АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/5088/13 Головуючий 1-ї інстанції Справа № 2/641/94/2013р. - Богдан М.В.
Категорія: житлові Доповідач - Швецова Л.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого судді - Швецової Л.А.
суддів - Тичкової О.Ю., Пономаренко Ю.А.
при секретарі - Каменській Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 червня 2013 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, КП «Жилкомсервіс» про припинення права спільної сумісної власності та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому після неодноразових уточнень просила виділити їй в натурі як окремий об'єкт права власності в квартирі АДРЕСА_1 63/100 частки квартири, яка складається з житлової кімнати « 3» площею 14,80 кв.м. та житлової кімнати « 4» площею 12,90 кв.м.; ОСОБА_4 залишити як окремий об'єкт права власності 37/100 частки квартири, яка складається з кімнати « 2» житловою площею 16,0 кв.м., а кухню, ванну кімнату, туалет та коридор залишити в спільній частковій власності та припинити право спільної сумісної власності; визначити статус спірної квартири як комунальної квартири спільного заселення; розділити особові рахунки позивача і відповідача для оплати житлово-комунальних послуг; зобов'язати КП «Жилкомсервіс» укласти окремі договори про надання житлово-комунальних послуг: з ОСОБА_2 на 63/100 частки загальної площі, з ОСОБА_4 на 37/100 часток загальної площі; усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_2 в кімнати № « 3» та « 4» вказаної квартири, зобов'язати відповідача ОСОБА_4 надати екземпляр ключів від житлового приміщення, а також завчасно попереджати та узгоджувати питання про заміну замків, а також зобов'язати відповідача відшкодувати матеріальну та моральну шкоду у розмірі п'яти тисяч гривень.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що вона є власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_1, а саме: 1/3 частина належить їй відповідно до Свідоцтва про власності на житло №3-99-167568 від 04.02.1999р., та 1/3 частину було набуто ОСОБА_2 після смерті її матері - ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.11.2005 р. Співвласником квартири є також син позивачки - відповідач по справі - ОСОБА_4 На прохання сина, ОСОБА_2 також зареєструвала у квартирі його дружину - ОСОБА_5 Після повернення сина із закордону позивачка деякий час у квартирі не мешкала, надавши молодій сім'ї можливість пожити самостійно. Позивач зазначає, що повернувшись у березні 2007 року до свого житла вона зустріла з боку сина та невістки жорстоке відношення. Також вона дізналась про наявність заборгованості по комунальних послугах та користування телефоном, з квартири було вивезено дві шафи, скручено ручки на кранах гарячої і холодної води, газовій плиті, обірвано телефонні дроти. З боку сина позивач не отримувала ніякої ані фізичної, ані матеріальної допомоги, більш того у них виникали постійні конфлікти, позивач неодноразово зверталась до міліції з приводу її побиття сином. У зв'язку з такими умовами проживання, позивач з травня 2007 року вимушена винаймати інше житло.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі посилаючись на те, що у спірній квартирі окрім нього та матері зареєстровані також інші члени сім'ї - його дружина ОСОБА_5 та донька - малолітня ОСОБА_7. Також відповідач зазначав, що надані позивачем документи - Свідоцтво про власності на житло №3-99-167568 від 04.02.1999р. та Свідоцтво про право на спадщину за законом від 04.11.2005р. не підтверджують ту обставину, що позивачці належить саме 2/3 частини квартири, оскільки визначають лише той факт, що квартира належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, а частини не визначені взагалі.
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 та вселено ОСОБА_2 у дане житлове приміщення. Зобов'язано ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_2 користуватися вказаною квартирою.
В задоволені інших позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась на нього з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 червня 2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що скарга задоволенню не підлягає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в судовому засіданні не надала належних та допустимих доказів на підтвердження можливості виділити сторонами приміщення, які можуть використовуватися як окремі квартири, що стосується задоволених позовних вимог, то суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності перешкод у користуванні квартирою підтверджений матеріалами справи.
З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ні хто не може бути протиправно позбавлений цього права власності або обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить 2/3 частин квартири АДРЕСА_1, а саме: 1/3 частина належить їй відповідно до Свідоцтва про власності на житло №3-99-167568 від 04.02.1999 р., та 1/3 частина на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.11.2005 р. Співвласником квартири є також син позивачки - відповідач по справі - ОСОБА_4
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції третя особа: ОСОБА_5 вказала, що ні вона, ні її чоловік не перешкоджають ОСОБА_2 мешкати у спірній квартирі. ОСОБА_2 за власним бажанням у 2003 році виїхала із спірної квартири і до теперішнього часу не висловила свого бажання мешкати у квартирі квартири АДРЕСА_1.
Судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог ст. 183, 358, 364 ,367 ЦК України, п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.
При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.
Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Позивач будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надала.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 червня 2013 року
залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою апеляційної інстанції законної сили.
Головуючий суддя -
Судді -
