Справа № 2-40/11
№/ 2/0810/21/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2012 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області
у складі: головуючого судді -Гончаренка П.П.
при секретарі -Зеленскій С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на Ѕ частку житлового будинку, суд
Встановив:
У червні 2009 року ОСОБА_1 звернула до суду з уточненими уподалі позовом до ОСОБА_2, третя особа - Приватний нотаріус ОСОБА_3, про визнання договору дарування житлового будинку недійснім та визнання за нею права власності на Ѕ частину житлового будинку.
Позівачка вкащзала, що у 1970 році вона з чоловіком будучи у шлюбі для своєї сімї побудувала житловий дім за АДРЕСА_1, Запорізької області. Будинок належав їм з чоловіком на праві спільної сумісної власності, правові документи на дім були оформлені на імя чоловіка - ОСОБА_4. 13.01.2001 року ОСОБА_4 підпісав договір, як він вважав довічного утримання з сином ОСОБА_2, в дійсності, згідно документів, договір дарування житлового будинку. У 2003 році ії чоловік ОСОБА_4 звернув до суду з позовом про скасування договору дарування, бо він вважав, що був укладений джоговір довічного утримання.
03.11.2004 року рішенням Запорізького районного суду Запорізької області у задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено. - Запорізький апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції.
21.06.2007 року ухвалою касаційного суду (Одеського апеляційного суду) рішення та ухвала судів першої и другої інстанції залішені без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4. Після смерті чоловіка позівачка звернулася до суду з позовом про визнання договору дарування житлового будинку недійснім та визнання за нею права власності на Ѕ частину житлового будинку. Бо судом при розгляді цівільної справи у 2003 році не розглядалося питання про письмову згоду ії на відчуження ії частин домоволодіння. Вона не давала пояснення у суді по цьому питанню і сама ії заява яка була у приватного нотаріуса ОСОБА_3, не була предметом розгляду і досліджена у судновому засіданні в порушення вимог ст.179 ЦПК України.
Згідно ст. 213 п.3 ЦПК України, законним і обгрунтованим рішенням суду є рішення, прийняте на основі цілком і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судових засіданнях. В дійсності, коли заява на відчуження будинку від 12.01.2001г., нібито підписану ОСОБА_1, було витребувано судом у приватного нотаріуса ОСОБА_3 і оглянуто ОСОБА_1, вона зясувала, що заява написана не її рукою, а надруковано на друкарській машинці і підписано не ОСОБА_1, а кимоз третім. Підпис, ніби-то, ОСОБА_1, завірений секретарем Розумовської сільській раді Запорізького району Запорізької області в 2000р, 2001р. єкспертизи не приходив та подібної заяви позивачка не підписувала.
Відповідач позов не визнав, вважає що позивачка пропустила строк позовної давності, тому просить його застосувати до позову, а у задоволенні позову відмовити.
Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та свідків вважає що позов
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на Ѕ частку житлового будинку підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
заява підписана не ОСОБА_1, а третьою особою, що підтверджується і висновком судово-почеркознавчої експертизи від 30.01.2012г.
Згідно ст.. 140 Закону України «Про нотаріат», в населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені ст. 38 цього закону, здійснюються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів, селищних, міських Рад народних депутатів. Посвідчення заповітів і довіреностей прирівняних до нотаріальних, може проводиться особами, зазначеними в ст.40 цього закону. До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються довіреності осіб, які проживають в населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном (такі довіреності засвідчуються тільки нотаріусами).
Згідно п.5 ст. 37 Закону України «Про нотаріат»посадові особи органів місцевого самоврядування засвідчують справжність підпису на документах, (не засвідчують факт, викладений у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблений певною особою). Згідно ст.ст. 368,369 ЦК України, загальна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною. Розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, яка підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, має бути висловлена ??письмово і нотаріально посвідчена. Угода щодо розпорядження спільним майном, вчинена одним із співвласників, може бути визнана судом недійсною за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень. ст. 368 п. 3 ГК Україні Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.361 ГК України - співвласник має право самостійно розпорядиться своєю часткою у праві спільної часткової власності. Відповідно до ст. 392 ГК України власник майна, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.370 ГК Україна - при виділі будинку з майна, що перебуває у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Твердження відповідача, що почеркознавча експертиза проведена експертами, прізвища яких не вказані в Державному Реєстрі судових експертів, і тому, висновок експерта не може бути прийнято судом як доказ у справі, не відповідає дійсності і суперечать нормам Закону.
Суд доручив проведення судової експертизи державній спеціалізованій установі - Запорізькому науково-дослідному експертно - криміналістичному центру, де працюють тільки експерти які проводять різні види експертиз.
Судово-почеркознавча експертиза виконана відповідно до вимог ст. 147 ЦПК України та висновок експерта від 30.01.2012г. є одним із доказів у справі.
Суд вважає, що позивачка звернулася з позовними вимогами вчасно, не порушивши терміну позовної давності, бо загальний строк позовної давності згідно ст.72 ГК України РСР в редакції 1963 року, та ст.257 ЦК України в редакції 2004 року, визначено в три роки.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У 2003 році ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом про визнання договору дарування будинку ОСОБА_2 не дійсним.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21.06.2007 року рішення і ухвалу судів Запорізької області про відмову йому в позові, залишені без зміни.
Саме з цього дня у ОСОБА_1 виникло право самій звернеться до суду за захистом свого інтересу.
В липні місяці 2009р. вона звернулася до суду позовною заявою, до цього часу вона не знала про існування заяви від її імені про згоду на дарування будинку.
Тому суд вважає, що термін позовної давності нею не був порушений.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, ч. 4 ст. 169, 212-215, 224-227 ЦПК України, ст.ст. 215,216,236,368,369 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на Ѕ частку житлового будинку -задовольнити частково.
Визнати договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, Запорізької області, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу ОСОБА_3 13.01.2001 року за № 91 -недійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1.
У задоволенні іньших позовних вимог -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя П.П. Гончаренко
