ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2011 р. № 18/257
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коваленка В.М. головуючого (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
Хандуріна М.І.,
розглянувши
касаційну скаргувідкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос", м. Полтава
на постановувід 19.01.2011 р. Харківського апеляційного господарського суду
у справі№ 18/257 господарського суду Полтавської області
за заявою Державної податкової інспекції у м. Полтаві
до боржникавідкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос", м. Полтава
провизнання банкрутом
розпорядник майнаарбітражний керуючий ОСОБА_1
в судовому засіданні взяли участь представники:
ВАТ "Бурова компанія "Букрос"Кулій В.М., довір., Сміхнов С.В., довір.,
Державної податкової інспекції у м. ПолтавіСмик В.О., довір.,
ПАТ КБ "Приватбанк"Педоряка О.М., довір.,
розпорядник майнаарбітражний керуючий ОСОБА_1
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.07.2006 року порушено провадження у справі № 18/257 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" (далі Боржник, Компанія) за заявою Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі Кредитор, Інспекція) в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.12.2010 року (суддя - В.В. Паламарчук) визнані грошові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" в особі Полтавського головного регіонального управління "Приватбанку" в сумі 1 725 734 грн. 54 коп. із першою чергою задоволення, та в сумі 156 326 грн. 81 коп. із шостою чергою задоволення з внесенням цих вимог до реєстру вимог кредиторів Боржника. При цьому, була відхилена решта вимог ПАТ КБ "Приватбанк" в особі Полтавського головного регіонального управління "Приватбанку" та грошові вимоги ТОВ НВО "Атол" в сумі 273 909 грн. 47 коп. Також, задоволено клопотання розпорядника майна та Боржника про зняття арешту з майна Компанії та знятий арешт зі свердловини № 107 "Кошевойська", що належить Боржнику. Крім цього, визначена дата судового засідання, на якому має бути винесена ухвала суду про санацію Компанії чи постанова про визнання її банкрутом.
Не погодившись із цією ухвалою суду першої інстанції, відкрите акціонерне товариство "Бурова компанія "Букрос" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.12.2010 року в частині визнання грошових вимог ПАТ КБ "Приватбанк" на суму 1 882 061 грн. 35 коп. та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги цього банку на суму 1 456 693 грн. 45 коп., а в іншій частині вимог відмовити.
Державна податкова інспекція у м. Полтаві, також не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та уточненнями до неї, в яких просила скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.12.2010 року в частині зняття арешту зі свердловини № 107.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 року (головуючий суддя В.В. Лакіза, судді: Я.О. Білоусова, О.А. Пуль) апеляційну скаргу Боржника задоволено частково: ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.12.2010 року скасовано в частині визнання та включення грошових вимог ПАТ КБ "Приватбанк" в особі Полтавського головного регіонального управління "Приватбанку" та в цій частині прийнято нове рішення, згідно якого вимоги банку визнані в сумі 1 655 542 грн. 76 коп. із віднесенням до першої черги задоволення та в сумі 156 326 грн. 81 коп. до шостої черги задоволення та внесенням цих вимог до реєстру вимог кредиторів Боржника. Також, було скасовано ухвалу в частині зняття арешту зі свердловини № 107 "Кошевойська", що належить Боржнику, а у задоволенні заяви голови правління Компанії та розпорядника майна про звільнення з-під арешту майна Компанії відмовлено. В іншій частині ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.12.2010 року залишено без змін, а справу направлено на подальший розгляд до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном.
Не погоджуючись з цією постановою суду апеляційної інстанції, відкрите акціонерне товариство "Бурова компанія "Букрос" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 року в частині визнання грошових вимог ПАТ КБ "Приватбанк" в особі Полтавського головного регіонального управління "Приватбанку" та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги цього банку на суму 1 456 693 грн. 4 5 коп., а в іншій частині вимог відмовити; а також скасувати в частині скасування ухвали суду першої інстанції щодо зняття арешту, залишивши без змін ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.12.2010 року в цій частині.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 12 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права, зокрема, ст. 68 ГПК України.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що, з урахуванням висновку Вищого господарського суду України від 14.04.2009 року у даній справі, під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство Компанії № 10/46 до моменту її припинення нарахування Банком пені за порушення Компанією термінів повернення кредиту та сплати відсотків по кредиту не відповідає вимогам Закону про банкрутство, у зв'язку з чим кредиторські вимоги Банку підлягають задоволенню в частині основної заборгованості, а також нарахованих сум пені за період, коли не діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі № 10/46 і до порушення провадження у даній справі. Щодо зняття арешту з частини майна Боржника (зі свердловини № 107 "Кошевойська" в Миргородському районі Полтавської області) суд вказав на необхідність задоволення вимог поточних кредиторів Боржника.
Скасовуючи частково вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо строків, протягом яких допускається нарахування Банком пені, однак уточнив строки, коли починає діяти та закінчує свою дію мораторій на задоволення вимог кредиторів. При цьому, апеляційним судом була врахована часткова сплата відсотків в сумі 272 658 грн. 27 коп. Висновки суду першої інстанції про зняття арешту визнані апеляційним судом необґрунтованими, оскільки не підтверджені матеріалами справи щодо розірвання зовнішньоекономічного контракту, укладеного Боржником, за яким передбачалося вивезення бурового обладнання, на яке, у тому числі, накладений арешт у даній справі.
Заперечуючи викладені висновки, заявник касаційної скарги зазначає, що судами не були враховані положення законодавства щодо ненарахування неустойки, штрафу, пені та інших санкцій протягом дії мораторію у справі про банкрутство, а також те, що Боржником були сплачені Банку відсотки за користування кредитом. Щодо арешту скаржник зазначив, що він не приступив до робот на виконання зовнішньоекономічного контракту від 22.07.2007 року протягом 12 місяців, коли відповідні роботи мали бути виконані, а тому такий контракт є розірваним.
Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними запереченнями, оскільки вони викладені із невірним застосуванням норм цивільного законодавства та законодавства про банкрутство, а також без врахування всіх встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
Так, зняття арешту з частини майна Боржника було мотивовано судом першої інстанції лише наданням можливості Боржнику розрахуватись з поточними кредиторами за відсутністю, в порушення норм п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України, інших обґрунтувань для прийняття такого рішення, без посилання на обставини, про які зазначалось керівником та розпорядником майна у клопотаннях про звільнення з під арешту майна Боржника (т. 1 а.с. 77, 113) та без посилання на норми законодавства, які були застосовані судом при прийнятті відповідного рішення.
У зв'язку із викладеним суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що ухвала суду першої інстанції в частині зняття арешту з частини майна Компанії є необґрунтованою.
Щодо інших підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду в частині зняття арешту, про які зазначив суд апеляційної інстанції та про які зазначає в скарзі Боржник, слід звернути увагу на наступне.
Як встановлено, зокрема, судом апеляційної інстанції, арешт на майно Боржника, з частини якого знятий арешт оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, був накладений ухвалою від 17.08.2007 року (т. 2 а.с. 42-44). Застосовуючи заходи до забезпечення вимог кредиторів Компанії шляхом накладення арешту, суд першої інстанції в ухвалі 17.08.2007 року зазначив, що укладений Боржником зовнішньоекономічний контракт на бурові роботи № 26 від 22.07.2007 року передбачає надання у цільове використання бурове обладнання, а умови цього контракту не передбачають страхування ризику неповернення товарно-матеріальних цінностей Компанії. Також, місцевий суд в ухвалі 17.08.2007 року встановив, що перший етап робіт робот складає 1 рік, а другий етап робот укладається додатково на 4 роки за домовленністю з генеральним директором. Суд же апеляційної інстанції встановив факт відсутності доказів на підтвердження розірвання вказаного зовнішньоекономічного контракту, а відповідно до положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Отже, розірвання договору відповідно до законодавства допускається: за згодою сторін, за рішенням суду або якщо договором або законом передбачено право на односторонню відмову від договору; а відповідні підстави підтверджені належними доказами.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій не були встановлені факти на підтвердження наявності підстав, згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, для розірвання зовнішньоекономічного контракту на бурові роботи № 26 від 22.07.2007 року, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що за відсутністю доказів розірвання між сторонами укладеного Боржником зовнішньоекономічного контракту на бурові роботи № 26 від 22.07.2007 року, рішення суду першої інстанції про звільнення з під арешту частини майна Компанії прийнято з неправильним застосуванням норм законодавства та з невідповідністю обставинам справи, а у задоволенні відповідної заяви голови правління Боржника та розпорядника майна слід відмовити.
Стосовно заперечення скаржника щодо розміру визнаних кредиторських вимог Банку до Компанії, суд касаційної інстанції зазначає, що ці заперечення викладені Компанією без врахування норм ст. 12 Закону про банкрутство та норм ст. 85 ГПК України (щодо набрання законної сили рішення суду першої інстанції), а тому неправомірним є посилання на дію мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство Боржника № 10/46 до 21.06.2006 року, коли судом касаційної інстанції була прийнята постанова про залишення без змін ухвали від 23.06.2005 року про припинення провадження у вказаній справі про банкрутство.
Так, скаржником не враховано, що згадана ухвала від 23.06.2005 року у справі № 10/46 набрала законної сили з 30.03.2006 року у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України, коли до постанови касаційної інстанції від 21.06.2006 року була винесена постанова судом апеляційної інстанції про залишення ухвали від 23.06.2005 року без змін, про що зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній у даній справі постанові (враховуючи відповідно до норм ст. 11112 ГПК України вказівки суду касаційної інстанції в постанові від 14.04.2009 року, яка прийнята при попередньому перегляді в касаційному порядку судових рішень судів першої та апеляційної інстанції у даній справі стосовно кредиторських вимог Банку до Компанії (т. 1 а.с. 66-72)).
Саме тому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, мораторій на задоволення вимог кредиторів Компанії діяв з 22.04.2005 року (коли була порушена справа про банкрутство № 10/46) і до 30.03.2006 року (набрання законної сили ухвали про припинення провадження у справі № 10/46), а також з 18.07.2006 року коли було порушено провадження у даній справі про банкрутство Компанії, у зв'язку з чим, саме з урахуванням цих обставин щодо періодів, відповідно до норм ст. 12 Закону про банкрутство, протягом яких не допускається нарахування Банком Компанії пені за порушення термінів повернення Компанією Банку кредиту та порушення термінів сплати відсотків за користування кредитом, судом апеляційної інстанції було прийнято нове рішення про визнання грошових вимог Банку до Компанії із визначенням сум цих вимог та черговості її задоволення.
Що ж до посилання скаржника на часткову сплату Компанією відсотків за користування кредитом в сумі 272 658 грн. 27 коп., суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що вказана сплата була врахована судом апеляційної інстанції при обрахуванні вимог Банку до Компанії та прийнятті відповідного рішення у даній справі, про що і було зазначено в оскаржуваній постанові (т. 2 а.с. 111 абзац сьомий).
За таких обставин справи, доводи касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 12, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 651 Цивільного кодексу України та ст.ст. 85, 86, 1115, 1117, 1119 11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" залишити без задоволення.
2.Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 р. у справі № 18/257 залишити без змін.
Головуючий В.М. Коваленко
Судді О.Є. Короткевич
М.І. Хандурін
Постанову виготовлено та підписано 30.03.2011 року.
