтавське головне регіональне управління»складають суму 1 792 654,09 грн.
Щодо вимог апеляційної скарги підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Полтавській області, м. Полтава (далі - ДВС), апеляційний суд не може їх визнає правомірними, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ДВС звернулась до суду із грошовими вимогами до боржника на загальну суму 188 204, 99 грн. (в редакції уточнень т. 13 а.с. 1-4), із яких судом задоволено лише 9 577,28 грн.
Дані грошові вимоги виникли, на думку скаржника, у зв'язку із винесенням низки постанов про відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості із підприємства боржника та у зв'язку із цим, вчиненням виконавцем виконавчих дій ( т. 3 а.с. 1-159 та т. 13 а.с. 1-4).
Статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Як вбачається із матеріалів справи, ДВС підтвердило свої грошові вимоги всього на суму 9 577,28 грн., оскільки у матеріалах справи містяться докази щодо проведення виконавчих дій щодо фактично стягнутих сум на користь УПФУ Октябрського району у м. Полтаві, що вбачається із Актів Державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій, копії яких знаходяться у т. 3 а.с. 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105107, 109.
Інші докази, тобто постанови ДВС про стягнення з боржника виконавчого збору, не є правомірними, оскільки не підтверджують проведення виконавчих дій та стягнення фактичних сум заборгованості, а відтак не підлягають визнанню, як кредиторські вимоги до боржника.
До того ж, статтею 34 згаданого вище Закону передбачені обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, зокрема, п. 8 ч. 1, передбачено, що порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Як вбачається із доданих до заяви про визнання кредиторських вимог ДВС Постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, низку Постанов кредитором було винесено після порушення провадження у справі про банкрутство № 10/46, тобто під час дії мораторію, з 22.04.2005 року по 21.06.2006 року а також після порушення провадження у даній справі про банкрутство.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, щодо задоволення кредиторських вимог ДВС на суму 9 577,28 грн., яка є виконавчим збором у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми, оскільки фактично суми щодо яких було винесено постанови про стягнення виконавчого збору, не стягувались.
Поряд з наведеним слід вказати, що апеляційним господарським судом перевірено правильність застосування господарським судом Полтавської області норм процесуального та матеріального законодавства щодо визнання або відхилення всіх інших кредиторських вимог у даній справі та встановлено відповідність висновків місцевого господарського суду наявним у матеріалах справи документам.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній ухвалі від 31.08.2006 року.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційні скарги засновника підприємства «АОММ-Компані», корпорації «CANIA INVESTMENTS LIMITED», Латвія, Українсько-Чеського спільного підприємства «Карпати-Моравія», м. Вижниця Чернівецька обл., закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк»в особі Полтавського головного регіонального управління, м. Полтава підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Полтавській області, м. Полтава -залишити без задоволення.
2. Апеляційна скарга ВАТ БК «Букрос»підлягає задоволенню, в частині скасування ухвали господарського суду Полтавської області від 22.10.-24.10.2008 року у справі № 18/257 щодо визнання грошових вимог ОСОБА_3 в сумі 3 298, 05 грн., в іншій частині дану апеляційну скаргу залишити без задоволення.
3. Пункт 2 ухвали господарського суду Полтавської області скасувати в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «ТВК Крайт», м. Полтава на суму 364 358, 71 грн., з прийняттям нового рішення у скасованій частині, яким кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Крайт», м. Полтава на суму 364 358, 71 грн. - залишити без розгляду.
4. В іншій частині ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.10.-24.10.2008 року у справі № 18/257 залишити без змін.
5. Матеріали справи № 18/257 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова вступає в законну силу з моменту її прийняття.
Головуючий суддя: Яковлєв М. Л.
Судді:
Мостова Г. І.
Шевченко В. Ю.
Дата відправки 26.01.09
