ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2017 року
Справа № 8/29
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційні скарги
1. товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Сервіс", м. Львів; 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", м. Київ;
на ухвалу
від 06.02.2017 господарського суду Львівської області
та постанову
від 05.04.2017 Львівського апеляційного господарського суду
у справі
№ 8/29 господарського суду Львівської області
про банкрутство
відкритого акціонерного товариства "Львівська макаронна фабрика", м. Львів
ліквідатор
Слідзьона Н.П., м. Львів
голова комітету кредиторів
публічне акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ", м. Київ
за участю
товариства з обмеженою відповідальністю "УРЗ", м. Львів
в судовому засіданні взяли участь представники:
ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" ВАТ "Львівська макаронна фабрика" ПАТ "Піреус Банк МКБ" ПАТ "Мегабанк" ПАТ "Промінвестбанк" ТОВ "Оберіг-Сервіс"
Жила Б.В., довір. Тарасенко Т.П., довір. Пилат Т.І., довір., Кульбій-Кухар Ю.В., довір., Бачинський А.В., довір., Гнатув Є.М., керівник
ВСТАНОВИВ:
У провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа № 8/29 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Львівська макаронна фабрика" (далі - боржник), порушена в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.01.2011, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2011, визнано грошові вимоги відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" до боржника на суму 11 278 534,59 грн. першої черги, як такі, що забезпечені заставою, 125 грн. першої черги, 641 129,51 грн. шостої черги.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.06.2011 затверджено реєстр грошових вимог кредиторів боржника.
Постановою господарського суду Львівської області від 10.01.2012 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора та інше.
У травні 2016 року товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (далі - ТОВ "ФК "Поліс", кредитор) подано заяву про заміну кредитора публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" його правонаступником - кредитором у порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У лютому 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Сервіс" та товариство з обмеженою відповідальністю "УРЗ" звернулися з клопотаннями про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ліквідатору боржника здійснювати будь-які дії, пов'язані з підготовкою та продажем майна ВАТ "Львівська макаронна фабрика". Заяви обґрунтовані оскарженням вказаними особами дій (бездіяльності) ліквідатора боржника Слідзьони Н.П. при здійсненні ліквідаційної процедури.
Одночасно ТОВ "Оберіг-Сервіс" та ТОВ "УРЗ" подані клопотання про зобов'язання ліквідатора скликати збори кредиторів для вирішення питання про припинення повноважень чинного складу комітету кредиторів та обрання нового складу комітету кредиторів, оскільки, на думку заявників, комітет кредиторів безпідставно затягує розгляд скарг заявників на дії ліквідатора.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.02.2017 (суддя Гутьєва В.В.) у задоволенні клопотання ТОВ "ФК "Поліс" про заміну кредитора відмовлено. У задоволенні клопотань ТОВ "УРЗ" та ТОВ "Оберіг-Сервіс" про зобовязання ліквідатора скликати збори кредиторів відмовлено. У задоволенні клопотань ТОВ "УРЗ" та ТОВ "Оберіг-Сервіс" про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ліквідатору боржника здійснювати будь-які дії, пов'язані з підготовкою та продажем майна боржника відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 (судді: Желік М.Б. - головуючий, Галушко Н.А., Костів Т.С.) вказану ухвалу залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні заяви кредитора про правонаступництво. Доводи касаційної скарги стосуються порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 512, 513, 516, 517 Цивільного кодексу України, ст. 24 Закону України "Про іпотеку", ст. 25 ГПК України. Скаржник стверджує про набуття ним прав кредитора за усіма зобов'язаннями боржника перед ПАТ "ВТБ Банк", у тому числі забезпеченими заставою.
Також до суду касаційної інстанції звернулося ТОВ "Оберіг-Сервіс", вимоги касаційної скарги якого стосуються скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні клопотань про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів та зобов'язання ліквідатора скликати збори кредиторів. Скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм процесуального права, зокрема, ст. 16 Закону про банкрутство, ст.ст. 25, 43 ГПК України. Скаржник посилається на оскарження ним дій ліквідатора у справі про банкрутство, у тому числі тих, що стосуються реалізації майна. Стосовно зобов'язання ліквідатора скликати збори кредиторів скаржник зазначає про невиконання чинним складом комітету кредиторів своїх функцій в процедурі банкрутства та, відповідно, необхідність зміни його складу.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Нормами цієї ж статті передбачено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Слід зазначити, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
Одночасно статтею 25 ГПК України, застосування якої у справі про банкрутство відбувається з урахуванням приписів ст. 41 цього Кодексу, у разі, зокрема заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Як встановлено судами, ТОВ "ФК "Поліс" стверджувало про набуття ним за договором про відступлення прав вимоги від 26.02.2016 від ПАТ "ВТБ "Банк" прав вимоги до боржника грошового зобов'язання за укладеними між ПАТ "ВТБ "Банк" та гр. Гнатувом Є.М. кредитним договором від 23.06.2008 №10.95/08-КД.
12.05.2016 між ПАТ "ВТБ "Банк" та ТОВ "ФК "Поліс" укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, за яким кредитор набув прав вимоги забезпечувального зобов'язання від майнового поручителя - ВАТ "Львівська макаронна фабрика" за договором іпотеки від 24.06.2008.
У зв'язку з цим кредитор у поданій заяві просив замінити кредитора ПАТ "ВТБ "Банк" в реєстрі вимог кредиторів боржника на ТОВ "ФК "Поліс", проте без зазначення суми грошових вимог, набутих за вищевказаними договорами відступлення права вимоги.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Проте, стверджуючи про набуття ним прав іпотекодержателя, кредитор посилався та долучив до заяви про правонаступництво виключно договір 12.05.2016 про відступлення права вимоги за договором іпотеки.
У той же час за змістом абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство та ст. 33 ГПК України саме на кредитора покладено обов'язок документального підтвердження наявності грошових вимог до боржника (у тому числі забезпечених майном боржника) первинними документами, які беззаперечно свідчать про існування відповідного грошового зобов'язання боржника.
У даному випадку судами не встановлено як наявності доказів - первинних документів, які б підтверджували набуття кредитором прав іпотекодержателя за договорами іпотеки, на підставі яких були визнані та включені до реєстру відповідні забезпечені грошові вимоги ПАТ "ВТБ "Банк" у справі про банкрутство ВАТ "Львівська макаронна фабрика", так і доказів виконання кредитором приписів ст. 24 Закону України "Про іпотеку" та ст. 513 Цивільного кодексу України щодо державної реєстрації відомостей про відступлення прав за іпотечним договором.
У силу приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, що визначають повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна інстанція не має процесуальних повноважень самостійно встановлювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а на підставі обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіряє виключно застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення в частині розгляду заяви ТОВ "ФК "Поліс" про правонаступництво відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у разі наявності відповідних доказів (первинних документів) кредитор не позбавлений права повторного звернення до суду в межах даної справи про банкрутство із заявою про правонаступництво щодо забезпечених вимог ПАТ "ВТБ "Банк".
Одночасно суд касаційної інстанції звертає увагу, що стаття 11 ЦК України встановлює підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
У даному випадку кредитор набув право вимоги за договорами банківського кредиту, які забезпечені майновою порукою боржника, тобто мала місце заміна кредитора у зобов'язанні (ст. 512 ЦК України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
З огляду на вимоги ст. 514 ЦК України, оскільки кредитором набуто право вимоги за договором банківського кредиту (ст. 1054 ЦК України), то така особа, як новий кредитодавець, повинна мати дозвіл (ліцензію) на надання фінансових послуг з кредитування. Отже, особа, яка набуває прав кредитора у кредитних правовідносинах повинна мати тотожну правосуб'єктність з особою, від якої таке право набуто (наявність дозволу на здійснення діяльності, ліцензії тощо).
При цьому для визначення характеру спірних правовідносин вирішальним є саме зміст та сутність набутого кредитором зобов'язання (повернення кредиту), а не шлях (правові підстави), за яким це зобов'язання таким кредитором набуто (за допомогою укладення договорів доручення, комісії, цесії тощо).
Стосовно заявлених ТОВ "Оберіг-Сервіс" та ТОВ "УРЗ" клопотань про забезпечення вимог кредиторів та зобов'язання ліквідатора скликати збори кредиторів судами встановлено таке.
Порядок скликання та проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів регламентовано ст. 16 Закону про банкрутство, відповідно до якої збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою або ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких складає не менше однієї третини всіх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів. Одночасно вказаною статтею Закону про банкрутство визначено коло повноважень зборів та комітету кредиторів в процедурі банкрутства.
Отже, нормами Закону про банкрутство чітко визначено, що правом ініціювати скликання зборів кредиторів наділений арбітражний керуючий (ліквідатор), комітет кредиторів чи кредитори, сума вимог яких складає третину всіх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.
При цьому чинним законодавством не передбачено можливості зобов'язання арбітражного керуючого скликати збори кредиторів на підставі ухвали суду, прийнятої за клопотанням окремих кредиторів (кредитора) або інших осіб, які самостійно не вправі ініціювати збори кредиторів відповідно до ст. 16 Закону про банкрутство.
Відносно клопотань про забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ліквідатору здійснювати дії, спрямовані на підготовку до продажу та продаж майна боржника, то положеннями ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню. Це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута. Тому майно банкрута повинно бути вільним від будь-яких обтяжень.
За таких обставин застосування вказаних вище заходів забезпечення вимог кредиторів в порядку ст. 12 Закону про банкрутство судом в ліквідаційній процедурі прямо суперечить положенням ст. 23 Закону про банкрутство та самій суті і меті здійснення ліквідаційної процедури, оскільки призведе до унеможливлення здійснення ліквідаційної процедури, затягування законодавчо обмеженого строку ліквідаційної процедури, а також завдасть додаткових збитків кредиторам боржника.
З огляду на наведене вище доводи касаційної скарги ТОВ "Оберіг-Сервіс" не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
У зв'язку з чим оскаржувані судові рішення у частині розгляду клопотань ТОВ "Оберіг-Сервіс" та ТОВ "УРЗ" підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1, 12, 16, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 11, 512, 514, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 25, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Сервіс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 06.02.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 8/29 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич
