Справа № 2-40/11
Провадження № 2/764/11/2013
Категорія 4
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" лютого 2013 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі
головуючого судді - Лушнікова В. Ф.,
при секретарях -Галій О.В., Гунченко С.В., Бернацької С.В., Габдрахманової З.Ш. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визанння угоди недійсною, визнання майна спадковою масою, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, ОСОБА_4 уточнивши вимоги просить суд з підстав зазначених в ст.225, ч.1 ст.216 ЦК України визнати договір дарування від 22 травня 2004 року, яким ОСОБА_5 була подарована ОСОБА_6 квартира АДРЕСА_1, засвідченого нотаріусом першої Севастопольської нотаріальної контори м. Севастополя, недійсним. Вимоги позову мотивовані тим, що на час укладання договору дарування, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки страждала на рак печінки останньої стадії, була онкологічна хворою та до нею застосовувалися наркотичні знеболюючи препарати. Позивачка також просить визнати майно спадковою масою, встановити факт прийняття спадщини та визнати права власності на спадкове майно мотивуючи вимоги тим, що з 08.10.2004р. вона перебувала з ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі. До зазначеного часу він знаходився у шлюбу з ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1
ІНФОРМАЦІЯ_2. помер її чоловік ОСОБА_7 За своє життя він звернувся до суду про визнання майна сумісним та визнання права власності на частку у сумісному майні, оскільки вважав, що його дружина ОСОБА_5 уклавши ІНФОРМАЦІЯ_1 договір дарування спірної квартири з відповідачкою не розуміла ні своїх дій, ні їх наслідків, оскільки була в непритомному стані. Оскільки позивачка є правонаступником після смерті ОСОБА_7, який фактично заявив про свій намір отримати майно у спадщину, тому вона звернулася до суду із зазначеним позовом.
В судовому засіданні представники позивачки підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.
Відповідач, представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили в задоволенні позову відмовити.
Третя особа - ОСОБА_8 в судовому засіданні позов не визнала, просила в задоволенні позовних вимог відмовити, пояснивши, що її дочка хотіла подарувати квартиру своєї сестрі ОСОБА_2 і в момент укладання договору дарування усвідомлювала свою поведінку.
Вислухавши пояснення сторін, представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 травня 2004 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, укладеного о 09 год. 55 хвилин та засвідченого нотаріусом першої Севастопольської державної нотаріальної контори м. Севастополя ОСОБА_9 на дому на прохання дарувателя, зареєстрованого в реєстрі за номером 1-622.
Статтею 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06 листопада 2009 р. правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Відповідно до статті 145 ЦПК України за клопотання хоча б однієї зі сторін суд зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
В ході розгляду справи за клопотанням позивачки 25 грудня 2009р. призначена посмертна судово-психіатрична експертиза на вирішення якої поставлено питання про психічний стан здоров'я ОСОБА_5 і її здатність на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також застосування знеболюючих наркотичних засобів.
Згідно акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 49 від 12.03.2010р. Севастопольської міської психіатричної лікарні ОСОБА_5 на момент підписання договору дарування ІНФОРМАЦІЯ_1 за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Однак, у зв'язку з тим, що даний експертний висновок наданий експертами без врахування особливостей протікання хвороби та її лікування і проведений експертом, який не мав спеціальних пізнань цієї галузі ухвалою судді від 25 листопада 2010р. по даній справі повторно призначено посмертно судово-психіатричну експертизу.
Згідно акту повторної посмертної судово-психіатричної експертизи № 4 від 05.03.2012р. Українського науково-дослідного інституту соціальної судової психіатрії та наркології МОЗ України ОСОБА_5 на момент здійснення нею нотаріальних дій оформлення договору дарування ІНФОРМАЦІЯ_1, будь-яких психічних розладів не виявляла, на час укладання договору дарування за своїм психічним станом могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
З урахуванням проведених експертиз та досліджених в сукупності доказів, суд бере до уваги висновок експертизи Українського науково-дослідного інституту соціальної судової психіатрії та наркології МОЗ України, оскільки він проведений з урахуванням додатково досліджених медичних доказів, показань допитаних свідків, відображенням у висновку всіх поставлених перед експертами питань, та критично оцінює висновок Севастопольської міської психіатричної лікарні, який є неповним через неможливість надати відповіді на поставлені питання, які не входять у компетенцію експертів психіатрів, які не відобразилися у висновку.
Крім того, показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12 свідчать, що до своєї смерті ОСОБА_5 висловлювала свій намір подарувати спірну квартиру своїй матері. Оскільки остання посилаючись на свій похилий вік добровільно відмовилась, квартиру подарувала сестрі ОСОБА_2, під час укладання договору дарування усвідомлювала значення своїх дій.
Допитаний свідок ОСОБА_9, яка оформлювала спірний договір пояснила, що в день оформлення договору дарування вона двічі приїжджала в квартиру померлої, в перший раз для надання консультації стосовно правочину, другий раз для підписання підготовлених документів. Дарувальник ОСОБА_5 висловлювала своє бажання подарувати квартиру сестрі, консультувалася про можливість дарування речей домашнього побуту, їй було роз'яснено, що оскільки на ці речі документі відсутні і вони не зареєстровані, тому не можуть бути включені в договір. Всі наслідки підписання договору дарування дарувальнику були роз'ясненні, у бесіді з ОСОБА_5 сумнівів в її дієздатності не виникало, на підписанні договору наполягала.
До показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 допитаних в судовому засіданні суд відноситься критично, оскільки вони не спростовують відомостей про належне укладання договору дарування.
Таким чином, аналіз зібраних доказів в їх сукупності, свідчать про те, що в момент укладання договору дарування 22 травня 2004р. ОСОБА_5 за своїм психічним станом могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому підстав для визнання угоди недійсною відповідно до ст.ст.225, 216 ЦК України немає, у зв'язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст. 216, 225 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,60,88,179,212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визанння угоди недійсною, визнання майна спадковою масою, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м.Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя -
