РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2-40/11
27 вересня 2011 року Вільшанський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого –судді Галицького В.В.,
при секретарі Семергій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Вільшанка справу за позовною заявою ОСОБА_1 до СФГ «Вись»в особі ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі земельного паю, договір оренди № 23 від 11.06.2007 року, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Вільшанського районного суду з позовом до відповідача про розірвання договору оренди землі земельного паю, договір оренди № 23 від 11.06.2007 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що одинадцятого серпня 2007 року між позивачем та відповідачем в особі орендаря ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого, позивач надає, а відповідач приймає в платне користування земельну ділянку 8,65 га ріллі, яка знаходиться на території с. Котовське Вільшанського району Кіровоградської області. Відповідно п.8 цього договору строк дії договору (10) років. Відповідно п. 9 вищевказаного договору орендна плата вноситься орендарем (додаток № 2): пшениця - 1000 кг, ячмінь - 1000 кг, зерно кукурудзи - 1000 кг, соняшника - 100 кг, цукру - 50 кг.. Згідно з договором оренди землі від 11.06.2007 року орендар щорічно сплачує орендодавцю плату у розмірі та з розрахунку на один пай. Крім зерна ще здійснюються безкоштовна оранка і культивація присадибної ділянки орендодавця площею не більше 0,5 га.. Солома - один причеп на пай. Крім того, відповідно Указу Президента України від 19 серпня 2008 року № 725 цей договір недійсний, так як від 19 серпня 2008 року був Указ - не менше трьох відсотків від вартості землі. Але ніхто з позивачем цього не узгодив. На спілкування орендатор із позивачем не йде. Уже тричі міняв номер телефону. Орендар почав її ображати ще з 2008 року, коли почав давати зерно у 2009 році. 27 жовтня позивач написала відповідачу заяву на вихід від нього зі своїм земельним паєм. Орендар сказав, що буде все виконувати і перевіряти, але це все на порожніх його словах. Станом за 2010 рік орендар дав тільки 2250 кг брудної пшениці і оцінив її по 1000 грн. за тону. Залишки не доотримано: 750 кг зерна кукурудзи, 50 кг цукру, 100 кг соняшника. За це все відповідач вислав позивачу 700 грн. За користування паєм землі відповідач порушив умови договору за додатком № 2, не розрахувавшись по договору. Позивач просить суд розірвати договір оренди землі № 23 від 11.06.2007 року.
Представник відповідача надіслав до суду заперечення на позов в якому вказав, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. 11.06.2007 року між сторонами було укладено договір оренди землі № 23 за яким позивач взяла на себе зобов'язання передати відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти об'єкт оренди та проводити оплату за використання земельної ділянки. В позовній заяві вказується, що договір оренди землі є нелегітимним з підстав того, що 19 серпня 2008 року вийшов Указ Президента України у відповідності до якого, розмір орендної плати не може бути меншим за 3% від оціночної вартості землі (відповідно до умов договору 1,5%). Оскільки питання підвищення орендної плати з позивачем не узгоджувалось, вона вважає даний договір недійсним. Проте з такою правовою позицією позивача не можна погодитись, оскільки при підписанні договору оренди землі сторони обговорювали його умови та прийшли до згоди відносно усіх істотних умов цього договору, і лише після цього підписали договір. Тобто, договір укладався з дотриманням усіх правил встановлених Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», а отже є чинним (таким що відповідає ст.ст. 6, 203-208, 638, 640 Цивільного кодексу України), що підтверджується фактами викладеними в позовній заяві. Зокрема, позивач зазначає, що в період з 2007 року до 2011 року, тобто впродовж чотирьох років, вона добросовісно отримувала орендну плату за землю і питання щодо розірвання договору оренди землі, його нечинності та повернення їй орендованої земельної ділянки не порушувала. Орендна плата підвищилась лише після набрання чинності Указом Президента № 725 від 19 серпня 2008 року. Оскільки розмір орендної плати було встановлено імперативно нормативно-правовим актом, а договір не може суперечити нормам чинного законодавства, то питання підвищення орендної плати відповідачем не порушувалось. Крім того, при підвищенні розміру орендної плати інтереси позивача не порушуються, а навпаки захищаються. В зв'язку з чим вважаємо, що в даному питанні відповідачем дотримано норми чинного законодавства, а отже позов в цій частині є безпідставним. Відносно нібито неправильно проведених розрахунків по орендній платі за 2010 рік повідомляємо наступне: грошова оцінка землі складає 89709 грн.; розмір орендної плати нарахованої позивачу складає 3494 грн., що дорівнює 3,89 % від грошової оцінки землі, тобто більше ніж передбачено нормами чинного законодавства; відповідно до умов договору з орендної плати утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 15% (524 грн.); ціна пшениці на момент проведення розрахунків по орендній платі згідно бухгалтерського обліку складала 1000 грн. за одну тону. Позивачем було отримано 2250 кг., тобто отримано пшениці на суму 2250 грн.; залишок боргу склав 720 грн., які було направлено позивачу поштовим переказом. 3494 грн. = 524 грн. + 2250 грн. + 720 грн.. Таким чином, позивач вказує на неправомірність дії СФГ «Вись» (неналежно проведений розрахунок за оренду земельної ділянки) та просить на цій підставі розірвати договір оренди земельної ділянки, хоча в позовній заяві не наводиться жодного підтвердженого доказами факту порушення орендарем своїх договірних зобов'язань. Окрім цього, в позовній заяві позивач стверджує, що на спілкування відповідач з нею не йде, змінює номер телефону. Викладені позивачем факти є надуманими і не відповідають дійсності, що підтверджується рекомендованими листами з повідомленням на адресу позивача за № 44 від 22.10.2010 року; № 58 від 18.11.2010 року; № 59 від 01.12.2010 року, в яких позивачеві пропонувались безкоштовні послуги по оранці присадибної ділянки; двічі пропонувалось з'явитись за отриманням решти орендної плати за 2010 рік, але ці листи-запрошення позивач проігнорувала і відмовлялась їх отримувати. Факт отримання позивачем орендної плати за 2008, 2009, 2010 роки підтверджується: платіжною відомістю № 1 за 2008 рік про отримання 1000 кг. ячменю, 360 кг. пшениці, 50 кг. цукру, 1000 кг. кукурудзи; видатковим касовим ордером від 18.10.2009 року про отримання позивачем орендної плати за 2009 рік в сумі 3300 грн., з яких утримано прибутковий податок - 495 грн.. Отримано - 2805 грн.; платіжною відомістю № 1 за 2010 рік про отримання 2250 кг. пшениці; поштовою квитанцією від 28.12.2010 року про перерахування позивачу 720,90 грн.. Враховуючи викладені обставини, відповідач заперечує проти розірвання договору оренди земельної ділянки № 23 від 11.06.2007 року, укладеного з позивачем та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та попросив суд їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та попросив суд відмовити в задоволенні позову. Вказав, що сплачував орендну плату позивачу згідно договору оренди земельної ділянки в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Повністю підтримав позицію викладену у запереченні на позовну заяву та попросив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача, відповідача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 329904 виданого Вільшанською райдержадміністрацією Кіровоградської області 08.07.2002 року (а.с. 4), ОСОБА_1 отримала у приватну власність земельну ділянку площею № 8,65 га, яка розташована на території Котовської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області.
Позивач та відповідач 11.06.2007 року уклали договір оренди землі № 23 (а.с. 5). Відповідно до умов даного договору позивач надала, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Котовської сільської ради Вільшанського району, державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 329904. Згідно до п.8 вказаного договору оренди землі, договір укладено на десять років. У відповідності до п. 9 договору, розмір орендної плати визначається в процентному відношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата в грошовій або натуральній формі для орендодавця являється прибутком з виникненням податкових зобов’язань, які за згодою сторін може виконати орендар.
У відповідності до додатку № 2 до договору оренди від 11.06.2007 року (а.с. 7), орендар щорічно сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі та з розрахунку на один пай в натуральній формі: пшениця –1000 кг., ячмінь –1000 кг., зерно кукурудзи –1000 кг., соняшник –100 кг., цукор –50 кг.. Крім того, орендар щорічно надає орендодавцю наступні послуги: безкоштовна оранка і культивація присадибної ділянки орендодавця площею не більше 0,5 га; безкоштовне надання ритуальних послуг у разі смерті орендодавця; солома одна причепа на пай, транспорт в лікарню, згідно довідки.
Згідно до ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У відповідності до 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно копії платіжної відомості № 1 СФГ «Вись»на отримання зерна (орендна плата за земельні паї) за 2008 рік, ОСОБА_1 отримала 1000 кг. ячменю, 1000 кг. кукурудзи, 50 кг. цукру, пшениці 360 кг..
Відповідно до копії видаткового касового ордеру від 18.10.2009 року виданого СФГ «Вись», ОСОБА_1 отримала 3300 грн. орендної плати за 2009 рік, з яких відповідно до умов договору було утримано податок з доходу в розмірі 495 грн..
У відповідності до копії платіжної відомості № 1 СФГ «Вись»на видачу пшениці (орендна плата за земельні паї) за 2010 рік, ОСОБА_1 отримала 2250 кг. пшениці. Пшениця була видана на її прохання, що в судовому засіданні не заперечувала і сама позивачка, в зарахування інших культур передбачених договором. Крім того, позивачу було доплачено за різницю, якої не вистачало згідно умов договору 720 гривень, що підтверджується копією банківського чеку.
Згідно до рекомендованих листів, які були надіслані на адресу позивача головою СФГ «Вись»з повідомленням про вручення, за № 44 від 22.10.2010 року; № 58 від 18.11.2010 року та № 59 від 01.12.2010 року, позивачеві пропонувались безкоштовні послуги по оранці присадибної ділянки, двічі пропонувалось з'явитись за отриманням решти орендної плати за 2010 рік. Проте, ці листи-запрошення позивач проігнорувала і відмовлялась їх отримувати.
Відповідно до копії видаткових касових ордерів від 21.07.2011 року виданих СФГ «Вись», ОСОБА_1 отримала 3000 грн. орендної плати за 2011 рік та 500 грн. для лікування.
Позивач в судовому засіданні не надала суду доказів порушення відповідачем умов договору оренди землі № 23 від 11.06.2007 року в частині недоотримання орендної плати.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо недоотримання орендної плати за 2010 рік, по договору оренди земельної ділянки, слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 526, 792 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про оренду землі», -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до СФГ «Вись»в особі ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі земельного паю, договір оренди № 23 від 11.06.2007 року, відмовити.
Скасувати обмеження, викладені в ухвалі Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 19.08.2011 року про забезпечення позову.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції (Вільшанський районний суд). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
