Справа № 1-10/09
Україна
Апеляційний суд Житомирської області
ВИРОК
Іменем України
22 червня 2009 року Апеляційний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Андрушкевича С.З.
судді Єрещенка A.M.
народних засідателів:Локтіонова Ю.П., Дмитрук В.Ю. Проценка B.C. секретарів: Кашенко Л.М., Невеської І.В.
з участю прокурора Воронухи Д.С.
потерпілих: ОСОБА_4., ОСОБА_5
адвокатів: ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8
підсудних: ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Житомирі кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця М.Бердичева Житомирської області, жителя села Жищинці Городоцького району Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, за ст. ст. 185 ч. 1, 289 ч. 3, 115 ч. 2 п. 12, 115 ч. 2 п. 4, 115 ч. 2 п. 9 КК України,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця і жителя с.Барвинівка Новоград - Волинського району Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, за ст. ст. 289 ч. 3, 115 ч. 2 п.12, 115 ч. 2 п. 4, 115 ч. 2 п.9 КК України,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженця і жителя м.Кам'янець - Подільський Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, за ст. ст. 289 ч. 3, 115 ч. 2 п. 12, 115 ч. 2 п. 4, 115 ч. 2 п. 9 КК України,
встановив:
8 квітня 2006 року близько 23-ї години ОСОБА_1., перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння, в приміщенні кафе «Софія» на вулиці Леваневського, 22 м.Новоград-Волинський, таємно викрав із жіночої сумочки потерпілої ОСОБА_5 стільниковий телефон «Самсунг Е-800» загальною вартістю 700 гривень , після чого залишив місце вчинення злочину. Викраденим телефоном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд і продав його на вулиці за 280 гривень невстановленій слідством особі - водію автомобіля «таксі», а гроші використав на власні потреби.
Наступного дня ОСОБА_5 звернулась до Новоград-Волинського МРВ УМВС України в Житомирській області із заявою про викрадення у неї мобільного телефону.
Будучи викритим у вчиненні крадіжки та бажаючи повернути телефон, ОСОБА_1. став розшукувати таксиста, якому продав телефон. 22 квітня 2006 року під час вживання спиртних напоїв з ОСОБА_2 і ОСОБА_3., запропонував їм розшукати таксиста і допомогти забрати у нього телефон, на що останні погодились. Цього ж дня близько 19 год. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, знаходились біля автовокзалу в м. Новоград-Волинському по вул. Шевченка, 45. ОСОБА_1, спостерігаючи за автомобілями та їх водіями на стоянці „таксі" навпроти автовокзалу, побачив ОСОБА_9, який на власному автомобілі чекав замовників , і вказав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на нього , як на таксиста, якому він продав викрадений мобільний телефон.
З метою проведення розмови без свідків щодо повернення телефону, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зробили ОСОБА_9 замовлення на приватну поїздку, втрьох сіли в автомобіль „ВАЗ-21063" д/н НОМЕР_1 під його керуванням та від"їхали з місця автостоянки.
Біля 21 год.ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_9, рухаючись на згаданому автомобілі по ґрунтовій дорозі від с Чижівка до с Іванівка Новоград-Волинського району, біля військового полігону зупинились через поганий стан дороги. Вийшовши з автомобіля , ОСОБА_1 , в присутності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_9 повернути йому мобільний телефон, на що останній відмовився. Розмова переросла в суперечку, в ході якої у ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на виконання їх попередньої домовленості , в зв'язку з відмовою таксиста повернути телефон , раптово виник умисел незаконно заволодіти транспортним засобом ОСОБА_9.
Усвідомлюючи спільний характер своїх протизаконних дій та діючи узгоджено застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдали ОСОБА_9 чисельних ударів руками та ногами по голові , тулубу та кінцівках , від чого останній втратив свідомість і впав на землю. Внаслідок таких дій ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження механічного характеру у вигляді крововиливу в підшкірній жировій клітковині передньо-внутрішньої поверхні лівої гомілки, вогнищевого крововиливу в речовину підкірки головного мозку.
Продовжуючи діяти узгоджено, в межах злочинної змови ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 посадили потерпілого в автомобіль .В подальшому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , незаконно заволоділи чужим майном , а ОСОБА_1 -повторно, незаконно заволодів чужим майном - автомобілем ВАЗ-21063 вартістю 10201 грн., що належав ОСОБА_9, і на автомобілі під керуванням ОСОБА_2 поїхали вглиб військового полігону. Від'їхавши на незначну відстань і не маючи змоги рухатись далі через поганий стан дороги, ОСОБА_1, усвідомлюючи , що ОСОБА_9 живий , з метою приховати вчинене незаконне заволодіння автомобілем та заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9, побоюючись подальшого звернення потерпілого до правоохоронних органів та викриття їх у скоєнні злочину , вирішив умисно вбити ОСОБА_9 групою осіб з особливою жорстокістю та знищити його автомобіль шляхом підпалу. Продовжуючи злочинні дії , направлені на умисне вбивство ОСОБА_9, ОСОБА_1 , з метою приховання слідів злочинів, запропонував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знищити автомобіль та вбити потерпілого групою осіб з особливою жорстокістю шляхом підпалу, на що останні погодились, усвідомлюючи , що потерпілий відчуватиме особливий біль та страждання.
Реалізуючи цей злочинний умисел, діючи узгоджено і цілеспрямовано, усвідомлюючи , що ОСОБА_9 живий, ОСОБА_3 облив автомобіль ВАЗ - 21063 та потерпілого , що перебував на передньому пасажирському сидінні, бензином. Безпосередньо після цього, ОСОБА_2, діючи узгоджено в межах злочинної змови з ОСОБА_3 та ОСОБА_1, доводячи до кінця злочинний умисел, підпалив автомобіль і потерпілого.
Таким чином, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 і ОСОБА_2, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, побили його, заподіявши тілесні ушкодження, незаконно заволоділи автомобілем потерпілого вартістю 10201 грн., а з метою приховати ці злочини, умисно вбили ОСОБА_9 з особливою жорстокістю , умисно знищивши його автомобіль шляхом підпалу. Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок дії високої температури - полум'я.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1. повністю визнав вину у крадіжці стільникового телефону «Самсунг Е-800» у ОСОБА_5 і розповів про обставини злочину.
Своєї вини у вчиненні злочинів , передбачених ст.ст.289 ч.3, 115 ч.2 п.п.4.9, 12 КК України не визнав і показав , що цих злочинів не вчиняв , а під час досудового слідства та попередніх судових розглядів обмовив себе.
Заявлений потерпілою ОСОБА_5 позов визнав повністю, позов потерпілої ОСОБА_4. про стягнення матеріальних збитків і моральної шкоди не визнав.
Показав суду, що 8 квітня 2006 року близько 23-ї години перебуваючи у кафе «Софія» в місті Новоград-Волинський за одним столиком з іншими особами, серед яких була ОСОБА_5, викрав із сумочки потерпілої стільниковий телефон. Вийшов на вулицю, де телефон продав водію «таксі» за 280 гривень, гроші використав на власний розсуд. Наступного дня до нього звернувся чоловік потерпілої з вимогою повернути викрадене.
З метою уникнення відповідальності пообіцяв знайти таксиста, забрати у нього телефон і повернути власникові. Однак не зміг протягом декількох днів виявити таксиста на стоянках «таксі».
З 20 по 25 квітня 2006 року перебував в гуртожитку військової частини А0409, з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не бачився. Злочинів щодо ОСОБА_9 не вчиняв, змушений був під психічним та фізичним тиском працівників міліції обмовити себе та ОСОБА_3 і ОСОБА_2. Просив його в обвинуваченні у незаконному заволодінні транспортним засобом та вбивстві з особливою жорстокістю ОСОБА_9 виправдати, поскільки цих злочинів він не вчиняв.
Суд критично відноситься до показів ОСОБА_1 про те, що він не причетний до незаконного заволодіння транспортним засобом та умисного вбивства ОСОБА_9 . Його пояснення, про те, що на досудовому слідстві та в попередніх судових розглядах він себе обмовив, суд розцінює як намір уникнути відповідальності, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами по справі.
Суд вважає правдивими покази ОСОБА_1 , дані ним під час досудового слідства. Тоді підсудний теж намагався всіляко применшити свою роль у злочинах, змінював покази, проте у власноручно написаних показах, даних як підозрюваним (т. 3, а. с. 31-35 ) , при відтворенні обстановки та обставин події (т. З, а. с. 55-70, 88 - 88), при допиті як обвинуваченого (т. 3, а. с. 110 - 112) визнав, що 22 квітня 2006 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 виконуючи його прохання, допомагали по місту розшукувати таксиста. Розповів їм про те, що викрадений ним телефон необхідно повернути власнику з метою уникнення відповідальності. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 пообіцяли допомогти забрати у таксиста телефон. Знайшли водія і з ним автомобілем «таксі» поїхали за місто, де на ділянці бездоріжжя автомобіль застряг. Там таксист відмовився виконати їх вимогу та повернути телефон. Тоді ОСОБА_2 вдарив його долонею по потилиці. У відповідь водій вийняв з кишені якийсь балончик і бризнув ОСОБА_2 в обличчя. Далі направив балончик на нього -ОСОБА_1 , тому він, обороняючись вдарив ногою таксиста в область коліна, а кулаком правої руки у голову і той впав. Втрьох продовжували бити водія ногами по голові і тулубу. Разом побитого таксиста посадили на переднє сидіння автомобіля, він був без свідомості. ОСОБА_2 сів за кермо, він та ОСОБА_3 - на заднє сидіння і поїхали. Через декілька десятків метрів автомобіль знову застряг. Вийшли з автомобіля, виштовхати його не змогли. ОСОБА_2 дістав з багажника 1, 5 літрову пляшку з бензином, передав її ОСОБА_3 . Запитав у нього (ОСОБА_1 ), чи є сірники. Він відповів, що є тільки запальничка. Тоді ОСОБА_2 став шукати сірники і знайшов їх в автомашині. Далі ОСОБА_3 облив автомобіль бензином, а ОСОБА_2 запалив його і вони побігли геть. При відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_1 підтвердив свої покази щодо подій, які відбулись з його участю 22 квітня 2006 року, розповів про обставини побиття ОСОБА_9, його вбивство, місце знищення автомобіля з господарем ( т. 3 а. с. 55 - 70, 80 - 88 ).
Під час попередніх судових розглядів (23.10.2006р. - 19.07.2007 р. та 16.04.-28.05.2008 р.) ОСОБА_1 також частково визнав себе винним у незаконному заволодінні автомобілем ОСОБА_9 та його умисному вбивстві групою осіб. При цьому, 18.04.2008 року в судовому засіданні пояснював, що під час розпивання спиртних напоїв 22.04.2006 року домовлявся з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 знайти таксиста, якому продав телефон. Після того , як таксиста побачив на автовокзалі, на цьому таксі поїхали за місто. Коли машина застрягла на польовій дорозі, вийшов і пропонував таксистові повернути телефон за 300 грн. Почалася суперечка, таксист бризнув з газового балончика йому в очі і вони почали його бити, після чого таксист непритомним впав на землю. Потім посадили його в машину , ОСОБА_2 сів за кермо, він з ОСОБА_3 - на заднє сидіння і поїхали. Коли автомобіль знову застряг, ОСОБА_3 взяв з багажника пляшку з бензином, облив автомобіль і потерпілого, а ОСОБА_2 сірниками автомобіль підпалив.( а.с.80-81 т.4, а.с.139-144 т.6)
Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні своєї вини у вчиненні злочинів , передбачених ст.ст.289 ч.3, 115 ч.2 п.п.4, 9, 12 КК України не визнав і показав, що ніяких злочинів не вчиняв, а під час досудового слідства та попередніх судових розглядів обмовив себе. Позов ОСОБА_4. про відшкодування матеріальної шкоди та про стягнення моральної шкоди не визнав .
Показав суду, що з 22 на 23 квітня 2006 року був в наряді - черговим по танковому батальйону в\ч А 0409, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не бачив. Злочинів щодо ОСОБА_9 не вчиняв, змушений був під психічним та фізичним тиском працівників міліції обмовити себе, ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Просив його в обвинуваченні у незаконному заволодінні транспортним засобом та вбивстві з особливою жорстокістю ОСОБА_9 виправдати , поскільки цих злочинів не вчиняв.
Суд також критично ставиться до таких показів ОСОБА_2. Його пояснення про те, що він на досудовому слідстві та в попередніх судових розглядах себе обмовив, суд розцінює як намір уникнути відповідальності, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами по справі.
Суд вважає правдивими покази ОСОБА_2 , дані ним під час досудового слідства, де він вину частково визнав. Тоді ОСОБА_2 показав , що 22.04.2006 року ОСОБА_1 , під час вживання спиртних напоїв , попросив його і ОСОБА_3 прийняти участь у розшуку таксиста, якому раніше продав стільниковий телефон. Необхідно було забрати даний телефон, так як він був викрадений. Домовившись про спільні дії, пішли по місту. ОСОБА_1 запам'ятав таксиста і упізнав його неподалік автобусного вокзалу міста Новоград - Волинський. Сказав їм сідати саме в його автомашину. За вказівкою ОСОБА_1 водій поїхав у напрямку військового полігону. Чи розмовляв ОСОБА_1 до того з водієм «таксі» і про що, не знає. На полігоні зупинилися і ОСОБА_1 розмовляв з ОСОБА_9 , стоячи біля автомобіля та вдарив його. Обороняючись, ОСОБА_9 вийняв балончик і бризнув на ОСОБА_1 . Між ними виникла бійка. Виконуючи обіцянку, дану ОСОБА_1 , він з ОСОБА_3 кинулись до ОСОБА_9 , стали його бити. Хто, скільки і куди наніс ударів потерпілому, пояснити не може. Однак втрьох били потерпілого ногами і руками по тулубу, голові, кінцівках. Перестали бити лише тоді, коли ОСОБА_9 перестав відбиватись, лежав на землі без свідомості. Разом посадили потерпілого на переднє сидіння автомобіля, за кермо сів ОСОБА_1 і поїхали вглиб полігону. Домовленості на заволодіння автомобілем не було, все сталось само по собі. Однак метрів через 100 автомобіль застряг. Витягнути його не змогли. ОСОБА_1 сказав спалити машину. Тоді ОСОБА_3 облив автомобіль , де знаходився ОСОБА_9, бензином, а він підпалив автомобіль сірниками, які знайшов у салоні автомашини. В ОСОБА_1 була запальничка, однак підпалювати нею бензин не стали, це було небезпечно. Діяли злагоджено, мовчки. Далі разом побігли від палаючого автомобіля у напрямку міста, (а.с. 176-188, 189-200 т.3)
Під час попередніх судових розглядів (23.10.2006 p.- 19.07.2007 р. та 16.04-28.05.2008 р.) ОСОБА_2 частково визнав свою вину у побитті ОСОБА_9, незаконному заволодінні його автомобілем та умисному вбивстві останнього з особливою жорстокістю. В судовому засіданні 23.10.2006 року ОСОБА_2 показав , що під час розлиття спиртних напоїв 22.04.2006 року ОСОБА_1 запропонував йому та ОСОБА_3 забрати мобільний телефон в таксиста. Вони розшукали таксиста на стоянці біля автовокзалу. Сіли до нього в автомобіль і поїхали в напрямку с Чижівка. За селом повернули направо в посадку, де зупинилися. ОСОБА_1 і таксист вийшли з машини, розмовляли. Потім ОСОБА_1 штовхнув останнього в груди і той теж хотів його вдарити. Він і ОСОБА_3 вискочили з машини та всі втрьох стали бити потерпілого руками і ногами , поки той не впав. Тоді посадили таксиста в автомобіль, він був без свідомості, з носа йшла кров, і поїхали . Через деякий час автомобіль застряг. ОСОБА_1 сказав , що потрібно спалити автомашину. Тоді ОСОБА_3 облив автомобіль бензином з 1, 5 літрової пляшки, яку взяв з багажника, а він, ОСОБА_2, підпалив. В судовому засіданні 18.04.2008 року ОСОБА_2 на запитання учасників судового розгляду дав аналогічні показання. Зокрема , підтвердив обставини побиття таксиста, те , що автомобіль підпалив саме він , вказав , що того дня повинен був заступити в наряд, але не заступив.( а.с.85-88т.4, а.с.144-146т.6)
Підсудний ОСОБА_3 у судовому засіданні своєї вини у пред'явленому обвинуваченні не визнав. Заявив, що під час досудового слідства та у судових засіданнях обмовив себе та своїх знайомих ОСОБА_1. і ОСОБА_2. у вчиненні злочинів внаслідок психологічного тиску зі сторони начальника міліції та його підлеглих працівників. Боявся за себе і свою сім'ю. Що раніше на нього чинився тиск, нікому не говорив, так як не вірив у справедливість. На даний час став розумнішим, усвідомив свою невинуватість, тому не хоче нести відповідальність за те , чого не вчиняв і заявив суду про непричетність до злочинів. Показав , що 22.04.2006 року від ранку до 20 год. був біля штабу в\ч А 0409, чекав на свої документи. Потім пішов до ОСОБА_1, шукав його, але не знайшов. Близько 22 год. пішов до церкви , де був до 4 год.30 хв. 23.04.2006 року, після знову пішов на квартиру до ОСОБА_1, потім на автовокзал і поїхав додому , в м.Кам'янець-Подільський. Просив його виправдати, поскільки ніяких злочинів не вчиняв.
Суд не бере до уваги змінені покази ОСОБА_3., розцінює їх як намір уникнути відповідальності, бо вони спростовуються розглянутими у суді доказами.
Суд вважає правдивими, логічними, послідовними покази ОСОБА_3, дані ним під час досудового слідства і в перших судових засіданнях. Вони загалом співпадають з показами підсудних ОСОБА_2., ОСОБА_1 про перебіг подій, що мали місце з їх участю 22 квітня 2006 року, які стороннім особам не могли бути відомі.
ОСОБА_3 підтверджував свою участь у подіях того дня, назвав учасників злочинів, однак також всіляко намагався применшити свою роль.
Він власноручно написав протокол з'явлення із зізнанням ( т. 3, а. с. 113 ). Вказав, що разом з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 22 квітня 2006 року після 18 годин, в стані алкогольного сп'яніння приймав участь у пошуках таксиста, якому ОСОБА_1 продав мобільний телефон.
Біля автовокзалу міста Новоград - Волинський ОСОБА_1 знайшов таксиста і сказав їм сідати саме у його автомобіль. В автомобілі заснув, тому що сп'янів, і прокинувся вже на полігоні. Підтвердив, що побили таксиста на полігоні так , що він впав на землю без тями. Далі разом занесли його в автомобіль, посадили на переднє пасажирське сидіння, посідали самі і поїхали. Автомобіль застряг вдруге, виштовхати його не змогли. Тоді автомобіль з таксистом у салоні був облитий бензином і підпалений.
Зазначив, що з'явлення із зізнанням написав власноручно, без будь-якого фізичного і морального тиску.
Під час допиту як підозрюваний , з участю адвоката, ОСОБА_3 ( т. 3, а. с. 126 - 129 ) підтвердив добровільність написання явки із зізнанням і підтвердив попередні покази та додатково пояснив, що ОСОБА_1. після відмови таксиста віддати йому без оплати телефон, став його бити кулаками в обличчя. Крім цього, вказав, що після підпалу автомобіля разом з іншими побіг в напрямку шосе та міста. В місті всі розділились і він потім , під ранок 23.04.2006 року заходив на квартиру до ОСОБА_1, однак того не було вдома.
Допитаний як обвинувачений, з участю адвоката (т. 3, а. с. 148 - 149) ОСОБА_3 показав, що виконуючи прохання ОСОБА_1 приймав участь у розшуках таксиста. ОСОБА_1. сказав йому та ОСОБА_2. сідати в автомобіль, від'їхати для розмови. Заявив, що сам облив автомобіль бензином, у той час як в салоні знаходився побитий таксист, а ОСОБА_2. підпалив автомобіль. Був таксист живий чи ні, ніхто не перевіряв. Визнав вину у вбивстві ОСОБА_9 за змовою з ОСОБА_1. і ОСОБА_2 та у знищенні автомобіля і його власника шляхом підпалу. Стверджував, що був п'яний і детально свої дії пояснити не може.
В судовому засіданні 23.10.2006 року ОСОБА_3 визнав свою вину частково і показав , що під час розлиття спиртного 22.04.2006 року ОСОБА_1 запропонував йому та ОСОБА_2 допомогти забрати телефон у таксиста. Вони погодились і на автовокзалі в м.Новоград-Волинському сіли в таксі і кудись поїхали. В автомобілі він заснув. Коли прокинувся, ОСОБА_1 стояв біля автомобіля і розмовляв з таксистом. Під час розмови між ними почалася бійка, вони стали бити таксиста руками і ногами, завдавши близько 34-36 ударів. Потім посадили його в автомобіль і поїхали. Коли автомобіль застряг на дорозі, він взяв в багажнику пляшку з бензином і облив автомобіль зверху і в салоні. Після цього ОСОБА_2 автомобіль підпалив.( а.с.88-91 т.4)
Вина ОСОБА_1 ОСОБА_3., ОСОБА_2. у вчиненні інкримінованих їм злочинів, крім зазначених вище показів підсудних, доведена наступними доказами.
По епізоду крадіжки ОСОБА_1 у кафе «Софія» міста Новоград - Волинський мобільного телефону з сумочки ОСОБА_5 підтверджується:
Поясненнями ОСОБА_5, як вона давала на досудовому слідстві та при попередніх судових розглядах, оголошеними в судовому засіданні, де остання вказала на ОСОБА_1 як особу, що 08 квітня 2006 року близько 23 год. у кафе «Софія» міста Новоград - Волинський таємно викрала з її сумочки мобільний телефон «Самсунг Е-800» вартістю 700 гривень. На час розгляду справи потерпіла заявила і подала письмову заяву про те, що ОСОБА_1. матеріальну шкоду сплатив, претензій до нього не має. Вартість викраденого телефону підтвердила довідкою (т.2 , а.с.10 ).
Показами свідків ОСОБА_10. і ОСОБА_11 оголошеними в судовому засіданні, які підтвердили покази потерпілої. При допитах на досудовому слідстві і при попередніх судових розглядах пояснили , що 8.04.2006 року відпочивали у кафе «Софія» і під час танців ОСОБА_1. скористався їх відсутністю за столом, здійснив крадіжку мобільного телефону з сумочки ОСОБА_5 та втік. Крадіжка одразу була виявлена. Пізніше на вулиці ОСОБА_1. зізнався їм у крадіжці, однак продав телефон одному із водіїв таксі.( а.с.239 т.1, а.с.28 т.2, а.с.29 т.2, а.с.93-94 т.4, а.с. 15-16, 23-24 т.5, а.с.77-78 т.7)
Вина ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_2. у побитті ОСОБА_9 і незаконному заволодінні його автомобілем, вбивстві ОСОБА_9, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з особливою жорстокістю, з метою приховати інші злочини, шляхом знищення автомобіля разом з власником через підпал підтверджується :
Першими показами всіх підсудних у судових засіданнях при попередніх розглядах справи , де вони підтвердили покази, наведені вище, дані під час досудового слідства. Пояснили, що увечері 22 квітня 2006 року після неодноразового вживання спиртних напоїв, в стані алкогольного сп'яніння, на прохання ОСОБА_1, за попередньою домовленістю, на автомобілі «таксі» під керуванням ОСОБА_9 виїхали на військовий полігон. Мали за мету відібрати мобільний телефон, викрадений та проданий ОСОБА_1 таксисту. З їх показів встановлено, що вони діяли спільно, за наміченим планом, який погодили втрьох і змінювали вже безпосередньо на військовому полігоні. Коли ОСОБА_9 почав чинити ОСОБА_1 активний опір, то всі підсудні разом накинулись на нього, стали бити руками і ногами до втрати свідомості. Далі також діяли разом. Занесли потерпілого в салон автомобіля, незаконно заволодівши останнім, поїхали вглиб військового полігону. Однак, всупереч їх волі, автомобіль застряг на бездоріжжі. Своїми діями мали за мету приховати раніше вчинені злочини, шляхом знищення автомобіля з потерпілим, вбивства його з особливою жорстокістю. В багажнику автомобіля знайшли бензин. Запалити автомобіль запальничкою, що була у ОСОБА_1. побоялись, так як це було небезпечно. Тоді ОСОБА_2.3найшов сірники у салоні автомобіля і підпалив його після того, як ОСОБА_3. полив автомобіль і його власника бензином. Після чого всі разом кинулись утікати. ( а.с.85-91 т.4, а.с.7-13 т.5, а.с139-149т.6)
Ці покази підсудних підтверджуються проведеними між ними очними ставками, оголошеними в судових засіданнях протоколами допитів із застосуванням аудіозапису відтвореннями обстановки і обставин події із застосуванням відеозапису з участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, де останні на місцевості детально пояснили і показали місце вчинення злочину та шлях до нього, а ОСОБА_1 розповів і показав при допомозі статиста механізм заподіяння ударів таксисту (55-70, 80-88 т.3).
В подальшому, при допиті 25.05.2006 року ОСОБА_1 пояснив, що названі ним при відтворенні обстановки і обставин події співучасники вчинення злочину „ОСОБА_12" і „ОСОБА_13" - це ОСОБА_2. та ОСОБА_3.( а.с.98-100, 110-112 т.3).
Також ці покази підсудних підтверджуються оголошеними в судовому засіданні протоколами явки із зізнанням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3, де вони власноручно виклали обставини вчинених ними злочинів, зазначаючи, що будь-якого впливу чи тиску на них немає і зізнання є добровільним( а.с1, 113-114, 174-175 т.3).Також ці покази підсудних об'єктивно підтверджуються показами потерпілої, свідків, висновками експертиз, матеріалами кримінальної справи.
З показів потерпілої ОСОБА_4. встановлено, що її чоловік ОСОБА_9 займався приватними пасажирськими перевезеннями власним автомобілем «ВАЗ - 21063» і для самозахисту, відлякування можливих нападників возив газовий балончик. 22 квітня 2006 року біля 17 годин чоловік поїхав на роботу і більше не повернувся. Його тіло знайшли у спаленому автомобілі на військовому полігоні. Неподалік, на перехресті доріг був знайдений газовий балончик. Вважає, що чоловік не міг купити телефон у ОСОБА_1 08 квітня 2006 року тому, що знаходився у місті Києві. На її думку, ОСОБА_9 прийняли за іншу людину.
Згідно показів свідка ОСОБА_14 на досудовому слідстві і в судовому засіданні, він розмовляв з батьком по мобільному телефону біля 18 год. 22 квітня 2006 року. Той був на роботі. У багажнику автомобіля батько возив пластикову пляшку ємністю 1, 5 л з бензином, який використовував тоді, коли закінчувалось пальне, щоб доїхати до АЗС. Мав він при собі для самозахисту газовий балончик «Терен - 4м» ( т. 2 а. с. 85 - 90 ).
Свідок ОСОБА_15 показав суду, що увечері 22 квітня 2006 року близько 18-19.00 год. він бачив, як в районі кафе «Експрес» в автомобіль до ОСОБА_9 сіли троє хлопців. Більше автомобіль на стоянку не повернувся. Пізніше ОСОБА_15 по фотографіях упізнав ОСОБА_1 як одного із пасажирів таксі під керуванням ОСОБА_9 Вказав також, що ОСОБА_9 , як і інші таксисти , возив в багажнику автомобіля 1,5л чи 2,0 л пластикову пляшку з бензином. ( протокол впізнання - т. 3 а. с. 247 ).
Свідок ОСОБА_10 серед пред'явлених осіб на фотокартках, вказав на ОСОБА_9 як особу, що купила телефон в ОСОБА_1 ( т. 1 а. с. 240 ).
ОСОБА_1. при пред'явленні фотографій для впізнання, вказав на фотографію ОСОБА_9 та пояснив, що ОСОБА_9 купив у нього викрадений телефон, а пізніше разом з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вони його побили і вбили на військовому полігоні, спаливши в автомобілі( т. З а. с. 36 ).
Свідок ОСОБА_16 на досудовому слідстві та при попередніх судових розглядах показав , що 24 квітня 2006 року близько 19 години їхав з дружиною автомобілем по центральній дорозі військового полігону. На перехресті доріг побачив газовий балончик, а на обочині дороги у багні мобільний телефон. Газовий балончик виявився порожнім, телефон вимкнений. Телефон забрав і полагодив. Як тільки він став працювати, на нього надійшов дзвінок від працівників міліції. Вони вимагали зустрічі. Під час допиту пояснив міліціонерам де знайшов мобільний телефон, показав місце знахідки.( а.с.33, 267 т.1, а.с.97-98 т.4)
Допитаний на досудовому слідстві та судом при попередніх судових розглядах справи свідок ОСОБА_23 показав, що під час розшуку ОСОБА_9 на військовому полігоні, виявив на ділянці бездоріжжя спалений автомобіль, державний знак НОМЕР_1, марки «ВАЗ - 21063» з обвугленим тілом мужчини. Забезпечив охорону і викликав оперативну групу. Потерпілим виявився ОСОБА_9.( а.с.256 т.1, а.с.97 т.4).
Свідок ОСОБА_17 на досудовому слідстві і в попередніх судових засіданнях показала суду, що у ніч з 22 на 23 квітня 2006 року, біля 04 год. 30 хв. до неї додому в АДРЕСА_1 заходив ОСОБА_3 запитував про ОСОБА_1 , попросив напитись води і пішов.
Свідок ОСОБА_18 показав суду , що 22.04.2006 року близько 18 год. біля КПП військової частини А0409 бачив ОСОБА_3, того ж дня ввечері бачив і ОСОБА_1 з ОСОБА_2.
Свідок ОСОБА_19 показав суду , що він при проходженні служби у в/ч А0409 з 21 на 22.04.2006 року перебував в наряді по танковому батальйону.22.04.2006 року його в наряді змінив ОСОБА_20 ОСОБА_2. 22-23.04.2006 року він не бачив, в наряді його не було.
Свідок ОСОБА_20 показав суду , що з 22 на 23 квітня 2006 року знаходився в наряді по танковому батальйону, близько 21 год. бачив на території військової частини ОСОБА_1 і ОСОБА_2. На досудовому слідстві ОСОБА_20 вказував, що знаходився в наряді замість ОСОБА_2 , чергування прийняв у ОСОБА_19, а звідки з'явився запис в книзі про те , що черговим був ОСОБА_2 - йому не відомо.
Свідок ОСОБА_21 показала суду , що 23.04.2006 року приїхала на квартиру до онука - ОСОБА_1 Його не було на квартирі, пізніше його привели хлопці з військової частини.
Свідок ОСОБА_22 показала суду , що її син - ОСОБА_2., з суботи на неділю - у Великодню ніч 2006 року перебував в наряді, про що їй повідомив 23.04.2006 року ввечері. Пояснила , що син не має документів на керування автомобілем і ніколи ним не керував.
Згідно протоколу огляду місця події та фото-таблиці до нього від 26 квітня 2006 року, на ґрунтовій дорозі сполученням село Іванівка - місто Новоград - Волинський, неподалік перехрестя доріг виявлений газовий балончик з слідами червоно-бурого кольору, чохол з тканини, на кам'яній дорозі нашарування червоно-бурого кольору, сліди протектора автомобіля та взуття ( т. 1 а. с. 28 - 30 ).
У протоколі огляду місця події і фототаблиці до нього від 27 квітня 2006 року зафіксоване місце виявлення на болотистій місцевості ґрунтової дороги, глибоко застряглого, спаленого автомобіля ВАЗ-21063 з державним номерним знаком НОМЕР_1 Праві передні двері автомобіля відкриті, у салоні автомобіля знаходиться обвуглене тіло людини. До рівня пояса, верхня частина тулуба розміщена у салоні, нижня частина - назовні. Кришка бензобака автомобіля відкрита. Навкруги автомобіля виявлені сліди взуття. (т.1 а. с. 36-55).
Як вказано у висновку криміналістичної експертизи, виявлений при огляді місця події слід взуття схожий з рельєфним малюнком низу підошви взуття ОСОБА_9(а.с.332-336 т.2).
Згідно висновку пожежно-технічної експертизи автомобіля, осередок пожежі розташовано всередині автомобіля, під час пожежі будь-яких ознак дії вибуху та характерних для нього механічних пошкоджень кузова та деталей немає. Під час горіння автомобіля передні праві двері були відчинені , ознак дії вибухової хвилі на двері немає. ( а.с.264-274 т.2).
За висновком автотоварознавчої експертизи , станом на 22.04.2006 року ринкова вартість автомобіля ВАЗ 21063 №НОМЕР_1 становила 10201 грн. Після події автомобіль відновленню та ремонту не підлягає.( а.с.352 т.2).
У справі є висновки судово - медичних експертиз за фактом смерті ОСОБА_9.
Як вказано у висновку №172 від7.07.2006 року , причину та давність настання смерті потерпілого встановити неможливо через значне обгорання та обвуглювання м'яких тканин тіла. Не виявлено також ознак прижиттєвої дії вогню на тканини тіла.( а.с.81-82 т.2).
Згідно висновку №122 від 1.08.2006 року повторної судово-медичної експертизи, при дослідженні трупа ОСОБА_9 відмічені ознаки впливу високої температури на тіло потерпілого, її вплив на внутрішні органи, на стан органів. Наявність буро - чорної маси у просвіті бронхіол, разом з іншими обставинами, на думку експертів свідчить, що смерть ОСОБА_9 найбільш імовірно настала в результаті дії високої температури -полум'я. В експертизі також вказано, що враховуючи дані гістологічного дослідження ( наявність включень чорного кольору у паренхімі печінки, буро - чорної маси у просвіті бронхіол ) свідчать, що дії полум'я підлягала жива людина. Виявлені тілесні ушкодження спричинені дією високої температури (полум'я ) , знаходяться у прямому причинному зв'язку зі смертю, є смертельними. Як зазначили експерти, всі наведені у висновку тілесні ушкодження могли бути спричинені при обставинах та в термін, на які вказав ОСОБА_1. ( т. 2 а. с. 94-101 ).
Згідно висновку №95 від 9.08.2008 року комісійної судово-медичної експертизи , дії термічного фактору підлягав труп.( а.с.241-247 т.7)
Дослідивши висновки експертиз, суд вважає необхідним покласти в основу вироку висновок обласного Бюро судово - медичної експертизи № 122 від 01 серпня 2006 року (т. 2 а. с. 94 - 102 ), як більш повний та обґрунтований.
При цьому суд виходить з того , що цей висновок підтверджується матеріалами кримінальної справи, а саме - об'єктивними даними огляду місця події, де зафіксовано в протоколі та на фототаблицях стан передніх правих дверей автомобіля та положення трупа ОСОБА_9 - передні праві двері відчинені, верхня частина трупа знаходиться в салоні автомобіля, а нижня частина - назовні.
Таким чином, протоколами огляду місця події, висновком судово -медичної експертизи, висновком експерта вибухотехнічних та пожежо -технічних досліджень спростовуються пояснення підсудних про те, що ОСОБА_9 в момент спалення був мертвий.
Як пояснювали ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_2. вони залишили ОСОБА_9 на передньому сидінні пасажира у сидячому положенні. Однак положення трупа ОСОБА_9 після спалення, при відсутності вибуху і дії вибухової хвилі на двері, свідчить, що він був живий і намагався покинути палаючий автомобіль , відчував особливий фізичний біль та страждання, тобто був умисне вбитий з особливою жорстокістю.
Всі підсудні винні у незаконному заволодінні автомобілем потерпілого, тому, що заздалегідь домовившись про спільні дії, протиправно вилучили його у власника, всупереч його волі, яка була подолана їх спільною, грубою фізичною силою, небезпечною для життя і здоров'я потерпілого. Підсудні усвідомлювали суспільну небезпеку своїх дій, використовували автомобіль для досягнення злочинного умислу. І не залежно від того, хто з них керував автомобілем, повинні нести відповідальність.
Враховуючи встановлені обставини, на підставі досліджених у сукупності доказів у спразі, суд прийшов до висновку, що злочинні дії ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_2.3 початку і до завершення подій були охоплені спільним умислом на досягнення, за попередньою домовленістю, поставлених цілей. Це стверджується спланованим розвитком подій, швидкістю та злагодженістю їх дій,
Підсудні усвідомлювали необхідність застосування фізичної сили при вирішенні питання про вилучення у таксиста мобільного телефону. Тому сіли в автомобіль утрьох, замовили поїздку за межі міста на військовий полігон, де була менша ймовірність зустріти людей. Після відмови віддати телефон, всі троє спільно накинулись на ОСОБА_9, побили його, долаючи опір.
З метою приховати вчинені злочини, та вчинення вбивства ОСОБА_9, діючи злагоджено, незаконно заволоділи автомобілем потерпілого. Посадили його в автомобіль, сіли самі і поїхали вглиб полігону. Випадково загнали автомобіль в болото, витягнути його не змогли, тому закінчуючи сплановане, умисно знищили автомобіль разом з живим ОСОБА_9 на місці шляхом підпалу. При цьому підсудні усвідомлювали , що підпалюють автомобіль з живою людиною, якій цим буде завдано особливих фізичних страждань, що охоплювалось їх умислом. їх покази в тій частині, що їм не було відомо про те живий таксист чи ні , спростовуються вищенаведеним висновком експертизи та направленістю їх дій. Зокрема, ні один з підсудних не намагався надати допомогу чи перевірити стан ОСОБА_9, лише вказували про втрату ним свідомості , а ОСОБА_1 дав покази, що спочатку думав про перевезення потерпілого до лікарні, тобто розумів, що він живий,
Кожен із підсудних здійснив такий об'єм дій, які по їх замислу були необхідні і достатні для реалізації спільного злочинного умислу. Всі підсудні, кожен по-своєму, з суб'єктивних міркувань свого захисту, давали покази про вчинене ними , але водночас наводили такі деталі основних обставини злочинів, які не могли б знати . якби не були безпосередніми їх виконавцями. За цих обставин ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_2. були співвиконавцями злочинів.
Тому суд кваліфікує дії ОСОБА_3., ОСОБА_1, ОСОБА_2.3а ст. ст. 289 ч. 3 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом - автомобілем ОСОБА_9, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
Дії ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_2. суд кваліфікує за ст. 115 ч. 2 п. п. 4, 9, 12 КК України, як умисне вбивство - противоправне заподіяння смерті ОСОБА_9 вчинене за попередньою змовою групою осіб, з особливою жорстокістю, з метою приховати інший злочин - побиття потерпілого та незаконне заволодіння його автомобілем.
Дії ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 1 КК України, як крадіжку - таємне викрадення у ОСОБА_5 мобільного телефону «Самсунг Е-800». Враховуючи досліджені по справі докази у їх сукупності, суд вважає вину підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів доведеною.
Пояснення підсудних про те , що вони обмовили себе під психічним та фізичним тиском працівників міліції суд відхиляє і вважає їх намаганням ухилитися від відповідальності. їх заяви про це належним чином перевірені , будь-яких порушень з боку працівників міліції щодо незаконних методів ведення слідства не встановлено. (а.с.50-51, 52-53, 253 т.7) Крім цього, на досудовому слідстві з участю адвокатів та у відкритих судових засіданнях на протязі 3-х років підсудні визнавали себе винними, добровільно давали покази, хоча могли заявити про ніби-то вчинений щодо них тиск.
Посилання ОСОБА_2 на те , що він не вчиняв злочинів, поскільки з 22 на 23.04.2006 року перебував в наряді, про що свідчать записи в книзі приймання , здавання чергування та видачі зброї, спростовуються його ж показами. Так, при допиті 31.05.2006 року із застосуванням аудіозапису ОСОБА_2 вказав , що ці записи в книзі приймання , здавання чергування та видачі зброї він підробив. Крім цього , свідок ОСОБА_20. підтвердив, що саме він був в наряді з 22 на 23.04.2006 року. Покази свідка ОСОБА_24 з цього приводу суд також відхиляє , поскільки вони не підтверджені матеріалами справи.
При обранні покарання ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 враховується характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених особливо тяжких злочинів та дані про особу кожного. Всі вперше притягуються до кримінальної відповідальності. Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1, ОСОБА_3. і ОСОБА_2., є вчинення ними злочинів у стані алкогольного сп'яніння.Обставинами , що пом'якшують покарання ОСОБА_1 є часткове визнання ним вини та відшкодування збитків потерпілій ОСОБА_5 Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3., ОСОБА_2. не встановлено. За місцем проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3. характеризуються посередньо, за місцем служби у військовій частині 0409, негативно. Бабуся ОСОБА_1 - ОСОБА_21 та мати ОСОБА_2. - ОСОБА_24 охарактеризували своїх рідних з позитивної сторони. Суд також враховує, що підсудні позбавили життя людину, яка винятково позитивно характеризувалась і мала активну життєву позицію.
З врахуванням всіх обставин справи, відношення кожного із винних до вчиненого, їх ролі у скоєних злочинах , суд визначає всім підсудним покарання у виді позбавлення волі у межах санкції закону.
Судово - психіатричною експертизою № 306 від 11 липня 2006 року ОСОБА_3., № 304 від 11 липня 2006 року ОСОБА_1, № 305 від 11 липня 2006 року ОСОБА_2 визнані психічно здоровими особами. Під час вчинення злочинів і тепер не страждають будь якими психічними захворюваннями, усвідомлювали свої дії і могли керувати ними. Тому вони визнаються осудними (т. 2 а. с. 138 - 139, 147 - 148, 156 - 157 ).
Щодо цивільного позову ОСОБА_5, то суд вважає за потрібне залишити його без розгляду в зв"язку з її заявою про повне відшкодування матеріальної шкоди.
Потерпіла ОСОБА_4. пред'явила цивільний позов до підсудних про стягнення 19877 гривень 08 коп. матеріальних збитків та 1000000 гривень моральної шкоди. Матеріальні збитки складаються з витрат: на поминальний обід - 3619 грн. 56 коп., ритуальні послуги - 2048 грн. 52 коп., вартості пам'ятника - 3900 грн., вартості спаленого автомобіля - 10201 грн., оплата товарознавчої експертизи - 108 грн.. Моральну шкоду потерпіла пояснює втратою чоловіка, який був жорстоко знищений.
Пред'явлений позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1. і ОСОБА_3. не визнали.
При вирішенні позовів суд виходить із винності всіх підсудних у вчиненні злочинів. Матеріальна шкода повністю стверджується наданими потерпілою квитанціями, касовими чеками і висновком товарознавчої експертизи № В - 2959 від 06 липня 2006 року про вартість автомобіля ( т. 1 а. с. 71 - 84, т. 2 а. с. 346 - 347 ), тому підлягає задоволенню. При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що підсудні своїми спільними діями з єдиним умислом заподіяли потерпілій значні і тривалі моральні страждання, надовго порушили нормальний стан її життя. Завдали родині потерпілої такої моральної шкоди, яку усунути не можливо. Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала потерпіла, характеру немайнових втрат, виходячи із засад справедливості, виваженості і достатності, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 600000 гривень.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -
засудив:
Визнати ОСОБА_1 винним у злочинах, передбачених ст. ст. 185 ч. 1; 289 ч. 3; 115 ч. 2 п. п. 4, 9, 12 КК України.
Призначити ОСОБА_1 покарання:
-за ст. 185 ч. 1 КК України 3 роки позбавлення волі;
-за ст. 289 ч. 3 КК України 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
-за ст. 115 ч. 2 п. п, 4, 9, 12 КК України 15 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді 15 ( п'ятнадцяти ) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Запобіжний захід до набрання вироком чинності щодо ОСОБА_1 залишити утримання під вартою.
Строк відбування покарання відраховувати для ОСОБА_1 з 23 год. 40 хв. 29 квітня 2006 року із зарахуванням попереднього ув'язнення ( т. 3, а. с. 19).
Визнати ОСОБА_3 винним у злочинах, передбачених ст. ст. 289 ч. 3; 115 ч. 2 п. п. 4, 9, 12 КК України.
Призначити ОСОБА_3. покарання:
-за ст. 289 ч.3 КК України 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
-за ст. 115 ч. 2 п. п. 4, 9, 12 КК України 15 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Запобіжний захід до набрання вироком чинності щодо ОСОБА_3. залишити утримання під вартою.
Строк відбування покарання відраховувати для ОСОБА_3. з 21 год. 15 хв. 25 травня 2006 року із зарахуванням попереднього ув'язнення ( т. 3, а. с. 120).
Визнати ОСОБА_2 винним у злочинах, передбачених ст. ст. 289 ч. 3, 115 ч. 2 п. п. 4, 9, 12 КК України.
Призначити ОСОБА_2 покарання:
-за ст. 289 ч. 3 КК України 9 років позбавлення волі з конфіскацією 1\2 частини належного йому майна;
-за ст. 115 ч. 2 п. п. 4, 9, 12 КК України 11 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді 11 (одинадцяти ) років позбавлення волі з конфіскацією 1\2 частини належного йому майна.
Запобіжний захід до набрання вироком чинності щодо ОСОБА_2.3алишити утримання під вартою.
Строк відбування покарання відраховувати для ОСОБА_2.3 22 год. 25 травня 2006 року із зарахуванням попереднього ув'язнення.
Цивільний позов ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 200 грн. залишити без розгляду в зв'язку з її заявою про повне відшкодування їй матеріальної шкоди.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4. про відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди задовольнити повністю, позов про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, у солідарному порядку, на користь ОСОБА_4 19877 / дев'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім / грн. 08 коп. на відшкодування матеріальних збитків та 600 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути у дольовому порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 1647 ( одну тисячу шістсот сорок сім ) гривню 36 коп. - по 549 грн. 12 коп.3 кожного на користь НДЕКЦ при УMBС України в Житомирській області, на розрахунковий рахунок 35229005000096 в Облуправлінні Національного банку України міста Житомир, код: 25574601, МФО 811039 витрати «за відшкодування витратних матеріалів при проведенні експертиз» по кримінальній справі.
Кошти у сумі 42 ( сорок дві) грн. 09 коп. вилучені в ОСОБА_1., з депозитного рахунку прокуратури Житомирської області звернути у рахунок відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_4
Речовий доказ - мобільний телефон «Соні - Еріксон» повернути потерпілій ОСОБА_4
Речовий доказ - згорілий автомобіль «ВАЗ - 21063» з штрафного майданчику Новоград-Волинського МРВ, повернути потерпілій ОСОБА_4
Книгу приймання , здавання чергування у в\ч А0409, книгу добору варт, книгу видачі зброї та боєприпасів зберігати при матеріалах кримінальної справи.
Речові докази: газовий балончик «Терен», камінці з нашаруванням червоно-бурого кольору, чотири гіпсові зліпки, ганчірку з калюжі біля автомобіля, елемент одягу з бампера, частину габаритного ліхтаря, господарську рукавичку, коричневий туфель, пачку з під цигарок, рештки штанів, носок, бокову частину взуття, спортивні штани, кофту, вушко від сумочки знищити, оскільки вони не являють цінності.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України через апеляційний суд Житомирської області протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, а засудженими у той же строк з моменту вручення їм копії вироку.
